Рішення № 78810644, 17.12.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа №645/3622/18

Провадження №2/645/1907/18

РІШЕННЯ

Іменем України

17 грудня 2018 року Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі: головуючого - судді Бондарєвої І.В., при секретарі – Проневич Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту родинних відносин та про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулась до суду з позовом про встановлення факту родинних відносин та про визнання права власності в порядку спадкування за законом, зазначивши, що на підставі договору купівлі продажу від 12.05.1973 р., ОСОБА_2 належить на праві приватної власності 19/50 частин житлового будинку з надвірними будівлями по вул. Печенізькій, 22 в м. Харкові. ОСОБА_2 померла 16.11.2002 р. Після смерті ОСОБА_2, позивач, який є сином померлої, прийняв спадщину, так як на час відкриття спадщини був зареєстрований та проживав з померлою за однією адресою.

09.12.2017 р. державний нотаріус Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, посилаючись на те, що в матеріалах спадкової справи №181/2017, заведеної після померлої ОСОБА_2 відсутні документи, які підтверджують його родинні відносини зі спадкодавцем, в зв’язку з чим відсутні правові підстави для видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки у витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження вказана дата народження ОСОБА_1 - 13.02.1949 р., а в паспорті ОСОБА_1, виданому Фрунзенським РВ ХМУ УВМС України в Харківській області 24.01.1997 р., вказана дата народження - 23.01.1949 року.

08.03.2018 р. та повторно 06.11.2018 р. від представника відповідача – ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, де він просить в задоволенні відмовити у зв’язку з відсутністю у позивача дозвільних документів на права виконання будівельних робіт з реконструкції спірного будинку та вводу його в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, наявністю самочинно переобладнаних приміщень 1-3 площею 7,3 кв.м., приміщення 1-2 площею 7,9 кв.м..

Вважає, що позовні вимоги про визнання права власності заявлені не з метою визнання права власне як такого, а на незаконне, в обхід встановленого порядку, узаконення самочинно збудованого об’єкту нерухомого майна..

В судовому засіданні представники позивача- Мельник Н.О., ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Пояснили, що мати позивача ОСОБА_5 була одружена, але доля її чоловіка нікому не відома, в домоволодінні за адресою: м.Харків, вул. Печеніжській, 22, він ніколи не був зареєстрований.

Представник відповідача - ОСОБА_4 у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, у відзиві на позовну заяву просив про розгляд справи за його відсутністю (а.с.42-45, 85-88).

За таких обставин суд вважає можливим проведення судового розгляду у відсутність представника відповідача та ухвалити рішення у справі на підставі наданих суду доказів.

Вислухавши пояснення представників позивача, допитавши свідків, дослідивши надані документи, суд дійшов до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 12.05.1973 р., р.№2-4571, посвідченого ХДНК №3, ОСОБА_2 придбала 19/50 частин житлового будинку з надвірними будівлями по вул. Печеніжській, 22 в м. Харкові. Право власності зареєстровано Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» за №609 від 30.05.1973 р. (а.с.4-6).

За вказаним договором у користування ОСОБА_2 перейшли приміщення: 2-1 розміром 2,7 кв.м., 2-1 розміром 5,3 кв.м., 2-2 розміром 6,8 кв.м., 2-3 розміром 15,1 кв.м., літня кухня літ. «В», вбиральня літ. «Д» половина сараю літ. «Б», трубчатий колодязь літ. «Т».

За даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 02.12.2017 р., відповідно до статей 126, 133, 135 СК України, батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є: батько - ОСОБА_6, мати – ОСОБА_2 (а.с.11).

За даними паспорту громадянина України серії МК 389967, виданого Фрунзенським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 24 січня 1997 року, датою народження позивача ОСОБА_1 є 23.01.1949 р. (а.с. 23)

Така ж дата народження позивача (23.01.1949 р.) вказана у його військовому квитку НУ №5132948 (а.с.18).

Відповідно до довідки про склад сім’ї, виданої Виконавчим комітетом ХМР Харківської області Адміністрацією Немишлянського району ХМР від 18.05.2018 р. за № 917-05ю, в домоволодінні за адресою: м.Харків, вул. Печенізька, буд.22 (19/50) зареєстровані: ОСОБА_7 (власник, нині померла), ОСОБА_5 (невістка), ОСОБА_1 (син), ОСОБА_8 (онук), ОСОБА_9В.(правнучка) (а.с.64).

Дата народження позивача у вказаній довідці також зазначена – 23.01.1949 р.

Також судом встановлено, що 16.11.2002 р. ОСОБА_6С померла у віці 77 роки, що підтверджується свідоцтвом про смерть І-ВЛ № 364324 (а.с.7).

Про те, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є рідним сином ОСОБА_2, підтвердив суду свідок ОСОБА_10, який пояснив , що він є двоюрідним братом позивача та з дитинства його також виховувала мати позивача – ОСОБА_2 Батька позивача свідок не знає та ніколи не бачив. Мати позивача, ОСОБА_2, проживала з сином у будинку №22 по вул. Печеніжській в м.Харкові, потім позивач одружився, у нього народились діти. Свідок неодноразово бував у них в гостях, зокрема, святкуючи день народження позивача 23.01.1949 р. Позивач називав померлу ОСОБА_2 матір’ю, вона його – сином, між ними були теплі родинні стосунки, вони жили однією сім’єю. Після смерті матері позивач здійснив її поховання.

Свідок ОСОБА_11 , яка є сусідкою позивача, пояснила суду, що знала матір позивача, ОСОБА_2, з 1970-х років, коли вона з сином та невісткою переїхала в буд. №22 по вул. Печеніжській в м.Харкові. Чоловіка в померлої не було. В цьому будинку у позивача народились діти, мати постійно проживала з ними однією сім’єю, між ними були родинні стосунки.

Вказані свідки впевнено впізнали на світлинах, наданих позивачем суду для огляду, померлу ОСОБА_2 та її сина - позивача ОСОБА_1 (а.с.65).

Постановою державного нотаріуса Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 від 09.12.2017 р. за №3875/02-31, ОСОБА_5 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв’язку з тим, що в матеріалах спадкової справи № 181/2017 р., заведеної після померлої ОСОБА_2, відсутні документи, що підтверджують родинні відносини зі спадкодавцем, в зв’язку з чим відсутні правові підстави для видачі свідоцтва про право на спадщину. Так, у витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст,. 126,133,135 Сімейного кодексу України вказана дата народження ОСОБА_1 як 13 лютого 1949 року, а в паспорті ОСОБА_1, виданого Фрунзенським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 24 січня 1997 року, вказана дата народження - 23 січня 1949 року. (а.с.8).

Таким чином, розбіжності у даті народження ОСОБА_1, вказаній у його паспорті громадянина України, та вказаній у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, перешкоджає позивачеві реалізувати свої права спадкоємця у безсудовому порядку.

Згідно ч.2 ст.256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Стаття 1261 ЦК України зазначає, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що у справі досить доказів, які підтверджують факт родинних відносин, а саме, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є рідним сином ОСОБА_2, яка померла 16.11.2002 року.

Також судом встановлено, що спадкова справа №181/2017 була відкрита 02.03.2017 р. державним нотаріусом Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори – ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_2, на підставі заяви її сина ОСОБА_1 про фактичне прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про спадщину на належний померлій житловий будинок за адресою: м.Харків, вул. Печенізька, буд.22.

Даних про звернення інших осіб із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 або про відмову від спадщини - матеріали спадкової справи №181/2017 не містять (а.с.73).

Враховуючи, що на час відкриття спадщини (16.11.2002 р.) спадкоємець першої черги за законом – позивач ОСОБА_1 постійно проживав зі спадкодавцем – своєю матір’ю ОСОБА_2, то відповідно до положень ч.3 ст.1268 ЦК України, він є таким, що прийняв спадщину, оскільки протягом строку, встановленого си.1270 ЦК України (6 місяців з дня з часу відкриття спадщини) не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст.1218 Цивільного Кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Враховуючи відсутність даних про наявність у померлої ОСОБА_2 інших спадкоємців першої черги за законом, які б прийняли спадщину, суд визнає за ОСОБА_1 право власності на 19/50 частин житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: м.Харків, вул.Печенізька, 22, в порядку спадкування за законом після смерті матері – ОСОБА_2, яка померла 16.11.2002 року, відповідно до положень ст.1261 ЦК України.

При цьому судом взято до уваги, що рішенням виконавчого комітету Фрунзенського районної ради депутатів трудящих від 18.01.1978 р. за №17/54, ОСОБА_2 було дозволено переобладнати сіни літ. 2-І пл.5,30 м.кв. під кухню, а кухню літ. 2-2 пл. 6,88 м.кв. під житлову кімнату; прибудувати приміщення для кухні розміром 1,5х1,5 м. до існуючого тамбуру літ.2-І в глибину подвір’я без порушення конструкції основного будинку з дотриманням будівельних, санітарних та протипожежних норм в будинку 22 по вул. Печенізькій, в м.Харкові (а.с.62).

Крім того, рішенням виконавчого комітету Фрунзенської районної ради народних депутатів від 21.07.1992 р. за №122/8, ОСОБА_2 узаконено самовільно побудовану літню кухню літ «К», сіни літ. «к», сарай літ. «Н» в домоволодінні по вул. Печенізькій, №22. Дозволено гр. ОСОБА_2 газифікувати літню кухню літ «К» з встановленням тільки газової плити. (а.с.63).

Крім того, будівлі та споруди: літня кухня літ «К», сіни літ.«к», сарай літ.«Н», належні померлій ОСОБА_2 та вказані у техпаспорті від 04.12.2003 р. як самочинно збудовані, зареєстровані в КП «БТІ» станом на 30.01.2004 р., згідно з рішенням виконавчого комітету Фрунзенської районної ради народних депутатів від 21.07.1992 р. за №122/8; сарай літ. «М» ОСОБА_2 не належить (а.с.6).

За таких обставин суд визнає за ОСОБА_1, як спадкоємцем ОСОБА_2, право власності на 19/50 частин житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: м.Харків, вул.Печенізька, 22, який складається з приміщень, узаконених у встановленому порядку,

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 272ЦПК України, ст.ст. 370, 372, 1216-1218, 1220, 1261, 1268, 1269 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги – задовільнити.

Встановити, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є рідним сином ОСОБА_2, яка померла 16.11.2002 року.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на 19/50 частин житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: м.Харків, вул.Печенізька, 22, в порядку спадкування за законом після смерті матері – ОСОБА_2, яка померла 16.11.2002 року.

Рішення може бути оскаржене до Харківського Апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м.Харкова протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 22.12.2018 р.

Суддя-