Рішення № 78792028, 22.12.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 522/11232/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гусева О.Г.,

за участю: секретаря судового засідання - Селімової О.В.,

позивачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника ОМР - Голуб А.С.,

представника Департаменту комунальної власності ОМР - Коваль І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання незаконними дії щодо знищення документів, зобов'язання відновити втрачені відповідачами документи та повернути їх позивачам, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулись ОСОБА_2, ОСОБА_3 з позовом до Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради за результатом якого (з урахуванням уточненого адміністративного позову) просять суд:

- визнати дії відповідачів незаконними в частині знищення двома відповідачами: ОМР та ДКВ оригіналів приватизаційних документів чотирьох заяв ОМР від 02.07.98 року №37-472, від 27.04.03 року повідомлення №1611, вручено 23.04.03 року, від 04.11.10 року №01-27/А-34-1882, від 18.05.11 року №37-А-4218 разом з доданими до них оригіналів документів, графічними матеріалами "про бажання ОСОБА_3 отримати безкоштовно у приватну власність земельну ділянку";

- визнати, що знищення відповідачами 4 - х заяв ОСОБА_3 є зловживанням відповідачами своїми правами;

- зобов'язати відповідачів здійснити відповідні дії: відновити незаконно знищені їми приватизаційні документи, долучені до 4-х заяв ОСОБА_3 від 02.07.98 року №37-472, від 27.04.03 року повідомлення №1611, вручено 23.04.03 року, від 04.11.10 року №01-27/А-34-1882, від 18.05.11 року №37-А-4218 та документи, розроблені КП "Землевпорядним центром за дорученням УЗР від 21.03.2011 року №260;

- визнати дії ДКВ незаконними в частині винесення невмотивованого листа Департаменту комунальної власності від 28.08.2018 року №01-26/1056 з доданими чотирма актами №1, №2, №8, №9/1 "про вилучення та знищення документів та справ";

- визнати незаконними дії двох відповідачів: ОМР та ДКВ , оскільки сесія ОМР при винесенні рішення 30.06.16року "про приватизацію земельної ділянки ОСОБА_3" діяла в порушення ст. 12, 89, 116, 118, 120, 122, 123 ЗКУ, оскільки сесія ОМР не розглянула жодного з 4-х заяв ОСОБА_3 у зв'язку з їх знищенням відповідачами до сесії 30.06.2016 року, оскільки сесія при винесенні рішення від 30.06.16 року - не виконала рішення Приморського райсуду м.Одеси, оскільки не розглянула жодного з 4 -х заяв;

- визнати незаконними дії двох відповідачів: ОМР та ДКВ , оскільки сесія ОМР від 30.06.16 року №892-У111 "про відмову надати 51 одеситу на розробку проекту землевідводу, в тому числі по відношенню ОСОБА_3" не розглядалось, не обговорювалось та не відбувалось голосування депутатами ОМР, згідно прямої трансляції ОМР від 30.06.16 року. Сесія ОМР не виносила своє рішення по додатку №2 ні загальним списком, ні окремо по клопотанню ОСОБА_3, та не виносила своє рішення по виконанню рішення Приморського райсуду м.Одеси від 27.04.04 року. Не розглядала чотири заяви ОСОБА_3 з долученими до заяви документами, не встановлювала, що до якої-то заяви ОСОБА_3 не долучила геоподоснову.

- визнання дій/бездіяльності суб'єктів владних повноважень незаконними в частині позбавлення ОСОБА_3 її конституційного права, гарантованого ст. 41 и ст.14 Конституції "на придбання землі на праві приватної власності за законом".

Позивачі підтримали заявлені позовні з підстав викладених в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник Одеської міської ради позов не визнала у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві та відзиві на уточнену позовну заяву.

Представник Департаменту комунальної власності Одеської міської також заперечувала проти позову, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву та додатковому відзиві.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 08 жовтня 2018 року в порядку загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду ві 06 грудня 2018 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 13 грудня 2018 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відносно позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про визнання дій відповідачів незаконними в частині знищення двома відповідачами: ОМР та ДКВ оригіналів приватизаційних документів чотирьох заяв ОМР від 02.07.98 року №37-472, від 27.04.03 року повідомлення №1611, вручено 23.04.03 року, від 04.11.10 року №01-27/А-34-1882, від 18.05.11 року №37-А-4218 разом з доданими до них оригіналів документів, графічними матеріалами "про бажання ОСОБА_3 отримати безкоштовно у приватну власність земельну ділянку"; визнання, що знищення відповідачами 4 - х заяв ОСОБА_3 є зловживанням відповідачами своїми правами; відновлення незаконно знищені їми приватизаційних документів, долучених до 4-х заяв ОСОБА_3 від 02.07.98 року №37-472, від 27.04.03 року повідомлення №1611, вручено 23.04.03 року, від 04.11.10 року №01-27/А-34-1882, від 18.05.11 року №37-А-4218 та документи, розроблені КП "Землевпорядним центром за дорученням УЗР від 21.03.2011 року №260; визнання незаконними дії двох відповідачів: ОМР та ДКВ , оскільки сесія ОМР при винесенні рішення 30.06.16року "про приватизацію земельної ділянки ОСОБА_3" діяла в порушення ст. 12, 89, 116, 118, 120, 122, 123 ЗКУ, оскільки сесія ОМР не розглянула жодного з 4-х заяв ОСОБА_3 у зв'язку з їх знищенням відповідачами до сесії 30.06.2016 року, оскільки сесія при винесенні рішення від 30.06.16 року - не виконала рішення Приморського райсуду м.Одеси, оскільки не розглянула жодного з 4 -х заяв, судом встановлено наступне.

Згідно із п. 1.2. Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.02,2013 року № 2752-УІ (далі - Положення) департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - Департамент) наділяється міською радою повноваженнями щодо управління комунальною власністю територіальної громади міста та щодо реалізації повноважень Одеської міської ради у галузі земельних відносин відповідно до чинного законодавства.

Згідно із п. 1.1. Положення Департамент є виконавчим органом Одеської міської ради (далі - Рада). Департамент є правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, а також правонаступником прав та обов'язків приєднаного Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради.

Відповідно до п. 1.3 Положення Департамент керується у своїй діяльності Конституцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", постановами Верховної Ради України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, іншими нормативно- правовими та підзаконними актами, передбаченими чинним законодавством, рішенням Одеської міської ради, її виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови та іншими нормативно-правовими актами органів місцевого самоврядування, цим Положенням.

Відповідно до п.п. 2.2.2. Положення Департамент відповідно до покладених на нього основних завдань і в межах своїх повноважень виконує, серед інших, такі функції у сфері земельних правовідносин: забезпечує виконання повноважень щодо здійснення вилучення (викупу) земельних ділянок, надання під забудову та для інших потреб, передачі земельних ділянок у користування, передачі земельних ділянок у власність громадянам та юридичним особам (п.п. 2.2.2.1.); надання матеріалів на розгляд постійної комісії міської ради із землеустрою та земельних правовідносин про передачу у власність, надання в користування земельних ділянок. їх вилучення, викупу в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (п.п. 2.2.2.2.); підготовка запитів до відповідних служб міста про можливість передачі у власність або надання в користування земельних ділянок громадянам та юридичним особам (п.п. 2.2.2.З.); координація, організація і здійснення землеустрою на території міста (п.п. 2.2.2.4.); підготовка висновків про вилучення (викуп) та надання в установленому законодавством порядку земельних ділянок, що здійснюються органами місцевого самоврядування (п.п. 2.2.2.5.); аналіз документації із землеустрою на предмет відповідності чинному земельному

З законодавству та нормативно-технічним вимогам щодо її розроблення (п.п. 2.2.2.6.); підготовка проектів рішень про надання дозволу (згоди) фізичним та - юридичним особам на розроблення документації із землеустрою (п.п. 2.22.1.); підготовка проектів рішень міської ради та подання на затвердження документації із землеустрою (п.п. 2.2.2.8.); здійснення в межах повноважень контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою (п.п. 2.2.2.11.); розгляд інших питань у галузі земельних відносин відповідно до законодавства (п.п. 2.2.2.13.).

Як встановлено судом, департамент комунальної власності Одеської міської ради листом від 06.10.2016 року повідомив про неможливість надання інформації стосовно звернень ОСОБА_3 за 1998 та 2003 роки з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 року № 348 «Інструкцію з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації» (далі - Інструкція), відповідно до положень якої встановлюється п'ятирічний термін зберігання пропозицій, заяв і скарг та документів, пов'язаних з їх розглядом і вирішенням, та після закінчення встановлених строків зберігання звернення громадян та документи щодо їх розгляду підлягають знищенню.

Таким чином, необхідно зазначити, що у департаменті комунальної власності Одеської міської ради збереглись лише копії заяв ОСОБА_3, оскільки відповідно до Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року № 1000/5 граничні строки тимчасового зберігання документів в архіві районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та безпосередньо підпорядкованих їм організацій, окружних судів, які утворюються в одному або декількох районах чи районах у містах, або у місті, або у районі (районах) і місті (містах), територіальних органів центральних органів виконавчої влади, а також сільськогосподарських підприємств - 5 років, зі спливом яких такі документи підлягають знищенню.

Відповідно до актів № 1 від 28.03.2007 року, акту №2 від 22.06.2011 року, акту № 8 від 18.10.2016 року, акту № 9/1 від 10.03.2017 року про вилучення та знищення документів заяви ОСОБА_3 від 02.07.1998 року № 37-472, від 27.04.2003 року № 1611, від 04.11.2010 року № 01-27/А-34-1882, від 18.05.2011 року № 37-А-4218 знищені департаментом комунальної власності Одеської міської ради.

Таким чином, листування з органами державної влади та місцевого самоврядування з питань розгляду звернень громадян, у тому числі оригінали клопотань ОСОБА_3 за 2010 рік та 2011 рік були знищені відповідно до положень Правил, про що департаментом складено відповідні акти.

Так, вказані обставини повідомлялись позивачам листом департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 01.08.2018 року. До того ж, листом від 28.08.2018 року департамент комунальної власності Одеської міської ради надав копії актів від 1998 року, 2003 року, 2010 року та 2011 року щодо знищення заяв ОСОБА_3 про надання у приватну власність земельної ділянки.

Також відповідно до листа департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 10.01.2018 року, разом з яким ОСОБА_3 повернули нотаріально посвідчену копію правовстановлюючих документів на будівлі та споруди та копію технічного паспорту на будівлі та споруди. При цьому, на вказаному листі міститься відмітка про те. що ОСОБА_3 отримала ці документи разом із листом року.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом, Постановою районного суду м.Одеси від 23.12.2016 року по справі №522/22796/15-а в задоволенні позову ОСОБА_3 до Одеської міської ради про визнання дій незаконними та дискраміційними відмовлено. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишено без задоволення, а постанову Приморського районного суду м.Одеси від 23 грудня 2016 року - залишено без змін.

Відповідно до вказаних рішень, встановлено, що що факт невирішення заяви позивача від 02.07.1998 року вже був предметом розгляду Приморським районним судом м.Одеси у справі №2-4126/04 і рішення по цій справі було виконане шляхом прийняття відповідачем рішення від 30.06.2016 року №892-VII «Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», є правильним, і сторони проти цього не заперечують.

Також зазначено, що на терміни виконання відповідачем рішення Приморського районного суду м.Одеси від 27.04.2004 року по справі №2-4126/04 вплинули обставини втрати та відновлення провадження у цій справі, в зв'язку із чим рішення апеляційної інстанції по ній було ухвалено лише 05.10.2015 року, а касаційної - 22.02.2016 року. Ці обставини не залежали від відповідача, і, відповідно, не можуть кваліфікуватися як такі, що направлені на дискримінацію позивача.

Кім того, встановлено про неможливість надання оцінки діям відповідача стосовно розгляду звернення позивача до Одеської МР із заявою про передачу їй безоплатно у власність земельної ділянки від 21.04.2003 року, оскільки будь-які докази факту існування такого звернення відсутні, на час розгляду справи позивачем не було надано заяву від 21.04.2003 року.

Також, стосовно розгляду звернень позивача від 01.11.2010 року (вх. від 04.11.2010 року №01-27/А-34-1882) та від 18.05.2011 року №37-а-4218 (вх. від 24.05.2011 року №01-26/А-34-460) вказаними рішеннями встановлено, що без наявності необхідних документів та матеріалів органи місцевого самоврядування не мають можливості вирішувати питання щодо передачі земельних ділянок у власність громадян шляхом здійснення певних дій та прийняття відповідних актів.

Разом з іншим рішеннями встановлено, що Одеським міським управлінням земельних ресурсів Одеської МР листами від 22.11.2010 року №01-27/А-34-1882-08 та від 30.05.2011 року №01-26/А-34-460-08 було надано відповіді на заяви позивача від 01.11.2010 року та від 18.05.2011 року та повідомлено, що для розгляду наведених заяв слід додати відповідні документи, наведені у цих відповідях Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської МР. Крім того, для належного оформлення усіх необхідних документів позивачу було роз'яснено про можливість отримання консультацій з питань оформлення і надання необхідних матеріалів.

Таким чином судами було встановлено, що зазначені заяви позивача були розглянуті виконавчим органом міської ради, який забезпечує реалізацію повноважень Одеської міської ради у галузі земельних відносин відповідно до чинного законодавства України управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради, та Управлінням були надані відповіді на зазначені заяви, що спростовує твердження позивача про нібито не розгляд її заяв від 01.11.2010 року та від 18.05.2011 року.

Відносно тверджень позивача про незаконне невиконання Одеською МР рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.04.2004 року по справі №2-4126/04 та постанови Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2014 року по справі №522/4240/13-а, судами було зроблено висновок про наступне.

Відповідно до положень розділу V «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» КАС України та Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку виконавчого провадження.

За змістом ст.258 КАС України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, судом першої, апеляційної чи касаційної інстанції видається один виконавчий лист.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цих Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Порядок примусового виконання судових рішень регламентований спеціальним Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином, забезпечення виконання рішень суду має самостійну правову процедуру врегульовану Законом України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим суди зробили висновок про те, що позовні вимоги в частині невиконання Одеською МР рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.04.2004 року по справі №2-4126/04 та постанови Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2014 року по справі №522/4240/13-а є також необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Крім того, суд вважає, що знищені документи, позивачу потрібно відновлювати в установі, де їх видавали.

Також суд, вважає необхідним зазначити, що відповідно до п. 36 додатку 2 до рішення Одеської міської ради від 30.06.2016 року № 892-VII ОСОБА_3 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на підставі невідповідності заяви вимогам ст. 118 ЗК України, а саме, через відсутність графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню в частині: визнання дії відповідачів незаконними в частині знищення двома відповідачами: ОМР та ДКВ оригіналів приватизаційних документів чотирьох заяв ОМР від 02.07.98 року №37-472, від 27.04.03 року повідомлення №1611, вручено 23.04.03 року, від 04.11.10 року №01-27/А-34-1882, від 18.05.11 року №37-А-4218 разом з доданими до них оригіналів документів, графічними матеріалами "про бажання ОСОБА_3 отримати безкоштовно у приватну власність земельну ділянку"; визнання, що знищення відповідачами 4 - х заяв ОСОБА_3 є зловживанням відповідачами своїми правами; зобов'язання відповідачів здійснити відповідні дії: відновити незаконно знищені їми приватизаційні документи, долучені до 4-х заяв ОСОБА_3 від 02.07.98 року №37-472, від 27.04.03 року повідомлення №1611, вручено 23.04.03 року, від 04.11.10 року №01-27/А-34-1882, від 18.05.11 року №37-А-4218 та документи, розроблені КП "Землевпорядним центром за дорученням УЗР від 21.03.2011 року №260; визнання незаконними дії двох відповідачів: ОМР та ДКВ , оскільки сесія ОМР при винесенні рішення 30.06.16року "про приватизацію земельної ділянки ОСОБА_3" діяла в порушення ст. 12, 89, 116, 118, 120, 122, 123 ЗКУ, оскільки сесія ОМР не розглянула жодного з 4-х заяв ОСОБА_3 у зв'язку з їх знищенням відповідачами до сесії 30.06.2016 року, оскільки сесія при винесенні рішення від 30.06.16 року - не виконала рішення Приморського райсуду м.Одеси, оскільки не розглянула жодного з 4 -х заяв.

Щодо позовної вимоги, а саме: визнання дії ДКВ незаконними в частині винесення невмотивованого листа Департаменту комунальної власності від 28.08.2018 року №01-26/1056 з доданими чотирма актами №1, №2, №8, №9/1 "про вилучення та знищення документів та справ", суд вважає зазначити наступне.

25.07.2018 року ОСОБА_3 звернулась до департаменту комунальної власності Одеської міської ради із проханням надати копії актів про вилучення та знищення її заяв про надання у приватну власність земельної ділянки.

28.08.2018 року департаментом комунальної власності Одеської міської ради було надано відповідь на вказане звернення, разом з яким заявнику було відправлено копії запитуваних актів.

При цьому, на вказаній відповіді департаменту комунальної власності Одеської міської ради міститься відмітка про отримання ОСОБА_3 відповіді від 28.08.2018 року та запитуваних актів.

Акт № 1 від 28.03.2017 року та акт № 2 від 22.06.2011 року були складені на підставі Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств із зазначенням термінів зберігання документів із внесеними змінами та доповненнями, затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті міністрів України від 20.07.1998. року № 41. При цьому, у самому акті зазначається, що відповідно до. вказаного Переліку зазначені документи відібрані до знищення, як такі, що не мають науково-історичної цінності та втратили практичне значення документи Одеського міського управління земельних ресурсів

Відповідно до й. 1.4 Перелік є основним нормативним актом, призначеним для використання всіма організаціями під час відбору на зберігання і для знищення типових документів, тобто загальних для всіх або більшості організацій. Для полегшення роботи з визначення строків зберігання документів до Переліку включено також окремі види документів нетипового характеру.

Так, у п. З акту № 1 від 28.03.2007 року та у п. 13 акті № 2 від 22.06.2011 року зазначено, що листування з громадянами, підприємствами, організаціями, товариствами з питань купівлі-продажу земельних ділянок, узгодження проектів земельних ділянок відібрані до знищення, як такі що не мають науково-історичної цінності та втратили практичне значення документи фонду «Одеське міське управління земельних ресурсів» за періоди 1996 - 2001 роки та 2003 - 2005 роки відповідно, оскільки сплинув п'ятирічний строк їх зберігання.

Акт № 8 від 18.10.2018 року та акт № 9/1 від 10.03.2017 року були складені на підставі Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств із зазначенням термінів зберігання документів із внесеними змінами та доповненнями, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року № 578/5, Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства, юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5.

Відповідно до п. 1 вказаних Правил ці Правила є нормативно-правовим актом, обов'язковим для виконання всіма установами.

Додатком № 15 до вказаних правил прямо передбачено типову форму цього акту про вилучення та знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, якої має дотримуватись орган місцевого самоврядування та його виконавчі органи під час формування відповідних актів.

Так, у п. 19 акту № 8 від 18.10.2016 року та у п. 14 акту № 9/1 від 10.03.2017 року зазначено, що звернення громадян особистого та другорядного характеру відібрано до знищення, як такі, що не мають науково-історичної цінності та втратили практичне значегіня документи Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради, яке припинено шляхом приєднання до департаменту комунальної власності Одеської міської ради за 2009 - 2010 роки та 2011 рік, оскільки сплинув п'ятирічний строк їх зберігання.

Таким чином, незважаючи на те, що в актах не зазначені конкретні звернення осіб, які підлягають знищенню, в них вказані проміжки часу, у які такі документи надходили до департаменту комунальної власності Одеської міської ради, з чого вбачається, що звернення ОСОБА_6 за 1998 рік, 2003 рік, 2010 рік,2011 рік включені до документів, які були знищені до законодавства, що зафіксовано у відповідних актах за певний періоди.

З урахуванням наведеного суд вважає, що позовна вимога про визнання невмотивованою відповіді департамента комунальної власності Одеської міської ради, оскільки ані в останній, ані в актах № 1, № 2, № 8, № 9/1 не повідомляється про вилучення та знищення конкретно кожної заяви ОСОБА_3 з доданими до них документами з конкретною датою, дня, місяця та року їх знищення є необгрунтованою та безпідставною, оскільки повністю спростовується наведеними вище обставинами.

Таким чином, суд приходить висновку, що департамент комунальної власності Одеської міської ради надав вмотивовану відповідь на звернення ОСОБА_3 від 25.07.2018 року, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання незаконними дії двох відповідачів: ОМР та ДКВ , оскільки сесія ОМР від 30.06.16 року №892-У111 "про відмову надати 51 одеситу на розробку проекту землевідводу, в тому числі по відношенню ОСОБА_3" не розглядалось, не обговорювалось та не відбувалось голосування депутатами ОМР, згідно прямої трансляції ОМР від 30.06.16 року. Сесія ОМР не виносила своє рішення по додатку №2 ні загальним списком, ні окремо по клопотанню ОСОБА_3, та не виносила своє рішення по виконанню рішення Приморського райсуду м.Одеси від 27.04.04 року. Не розглядала чотири заяви ОСОБА_3 з долученими до заяви документами, не встановлювала, що до якої-то заяви ОСОБА_3 не долучила геоподоснову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Відповідно до ст. 2 Регламенту Одеської міської ради VII скликання, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 11.11.2015 року № 1-УІІ, Одеська міська рада діє на основі Конституції України, Європейської хартії місцевого самоврядування, законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про місцеві вибори», «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», цього Регламенту, Положення про постійні комісії Одеської міської ради, інших нормативно-правових актів України і ради.

Так, відповідно до ст. 24 Регламенту міська рада вправі розглядати питання, віднесені Конституцією України та законами України до її відання.

Відповідно до ст. 23 Регламенту пропозиції з питань вносяться на розгляд міської ради міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом, а також загальними зборами громадян в порядку місцевої ініціативи, передбаченому Статутом міста.

Підготовка проекту рішення забезпечується безпосередньо суб'єктом його внесення до порядку денного сесії ради.

З вищевикладеного вбачається, що формування порядку денного сесії міської ради відбувається на підставі проектів рішень, внесених у встановленому Регламентом порядку та голосування депутатів проводиться відповідно за проект рішення, проти нього або депутат утримується при голосуванні за нього.

Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 28 Регламенту встановлено, що міська рада в межах своїх повноважень приймає акти у Формі рішень. Рішення приймаються на пленарному засіданні ради більшістю депутатів від загального складу ради.

Пропозиції з питань на розгляд ради вносяться міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом, а також загальними зборами громадян в порядку місцевої ініціативи, передбаченому Статутом міста.

Пропозиції з проектами рішень, оформлені відповідно до вимог Регламенту, повинні бути подані не пізніше, ніж за 23 робочих дня до дати їх розгляду, за винятком випадків, передбачених законом і Регламентом.

Підготовка проекту рішення забезпечується безпосередньо суб'єктом його* внесення до порядку денного сесії ради.

У проекті рішення зазначається назва, що коротко відображає його суть і зміст, а також інформація про суб'єкта внесення такого проекту.

Проект рішення повинен складатися з двох частин:

мотивувальної, в якій містяться посилання на норми законодавства, що регулюють відносини, про які зазначено у відповідному рішенні, інші акти або документи, обставини, якими викликана необхідність прийняття даного рішення;

вирішальної, в якій конкретно і чітко формулюється зміст рішення, виконавці і строки виконання поставленого завдання, особливості вступу в силу відповідного рішення, а також вказується посадова особа або орган, на який покладається контроль за повним виконанням рішення.

Додатки, посиланая на які містяться в тексті проекту рішення, є його- невід'ємною частиною і обов'язково додаються до тексту проекту рішення.

До проекту рішення в обов'язковому порядку також додаються матеріали- підстави підготовки проекту рішення та пояснювальна записка, яка містить обґрунтування необхідності його прийняття, розгорнуту характеристику цілей і завдань запропонованого проекту рішення, очікувані соціально-економічні та інші результати його реалізації (концепція проекту рішення).

До проекту рішення, що вноситься постійною комісією, в обов'язковому порядку додаються висновки і рекомендації, прийняті на засіданні комісії з відповідного питання.

Міський голова формує порядок денний сесії на підставі пропозицій, що надійшли відповідно до цього Регламенту, і вносить її на затвердження ради. Проекти рішення, які не оформлені з дотриманням встановлених Регламентом вимог, до порядку денного сесії міським головою не включаються.

Як встановлено судом, до заяв ОСОБА_3 2010 року та 2011 року не було долучено графічних матеріалів, про що позивач повідомлялась Одеським міським- управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради відповідними листами.

З урахуванням цього, зазначені заяви не були винесені на розгляд сесії Одеської міської ради.

Згідно матеріалів справи, департаментом комунальної власності Одеської міської ради було підготовлено проект рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки ОСОБА_3 так і не було надано графічних матеріалів, які є обов'язковою підставою для надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідно до норм земельного законодавства.

Таким чином, проект рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмову у її наданні ретельного та всебічно готується компетентним органом з урахуванням усіх документів, які наявні у його розпорядженні.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що відповідачами були розглянуті заяви ОСОБА_3 У зв'язку з чим, суд вважає, що прийняте рішення, що було оформлено загальним списком, яким було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, було прийнято правомірно.

Таким чином вцій частині позовних вимог суд вважає необхідним відмовити.

Щодо позовних вимог в частині визнання дій/бездіяльності суб'єктів владних повноважень незаконними в частині позбавлення ОСОБА_3 її конституційного права, гарантованого ст. 41 и ст.14 Конституції "на придбання землі на праві приватної власності за законом", судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти,' користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи- надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Розглянувши позовні вимоги, судом не встановлено позбавлення ОСОБА_3 її конституційного права, гарантованого ст. 41 и ст.14 Конституції, оскільки відповідачами було розглянуто звернення ОСОБА_3 на приватизацію земельної ділянки та прийнято відповідне рішення.

Крім того, суд вважає що вказана позовна вимога є похідною від інших позовних вимог, у задоволенні яких судом було відмовлено, у зв'язку з чим, суд приходить висновку щодо відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання дій/бездіяльності суб'єктів владних повноважень незаконними в частині позбавлення ОСОБА_3 її конституційного права, гарантованого ст. 41 и ст.14 Конституції "на придбання землі на праві приватної власності за законом".

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як встановлено ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 1 ст. 77 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню

Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 179-183, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у повному обсязі в задоволені адміністративного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання дій відповідачів незаконними в частині знищення оригіналів чотирьох заяв разом з доданими до них оригіналів документів; визнання, що знищення відповідачами чотирьох заяв є зловживанням відповідачами своїми правами; зобов'язання відповідачів здійснити відповідні дії:"відновити незаконно знищені їми приватизаційні документи, долучені до чотирьох заяв; визнання дій незаконними в частині винесення невмотивованого листа Департаменту комунальної власності від 28.08.2018 року №01-26/1056; визнати незаконними дії; визнання дій/бездіяльності суб'єктів владних повноважень незаконними в частині позбавлення ОСОБА_3 її конституційного права, гарантованого ст. 41 и ст.14 Конституції.

Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Г. Гусев

Повний текст Рішення складено та підписано суддею 22 грудня 2018 року.

.