Ухвала суду № 7881489, 01.02.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 лютого 2010 року № 22а-11041/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Онишкевича Т.В., Сапіги В.П.

при секретарі судового засідання Крот О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові на постанову господарського суду Львівської області від 5 червня 2008 року у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання нечинними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2008 року позивач Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал» звернулося до господарського суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Львові, в якому, із врахуванням уточнень позовних вимог, просить визнати нечинними та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Львові № 0000162201 / 0/10897 від 19.06.2007 р.; № 0000162201 / 1/15785 від 03.09.2007 р., № 0000162201/2/21283 від 22.11.2007 р. та № 000162201/3/1414 від 24.01.2008 р., які прийняті за результатами адміністративного розгляду скарги про скасування первинного рішення № 0000162201/0/10897 від 19.06.2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 649501,83 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що працівниками ДПІ у м. Львові було проведено планову виїзну документальну перевірку ЛМКП «Львівводоканал» за період з 1 квітня по 31 грудня 2006 року з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства. В процесі проведеної перевірки було виявлено порушення вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Застосовані до підприємства суми санкцій стосуються виконання контрактів № LР-WW-02 від 25.10.2005р. та № LР-ОF-02-С від 23.06.2005 р. з фірмами нерезидентами, укладених в рамках Угоди про позику (Проект водопостачання та каналізації м. Львова) між державою Україна та Міжнародним банком реконструкції та розвитку.

Позивач вказує, що керувався нормами міжнародних договорів України, які набули чинності у встановленому законом порядку, тому не порушив встановленого національним законодавством граничного строку розрахунків з нерезидентами в іноземній валюті.

Постановою господарського суду Львівської області від 5 червня 2008 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення податкового органу про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000162201 / 0/10897 від19.06.2007 р.,

________________

Головуючий у 1-й інст. суддя Гриців В.М. ряд. ст. зв. № 2.11.17 суддя-доповідач Попко Я.С. справа № 4/26А/5015 справа № 22а-11041/08/9104.doc

№0000162201 / 1/15785 від 03.09.2007 р., №0000162201/2/21283 від 22.11.2007 р., № 000162201/3/1414 від 24.01.2008 р.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки контракти № LР-WW-02 від 25.10.2005 р. та № LР-ОF-02-С від 23.06.2005 р. укладені з німецьким фірмами-нерезедентами виконувалися в рамках Угоди про позику (Проект водопостачання та каналізації м. Львова) між державою Україна та Міжнародним банком реконструкції та розвитку, ратифікованої шляхом прийняття Закону України від 28.12.2002р. №137, тому правомірним є застосування позивачем норм міжнародних договорів, які набрали чинності у визначеному законом порядку. При цьому, помилковим є твердження відповідача про необхідність отримання позивачем індивідуальної ліцензії Національного банку України при умові відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, оскільки позивач у своїй діяльності керується положеннями чинних міжнародних договорів в яких не передбачено отримання ліцензії Національного банку України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її безпідставною, необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач оскаржив її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 5 червня 2008 року та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що ЛМКП «Львівводоканал» допустило порушення вимог законодавства України про порядок розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в частині термінів розрахунків в іноземній валюті. За період з 01.04.2006 року по 31.12.2006 року загальна сума штрафних санкцй по імпортних операціях становить 649501,83 грн. (рішення ДПІ у м. Львові про застосування штрафних від 19.06.2007 р. № 0000162201/0/10897), в т. ч. по фірмі Technidata AG Munchen, Німеччина контракт № LР-ОF-02-С від 23.06.2005 р. 57718,99 грн.; RМТ Industrie-und-Elektrotechnic GmBX (Rhein), Німеччина контракт №LР-WW-02 від 25.10.2005р. 591782,84 грн.

Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги тверджень відповідача про те, що Угода про позику (Проект водопостачання та каналізації міста Львова), укладена між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку від 27.08.2002 р. була ратифікована шляхом прийняття Закону України «Про ратифікацію Угоди про позику (Проект водопостачання та каналізації міста Львова) між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку» від 28.12.2002 р. № 317-IV. Однак, дана Угода не встановлює інші правила, зокрема, для проведення розрахунків в іноземній валюті, ніж ті, які передбачено законодавством України. Угода позивача про позику з нерезидентом не звільняє позивача від обовязку отримати індивідуальну ліцензію Національного банку України на відстрочення платежу понад термін 90 календарних днів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що працівниками Державної податкової інспекції у м. Львові проведено перевірку Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.12.2006 р. За результатами проведеної перевірки складено Акт №119/23-2/03348471 від 6 червня 2007 року «Про результати виїзної планової документальної перевірки Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.12.2006 р.» (в подальшому Акт перевірки).

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги ст. 2 Закону України від 23.09.1994р. №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами і доповненнями), відповідно до якої імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

За період, що перевірявся встановлено, що згідно ВМД №6731 від 02.06.2006 року позивачем було отримано систему контролю «SCADA» з порушенням законодавчо встановлених термінів, а тому відповідно до ст.4 Закону України від 23.09.94р. №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами і доповненнями) порушення резидентами термінів, передбачених ст. 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3% від суми несвоєчасно отриманих послуг в іноземній валюті, перерахованої в грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

За наслідками перевірки, а також за результатами розгляду первинної та повторної скарги, на підставі вищезгаданого Акту перевірки, податковим органом винесено вищезазначені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 649501грн. 83 коп.

Судом першої інстанції встановлено, що в м. Вашингтоні 27 серпня 2002 року між державою Україна та Міжнародним банком реконструкції та розвитку була підписана Угода про позику (Проект водопостачання та каналізації м. Львова).

Із ст. VI зазначеної Угоди вбачається, що однією із умов набрання чинності цією Угодою було підписання в цей же день Угоди про впровадження Проекту між Банком, містом Львів та Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал» , відповідно до якої Львівська міська рада та Львівське міського комунальне підприємство «Львівводоканал» погодяться взяти на себе зобов'язання щодо Банку.

Згідно з Додатком 1 Угоди про впровадження проекту закупівля послуг консультантів здійснюється згідно з положенням Вступу та Розділу ІV документа «Керівні положення щодо відбору та залучення консультантів Позичальниками світового банку», опублікованого Банком у січні 1997 р. і переглянутих у вересні 1997 р. та січні 1999р. (Керівні положення щодо залучення консультантів) та наступних положень Розділу II цього Додатку.

Згідно з керівними положеннями Світового Банку щодо залучення консультантів при підписанні договору з консультантами в рамках Проекту повинна використовуватись форма Контракту, передбачена Світовим Банком.

В силу підпункту «с» пункту 2 статті 7 Закону України «Про міжнародні договори України» від 22.12.1993р. №3767 міжнародні договори, виконання яких обумовлює зміну діючих чи ухвалення нових законів України, потребують ратифікації Верховною радою України.

Угода про позику була ратифікована шляхом прийняття Закону України від 28.12.2002р. №137 «Про ратифікацію угоди про позику (Проект водопостачання та каналізації міста Львова) між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку».

Відповідно до ч 5 ст. 94 Конституції України, закон набирає чинності через 10 днів з дня його офіційного оприлюднення якщо інше не передбачено цим законом, але не раніше дня його опублікування.

Закон України «Про ратифікацію угоди про позику (Проект водопостачання та каналізації мста Львова) між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку» було опубліковано 27.12.2002р. в газеті «Урядовий Кур'єр» №243.

Із змісту статті 17 Закону України «Про міжнародні договори України» від 22.12.1993 р. вбачається, що укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори України становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Відповідно до Розділу VII Закон України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004р. №31906 втратив чинність Закон України «Про міжнародні договори України» від 22.12.1993р. №3767.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції обрав вірну позицію, що за змістом норми ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004р., чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог Розділу 6.01 та Частини D Додатку 2 Угоди про позику та керуючись положеннями Розділу 3.04 Угоди про Позику, Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал» були укладені контракти №LР-WW-02 від 25.10.2005 р. та № LР-ОF-02-С від 23.06.2005 р. з компаніями RМТ Industrie-und-Elektrotechnic GmBX (Rhein), Німеччина, і фірмою Technidata AG Munchen, Німеччина (використовуючи типову форму контракту). Відповідно до ст. 6.4. контрактів Клієнт (Позивач) забезпечує виплату авансового платежу в розмірі 20% в іноземній валюті протягом 60 днів після вступу в силу контракту. Авансовий платіж зараховується рівними частинами після представлення фінансових звітів (актів виконаних робіт) за перші 12 місяців надання послуг до повного зарахування авансового платежу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал» керувалося нормами міжнародних договорів України, які набули чинності у встановленому законом порядку, при цьому не порушило встановленого національним законодавством граничного строку розрахунків з нерезидентами в іноземній валюті.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов правильного висновку про те, що помилковим є твердження відповідача про необхідність отримання позивачем індивідуальної ліцензії Національного банку України при умові відстрочення поставки в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, оскільки позивач у своїй діяльності керується положеннями чинних міжнародних договорів, оскільки норма міжнародного договору має силу закону і в ній не передбачено отримання ліцензії Національного банку України, визнавши протиправними та скасувавши рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 5 червня 2008 року у справі №4/26А за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» до Державної податкової інспекції у м. Львові про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Т.В. Онишкевич

В.П. Сапіга

Повний текст ухвали складений та підписаний 08.02.2010 року.