Рішення № 78792518, 17.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2018 року № 826/13779/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що контролюючим органом здійснений розрахунок земельного податку на показниках, які, на думку позивача, не відповідають дійсності.

Ухвалою суду від 03.10.2018 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду була отримана уповноваженим представником ГУ ДФС у м.Києві, проте станом на момент прийняття рішення у справі відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав.

Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 є користувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2.

04.04.2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві, згідно з пп. 54.3.3. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 286.5 ст. 286 розділу ХІІ Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення №37350-1305-2651, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 263973,87 грн.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю - розділом ХІІ «Податок на майно» Податкового кодексу України (далі також- ПК України).

Приписами статті 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з підпунктом 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, платниками податку, зокрема, є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

Стаття 270 ПК України закріплює, що об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Положеннями підпунктів 271.1.1, 271.1.2 пункту 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до пункту 277.1 статті 277 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів та нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від їх нормативної грошової оцінки площи ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки площи ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Відповідно до абзацу 1 пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статті 58 цього Кодексу.

Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 та Закону України «Про оцінку землі» від 11.12.2003 року №1378-ІV, ведення Державного земельного кадастру та надання витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок покладено на Держгеокадастр та його територіальні органи.

У листі ГУ ДФС у місті Києві від 19.07.2018 року, наданого на виконання адвокатського запиту від 09.06.2018 №34, відповідач посилається на витяг з бази даних ПК «Кадастр» Департаменту земельних ресурсів КМДА від 06.11.2017 року.

Відповідно до вищевказаного листа, розрахунок земельного податку проводився відповідно до інформації зазначеної у витязі з земельного кадастру станом на 06.11.2017 року та інформації, наявній у справі платника, а саме Витягу з технічної документації № Н-01024/2011 від 22.04.2011, тому для визначення суми земельного податку використовувалися дані зазначеного кадастру щодо базової вартості квадратного метра по зазначеній адресі та дані довідки про нормативну грошову оцінку частки земельної ділянки № Ю-22160/2003, щодо площі земельної ділянки, яка припадає на викуплене нежитлове приміщення, яка надана Департаментом.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять вищевказаний витяг та довідку, на які посилається відповідач.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок несільськогосподарського призначення визначається відповідно до п.2 рішення Київської міської ради від 26 липня 2007 року № 43/1877 зі змінами та доповненнями окремо в межах економіко-планувальних зон за формулою:

Цн = Цнм х Пз х Кф х Кл х Кі, де:

Цн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки в гривнях:

Цнм - середня вартість одного квадратного метра землі в гривнях в межах конкретної економіко-планувальної зони:

Пз - площа земельної ділянки в квадратних метрах;

Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки;

Кл - узагальнюючий локальний коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки і визначається як добуток значень окремих локальних коефіцієнтів, що впливають на місце розташування цієї земельної ділянки (при цьому значення узагальнюючого локального коефіцієнта не повинно бути нижче 0,50 і вище 1,50);

Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 N 783 "Про проведення індексації грошової оцінки земель".

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання адвокатського запиту від 09.06.2018 №34, Головним управлінням ДФС у м. Києві було надіслано лист, де було визначено нормативно грошову оцінку за земельну ділянку,що розташована за адресою: м. Київ, вул. Колекторна 24/26, площею 0,278038 га, та становить:

556,03 х 2780,38 х 2 х 1,5 х 1,249 х 1,433 х 1,06 х 1 = 8799097, 47, де:

556,03 грн. - грошова оцінка 1 кв.м;

2780,38 кв.м - площа земельної ділянки під нежитловим приміщенням;

2 - функціональний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки;

1,5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт;

Дані коефіцієнти використано відповідно до рішення Київської міської Ради від 03.07.2014 № 23/23 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва", рішення вводиться в дію з 01.07.2015 року(згідно з рішенням Київської міської ради від 10.12.2014 року № 565/565) із змінами та доповненнями, внесеними рішенням Київської міської ради від 10.03.2016 року № 217/217, та з врахуванням вимог наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 р. № 489 із змінами та доповненнями:

- 1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до Листа Держземагенства № 6-28-0 22-215/2-15 від 14.01.2015;

- 1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 6-28-0.22-201/2-16 від 11.01.2016 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель";

- 1,06 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017 року №22-28-0.22-443/2-17 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»;

- 1 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2018 року №6-28-0.22-244/2-18 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель».

Ставка земельного податку в 2018 році обраховується відповідно до п.5 додатку 3 « Положення про плату за землю в місті Києві» до рішення Київської міської Ради від 23.06.2011 року № 242/5629 зі змінами та доповненнями,та становить -3%.

Таким чином, за розрахунками ГУ ДФС у м. Києві, сума земельного податку за 2018 рік за земельну ділянку становить: 8799097,47 х 3% = 263973,87 грн.

Проаналізувавши наведений розрахунок суд звертає увагу, що відповідачем було розраховано суму земельного податку виходячи з розміру земельної ділянки - 2780,38 кв.м, проте, згідно Довідки № Н-01435/2018 від 31.01.2018, вбачається, що позивач користується земельною ділянкою площею 2777, 80 кв.м.

Будь-яких документів, які свідчать про користування позивачем земельною ділянкою у розмірі 2780,38 кв.м матеріали справи не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Довідки № Н-01435/2018 від 31.01.2018 про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, за результатами розрахунку у відповідності до рішення Київської міської Ради від 03.07.2014 № 23/23 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва", нормативна грошова оцінка земельної ділянки НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1, становить:

2777,80 х 556,03 х 2,00 х 0,87 х 1,249 х 1,433 х 1,06 = 5098740,86 грн.

Таким чином, ГУ ДФС у м. Києві застосовано узагальнюючий локальний коефіцієнт у розмірі 1,5 замість 0,87.

Отже, відповідачем було застосовано невірний узагальнюючий локальний коефіцієнт та невірну площу земельної ділянки в квадратних метрах.

Розглядаючи питання правомірності визначення позивачу податкового зобов'язання із земельного податку необхідним є встановлення факту використання відповідачем офіційних відомостей при здійсненні розрахунку податкового зобов'язання.

Водночас, відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Земельного кодексу України, державний земельний кадастр єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Призначенням державного земельного кадастру, відповідно до ст. 194 Земельного кодексу України, є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру регламентований ст. 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якої відомості Держав ного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:

- витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру;

- довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території) за формулою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;

- викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.

Користування відомостями Державного земельного кадастру може також здійснюватися у формі надання доступу до нього в режимі читання.

Доступ до Державного земельного кадастру надається банкам, центральному органу виконавчої влади, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, та особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги.

Отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку є обов'язковим при вчиненні правочинів щодо земельної ділянки (крім складення заповітів).

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку видається заявнику в день надходження заяви.

Для здійснення повноважень, визначених законом, органи державної влади та органи місцевого самоврядування користуються відомостями і документами Державного земельного кадастру щодо земель та земельних ділянок, розташованих на відповідній території, на безоплатній основі.

На отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування для реалізації своїх повноважень, визначених законом.

Витяг з Державного земельного кадастру підписується Державним кадастровим реєстратором та посвідчується його печаткою.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Належним джерелом даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки є витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який виданий територіальним органом Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки, або в силу норми ст.15 Закону України «Про Державний земельний кадастр», - відомості з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку станом на відповідну дату. При цьому, безпосередньо контролюючий орган не наділений повноваженнями на встановлення та зміну нормативної грошової оцінки земельних ділянок самостійно (в тому числі окремих її складових).

На підставі викладеного можливо зробити висновок, що відповідачем розрахунок суми земельного податку з фізичних осіб для позивача здійснено за відсутності відомостей, обов'язкова наявність яких обумовлена нормами Податковим кодексом України, що має своїм наслідком визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. При цьому, спірне податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню не через відсутність у позивача вказаного податкового обов'язку, а через висновок про неправильний розрахунок відповідачем суми податкового зобов'язання.

Аналогічна позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі 826/15139/16 (К/9901/1450/17).

З огляду на викладене, використання контролюючим органом інформації, що міститься в витязі з бази даних ПК «Кадастр» Департаменту земельних ресурсів КМДА від 06.11.2017 не є належним способом визначення розмірів узагальнюючих коефіцієнтів та відсотка ставки земельного податку, площі земельної і ділянки, яка розташована під приміщенням, оскільки останні не являють собою дані Державного земельного кадастру у розумінні як Податкового кодексу України, так і Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Отже, податковий орган як суб'єкт владних повноважень не забезпечив виконання передбаченого процесуальним законом обов'язку доказування правомірності своїх дій та рішень у випадку заперечення проти позову

За таких обставин суд погоджується із доводами позивача про те, що відповідачем не обґрунтовано розрахунок суми земельного податку з фізичних осіб, що має своїм наслідком визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в м. Києві від 04.04.2018 №37350-1305-2651 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій