Рішення № 78792096, 22.12.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

і м е н е м У к р а ї н и

22 грудня 2018 року м. Чернігів Справа № 2540/3079/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Д'якова В.І.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі-ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду із заявою та просить ухвалити у справі № 2540/3079/18 додаткове рішення суду, яким зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУПФ України в Чернігівській області) здійснити йому перерахунок та виплату починаючи з 09 липня 2001 року та проводити нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність.

Заява мотивована тим, що вказана вимога заявлялась позивачем під час уточнення позовних вимог, однак залишилась судом не вирішеною під час ухвалення рішення.

Вирішуючи вказану заяву по суті, суд враховує таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУПФ України в Чернігівській області, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив, в тому числі, зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок та виплату починаючи з 09 липня 2001 року та проводити нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю та: визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області по перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно з довідкою від 26.03.2018 № 101/8685, № 2503010843 про грошове забезпечення, а також дії по нарахуванню пенсії ОСОБА_1 із розрахунку 70% грошового забезпечення та нарахуванню додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у меншому розмірі, ніж передбачено законом, протиправними; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки від 26.03.2018 № 101/8685, № 2503010843 про грошове забезпечення із розрахунку 76% грошового забезпечення та нарахувати і виплачувати ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 26.10.2017.

При цьому, як вбачається зі змісту резолютивної частини рішення, під час його ухвалення судом не було вирішено позовну вимогу ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити йому перерахунок та виплату починаючи з 09 липня 2001 року та проводити нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність.

В свою чергу, відповідно до пункту 1 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.

Згідно із частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

В ході розгляду справи № 2540/3079/18 судом встановлено протиправне звуження ГУПФ України в Чернігівській області прав ОСОБА_1 шляхом зменшення розміру нарахуванню додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю. Але судом при винесенні рішення не було вирішено питання про здійснення позивачу перерахунку та виплати починаючи з 09 липня 2001 року та проведення нарахування та виплати додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність.

З матеріалів справи вбачаєтеся, що позивачу нарахування та виплата додаткової пенсії відповідачем здійснювалась не у відповідності до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та позивач вважає, що таке нарахування поинно було здійснюватися з 09.07.2001.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 /далі - Закон №796/.

Відповідно до статті 49 Закону № 796, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно із частиною першою статті 50 Закону №796 (в редакції від 01.08.2001, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Отже, критерієм розрахунку пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, яка згідно з частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 04.06.2011 №3491-VI (який набрав чинності 19.06.2011) розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році, зокрема, норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 норми пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" визнано такими, що відповідають Конституції України, тобто є конституційними.

З метою реалізації вказаних положень закону постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 були визначені мінімальні розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" (який набрав чинності 01.01.2012), норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" (який набрав чинності 01.01.2013) встановлено, що у 2013 році норми і положення, зокрема статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що визначення порядку та розмірів виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у 2011, 2012 та 2013 бюджетних роках делеговано Кабінету Міністрів України.

Законом України від 16.01.2014 №719-VII "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (який набрав чинності з 01.01.2014) не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів державної та додаткової пенсій, встановлених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Чинним залишався і Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №1210 від 23.11.2011.

А відтак, враховуючи принцип пріоритетності Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 01.01.2014 нарахування та виплата державної та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, повинно було здійснюватись у розмірах, встановлених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Законом України від 31.07.2014 №1622-VII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (який набрав чинності 03.08.2014) розділ "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2014 рік.

Отже, лише з 03.08.2014 Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 орган пенсійного фонду повинен був нараховувати та виплачувати додаткову пенсію в розмірі, визначеному статтею 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а не Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №1210 від 23.11.2011.

Вказаний висновок суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 21.02.2018 у справі № 619/2262/17 (реєстраційний номер в ЄДРСР 72366914), від 19.06.2018 у справі № 344/14522/17 (реєстраційний номер в ЄДРСР ) та від 11.09.2018 у справі № 522/6810/17 (реєстраційний номер в ЄДРСР 76397714).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач з 01.01.2014 по 02.08.2014 орган пенсійного фонду мав право на нарахування та виплату додаткової пенсії в розмірі, визначеному статтею 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Крім того, суд враховує, що відповідно до статті 13 Конвенції з прав людини, ефективний спосіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Враховуючи зазначені вище обставини, застосовуючи механізм захисту порушеного права та з урахуванням тієї обставини, що судом визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування позивачу додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у меншому розмірі ніж передбачено законом, суд вважає, що наявні всі правові підстави для задоволення заяви позивача та ухвалення додаткового рішення по справі шляхом зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, та часткового задоволення вимоги позивача щодо якої не було прийняте рішення.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 241-243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення суду по справі № 2540/3079/18 - задовольнити.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вул. П'ятницька, 83-а, м. Чернігів, 14000) здійснити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2) перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.І. Д'яков