Рішення № 78798071, 13.12.2018, Таращанський районний суд Київської області

Справа № 379/1421/18

2/379/538/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2018 року Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого: судді Зінкіна В.І.,

за участю секретаря судового засідання: Різник Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Таращі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Таращанська міська рада Київської області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 01.11.2018 звернулася до суду з вищеназваним позовом і просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням житловим будинком по вул. Мазепи Івана, 20 в м. Тараща Київської області, внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені законодавством строки.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є одноосібним власником житлового будинку з відповідними господарськими будівлями, розташованого по вул. Мазепи Івана, 20 в м. Тараща Київської області. У зазначеному будинку зареєстрований також відповідач, який являється останній сином та тривалий період часу, з 06.05.1999 року проживає в м. Рим Італія, участі в утриманні житла не приймає, не сплачує комунальні платежі.

Оскільки, в добровільному порядку відповідач не бажає знятися з реєстраційного обліку з будинку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

В судове засідання позивач та її представник не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належно, проте представник позивача подав через канцелярію суду заяву про розгляд справи без участі позивача та представника, позовні вимоги підтримує та просить їх задовільнити.

Відповідач в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належно, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає та не заперечує проти задоволення позову

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належно, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, проти позовних вимог не заперечує.

Суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ч. 4ст. 206 ЦПК Україниу разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

На підставі ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Вирішуючи питання про застосування норм матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні даного спору, суд виходить із того, що спір виник з приводу права користування майном, яке перебуває у приватній власності позивача, а тому застосуванню підлягають відповідні норми ЦК України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Стаття 321 ЦК України зазначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Статтею 386 ЦК України визначено засади захисту права власності: держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року (зі змінами внесеними ППВСУ №15 від 25.05.1998 року) у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування житловими приміщенням, судам необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Позивач є власником житлового будинку, розташованого по вул. Мазепи Івана, 20 в м.Тараща Київської області, що належить їй на підставі Свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого 05.04.1978 та записаного в реєстрову книгу за № 2608 (а.с.12).

В даному житловому будинку зареєстрований, в тому числі, відповідач по справі (а.с.9), який не проживає в житловому будинку, що підтверджується Актом про проживання та реєстрацію громадян від 29.10.2018 (а.с.10).

Оскільки, в добровільному порядку відповідач не знявся з реєстраційного обліку з будинку, що є перешкодою позивачу реалізувати в повному обсязі своє право власності на майно, остання звернулася до суду з даним позовом

Частина 1 статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», визначає чіткий перелік підстав для зняття особи з реєстрації місця проживання, але у зв'язку з тим, що відповідачі відмовляються виписатися добровільно, єдиною підставою для зняття з реєстрації місця проживання може виступити остаточне рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Стаття 47 Конституції України проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Враховуючи тойфакт,що відповідачвідсутній понадодин ріку житловомуприміщенні,що розташованеза адресою:вул.Мазепи Івана,20, м. Тараща Київської області, що судом беззаперечно встановлено, доказів поважності причин такої відсутності відповідачем не надано, а судом не здобуто, тому суд прийшов до висновку, що відповідач втратив право користування зазначеним вище житловим приміщенням.

Згідно до п. 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 2 березня 2016 р. № 207 зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

На підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України, оскільки позовні вимоги визнані відповідачем до початку розгляду справи по суті, то позивачу з державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків суми сплаченого судового збору, у розмірі 352,40 грн.

Решта сплаченого судового збору позивачем підлягає стягненню з відповідача на її користь.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 77, 78, 81, 141, 142, 206, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 71, 72, 107 ЖК України, ст. 319, 321, 391, 405 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1(НОМЕР_1),РНОКПП невідомо,зареєстрованого заадресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування жилим приміщенням житловим будинком по вул. Мазепи Івана, 20 в м. Тараща Київської області внаслідок відсутності його понад встановлені законодавством строки.

Зобовязати Управління Державної казначейської служби у Таращанському районі Київської області, ЄДРПОУ 37483467, місцезнаходження: вул. Шевченка, 28, м. Тараща Київської області, повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, 50 відсотків суми судового збору, сплаченого згідно квитанції №0.0.1174270309.1 від 01.11.2018 в розмірі 352,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (НОМЕР_1), РНОКПП невідомо, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, судовий збір в розмірі 352,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.

Головуючий:ОСОБА_3