Рішення № 78813817, 20.11.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/9090/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Яровенко Н. О.,

при секретарі Грінкевич А.І.,

за участі сторін:

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Укрсоцбанк» в червні 2018 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що 12 травня 2008 року ОСОБА_2, відповідно до укладеного договору № 44.29-48-586/А, отримав кредит у розмірі 12 233,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом. В зв'язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору, станом на 23 травня 2018 року у нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 22 283,46 дол. США, яка складається із: заборгованості за кредитом - 17 439,69 дол. США, заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 4 843,77 дол. США, заборгованості тому позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь суму зазначену суму заборгованості та судові витрати.

В серпні 2018 року представник відповідача за довіреністю ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву з якого вбачається, що позовні вимоги відповідачем не визнаються виходячи з наступного. Так, постановою Господарського суду м. Києва від 31 березня 2010 року відповідача - ФОП ОСОБА_2 визнано банкрутом та призначено арбітражного керуючого - Уманець Н.О. Зазначена постанова вступила в законну силу та визначила зобов'язання відповідача, як боржника, перед кредиторами, а тому числі перед ПАТ «Укрсоцбанк» за договором № 44.29-48-586/А від 12 травня 2008 року) щодо предмета позову - автомобіля «Фіат Добло Панорама», 2008 року випуску, чорного кольору. Даний автомобіль був предметом кредитного договору та позову, був переданий арбітражному керуючому на підставі акту прийому-передачі для погашення заборгованості перед кредиторами. Згодом, було призначено нового арбітражного керуючого - Комлика І.С., який оголосив у розшук зазначений автомобіль. Крім того, просить застосувати строк позовної давності, оскільки відповідач звернувся до суду із пропуском строку позовної давності.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.

Ухвалою суду від 14 серпня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

20 червня 2018 року представник позивача подав відповідь на відзив, в якій виклав свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень на позовну заяву.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача (а.с. 15).

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, зазначений у відзиві на позовні вимоги, просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 травня 2008 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір кредиту № 44.29-48-586/А на купівлю автотранспортних засобів за умовами якого кредитор надає позичальнику у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кошти в сумі 19 233,00 дол. США зі сплатою 8,88% річних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості до 10 числа кожного місяця згідно графіку, який вказаний в п.п. 1.1.1 п. 1.1 ст. 1 договору (а.с. 4-6).

Пунктом 2.4.2 договору кредиту передбачено, що нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно, в соанній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі, за методом «факт/360», де «факт» - це фактична кількість днів у періоді, за який здійснюється нарахування процентів, в «360» - умовна кількість днів у році. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення Кредиту.

Відповідно до умов п.п. 4.1 договору кредиту, у разі прострочення позичальником строків процентів, визначених п.п. 1.1. цього договору, позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, що діє у період прострочення.

ОСОБА_2 порушив вимоги кредитного договору, в зв'язку з чим станом на 23 травня 2018 року виникла заборгованість в загальній сумі 22 283,46 дол. США, яка складається із: заборгованості за кредитом - 17 439,69 дол. США, заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 4 843,77 дол. США.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. (ч.2 ст. 615 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.

Як підтверджується наявними у справі доказами, відповідач порушив умови кредитного договору № 44.29-48-586/А від 12 травня 2008 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість на загальну суму у розмірі 22 283,46 дол. США, яка включає: заборгованість по кредиту у розмірі - 17 439,69 дол. США та заборгованості за відсотками у розмірі 4 843,77 дол. США, що підтверджується наданими позивачем розрахунками заборгованості по вищезазначеному договору.

За положеннями ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. При цьому Конституцією України не встановлено обмежень щодо можливості використання грошових одиниць держави в Україні.

Відповідно до ст. 192 ЦК України в Україні може використовуватися іноземна валюта у випадках і в порядку, встановлених законом.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків і розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 цього Декрету, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання дозволу НБУ на операції, пов'язані з іноземною валютою. Надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Верховний Суд України 16 вересня 2015 року у справі № 6-190цс15 висловив правову позицію, відповідно якої: не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима. Отже, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.

В той же час, ПАТ «Укрсоцбанк», висуваючи вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору, визначає суму боргу в іноземній валюті - доларах США, не долучив дозвільні документи на здійснення операцій в іноземній валюті.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч. 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в п. 31 Постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при застосуванні положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України" Про захист прав споживачів", яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному зв'язку з частиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту. У зв'язку із цим та враховуючи, що ЦК не передбачає заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням строку позовної давності, при вирішенні таких спорів, суди повинні враховувати положення ЦК про позовну давність. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та вимоги ЦК щодо позовної давності застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Статтею 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі.

З дослідженого судом кредитного договору, а саме, зокрема, з п. 1.1.1 вбачається, що кінцевий термін повернення основної заборгованості є 11 травня 2015 року, тобто про існування заборгованості позивач знав, жодних заяв про поновлення строку позовної давності з обґрунтуванням поважності причин його пропуску від ПАТ «Укрсоцбанк» до суду не надходило.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості є таким що не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд не розглядає питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межа даного спору судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 99, 129 Конституції України, ст.ст. 192, 256, 257, 259, 261, 266, 267, 526, 610-612, 615, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 47, 49 Закону КУкраїни «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 1-13, 76- 83, 141, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

В позові Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 27 листопада 2018 року.

Суддя Н.О.Яровенко