Рішення № 78819129, 19.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 грудня 2018 року № 826/3144/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м,Києві, Головного управління ДФС у м.Києві, Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Українська автомобільна корпорація» (надалі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м,Києві (надалі також – відповідач-1), Головного управління ДФС у м.Києві (надалі також – відповідач-2), Офісу великих платників податків ДФС (надалі також – відповідач-3) про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) відповідачами подано письмову позицію по суті спору, яка залучена до матеріалів справи.

Відповідно до ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

ПАТ «Українська автомобільна корпорація», на виконання вимог Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи”, що не передбачає консолідованої сплати податку на прибуток, подано до відповідачів заяви №1245/09 від 24.10.2014, №1250/09 від 13.11.2015, №599/09 від 28.05.2015, №784/09 від 14.07.2015, №786/09 від 14.07.2015, №790/09 від 14.07.2015, №785 від 14.07.2015, №787 від 14.07.2015, №773 від 14.07.2015, №772/09 від 14.07.2015, №791 від 14.07.2015, №1262/09 від 19.11.2015, №1287/09 від 26.11.2015, №1356/09 від 16.12.2015, №596/09 від 01.07.2016, №595/09 від 01.07.2016, №1003/09 від 10.11.2016, №1002/09 від 10.11.2016, №1004/09 від 10.11.2016, №1005 від 10.11.2016, №997/09 від 10.11.2016, №996 від 10.11.2016, №999/09 від 10.11.2016, №998 від 10.11.2016, №995 від 10.11.2016, №1089/09 від 30.11.2016, №1193/09 від 27.12.2016, №62/09 від 19.01.2017, №63/09 від 19.01.2017, №373 від 12.04.2017, №374/09 від 12.04.2017, №454/09 від 17.05.2017, №455/09 від 17.05.2017, №499/09 від 02.06.2017, №500/09 від 02.06.2017, №555/09 від 21.06.2017, №1066/09 від 19.12.2017, №13/09 від 15.01.2018 про повернення надміру сплачених сум грошових зобов’язань у порядку передбаченому ст. 43 Податкового кодексу України, однак, надміру сплачені суми грошових зобов’язань у повному обсязі не повернуто.

Крім того, листом від 15.02.2017 року № 157/09, позивачем повідомлено відпоідача-3 про необхідність зарахування суми наявної переплати з податку на прибуток на рахунок орендної плати за землю, яке також залишено відповідачами без реагування.

Позивач зазначає, що листом ДФС України від 22.12.2016 №40682/7/99-99-12-03-06-17 надано роз’яснення щодо можливості використання головним підприємством переплат з податку на прибуток філії, зокрема зазначено: «Зокрема, відповідно до статті 14 Податкового кодексу України поняття «відокремлені підрозділи» вживається у значенні, визначеному Цивільним кодексом України та Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Згідно з частиною першою статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном (стаття 96 Цивільного кодексу). Також, відповідно до Податкового Кодексу (у редакції до 01.01.2015 року) платник податку, який мав у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на іншій території, міг прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток. Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету за місцезнаходженням відокремлених підрозділів ніс платник податку, у складі якого знаходяться такі підрозділи. Отже фактичним власником всіх активів філій, зокрема надміру сплачених коштів з податку на прибуток філій, які сплачували податок до 01.01.2015 як окремі платники, згідно цивільного законодавства є головне підприємство (юридична особа). Головні підприємства, можуть подати заяви щодо перенесення сальдо розрахунків з бюджетом по податку на прибуток філій та подати копії документів, що підтверджують достовірність обліку переплат. Такі заяви подаються до контролюючих органів за місцем реєстрації головного підприємства та філій».

В зв’язку з чим, позивачем подано заяви №63/09 від 19.01.2017 №374/09 від 12.04.2017 щодо акумулювання переплат з податку на прибуток підприємств на одному особовому рахунку головного підприємства для подальшої оплати грошових зобов’язань з податку на прибуток, відповідно до пп.17.1.10 п.17.1 ст.17 та п.87.1 ст.87 Податкового кодексу України та просив перенести суму надмірну сплачених грошових зобов’язань з податку на прибуток по Філії «Авто Борд» у розмірі 349357,67грн. та Філії «Автоцентр на Печерську» у розмірі 72153,64грн.

Враховуючи, що протягом тривалого часу, відповідачами, питання щодо зарахування на інтегровану картку позивача з податку на прибуток підприємств, сум надміру сплачених грошових зобов’язань з податку на прибуток по філіям позивача не вирішено, позивач звернулось до суду за захистом своїх прав.

Судом встановлено, що на інтегрованих картках платника податку на прибуток відокремлених підрозділів обліковуються суми надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток, а саме: за Філією «Авто Борд» у розмірі 349357,67грн. та Філією «Автоцентр на Печерську» у розмірі 72153,64грн.

Існування вказаних сум надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток за філіями позивачу відповідачем не заперечується, натомість зазначається, що їх зарахування до інтеграційної картки основного підприємства є неможливим.

Суд не погоджується з наведеними доводами відповідача, з огляну на наступне.

Згідно приписів п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є, зокрема, суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена, зокрема, за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Відповідно до ст.14 Податкового кодексу України поняття “відокремлені підрозділи” вживається у значенні, визначеному Цивільним кодексом України та Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Згідно з ч.1 ст.95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном (ст. 96 Цивільного кодексу).

Також, відповідно до Податкового Кодексу (у редакції до 01.01.2015) платник податку, який мав у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на іншій території, міг прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток. Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету за місцезнаходженням відокремлених підрозділів ніс платник податку, у складі якого знаходяться такі підрозділи.

Надміру сплачені грошові зобов'язання, згідно приписів пп.14.1.115 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до пп.17.1.10 п.17.1 ст.17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже фактичним власником всіх активів філій, зокрема, надміру сплачених коштів з податку на прибуток філій, які сплачували податок до 01.01.2015, як окремі платники, згідно цивільного законодавства є головне підприємство (юридична особа).

З аналізу наведених норм вбачається, що головні підприємства, можуть подати заяви щодо перенесення сальдо розрахунків з бюджетом по податку на прибуток філій та подати копії документів, що підтверджують достовірність обліку переплат.

Такі заяви подаються до контролюючих органів за місцем реєстрації головного підприємства та філій.

Аналогічні висновки викладено у листі Державної фіскальної служби України від 22.12.2016 №40682/7/99-99-12-03-06-17 «Особливості зарахування сплати податку на прибуток підприємствами, у складі яких є відокремлені підрозділи».

Порядок ведення інтегрованої картки платника (надалі - ІКП), визначено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за №751/28881 (далі - Порядок N 422).

Згідно з абзацом двадцять четвертим п.1 глави 1 розд. II Порядку №422 з метою перегляду інформації про платника, включаючи всі його філії та підрозділи, незалежно від того, в якому органі ДФС вони перебувають на обліку, органу ДФС, в якому платник перебуває на обліку за основним місцем, надається право доступу до ІКП таких філій та підрозділів та забезпечується можливість перегляду узагальненої інформації щодо стану розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами в цілому з урахуванням відповідних показників за такими підрозділами.

За результатами проведення відповідних заходів у зв'язку з ліквідацією або реорганізацією платника податків орган ДФС за основним місцем обліку формує відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати податків і зборів та відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати єдиного внеску (абзац третій п. 3 глави 1 розд. II Порядку №422).

Підрозділ, який здійснює облік платежів та інших надходжень, за основним та неосновним місцем обліку закриває ІКП не пізніше наступного робочого дня після формування відомостей в частині тих податків і зборів, щодо яких відсутня заборгованість на відповідній території, та відомостей з відміткою про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску (абзац четвертий п. 3 глави 1 розд. II Порядку №422).

Дата зняття з обліку відповідає даті закриття останньої ІКП або даті отримання повідомлення державного реєстратора про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи у разі, якщо на момент отримання такого повідомлення були закриті всі ІКП (абзац п'ятий п. 3 глави 1 розд. II Порядку №422).

Водночас, відповідно до абзаців десятого - п'ятнадцятого п. 3 глави 1 розд. II Порядку №422 за наявності грошових зобов'язань або податкового боргу орган ДФС не здійснює подальші процедури щодо зняття платника податків з обліку до їх погашення або визнання такого боргу безнадійним та його списання у порядку, визначеному ст.101 глави 9 розд. II Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами та доповненнями.

При цьому в інформаційній системі органів ДФС ІКП закриваються із встановленням дати закриття за умов:

- погашення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафних санкцій та пені та/або списання сум податкового боргу, штрафних санкцій та пені;

- повернення платнику помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та/або списання до бюджету за заявою платника;

- повернення платнику помилково та/або надміру сплачених коштів єдиного внеску та/або списання до фондів соціального страхування за заявою платника;

- відсутності розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань або податкового боргу, не погашених на дату закриття ІКП.

З аналізу наведених норм вбачається право позивача на зарахування від’ємного значення з податку на прибуток, що обліковувалось за його філіями, а також, існує визначений на законодавчому рівні алгоритм дій податкового органу у випадку втрати філією статусу платника податку.

Судом встановлено, що позивачем неодноразово подано до податкового органу заяви щодо повернення надміру сплачених грошових зобов'язань, а також щодо списання до бюджету, що обліковувались за філіями підприємства.

Відповідно до змісту листів відповідачів, що направлено у відповідь на звернення позивача, останнього повідомлено про необхідність технічного вирішення поставлених позивачем питань. Проте, жодних дій на протязі 4-х років не вчинено.

Також, безпідставними є доводи відповідачів щодо пропуску позивачем 1095 - денного строку, встановленого ст. 43 ПК України, для звернення до податкового органу із заявою про повернення надмірно сплачених грошових зобов’язань.

Зазначений висновок ґрунтується на наступному. Заяву про повернення надмірно сплачених грошових зобов’язань подано позивачем, ще у 2014 році. Проте відповідачами належним чином зазначені заяви не розглянуто.

Крім того, предметом розгляду даного адміністративного позову є не повернення позивачу з Державного бюджету надмірно та/або помилково зарахованих коштів, а перерахування таких сум на ІКП з філій до основного підприємства, для використання таких сум в погашення майбутніх зобов’язань, а відтак строки, встановлені ст. 43 ПК України, не застосовуються.

З огляду на викладені обставини, та норми чинного податкового законодавства, суд, оцінюючи доводи сторін, керуючись внутрішнім переконанням приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи надані докази, а також норми чинного законодавства суд приходить до переконання про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Вказане свідчить, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач також просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

В обґрунтування клопотання про встановлення судового контролю позивачем зазначається, що права позивача на користування сумами надмірно сплачених грошових зобов’язань з податку на прибуток, що обліковується за філіями підприємства порушується відповідачами протягом чотирьох років, позивач вважає ймовірним ухилення відповідача й від виконання рішення суду у цій справі, у зв’язку чим просив суд зобов’язати відповідача подати до суду звіт про виконання рішення суду.

У рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційним Судом України зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб’єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов’язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов’язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п.40).

Оскільки з обставин справи вбачається, що відповідач тривалий період часу ухилявся від виконання своїх повноважень щодо вільного розпорядження позивачем сумами надмірно сплаченого податку відокремленими підрозділами, суд вважає за необхідне встановити судовий контроль за виконанням рішення суду в цій адміністративній справі.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м,Києві, Головного управління ДФС у м.Києві, Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м,Києві, Головного управління ДФС у м.Києві, Офісу великих платників податків ДФС щодо відмови у перенесенні сум надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток: філії «Авто Борд» АТ «Українська автомобільна корпорація» у розмірі 349357,67грн.; філії «Автоцентр на Печерське» АТ «Українська автомобільна корпорація» у розмірі 72153,64грн.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі ГУ ДФС у м,Києві, Головне управління ДФС у м.Києві, Офіс великих платників податків ДФС вчинити дії щодо закриття інтегрованих карток платника податку на прибуток, шляхом перенесення сум надмірно сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток: філії «Авто Борд» АТ «Українська автомобільна корпорація» у розмірі 349357,67грн.; філії «Автоцентр на Печерське» АТ «Українська автомобільна корпорація» у розмірі 72153,64грн. на інтегровану картку платника АТ «Українська автомобільна корпорація» з податку на прибуток приватних підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, код класифікації доходів бюджету 11020300.

Присудити на користь Приватного акціонерного товариства “Українська автомобільна корпорація” (код ЄДРПОУ 03121566) понесені судові витрати, у вигляді сплаченого судового збору, у розмірі 3524,00грн., за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м,Києві (код ЄДРПОУ 39669867), Головного управління ДФС у м.Києві (код ЄДРПОУ 39439980), Офісу великих платників податків ДФС (код ЄДРПОУ 39440996), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов’язання відповідачів подати звіт про виконання судового рішення на протязі 1-го місяця з моменту отримання копії рішення у повному обсязі.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій