Рішення № 78818571, 17.12.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2018 р. справа № 0940/1743/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Григорука О.Б.,

при секретарі Волочій Л.І.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Служби зовнішньої розвідки України про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні в сумі 762043,68 грн., -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся 26.09.2018 до суду з адміністративним позовом до Служби зовнішньої розвідки України про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні в сумі 762043,68 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №344/16666/13-а зобовязано Службу зовнішньої розвідки здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразову грошову допомогу в разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 42-місячного грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених коштів, що призначені на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», відповідно до статей 9, 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Наведена постанова Верховного Суду від 03.05.2018 на час подання даної позовної заяви не була виконана, а тому відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виплати вищевказаної одноразової грошової допомоги.

Ухвалою суду від 01.10.2018 дану позовну заяву залишено без руху. На виконання ухвали суду позивачем усунуто недоліки позовної заяви у встановлений ухвалою строк.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.10.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник Служби зовнішньої розвідки України скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який подано в судовому засіданні 19.11.2018, відповідно до якого відповідач щодо заявлених позовних вимог заперечив (а.с.53-57). Представник відповідача зазначила, що норми статей 116-117 Кодексу законів про працю Україну не поширюються на працівників Служби зовнішньої розвідки України, а одноразова грошова допомога в разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби не входить до складу грошового забезпечення та не повязана із звільненням з військової служби. При цьому представник Служби зовнішньої розвідки України вказала на відсутність вини в діях відповідача щодо невчасної виплати вищевказаної одноразової грошової допомоги. За вказаних обставин представник відповідача вважає, що в Служби зовнішньої розвідки України відсутні підстави для виплати позивачу середнього заробітку за час затримки при виплаті одноразова грошова допомога в разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби.

19.11.2018 в судовому засіданні представник відповідача подала заяву від 16.11.2018 про залишення позовної заяви без розгляду в справі за позовом ОСОБА_3 до Служби зовнішньої розвідки України про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні. Згідно вказаної заяви представник відповідача зазначила, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду, оскільки ОСОБА_3 дізнався про порушення його прав 20.01.2009 (а.с.60).

Ухвалою від 19.11.2018 суд відмовив в задоволенні заяви представника Служби зовнішньої розвідки України від 16.11.2018 про залишення позовної заяви без розгляду в справі за позовом ОСОБА_3 до Служби зовнішньої розвідки України про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача щодо позову заперечила, просила суд в задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими учасники справи обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

ОСОБА_3 з 10.02.1971 по 20.12.2007 перебував на військовій службі та звільнений з військової служби у відставку за станом здоров'я (а.с.85).

Відповідно до довідки МСЕК №202759 від 23.01.2008 позивачу встановлена друга група інвалідності, що наступила в зв'язку із проходженням військової служби.

ОСОБА_3 звернувся 05.02.2008 до Служби зовнішньої розвідки України із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у відповідності до статті 21 Закону України «Про розвідувальні органи України», статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 №1331 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), порання (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів».

У виплаті одноразової грошової допомоги позивачу було відмовлено в зв'язку із тим, що при розгляді його медичної справи не брав участі представник військово-медичного управління Служби зовнішньої розвідки України.

У травні 2008 року комісією МСЕК Київської області за участі представника військово-медичного управління Служби зовнішньої розвідки України було проведено переогляд медичної справи позивача та підтверджено раніше встановлену йому другу групу інвалідності, що настала внаслідок захворювання, яке пов'язано із проходженням військової служби.

20.01.2009 відповідно до статті 21 Закону України «Про розвідувальні органи України» та підпункту 2 пункту 3 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), порання (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів на підставі висновку від 20.03.2008 відповідачем виплачено позивачу одноразову грошову допомогу в разі інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби в розмірі 42-місячного грошового забезпечення (заробітку) в сумі 13020,00 грн., виходячи з розміру посадового окладу - 310,00 грн.

Не погоджуючись з розміром суми матеріальної допомоги, ОСОБА_3 звернувся до суду з відповідним позовом.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.03.2009 в справі №2-а-6331/08/0970 задоволено часткового позов ОСОБА_3 до Служби зовнішньої розвідки України: визнано протиправними дії Служби зовнішньої розвідки України щодо нарахування та виплати не в повному обсязі одноразової грошової допомоги ОСОБА_3; стягнуто з Служби зовнішньої розвідки України на користь позивача одноразову грошову допомогу відповідно до статті 21 Закону України «Про розвідувальні органи України» Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), порання (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів у розмірі 323663,00 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.86-89).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2009 апеляційну скаргу Служби зовнішньої розвідки України залишено без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.03.2009 в №2-а-6331/08/0970 без змін (а.с.90-94).

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06.03.2013 задовольнив частково касаційну скаргу Служби зовнішньої розвідки України, скасував постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.03.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2009, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.95-99).

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області постановою від 28.01.2014 задовольнив частково позовні вимоги ОСОБА_3: визнав протиправними дії Служби зовнішньої розвідки України щодо нарахування та виплати не в повному обсязі одноразової грошової допомоги ОСОБА_3; стягнув з Служби зовнішньої розвідки України із урахуванням рівня інфляції відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1073 «Про порядок проведення індексації грошових доходів населення» на користь ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 21 Закону України «Про розвідувальні органи України», постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 в розмірі 42-місячного грошового забезпечення; відмовив в задоволенні решти позовних вимог (а.с.100-103).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_3 та задоволено апеляційну скаргу Служби зовнішньої розвідки України, скасовано постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.01.2014, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено у повному обсязі (а.с.105-107).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.10.2017 частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_3, скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 року та залишено в силі постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.01.2014 (а.с.108-111).

Верховний Суд постановою від 03.05.2018 в справі №344/16666/13-а задовольнив частково заяву ОСОБА_3, скасував постанову Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області від 28.01.2014, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10.10.2017 року та постановив нове рішення: задовольнив позов ОСОБА_3; визнав протиправними дії Служби зовнішньої розвідки України щодо нарахування та виплати не в повному обсязі одноразової грошової допомоги ОСОБА_3; зобов'язав Службу зовнішньої розвідки України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу в разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 42-місячного грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених коштів, що призначені на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», відповідно до статей 9, 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (а.с.113-116).

Вважаючи протиправними дії Служби зовнішньої розвідки України щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги в разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 42-місячного грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених коштів в передбачені Кодексом законів про працю України строки, ОСОБА_3 звернувся з даним позов до суду, в якому просив стягнути з відповідача 762043,68 грн. середнього заробітку за весь час затримки виплати вищевказаної одноразової грошової допомоги.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Правові основи організації і діяльності державних органів, які здійснюють розвідувальну діяльність з метою захисту національних інтересів України від зовнішніх загроз, порядок контролю і нагляду за їх діяльністю, визначає Закон України «Про розвідувальні органи України», який також встановлює правовий статус співробітників цих органів, їх соціальні гарантії.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про розвідувальні органи України» до розвідувальних органів України входить Служба зовнішньої розвідки України.

Згідно статті 16 Закону України «Про розвідувальні органи України» співробітниками розвідувальних органів України є військовослужбовці та службовці кадрового складу розвідувальних органів України, а також військовослужбовці, службовці та працівники, які не належать до кадрового складу цих органів.

На військовослужбовців розвідувальних органів, у тому числі тих, які не належать до кадрового складу розвідувальних органів, поширюється дія законодавства України про проходження військової служби з урахуванням особливостей, що обумовлені специфікою завдань, які виконуються зазначеними військовослужбовцями. Особливості проходження військової служби в розвідувальних органах України визначаються Президентом України.

Порядок проходження військової служби та присвоєння військових звань особам, які мають спеціальні звання (класні чини) та направляються (приймаються) для подальшого проходження військової служби в розвідувальних органах України, визначається Президентом України.

На службовців та працівників розвідувальних органів поширюється дія законодавства України про працю.

Грошове забезпечення (оплата праці) співробітників розвідувальних органів, соціальний захист співробітників розвідувальних органів України та членів їх сімей і їх пенсійне забезпечення визначає стаття 21 Закону України «Про розвідувальні органи України».

Так, згідно вказаної статті соціальний захист співробітників розвідувальних органів України та членів їх сімей, а також цивільних працівників, які уклали трудовий договір з розвідувальними органами України, гарантується законом. Заходи соціального захисту, грошове забезпечення (оплата праці) є уніфікованими для співробітників усіх розвідувальних органів України.

Порядок, умови і розміри грошового забезпечення (оплати праці) співробітників розвідувальних органів України встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Майнові збитки, завдані співробітнику кадрового складу розвідувального органу України та членам його сімї у звязку із здійсненням розвідувальної діяльності, відшкодовуються розвідувальним органом за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному цивільним законодавством України.

Положення, передбачені цією статтею, поширюються також на колишніх співробітників розвідувальних органів України і підрозділів, на які покладалося здійснення розвідувальної діяльності до набрання чинності цим Законом, та які потребують такого захисту в звязку з їхньою попередньою діяльністю.

Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності співробітника кадрового складу розвідувального органу України здійснюється в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Частиною другою статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності військовослужбовцю виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Умови та механізм виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), що сталися під час виконання службових обов'язків, чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувального органу, а також колишніх співробітників підрозділів Міністерства оборони України, Служби національної безпеки України, Служби безпеки України, Прикордонних військ України, на які покладалося провадження розвідувальної діяльності до набрання чинності Законом України "Про розвідувальні органи України", перелік яких визначається відповідно Міноборони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби за погодженням з Мінфіном, в період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби та пов'язані з виконанням службових обов'язків, визначає Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 №1331.

Верховний Суд в постанові від 03.05.2018 в справі №344/16666/13-а вказав на необхідність застосування до правовідносин, які виникли між ОСОБА_3 та Службою зовнішньої розвідки України, вимог Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499, згідно з підпунктом 2 пункту 2 якого одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), зокрема інвалідам II групи, у разі настання інвалідності в період проходження військової служби, у розмірі 42-місячного грошового забезпечення.

Суд встановив, що відповідач 23.07.2008 прийняв наказ №338-ОС «Про виплату одноразової грошової допомоги у звязку із інвалідністю», згідно якого зобовязано виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у звязку з встановленням йому 2 групи інвалідності у розмірі 13020,00 грн. (а.с.84).

Відповідно до копії платіжного доручення №54 від 20.01.2009 Служба зовнішньої розвідки України виплатила позивачу вищевказану одноразової грошової допомоги у звязку з інвалідністю у розмірі 13020,00 грн. (а.с.83). Тобто, ОСОБА_3 фактично отримав 13020,00 грн. одноразової грошової допомоги у звязку з інвалідністю 20.01.2009.

Вважаючи наведений розмір одноразової грошової допомоги недостатнім, оскільки розрахунок такої суми одноразової допомоги суперечить вимогам статті 21 Закону України «Про розвідувальні органи України», ОСОБА_3 звернувся до суду з відповідним позовом про визнання протиправними дії Служби зовнішньої розвідки України щодо нарахування та виплати не в повному обсязі одноразової грошової допомоги та стягнення такої одноразової грошової допомоги.

За результатом розгляду наведеного адміністративного позову Верховний Суд постановою від 03.05.2018 в справі №344/16666/13-а задовольнив позов ОСОБА_3: визнав протиправними дії Служби зовнішньої розвідки України щодо нарахування та виплати не в повному обсязі одноразової грошової допомоги ОСОБА_3; зобов'язав Службу зовнішньої розвідки України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу в разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 42-місячного грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених коштів, що призначені на підставіпостанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», відповідно до статей 9, 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (а.с.113-116).

На підставі наведеної постанови Верховного Суду від 03.05.2018 в справі №344/16666/13-а відповідач 13.11.2018 перерахував на рахунок ОСОБА_3 кошти у розмірі 248844,96 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №7123 від 13.11.2018 (а.с.59).

Позивач просить суд стягнути з відповідача 762043,68 грн. середнього заробітку за весь час затримки виплати вищевказаної одноразової грошової допомоги.

Суд звертає увагу на те, що ні Законом України «Про розвідувальні органи України», ні Порядком та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільнення працівника з розвідувальних органів України.

Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Зокрема, як зазначено судом вище, згідно статті 16 Закону України «Про розвідувальні органи України» на службовців та працівників розвідувальних органів поширюється дія законодавства України про працю.

Частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Верховний Суд в постановах від 21.03.2018 в справі №806/533/16 та від 31.05.2018 в справі №823/1023/16 зазначив, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ/поліції стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Так, згідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З огляду на викладене, враховуючи зміст статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.

Під час розгляду справи судом встановлено, що з позивачем не проведено повного розрахунку сум, які мали бути йому виплачені. При цьому, наявність спору про суми виплат підтверджується долученими до матеріалів справи судовими рішеннями, якими встановлено факт та розмір невиплачених сум одноразової грошової допомоги.

Слід зазначити, що відповідачем не доведено відсутності його вини в нездійсненні виплат позивачу, а постановою Верховного Суду від 03.05.2018 в справі №344/16666/13-а визнано протиправними дії Служби зовнішньої розвідки України щодо нарахування та виплати не в повному обсязі одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 Таким чином, суд вважає встановленою вину відповідача в нездійсненні виплат позивачу одноразової грошової допомоги.

З огляду на встановлені вище обставини, загальна сума одноразової грошової допомоги у звязку із інвалідністю, яка виплачена ОСОБА_3 становить 261864,96 грн. При цьому, частина вказаної одноразової допомоги, а саме 13020,00 грн., що становить 4,97% від загальної суми 261864,96 грн., була виплачена позивачу 20.01.2009. Решта 248844,96 грн., що становить 95,03% від загальної суми 261864,96 грн., виплачена ОСОБА_3 відповідачем 13.11.2018.

Загальна кількість робочих днів з 29.01.2009 (дати виплати першої частини одноразової грошової допомоги у звязку із інвалідністю в розмірі 13020,00 грн.) по 13.11.2018 (дати виплати решти одноразової грошової допомоги у звязку із інвалідністю в розмірі 248844,96 грн.) становить 2453 дні.

Згідно з довідкою Фінансово - економічного управління Служби зовнішньої розвідки України від 16.11.2018 №202 середньомісячне грошове забезпечення позивача в жовтні листопаді 2007 року (два календарні місяці перед звільненням) складало 6538,38 грн., а середньоденне грошове забезпечення 214,37 грн. (а.с.58).

Таким чином, середній заробіток позивача за весь період затримки повного розрахунку складає 525849,61 грн., виходячи з такого розрахунку: 2453 робочих днів затримки виплати (період з 29.01.2009 по 13.11.2018 включно) помножити на 214,37 грн. (розмір середньоденного грошового забезпечення).

Зважаючи на те, що в період з 29.01.2009 по 13.11.2018 залишалась невиплаченою частина одноразової грошової допомоги у звязку з інвалідністю в розмірі 248844,96 грн., що становить 95,03% від загальної суми такої допомоги, то за вказаний період слід стягнути з відповідача 95,03% середнього заробітку позивача за весь період затримки повного розрахунку 525849,61 грн. відповідно до відсоткового відношення розмір невиплачених сум. Таким чином, слід стягнути на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки повного розрахунку в частині 95,03% від нарахованого середнього заробітку 525849,61 грн., що складає 499715,26 грн.

При цьому приймаючи дане рішення судом враховано судову практику Європейського Суду з прав людини, зокрема рішення від 10 березня 2011 року у справі "Сук проти України" заява № 10972/05, в якому вказано, що відсутність коштів не може бути підставою для недотримання своїх зобов'язань. Відмова у проведенні відповідних виплат розцінюється Європейським Судом з прав людини як свавільна, така, що не ґрунтується на законі, та порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з Служби зовнішньої розвідки України на користь ОСОБА_3 частину середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.01.2009 по 13.11.2018 включно в сумі 499715,26 грн. Решта позовних вимог не підлягають задоволенню.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Служби зовнішньої розвідки України (код 33240845, вул. Нагірна, 24/1, м. Київ, 04107) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, вул. Крука, 6а/10, м. Івано-Франківськ, 76000) частину середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.01.2009 по 13.11.2018 включно в сумі 499715 (чотириста дев'яносто дев'ять тисяч сімсот п'ятнадцять) грн. 26 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Григорук О.Б.

Рішення складене в повному обсязі 24 грудня 2018 р.