Ухвала суду № 7880979, 05.10.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2009 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Баранник Н.П. (доповідач), суддів:

при секретарі: Мірошниченка М.В., Юхименка О.В.,

Красота А.О.,

за участю:

представника позивача:

представників відповідача:

прокурора : Новицької О.Л.,

Шахматової Т.М., Коваль В.В.,

Твардієвич Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги 1. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську;

2. Міського комунального виробничого підприємства “Дніпроводоканал” на постанову господарського суду Дніпропетровської області

від 05.11.2007р. у справі № А36/471-07(38/8)

(категорія статобліку 2.11.13) за позовом Міського комунального виробничого підприємства “Дніпроводоканал” до

за участю

про Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

прокурора м. Дніпропетровська

визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА :

Міське комунальне виробниче підприємство “Дніпроводоканал” (далі по тексту позивач) звернулося до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000770822/3/255 від 05.01.2005р., прийнятого Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі по тексту відповідач).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2007р. у справі № А36/471-07(38/8) позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача №0000770822/3/255 від 05.01.2005р. в частині визначення позивачу штрафу в розмірі 75 248 грн. 12 коп.. В решті позову відмовлено.

Сторони, не погодившись із рішенням суду, подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі, посилаючись на відсутність повного зясування судом першої інстанції обставин справи, неналежну оцінку доказів, порушення норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову господарського суду Дніпропетровської області скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позову повністю.

Відповідач, зі свого боку, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення на суму 75248,12 грн., а в іншій частині постанову залишити без змін.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача, просив суд апеляційну скаргу позивача задовольнити, при цьому, відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги відповідача повністю.

Представники відповідача, як і прокурор, у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача, проти доводів апеляційної скарги позивача, заперечували. Просили апеляційну скаргу відповідача задовольнити, постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати і винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши в судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг, письмових заперечень та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги позивача та відповідача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Суть спору:

Відповідачем була проведена перевірка позивача з питань своєчасності внесення сум узгодженого податкового зобов'язання до бюджету за період 01.04.2001р. по 24.06.2004р., за результатами якої був складений акт № 37/08-03/2-33/2-03341305 від 25.06.2004р..

На підставі акту перевірки, з урахуванням адміністративного оскарження у порядку ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000770822/3/225 від 05.01.2005р., яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 3162774 грн. 96коп. за збір за спеціальне користування водними ресурсами державного значення, на підставі пп. 17.1.2 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» за затримку на 537 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання в розмірі 6325 549,84грн..

Визначення спірної суми штрафу відповідно до акту перевірки пов'язується з наступним: в акті перевірки зазначено, що позивачем несвоєчасно сплачено до державного бюджету узгоджені податкові зобов'язання по збору за спеціальне використання водних ресурсів за 1-4 квартали 2001 року на загальну суму 1557361,00 грн. (при нарахуванні 734695,00 грн.); 1-4 квартали 2002 року на загальну суму 1158369,00 грн. (при нарахуванні 1157197,00 грн.); 1-4 квартали 2003 року на загальну суму 4714870,52 грн.. У розрахунку, наданому відповідачем, сума штрафу у розмірі 50% від суми узгодженого податкового зобов'язання, становить 3162 775,96 грн..

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, податкове повідомлення-рішення №0000770822/3/225 від 05.01.2005р., оскаржене позивачем, скасував в частині, виходячи з наступного.

Із аналізу наданих позивачем копій податкових декларацій та платіжних документів, відповідно до яких здійснювалась сплата узгоджених податкових зобов'язань та відомостей розрахунку спірної штрафної санкції, наданого відповідачем, вбачається що відповідачем зараховувались сплачені суми податкових зобов'язань за вказаний у перевірці період без врахування того, що у платіжних документах позивачем було зазначено інший податковий період, за який сплачувались ним суми узгоджених податкових зобов'язань.

Так, відповідно до акту перевірки та розрахунку штрафної санкції, штрафні санкції нараховано за прострочення строку погашення заборгованості за узгодженими податковими зобов'язаннями за інший період, ніж зазначено позивачем у платіжних дорученнях відповідно до призначення платежу за платіжними дорученнями: п/д №3274 від 30.10.2001 на суму 42996,24грн. за 3 кв.2001р.; п/д №1368 від 31.07.2001р. на суму 50000,00грн. за 2 кв.2001р.; п/д №1354 від 30.07.2001р. на суму 50000,0грн. за 2 кв.2001р.; п/д №8317 від 30.04.2002р. на суму 5000,0грн. за квітень 2002р., п/д №1258 від 24.04.2002р. на суму 2500,0грн. за березень 2002р., всього на суму 150496,24грн..

Відповідно до положень п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004р. за № 377/8976, реквізит "призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Як вбачається із змісту вказаних платіжних доручень, позивач не здійснював погашення податкового боргу за зобов'язанням, зазначеними в акті перевірки.

Крім того, відповідно до пп.17.1.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Порядок узгодження податкового зобовязання та граничні строки його сплати визначені у ст. 5 вказаного Закону.

Виходячи із змісту пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суми збору за спеціальне користування водними ресурсами державного значення, виконав своє зобовязання з його сплати за визначеними ним періодами, що виключає застосування до нього штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, податковий орган не мав права самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов'язання.

Згідно із пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами» визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого пп. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 01.08.2007р. у даній справі.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем безпідставно нараховано штраф за прострочення сплати узгодженого податкового зобов'язання за зазначеними вище платіжними дорученнями на загальну суму 75248,12грн..

Щодо інших, наданих позивачем копій платіжних доручень за спірний період, господарським судом вірно встановлено, що вони містять формулювання платежу без визначення періоду, за який сплачується податкове зобов'язання. Таким чином, відповідачем в цій частині правомірно направлено зазначені кошти на погашення податкового боргу у порядку черговості його виникнення.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини, що мають суттєве значення для вирішення спору, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, і прийнято законне рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Доводи, викладені сторонами в апеляційних скаргах, не можуть бути підставою для скасування законної та обґрунтованої постанови суду, а тому апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Міського комунального виробничого підприємства “Дніпроводоканал” залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2007р. у справі № А36/471-07(38/8) - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

В повному обсязі ухвалу виготовлено 12.02.2010р..

Головуючий суддя: Н.П. Баранник

Судді: М.В. Мірошниченко

О.В. Юхименко