Рішення № 78818643, 21.12.2018, Київський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2018 року № 810/4451/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Княжицької сільської ради Броварського району Київської області про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність 40 сесії 7 скликання Княжицької сільської ради Броварського району Київської області від 27.06.2018 та скасувати рішення 40 сесії 7 скликання Княжицької сільської ради Броварського району Київської області від 27.06.2018 №761 в частині надання дозволу виконавчому комітету Княжицької сільської ради Броварського району Київської області на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,60га в комунальну власність для сінокосіння і випасання худоби в селі Княжичі;

- зобов'язати Княжицьку сільську раду Броварського району Київської області винести на засідання чергової сесії Княжицької сільської ради Броварського району Київської області та розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.05.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства площею 0,60 га в адміністративних межах села Княжичі Броварського району Київської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з метою реалізації свого права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,60 га, звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території села Княжичі Броварського району Київської області в межах населеного пункту. На виконання вимог чинного законодавства, до вказаної заяви, позивач додав графічні матеріали, на яких зазначено орієнтовну площу, а саме 0,60 га та бажане місце розташування земельної ділянки. За твердженням позивача, з рішенням за результатом розгляду його заяви відповідачем, він ознайомився на офіційному сайті Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, з якого дізнався, що для позитивного вирішення його заяви на засіданні сесії не вистачило достатньої кількості голосів, а земельну ділянку площею 0,60 га, яку він зазначив на графічному матеріалі та на яку просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо її відведення у власність, передано виконавчому комітету Княжицької сільської ради Броварського району Київської області в комунальну власність для сінокосіння і випасання худоби в селі Княжичі Броварського району Київської області. Позивач зазначає, що з протоколу пленарного засідання сільської ради вбачається, що його заяву відповідачем було розглянуто раніше, ніж розглянуто питання щодо надання виконавчому комітету сільської ради дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення тієї земельної ділянку, яку він просив надати йому для приватизації, у зв'язку з чим, на думку позивача, Княжицька сільська рада не мала жодних правових підстав не надавати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою, а передавати бажану земельну ділянку у комунальну власність виконавчого комітету. На підставі цього, позивач вважає, що Княжицька сільська рада незаконно відмовила йому в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та передала вибрану ним для відведення земельну ділянку в комунальну власність, а тому за захистом своїх прав звернувся до суду.

Представник відповідача, в письмовому відзиві поданому до суду, позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що основним аргументом позивача, яким він обґрунтовує свої позовні вимоги, є порушення сільською радою строків розгляду його заяви, визначених статтею 118 Земельного кодексу України та несвоєчасне прийняття результативного рішення, однак відповідачем було розглянуто заяву позивача в межах строку визначеного законодавством, оскільки після отримання заяви, сільська рада підготувала та винесла на розгляд колегіального органу (сесії) звернення позивача, яке було розглянуто на пленарному засіданні, таким чином, на думку представника, відсутні підстави для визнання факту протиправних дій та скасування рішення відповідача щодо надання виконавчому комітету дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення спірної земельної ділянки в комунальну власність.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2018 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 04.10.2018.

24 вересня 2018 до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2018 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо вжиття заходів забезпечення позову.

У судове засідання, призначене на 04.10.2018, сторони, повідомлені належним чином про дату час та місце розгляду справи, до суду не з’явились, надіслали клопотання про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.

За таких обставин суд, на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративно судочинства України вирішив здійснювати подальший розгляд справи за відсутності представників сторін у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши свідка, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

11 травня 2018 року позивач звернувся до Княжицької сільської ради із заявою (вх. №217) про отримання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,60 га, яка розташована на території Княжицької сільської ради Броварського району Київської області.

До клопотання позивач додав: графічні матеріали щодо земельної ділянки на території села Княжичі по вулиці Лесі Українки площею 0,60 га.; лист №312 від 06.04.2018 на №98 від 23.02.2018.

З копії протоколу ІІ пленарного засідання 40 сесії Княжицької сільської ради VII скликання, наявного в матеріалах справи, вбачається, що відповідач розглянув звернення позивача, 27.06.2018, однак рішення не прийняв.

Водночас, 27.06.2018, відповідач на вищезазначеному пленарному засіданні прийняв рішення №761 (40-VII), яким надав виконавчому комітету Княжицької сільської ради дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,60 га в комунальну власність для сінокосіння і випасання худоби в селі Княжичі Броварського району Київської області.

Листом від 10.07.2018 № 650 Княжицька сільська рада Броварського району Київської області повідомила позивача про те, що його заява була розглянута на засіданні комісії агропромислового комплексу, земельних ресурсів, соціального розвитку села, яке відбулось 06.06.2018, питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення відведення земельної ділянки площею 0,6 га для ведення особистого селянського господарства в селі Княжичі у власність позивача, було винесене на розгляд чергової сесії сільської ради, однак на пленарному засіданні, яке відбулось 27.06.2018, для позитивного вирішення питання позивача не вистачило достатньої кількості голосів.

18 липня 2018 року відповідач, листом за № 678, повторно повідомив позивача про те, що його заяву від 11.05.2018 було розглянуто на засіданні комісії агропромислового комплексу, земельних ресурсів, соціального розвитку села, яке відбулось 06.06.2018 та пленарному засіданні сільської ради 27.06.2018, але для позитивного вирішення його питання не вистачило достатньої кількості голосів. Крім того, відповідач, також, повідомив позивача про те, що на вказаному пленарному засіданні 27.06.2018 було прийнято рішення №761 (40-VII) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,60 га в комунальну власність для сінокосіння і випасання худоби в селі Княжичі Броварського району Київської області.

Позивач, не погодившись з такими діями відповідача, а також з прийнятим рішенням про передачу, вибраної ним земельної ділянки, у комунальну власність, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами суд зазначає наступне.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною другою статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя статті 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає свідчить, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Виходячи з вищевикладеного, у відповідача не було жодних правових підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Що стосується виконавчого комітету Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, то порядок передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність регулюється статтею 117 Земельного кодексу України.

За правилами частини першої цієї статті, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

За правилами частини другої цієї статті, до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об’єктів у комунальну власність.

Жодних інших заборон чинним законодавством не встановлено.

Водночас, за правилами частини третьої статті 83 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об'єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об'єктів тощо), за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.

Відповідно до цього, Княжицька сільська рада Броварського району Київської області, не мала жодних правових підстав для того, щоб відмовити Виконавчому комітету Княжицької сільської ради у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у комунальну власність земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби за рахунок земель сільськогосподарського призначення.

Разом з цим, суд зазначає, що наявність у позивача бажання безоплатно отримати у власність саме ту земельну ділянку, на яку претендував і Виконавчий комітет Княжицької сільської ради з метою обслуговування потреб територіальної громади села Княжичі, не могло розглядатись як правова підстава для відмови Виконавчому комітету Княжицької сільської ради у наданні такого дозволу.

З огляду на вищевикладене, приймаючи рішення від 27.06.2018 №761 (40-VІІ) про надання виконавчому комітету Княжицької сільської ради дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комунальну власність для сінокосіння і випасання худоби в селі Княжичі, відповідач діяв у межах своїх повноважень, на підставі чинного законодавства, правомірно і обґрунтовано, задовольняючи потреби територіальної громади села Княжичі.

При цьому, суд також звертає увагу, що стаття 118 Земельного кодексу України, яка визначає порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами, передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

-затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Таки чином, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, а отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, оскільки є лише одним з таких послідовних етапів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року в справі № 545/808/17 та від 19.06.2018 у справі №819/1061/17.

Більше того, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 цього Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV від 01.07.2004 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В силу вимог частини другої статті 3 вказаного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Разом з тим, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки хоча і є передумовою для отримання у власність земельної ділянки, проте наказ про надання такого дозволу не є рішенням про передачу у власність земельної ділянки та не створює жодних майнових прав на цю ділянку.

Крім того, суд зазначає, що рішення сільської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за своєю правовою природою є індивідуальним актом застосування норм права (правозастосовчим актом індивідуальної дії), який за юридичними наслідками відноситься до правоконстатуючих актів (констатує факт надання згоди), є виконаним в силу самого факту його прийняття, а тому є таким, що вичерпав свою дію одночасно з його прийняттям.

Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки як адміністративний акт, що вичерпав свою дію, не може бути скасований чи змінений.

Аналогічна правова позиція розкрита в рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), в якому суд Конституційний Суд України постановив, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Ураховуючи встановлені судом обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що Княжицька сільська рада, приймаючи рішення про надання дозволу Виконавчому комітету Княжицької сілсьької ради Броварського району Київської області на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,60 га у комунальну власність для сінокосіння та випасання худоби, діяла на підставі, в межах та у спосіб, визначені чинним законодавством, у зв'язку з чим позовна вимога про визнання протиправною бездіяльність 40 сесії 7 скликання Княжицької сільської ради Броварського району Київської області від 27.06.2018 та скасування рішення 40 сесії 7 скликання Княжицької сільської ради Броварського району Київської області від 27.06.2018 №761 в частині надання дозволу виконавчому комітету Княжицької сільської ради Броварського району Київської області на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,60га в комунальну власність для сінокосіння і випасання худоби в селі Княжичі задоволенню не підлягає.

З огляду на те, що судом відмовлено в скасуванні рішення Княжицької сільської ради від 27.06.2018 №761 (40-VІІ), то похідна позовна вимога про зобов'язання відповідача винести на засідання та розглянути заяву позивача від 11.05.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, дозвіл на розробку проекту землеустрою, якої, було надано виконавчому комітету, також, задоволенню не підлягає.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

При цьому суд зазначає, що даний висновок суду не перешкоджає позивачу, вибрати іншу (вільну) земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства на території Княжицької сільської ради і звернутись до відповідача, в порядку передбаченому Земельним кодексом України, для її безоплатного отримання у власність.

Відповідач у даній справі є суб'єктом владних повноважень, жодних доказів понесення судових витрат суду не надав. Таким чином, судові витрати розподілу між сторонами не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.