Рішення № 78791758, 22.12.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2018 р. № 400/2613/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54017

до відповідача:Державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор", вул. Лагерне поле, 5, м. Миколаїв, 54030 Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, вул. Люстдорфська дорога, 9, м. Одеса, Одеська область, 65017

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020

про:визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор», Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльність державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції щодо ненадіслання до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України документів для призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, зобов'язання державну установу «Миколаївський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції надіслати до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України документи для призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років; зобов'язання Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції направити подання та весь пакет документів для призначення пенсії за вислугою років ОСОБА_1 в пільговому обчисленні 25 років 04 місяці 14 днів, у календарному обчисленні 19 років 00 місяців 11 днів до Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що загальний пільговий трудовий стаж позивача становить 25 років 04 місяці 14 днів, тому має право на призначення пільгової пенсії за вислугу років відповідно до п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки у позивача відсутня календарна вислуга, необхідна для призначення пенсії за вислугу років.

Клопотання відповідача, Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволенню не підлягає, оскільки доказів надіслання заяви іншим учасникам справи не містить, як того вимагають приписи ч. 2 ст. 195 КАС України.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

Позивач в період з 01.04.1999 по 03.04.2018 проходила службу в Державній кримінально-виконавчій службі України (в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор»).

Наказом ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» від 03.04.2018 року № 21-ос18 позивача, старшого лейтенанта внутрішньої служби, фельдшера медичної частини, звільнено зі служби в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (і зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів).

02.07.2018 позивач звернулася до ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» з заявою про направлення особових матеріалів до ГУ ПФУ в Миколаївській області для призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Листом від 06.07.2018 року № 20/4-2068 ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» відмовив позивачу у направленні особових матеріалів до ГУ ПФУ в Миколаївській обалсті у зв'язку з недостатньою вислугою (19 років 00 місяців 11 днів) для направлення матеріалів про призначення пенсії відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідно до якого пенсія за вислугу років призначається незалежно від віку особам, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.

23.08.2018 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Миколаївській області про призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постанови КМУ № 393 від 17.07.1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».

10.09.2018 року листом № 2980-Б-07 ГУ ПФУ в Миколаївській області повідомив, що відповідно до «Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій» відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивачу слід звернутися до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з питанням підготовки та подання документів до органів ПФУ для призначення пенсії. Одночасно повідомлено, що згідно наданих документів позивач не має права на призначення пенсії за вислугу років.

14.09.2018 позивач звернулася з заявою до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції щодо направлення документів для призначення пенсії за вислугу років до ГУ ПФУ в Миколаївській області.

24.09.2018 року листом № 892-18/Б-597 Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції відмовив позивачу у направленні документів до ГУ ПФУ в Миколаївській області у зв'язку з відсутністю у відповідача необхідної вислуги років у календарному обчисленні відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій (далі - Рішення № 5-рп/2002).

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 року по справі № 539/3872/14-а.

Відтак, обсяг досягнутих соціальних гарантій не може бути звужено. Законом України № 3668 від 08.07.2011 були внесені зміни до закону № 2262, відповідно до яких пенсія за вислугу років призначається за наявності певної кількості саме календарних років. Закон № 2262 для призначення пенсії позивачу визначає як обов'язкову вимогу наявність саме календарної вислуги років, а не її загальну тривалість в пільговому обчисленні. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні Законом не передбачено.

Пільгова вислуга років враховується при визначенні розміру пенсії за вислугу років на підставі ст. 13 Закону № 2262, оскільки у вказаній статті відсутня пряма вказівка на календарні роки, тоді як ст. 12 Закону № 2262 містить пряму норму, що умовами для призначення пенсії за вислугу років є наявність у особи на день звільнення саме календарних років вислуги.

Судом встановлено, що на день звільнення позивача - 03.04.2018, її вислуга років у календарному обчисленні складала 19 років 00 місяців 11 днів, що є недостатньою для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України № 2262.

У позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої п. "а" частини 1 ст.12 Закону України № 2262 календарної вислуги років.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 22.11.2018 року по справі № 161/4876/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Сукупний аналіз вищезазначених правових норм свідчить про відсутність у відповідача обов'язку щодо складання розрахунку вислуги років для призначення пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах, у зв'язку з відсутністю у останньої достатньої вислуги років у календарному обчисленні для призначення пенсії.

Посилання позивача на ч. 4 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», якою передбачено, що особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України - як на підставу зарахування вислуги років у пільговому обчисленні для призначення пенсії судом до уваги не береться, оскільки зазначений закон визначає правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження.

Спеціальним Законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом є Закон України № 2262 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яким на час звільнення позивача зі служби та на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії передбачає зарахування вислуги років для призначення пенсії лише у календарному обчисленні та ч. 3 ст. 1-1 якого передбачено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" .

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Позивач всупереч ст. 77 КАС України не довів суду протиправність дій відповідача, тому позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54017, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» (вул. Лагерне поле, 5, м. Миколаїв, 54030, ідентифікаційний код 08564067), Південного міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України (вул. Люстдорфська дорога, 9, м. Одеса, 65017, ідентифікаційний код 40867311) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко