Рішення № 78813827, 11.12.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/10602/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" грудня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Кравченко А.С.

за участю: представника позивача ТОВ «ТЛК «Арктика» - Кравчука А.С.

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пост Преміум», ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика», звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: визнати недійсними, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пост Преміум» та ОСОБА_2 договори купівлі-продажу квартири від 28 квітня 2016 року, 25 травня 2016 року, 22 квітня 2016 року, 14 липня 2016 року, 20 травня 2016 року, 08 квітня 2016 року, 12 квітня 2016 року, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. та зареєстровані в реєстрі за № 507, 481, 657, 540, 544, 1172, 649, 653, 581.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за рішенням власників TOB «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» від 27 липня 2016 року було припинено повноваження директора товариства ОСОБА_5 та звільнено його з посади, обрано на посаду директора товариства ОСОБА_6 В подальшому, власниками (учасниками) TOB «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» було зобов'язано директора товариства ОСОБА_6 провести інвентаризацію всіх активів та зобов'язань TOB «Торгово-логістичний комплекс «Арктика». Для вчинення таких дій останнім було залучено кваліфікованих осіб (аудиторів та адвокатів), однак, 07 серпня 2016 року група невстановлених осіб в масках увірвалася до приміщення офісу TOB «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» та за допомогою фізичної сили нейтралізувала охоронців і вивезла всю бухгалтерію. В той же час, адвокатами досліджуючи відносини TOB «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» вдалось встановити за допомогою відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно обставини, що свідчать про зловживання колишнім директором TOB «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» ОСОБА_5 та його заступником ОСОБА_2 своїм службовим становищем за час перебування у керівництві товариства, які завдали значних збитків TOB «Торгово-логістичний комплекс «Арктика», що полягає в наступному.

Так, на початку 2012 року TOB «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» згідно договорів №234/F-B-2, №235/F-B-2. №236/F-B-2, №237/F-B-2, №238/F-B-2, №239/F-B-2, №240/F-B-2. №241/F-B-2, №242/F-B-2, №243/F-B-2, №244/F-B-2, №245/F-B-2, №246/F-B-2, №247/F-B-2, №248/F-B-2, №249/F-B-2, №250/F-B-2 від 28 березня 2012 року набуло прав інвестора за укладеними між Спільною діяльністю без створення юридичної особи між ЗАТ МІК «Інтерінвестсервіс» та Українською студією телевізійних фільмів «Укртелефільм», в особі оператора, яким на підставі договору від 30 січня 2004 року виступає ЗАТ МІК «Інтерінвестсервіс», та ОСОБА_7 інвестиційними договорами №234-F, №235-F, №236-F, №237-F, № 238-F., №239-F, №240-F, №241-F, №242-F, №243-F, №244-F, №245-F, №246-F, №247-F, №248-F, № 249-F, №250-F віл 16 листопада 2005 року, предметами яких були набуття інвестором прав власності на новозбудовані квартири та нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_9. Однак, внаслідок невиконання умов відповідних інвестиційних договорів наприкінці 2013 та початку 2014 року TOB «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» було ініційовано звернення до господарського суду міста Києва з позовами про визнання права власності на об'єкти інвестицій, зокрема: квартири №546, №543, №530, №528, №556, №541, №545, №550, № 540, що розташовані за адресою: АДРЕСА_9. За вказаними позовами було порушено провадження у справах господарського суду міста Києва №910/20812/13, №910/24109/13, 910/24112/13, 910/24113/13, 910/24115/13 (останні п'ять справ було об'єднано під спільним номером №910/20812/13), №910/24106/13, №910/24107/13, 910/24108/13 (останні дві справи було об'єднано під спільним номером №910/24108/13), № 910/24116/13, №910/24120/13, та №910/704/14, а в подальшому для забезпечення можливості відновлення порушених прав TOB «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» у випадку задоволення позовів на час вирішення таких спорів судом було накладено арешт на відповідні об'єкти нерухомого майна. Однак, на початку 2016 року ОСОБА_5, будучи директором TOB «Торгово-логістичний комплекс «Арктика», без будь-яких пояснень та належних обґрунтувань звернувся до Господарського суду міста Києва з заявами про відмову від таких позовів та скасування накладених арештів. Звісно ж, власноруч підписані директором TOB «Торгово-логістичний комплекс «Арктика», повноваження якого ніяким чином не обмежувалися статутними документами в редакції, що діяли на той час, відмови від позовів та заяви про скасування арештів стали підставою для зняття судом відповідних арештів та припинення проваджень у вказаних справах. При цьому, жодного погодження з власниками (учасниками) TOB «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» вчинення таких дій ОСОБА_5 не здійснювалося. Отже, користуючись своїми повноваженнями директора TOB «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» ОСОБА_5 без будь-яких правових підстав відмовився від майнових прав товариства на об'єкти нерухомого майна, ринкова вартість яких на сьогоднішній день становить близько 1,5 мільйонів доларів США (за інформацією отриманою з сайтів продажу нерухомості). До того ж, такими діями було фактично встановлено безпідставність витрачання коштів товариства на купівлю прав вимоги за інвестиційними договорами та подальшу сплату судового збору, на звернення з відповідними позовами до суду, не говорячи вже про витрачання коштів забезпечення ведення таких судових процесів. В подальшому ними було встановлено, що на протязі менше ніж місяця після зняття арешту відповідні об'єкти нерухомості почали набуватись у власність колишнім заступником ОСОБА_5 - ОСОБА_2, в т.ч. за час перебування останнього на посаді в.о. директора ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» згідно наказу №03-в від 16 травня 2016 року, а саме: згідно договорів купівлі-продажу квартири від 28 квітня 2016 року, 25 травня 2016 року, 22 квітня 2016 року, 14 липня 2016 року, 20 травня 2016 року, 08 квітня 2016 року, 12 квітня 2016 року, укладених між TOB «ПОСТ ПРЕМІУМ» та ОСОБА_2 посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. Наведені обставини беззаперечно свідчать про те, що внаслідок змови колишнього керівництва TOB «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» ОСОБА_5 та ОСОБА_2, останній за рахунок коштів товариства фактично набув прав власності на об'єкти нерухомого майна, від прав на які від імені товариства безпідставно відмовився ОСОБА_5 зловживаючи своїми службовими повноваженнями, чим товариству було завдано збитків у розмірі фактичних витрат на набуття відповідних прав та вартості вказаного нерухомого майна. У зв'язку з цим директором TOB «ТЛК «Арктика» було подано заяву про вчинене кримінальне правопорушення, за якою СУ ГУ МВС України в м. Києві 28 листопада 2013 року було розпочате кримінальне провадження № 12013110000001229 щодо шахрайського заволодіння квартирами, зокрема: № 546, № 543, № 530, № 528, № 556, № 541, № 545, № 550, № 540, розташованими за адресою: АДРЕСА_9.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2017 року у вказаній справі було відкрито провадження.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 листопада 2018 року у справі було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача ТОВ «ТЛК «Арктика» - Кравчук А.С. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, письмових поясненнях, просив позов задовольнити. Пояснив суду, що позивач набув право на інвестування на спірні об'єкти нерухомого майна, проте не набув права власності на такі об'єкти, у зв'язку з чим позивачем було ініційовано подачу позовних заяв про визнання за позивачем права власності, в межах яких було накладено арешти на об'єкти спірного нерухомого майна. Разом з тим, в 2016 році на той час керівником позивача були подані заяви про відмову від позовів та зняття арешту з майна. В подальшому, при зміні керівництва позивача, було з'ясовано, що вказані дії були вчинені без відповідних повноважень на це. У цей же період часу відповідач ОСОБА_2 набув право власності на вказані об'єкти нерухомого майна. При цьому, відповідач ТОВ «Пост Преміум» не мав права відчужувати квартири, так як на цей період існували судові заборони щодо цього.

Представник відповідача ТОВ «Пост Преміум» в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, суд про причини неявки не повідомив. 12 жовтня 2017 року директором ТОВ «Пост Преміум» були подані до суду заперечення проти позову, в яких останній просив суд відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що укладені договори були посвідчені приватним нотаріусом, яким були здійснені усі необхідні дії, що передбачені Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, щодо перевірки об'єктів нерухомості та відсутності будь-яких обмежень на вчинення таких дій, а також перевірена цивільна правоздатність та дієздатність юридичної та фізичної особи.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позов, долученого до матеріалів справи, просив відмовити у задоволенні позову. Пояснив суду, що правом оскарження правочинів мають сторони правочину та заінтересовані особи. Дійсно, відповідачем ОСОБА_2 було набуто право власності на спірні об'єкти нерухомості. Арешти на вказане нерухоме майно були накладені, проте на момент набуття їх у власність відповідачем ОСОБА_2, будь-яких заборон не існувало. Договори є реальними, чинними, а право власності за об'єктами нерухомості зареєстровані за останнім.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Так, предметом заявлених позовних вимог у даній справі є визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири від 28 квітня 2016 року, 25 травня 2016 року, 22 квітня 2016 року, 14 липня 2016 року, 20 травня 2016 року, 08 квітня 2016 року, 12 квітня 2016 року, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. та зареєстровані в реєстрі за № 507, 481, 657, 540, 544, 1172, 649, 653, 581.

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем подано до суду письмові докази у справі, а саме:

-договір купівлі-продажу від 12 квітня 2016 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пост Преміум» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кирилюком Д.В., зареєстрований за реєстровим №507, за умовами якого ОСОБА_2 придбав у власність квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 6-9, том 1);

-договір купівлі-продажу від 08 квітня 2016 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пост Преміум» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кирилюком Д.В., зареєстрований за реєстровим №481, за умовами якого ОСОБА_2 придбав у власність квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 10-13, том 1);

-договір купівлі-продажу від 20 травня 2016 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пост Преміум» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кирилюком Д.В., зареєстрований за реєстровим №657, за умовами якого ОСОБА_2 придбав у власність квартиру АДРЕСА_3 (а.с. 14-17, том 1);

-договір купівлі-продажу від 22 квітня 2016 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пост Преміум» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кирилюком Д.В., зареєстрований за реєстровим №540, за умовами якого ОСОБА_2 придбав у власність квартиру АДРЕСА_4 (а.с. 18-21, том 1);

-договір купівлі-продажу від 12 квітня 2016 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пост Преміум» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кирилюком Д.В., зареєстрований за реєстровим №507, за умовами якого ОСОБА_2 придбав у власність квартиру АДРЕСА_5 (а.с. 22-25, том 1);

-договір купівлі-продажу від 20 травня 2016 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пост Преміум» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кирилюком Д.В., зареєстрований за реєстровим №649, за умовами якого ОСОБА_2 придбав у власність квартиру АДРЕСА_6 (а.с. 26-29, том 1);

-договір купівлі-продажу від 20 травня 2016 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пост Преміум» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кирилюком Д.В., зареєстрований за реєстровим №653, за умовами якого ОСОБА_2 придбав у власність квартиру АДРЕСА_7 (а.с. 30-33, том 1);

-договір купівлі-продажу від 28 квітня 2016 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пост Преміум» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кирилюком Д.В., зареєстрований за реєстровим №581, за умовами якого ОСОБА_2 придбав у власність квартиру АДРЕСА_8 (а.с. 34-37, том 1);

За вимог ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 Цивільного процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частино 5 статті 81 цього ж Кодексу визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (ч. 1 ст. 84 ЦПК України).

В межах розгляду даної справи учасниками справи не подано до суду інших письмових доказів, не подано клопотання про витребування доказів, у зв'язку з чим, суд з урахуванням положень ст. 13 ЦПК України розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Таким чином, письмовими доказами у справі підтверджено факт переходу права власності від ТОВ «Пост Премікм» до ОСОБА_2 на квартири №№ 546, 545, 550, 543, 540, 541, 556, 528 в будинку № АДРЕСА_9, за відповідними договорами купівлі-проваджу. В той же час, матеріали справи не містять доказів укладення будь-якого правочину стосовно квартири АДРЕСА_9, як і не містять договору купівлі продажу від 25 травня 2016 року та/або, договору який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кирилюком Д.В., зареєстрований за реєстровим №544.

Під час розгляду справи сторони обґрунтовуючи свої вимоги і заперечення щодо наявності заборон на відчуження спірних об'єктів нерухомості, а відтак відсутності підстав для їх відчуження, змови колишнього керівництва ТОВ «ТЛК «Артика» ОСОБА_5 і ОСОБА_2, посилались виключно на судові рішення в господарських справах.

За вимог ч.ч. 4, 5, 7 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

З метою встановлення наявності або відсутності фактів на які посилається позивач у справі та які можуть свідчити про певні події, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, судом досліджені рішення в господарських справа та встановлено наступне.

Так, в провадженні Господарського суду міста Києва перебували справи №910/20812/13 (а.с.107-115 том 1), 910/24106/13 (а.с.116-122 том 1), 910/704/14 (а.с.123-136 том 1), 910/24107/13 (а.с.137-153 том 1), 910/24120/13 (а.с.154-168 том 1), 910/24116/13 (а.с.183-193 том 1). Інші долучені до матеріалів справи учасниками справи копії судових рішень у господарських справах не стосуються предмету заявлених позивачем позовних вимог.

В межах розгляду вказаних справи встановлено наступне.

30 січня 2004 року між Українською студією телевізійних фільмів «Укртелефільм» та Закритим акціонерним товариством «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс», найменування якого в подальшому було змінено на Приватне акціонерне товариство «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс», укладено договір про спільну діяльність, за умовами якого сторони домовились здійснювати інвестування та спільне будівництво адміністративно-житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на земельній ділянці у Дніпровському районі АДРЕСА_9, а також вести спільну господарську діяльність по продажу та іншій реалізації приміщень об'єкту інвестування та отримувати прибуток.

Додатковою угодою №1 від 29 травня 2004 року до договору про спільну діяльність від 30 січня 2004 року ЗАТ Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» та Українська студієя телевізійних фільмів «Укртелефільм» погодили, що розмір часток у спільній власності між Українською студією телевізійних фільмів «Укртелефільм» та Закритим акціонерним товариством «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» розподіляються як 13,5% та 86,5% відповідно.

Додатковою угодою №2 від 07 червня 2005 року доповнено договір про спільну діяльність від 30 січня 2004 року пунктом 13.4, відповідно до якого кожна сторона має право передати майнові права на свою частку в спільному майні для залучення фінансових (кредитних) ресурсів.

16 листопада 2005 року Закритим акціонерним товариством «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс», яке діяло від імені Спільної діяльності без створення юридичної особи між Закритим акціонерним товариством «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» (компанія) та Українською студією телевізійних фільмів «Укртелефільм» від 30.01.2004, було укладено зі ОСОБА_7 (інвестор) інвестиційні договори №235/F, №237/F, №242/F, №244/F, №246/F, №249/F, №239/F, №239/F, №240/F, №247/F, №243/F (про інвестування у житлове будівництво), відповідно до п.2.1 яких компанія зобов'язалась своїми силами і засобами, з використанням інвестиційних внесків інвестора, збудувати об'єкт будівництва, здати його в експлуатацію та передати у власність інвестору новозбудоване майно, а інвестор зобов'язався внести інвестиції та прийняти новозбудоване майно у власність на умовах цих договорів.

При цьому, за змістом п.1.1 інвестиційних договорів №235/F, №237/F, №242/F, №244/F, №246/F, №249/F, №239/F, №240/F, №247/F, №243/F від 16.11.2005 новозбудованим майном є квартири №№29, 31, 44, 47, 50, 57, 41, 42, 51, 46 в секції «Ж» будинку АДРЕСА_9

Згідно з п.2.2 вказаних договорів інвестор може отримати у власність новозбудоване майно лише за умови інвестування суми коштів, що складає 100% інвестиційних внесків за умовами цього договору.

Пунктом 3.1.2 вказаних інвестиційних договорів передбачено, що до запланованої дати вводу об'єкта будівництва в експлуатацію інвестор має право відступити право вимоги за цим договором на користь іншої особи. При цьому, про таке відступлення права вимоги інвестор письмово повідомляє компанію.

15 червня 2007 року між ОСОБА_7 (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Земля-50» (новий кредитор) були укладені договори №235/F-B, №237/F-В, №242/F-В, №244/F-В, №246/F-В, №249/F-В, №239/F-В, №240/F-В, №247/F-В, №243/F-В про відступлення права вимоги, за умовами яких ОСОБА_7 було відступлено ТОВ «Земля-50» право вимоги за інвестиційними договорами №235/F, №237/F, №242/F, №244/F, №246/F, 249/F, №239/F, №240/F, №247/F, №243/F від 16.11.2005 відповідно.

Відповідно до пунктів 1.2 договорів про відступлення права вимоги від 15 червня 2007 року новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника виконання ним всіх своїх зобов'язань, передбачених умовами основних договорів, у тому числі, передачі у власність нового кредитора квартир №№29, 31, 44, 47, 50, 57,41, 42, 51, 46 відповідно в секції «Ж» будинку АДРЕСА_9, які побудовані за рахунок інвестиційних внесків, при умові сплати новим кредитором 100% інвестиційних внесків, в порядку та на умовах встановлених основними договорами.

15 червня 2007 року ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Земля-50» підписано акти приймання-передачі відповідних інвестиційних договорів.

22 березня 2012 року Приватним акціонерним товариством «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Земля-50» укладено додаткові угоди б/н до інвестиційних договорів №235/F, №237/F, №242/F, №244/F, №246/F, №249/F, №239/F, №240/F, №247/F, №243/F від 16.11.2005 якими, зокрема, визначено термін закінчення будівництва та здачі об'єкта будівництва в експлуатацію - 31.12.2012.

28 березня 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Земля-50» (первісний інвестор) було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» (новий інвестор) договори №235/F-B-2, №237/F-В-2, №242/F-В-2, №244/F-В-2, №246/F-В-2, №249/F-В-2, №239/F-В-2, №240/F-В-2, №247/F-В-2, №243/F-В-2 про відступлення права вимоги, за умовами яких ТОВ «Земля-50» було відступлено позивачу право вимоги за інвестиційними договорами №235/F, №237/F, №242/F, №244/F, №246/F, №249/F, №239/F, №240/F, №247/F, №243/F від 16.11.2005.

Відповідно до пункту 1.2 договорів про відступлення права вимоги №235/F-B-2, №237/F-В-2, №242/F-В-2, №244/F-В-2, №246/F-В-2, №249/F-В-2, №239/F-В-2, №240/F-В-2, №247/F-В-2, №243/F-В-2 від 28.03.2012 новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника виконання ним всіх своїх зобов'язань, передбачених умовами основного договору, у тому числі, передачі у власність нового інвестора трикімнатної квартири №29, що розташована за адресою: АДРЕСА_9, секція «Ж», поверх 10, загальною площею за проектно-кошторисною документацією 121,57 кв. м., двокімнатної квартири №31, що розташована за адресою: АДРЕСА_9, секція «Ж», поверх 10, загальною площею за проектно-кошторисною документацією 93,79 кв. м., трикімнатної квартири №44, що розташована за адресою: АДРЕСА_9, секція «Ж», поверх 13, загальною площею за проектно-кошторисною документацією 120,91 кв. м.,двокімнатної квартири №47, що розташована за адресою: АДРЕСА_9, секція «Ж», поверх 14, загальною площею за проектно-кошторисною документацією 93,79 кв. м., двокімнатної квартири №50, що розташована за адресою: АДРЕСА_9, секція «Ж», поверх 15, загальною площею за проектно-кошторисною документацією 92,62 кв. м., трьохкімнатної квартири №57, що розташована за адресою: АДРЕСА_9, секція «Ж», поверх 17, загальною площею за проектно-кошторисною документацією 121.57 кв. м., трьохкімнатної квартири №41, що розташована за адресою: АДРЕСА_9, секція «Ж», поверх 13, загальною площею за проектно-кошторисною документацією 121,57 кв. м., двокімнатної квартири №42, що розташована за адресою: АДРЕСА_9, секція «Ж», поверх 13, загальною площею за проектно-кошторисною документацією 92,62 кв. м., двокімнатної квартири №51, що розташована за адресою: АДРЕСА_9, секція «Ж», поверх 15, загальною площею за проектно-кошторисною документацією 93,79 кв. м., двокімнатної квартири №46, що розташована за адресою: АДРЕСА_9, секція «Ж», поверх 14, загальною площею за проектно-кошторисною документацією 92,62 кв. м., побудованих за рахунок інвестиційних внесків.

28 березня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Земля-50» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» підписано акти приймання-передачі до вказаних договорів про відступлення права вимоги.

30 березня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Земля-50» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, яким передбачено, зокрема, що непогашені грошові зобов'язання, які виникли на підставі договорів про відступлення права вимоги №235/F-B-2, №237/F-В-2, №242/F-В-2, №244/F-В-2, №246/F-В-2, №249/F-В-2, №239/F-В-2, №240/F-В-2, №247/F-В-2, №243/F-В-2 від 28.03.2012, вважаються припиненими шляхом зарахування зустрічної вимоги.

05 квітня 2012 року складено акт готовності об'єкта до експлуатації щодо адміністративно-житлового комплексу з підземним паркінгом на АДРЕСА_9 у Дніпровському районі міста Києва.

23 квітня 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві видано сертифікат серії КВ №16412062060, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкту проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

17 серпня 2012 року наказом Головного управління містобудування та архітектури об'єкту нерухомого майна присвоєно адресу: АДРЕСА_9 у Дніпровському районі міста Києва.

Зі змісту листів Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна №24728(И-2013) від 22.11.2013, №24732(И-2013) від 22.11.2013, №24721(И-2013) від 22.11.2013, №24730(И-2013) від 22.11.2013, №24729(И-2013) від 22.11.2013, №24735 від 22.11.2013, №24724 (И-2013) від 22.11.2013, №24725 (И-2013) від 22.11.2013, №24722 (И-2013) від 22.11.2013, №24731 (И-2013) від 22.11.2013 вбачається, що станом на 25.01.2012 у будинку АДРЕСА_9 трикімнатна квартира з будівельним №29 на 10 поверсі секції «Ж» проінвентаризована під №528 і має загальну площу 121,8 кв. м., двокімнатна квартира з будівельним №47 на 14 поверсі секції «Ж» проінвентаризована під №546 і має загальну площу 92,7 кв. м., двокімнатна квартира з будівельним №50 на 15 поверсі секції «Ж» проінвентаризована під №549 і має загальну площу 94 кв. м., трикімнатна квартира з будівельним №44 на 13 поверсі секції «Ж» проінвентаризована під №543 і має загальну площу 123 кв. м., двокімнатна квартира з будівельним №31 на 10 поверсі секції «Ж» проінвентаризована під №530 і має загальну площу 92,6 кв. м., трикімнатна квартира з будівельним №57 на 17 поверсі проінвентаризована під №556 і має загальну площу 122,5 кв. м., трикімнатна квартира з будівельним №41 на 13 поверсі проінвентаризована під №540 і має загальну площу 121,6 кв. м., двокімнатна квартира з будівельним №42 на 13 поверсі проінвентаризована під №541 і має загальну площу 93,5 кв. м., двокімнатна квартира з будівельним №51 на 15 поверсі проінвентаризована під №550 і має загальну площу 92,9 кв. м., двокімнатна квартира з будівельним №46 на 14 поверсі проінвентаризована під №545 і має загальну площу 93,6 кв. м.

Одночасно з цим, судами встановлено, що 17 червня 2013 року між Приватним акціонерним товариством «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пост Преміум» (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав №2, відповідно до п.1.1 якого продавець продав, а покупець купив майнові права на об'єкти нерухомості, що знаходяться в адміністративно-житловому комплексі з підземним паркінгом в Дніпровському районі АДРЕСА_9

Згідно з п.1.2 договору купівлі-продажу майнових прав №2 від 17.06.2013 сторони договору домовились, що під об'єктами нерухомості, майнові права на які передаються за даним договором, продавець та покупець розуміють, зокрема, житлові приміщення (квартири), визначені у додатку №1, у якому вказано, у тому числі, трикімнатну квартиру №528, загальною площею 121,8 кв. м., двокімнатну квартиру №530, загальною площею 92,6 кв. м., трикімнатну квартиру №543, загальною площею 123,0 кв. м., двокімнатну квартиру №546, загальною площею 92,7 кв. м., двокімнатну квартиру №549, загальною площею 94,0 кв. м., трьохкімнатну квартиру №556, загальною площею 122,5 кв. м., двокімнатну квартиру №550, загальною площею 92,90 кв. м., двокімнатну квартиру №545, загальною площею 93,6 кв. м., що розташовані у секції «Ж» будинку АДРЕСА_9

06 липня 2013 року право власності на трикімнатну квартиру №528, загальною площею 121,8 кв. м., квартиру №546, загальною площею 92,7 кв. м., квартиру №549, загальною площею 94 кв. м., квартиру №543, загальною площею 123 кв. м., квартиру №530, загальною площею 92,6 кв. м., квартиру №556, загальною площею 122,5 кв. м., квартиру №540, загальною площею 121,6 кв. м., квартиру №541, загальною площею 93,5 кв. м., квартиру №550, загальною площею 92,90 кв. м., квартиру №545, загальною площею 93,6 кв. м. у будинку АДРЕСА_9 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Пост Преміум», що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності на квартиру №543, загальною площею 123 кв. м., (запис про право власності №14288204 від 22.04.2016), квартиру №530, загальною площею 92,6 кв. м., (запис про право власності №14288311 від 22.04.2016), квартиру №528, загальною площею 121,8 кв. м., (запис про право власності №14457304 від 28.04.2016), квартиру №546, загальною площею 92,7 кв. м., (запис про право власності №14128449 від 14.04.2016), квартиру №556, загальною площею 122,5 кв. м., (запис про право власності №14655347 від 20.05.2016), квартиру №540, загальною площею 121,6 кв. м., (запис про право власності №15461245 від 14.07.2016), квартиру №541, загальною площею 93,5 кв. м., (запис про право власності №14655289 від 20.05.2016), квартиру №550, загальною площею 93,5 кв. м., (запис про право власності №14655330 від 20.05.2016), квартиру №545, загальною площею 93,6 кв. м., у будинку АДРЕСА_9 у місті Києві зареєстровано за ОСОБА_2.

Також, в межах розгляду справи №910/20812/13, ухвалою Господарського суду міста Києва від 29 січня 2014 року накладено арешт, в тому числі, на квартири №528, 543, 549, що розташовані за адресою: АДРЕСА_9. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 березня 2016 року провадження у справі припинено на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України, скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суму міста Києва від 29 січня 2014 року. Постановою Вищого господарського суду України від 22 листопада 2016 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 28 березня 2016 року скасовано, справу направлено для розгляду до Господарського суду міста Києва.

В межах розгляду справи №910/24106/13, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09 квітня 2014 року накладено арешт, на квартиру №556, що розташована за адресою: АДРЕСА_9. Ухвалами Господарського суду міста Києва від 11 травня 2016 року прийнята відмова позивача від позову, провадження у справі припинено на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України, скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суму міста Києва від 09 квітня 2014 року. Постановою Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 13 жовтня 2016 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 11 травня 2016 року скасовано справу направлено для розгляду до Господарського суду міста Києва на розгляд позовних вимог. Постановою Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 24 квітня 2017 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 11 травня 2016 року про скасування заходів до забезпечення позову у справі № 910/24106/13 залишено без змін.

В межах розгляду справи №910/704/14, ухвалою Господарського суду міста Києва від 01 квітня 2014 року накладено арешт, на квартиру №540, що розташована за адресою: АДРЕСА_9. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 червня 2016 року прийнято відмову позивача від позову, провадження у справі припинено на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України, скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суму міста Києва від 01 квітня 2014 року. Постановою Вищого господарського суду України від 20 грудня 2016 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 30 червня 2016 року скасовано справу направлено для розгляду до Господарського суду міста Києва.

В межах розгляду справи №910/24107/13, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 березня 2014 року накладено арешт, в тому числі на квартиру №541, що розташована за адресою: АДРЕСА_9. Ухвалами Господарського суду міста Києва від 11 травня 2016 року прийнято відмову позивача від позову, провадження у справі припинено на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України, скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суму міста Києва від 18 березня 2014 року. Постановою Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 27 грудня 2016 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 11 травня 2016 року скасовано, справу направлено для розгляду до Господарського суду міста Києва по суті позовних вимог. Відомості щодо оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 11 травня 2016 року про скасування заходів забезпечення позову, відсутні.

В межах розгляду справи №910/24120/13, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09 квітня 2014 року накладено арешт, на квартиру №550, що розташована за адресою: АДРЕСА_9. Ухвалами Господарського суду міста Києва від 11 травня 2016 року прийнято відмову позивача від позову, провадження у справі припинено на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України, скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суму міста Києва від 01 квітня 2014 року. Постановою Вищого господарського суду України від 17 липня 2017 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 11 травня 2016 року про припинення провадження у справі, скасовано справа передана на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Постановою Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 12 вересня 2017 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 11 травня 2016 року про скасування заходів забезпечення позову, скасовано.

В межах розгляду справи №910/24116/13, ухвалою Господарського суду міста Києва від 29 січня 2014 року накладено арешт на квартиру №545, що розташована за адресою: АДРЕСА_9. Ухвалами Господарського суду міста Києва від 17 лютого 2016 року прийнята відмова позивача від позову, провадження у справі припинено на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України, скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суму міста Києва від 29 січня 2014 року. Постановою Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 05 жовтня 2016 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 17 лютого 2016 року скасовано, справу направлено для розгляду до Господарського суду міста Києва по суті позовних вимог. Постановою Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 14 листопада 2016 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 17 лютого 2016 року про скасування заходів забезпечення позову, скасовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним . Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як роз'яснено в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року N 9, відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

З огляду на аналіз норм законодавства України вбачається, що позовні вимоги щодо порушення законодавства під час укладення спірного договору може бути заявлено заінтересованою особою за умови порушення її прав та законних інтересів.

Суб'єктивне право лише тоді може бути визнано мірою можливої поведінки уповноваженої особи, коли воно забезпечено (гарантовано) від неправомірного впливу зовнішніх чинників. Така гарантія найбільш ефективно втілюється у можливості вимагати захисту цивільного прав та інтересу. Під поняттям цивільно-правового захисту слід розуміти передбачену законом вид і міру можливого або обов'язкового впливу на суспільні відносини, які зазнали протиправного впливу, з метою поновлення порушеного, невизнаного чи оспореного права.

Визначення цієї поведінки через право (можливість) чи через обов'язок залежить від суб'єкта здійснення діяльності стосовно захисту, а також волевиявлення учасника цивільних правовідносин, право якого зазнало несприятливого впливу. Для уповноваженої особи застосування захисту становить право, яке означає як право самостійно здійснити поновлення порушеного права у межах і у порядку, визначеному законом (самозахист), так і звернутися до уповноваженого державного, самоврядного чи громадського органу чи особи за захистом свого права чи інтересу. Для останніх же здійснення такого захисту, якщо воно належить до їхніх повноважень, є обов'язком.

Захисту підлягає суб'єктивне цивільне право та інтерес, який охороняється законом.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу, внаслідок чого суб'єктивне право уповноваженої особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що протягом менш ніж місяць після зняття арешту відповідні об'єкти нерухомості почали набуватись у власність колишнім заступником ОСОБА_5 - ОСОБА_2, в т.ч. за час перебування останнього на посаді в.о. директора ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» згідно наказу №03-в від 16 травня 2016 року, а саме: згідно договорів купівлі-продажу квартири від 28 квітня 2016 року, 25 травня 2016 року, 22 квітня 2016 року, 14 липня 2016 року, 20 травня 2016 року, 08 квітня 2016 року, 12 квітня 2016 року, укладених між TOB «Пост Преміум» та ОСОБА_2 посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В., а відповідач ОСОБА_2 за рахунок коштів товариства фактично набув право власності на об'єкти нерухомого майна, від прав на які від імені товариства безпідставно відмовився ОСОБА_5, зловживаючи своїми службовими повноваженнями, чим товариству було завдано збитків у розмірі фактичних витрат на набуття відповідних прав та вартості вказаного нерухомого майна. При цьому, на думку сторони позивача, мало місце обставини, за яких ухвали суду про скасування вжитих заходів до забезпечення позовів - арешти спірних квартири, було скасовано як незаконні.

В той же час, суд вважає безпідставними посилання представника позивача на ту обставину, що на момент укладання оспорених договорів купівлі-продажу, нерухоме майно перебувало під арештом. Такі доводи спростовуються судовими рішенням в господарських справах, які наведені судом вище та які свідчать, що на момент укладання ТОВ «Пост Преміум» та ОСОБА_2 договорів купівлі-продажу, жодного чинного арешту на об'єкти нерухомого майна не існувало. Право власності на спірні об'єкти нерухомого майна були зареєстровані 06 липня 2013 року за ТОВ «Пост Преміум», та останній як власник майна, враховуючи припинення проваджень у вищенаведених справах, мав вільне право розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до презумпції правомірності фактичного володіння, фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. У випадку коли доведено факт володіння майном, то вважається доведеним і те, що це володіння здійснюється на законних підставах.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Як встановлено рішеннями Господарського суду міста Києва, в тому числі апеляційною та касаційною інстанцією, у справах №910/20812/13, 910/24106/13, 910/704/14, 910/24107/13, 910/24120/13, 910/24116/13, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» на підставі інвестиційних договорів №235/F, №237/F, №242/F, №244/F, №246/F, №249/F, №239/F, №240/F, №247/F, №243/F від 16.11.2005, отримало лише право на набуття в майбутньому права власності на об'єкти нерухомості, а не саме право власності на нерухоме майно. Доказів визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав №2 від 17 червня 2013 року, укладеного Приватним акціонерним товариством «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пост Преміум», надано не було, нікчемність такого договору не встановлена (виключена з мотивувальної частини рішення у справі №910/704/14, 910/24107/13, 910/24120/13).

В межах розгляду даної справи, позивач не оспорює право власності на спірні об'єкти нерухомого майна яке було зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «Пост Преміум», а тому суд, з урахуванням положень ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України не досліджує обставини набуття ТОВ «Пост Преміум» у власність спірних об'єктів нерухомого майна.

Посилання на змову між колишнім директором ТОВ «ТЛК «Арктика» ОСОБА_5 та ОСОБА_2, які призвели на думку позивача до відчуження спірних об'єктів нерухомого майна, не підтверджено жодними доказами у справі, не встановлено будь-яким судовим рішенням та не свідчить про наявність перешкод у власника такого майна, в даному випадку ТОВ «Пост Преміум», щодо реалізації його права на відчуження свого майна.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи . Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 Цивільного процесуального кодексу України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, достатні докази - це докази, які наділені певними якісними характеристиками і належною значимістю та дають достатнє фактичне підґрунтя для вирішення справи у певний спосіб.

В той же час, стороною позивача не було надано суду належних та допустимих доказів в частині недійсності укладених спірних договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, враховуючи те, що на момент посвідчення таких договорів право власності за даними об'єктами нерухомого майна не було зареєстровано за позивачем, а факт належності такого майна саме позивачу підлягав встановленню господарським судом після укладення спірних договорів.

Крім того, стороною позивача не було надано суду доказів порушення прав позивача, який не є власником даного нерухомого майна, внаслідок укладення таких спірних договорів, які укладені власником такого майна.

За вказаних обставин, суд вважає, що оспорювані позивачем правочини, договори купівлі-продажу нерухомого майна, на момент їх укладання та нотаріального посвідчення, а в подальшому державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, не суперечили та не суперечать Цивільному кодексу України, особи які його вчинили, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, що перевірено приватним нотаріусом під час посвідчення таких правочинів, правочини вчинені у формі, встановленій законом, спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а волевиявлення учасників таких правочинів є вільними та відповідали їх волі. Доказів які б свідчили про недійсність укладених правочинів, в момент їх вчинення, стороною позивача суду не надано.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пост Преміум», ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними.

Враховуючи, що суд дійшов ґрунтовних висновків про необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика», відшкодування судових витрат в порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 626, 655, 656 Цивільного кодексу України, ст.ст. 50, 62 Закону України «Про господарські товариства», п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9, ст.ст. 2, 10, 48, 49, 76, 77-81, 89, 209, 210, 247, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» (ідентифікаційний код 37075024, м. Київ вул. О.Теліги, 41) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пост Преміум» (ідентифікаційний код 38651246, м. Київ, вул. Звіринецька, 63), ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_10) про визнання договорів недійсними - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Повне судове рішення складено 20 грудня 2018 року.

Суддя: