Рішення № 78791753, 21.12.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2018 р. № 1440/2217/18 м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Гордієнко Т. О. розглянула у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54018

до відповідача:Державної служби України з безпеки на транспорті, пр-т Перемоги, 14, м. Київ 135, 01135

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:ОСОБА_2, АДРЕСА_2

про:визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною бездіяльність щодо не звільнення з посади заступника директора Департаменту-начальника управління контролю на автомобільному та міському електричному транспорті Департаменту державного контролю Державної служби України з безпеки на транспорті - в.о. начальника Укртрансбезпеки в Миколаївській області ОСОБА_2, зобов'язання звільнити з посади заступника директора Департаменту-начальника управління контролю на автомобільному та міському електричному транспорті Департаменту державного контролю Державної служби України з безпеки на транспорті - в.о. начальника Укртрансбезпеки в Миколаївській області ОСОБА_2.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, з відкритих джерел позивачу стало відомо, що його начальник ОСОБА_2 двічі протягом року вчинив корупційні правопорушення і підлягає звільненню згідно Закону України « Про державну службу», але відповідач допускає протиправну бездіяльність та не звільняє ОСОБА_2 із займаної посади, що порушує моральне право позивача на роботу під керівництвом чесної та некорумпованої особи.

Відповідач надав відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки постановою Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_2 не притягнуто до відповідальності, провадження у справі закрито, що є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідно до вимог Закону України «Про запобігання корупції» та Закону України « Про державну службу».

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 надав пояснення, в яких просить у задоволенні позову відмовити, оскільки провадження у справах про притягнення його до дисциплінарної відповідальності були закриті, в зв'язку із закінченням строку накладання адміністративного стягнення, тому підстави для його звільнення відсутні.

Заслухав пояснення сторін, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

Позивач з 2007 року працює на посаді старшого державного інспектора відділу державного контролю з безпеки на наземному транспорті Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області.

В травні 2018 року в.о. начальника Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області було призначено ОСОБА_2

28.08.2018 позивач зі сторінки інтернет-видання «Новости-Н» дізнався, що ОСОБА_3 двічі протягом року вчинив корупційні правопорушення і підлягає звільненню.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 31.08.2017 по справі № 33/796/2462/2017 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП, за те, що він не повідомив про суттєві зміни у майновому стані, провадження по справі закрито у зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності. Постановою апеляційного суду м. Києва від 04.12.2017 постанову суду першої інстанції від 31.08.2017 залишено без змін.

Відповідно до ст.ст.83-84 Закону України « Про державну службу» № 889 від 10.12.2015 державна служба припиняється: у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону). Підставами для припинення державної служби у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є:

3) набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення;

У випадках, зазначених у пунктах 1-4, 6 частини першої цієї статті, суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом, а у випадку, зазначеному у пункті 5 частини першої цієї статті, - у порядку, визначеному статтею 32 цього Закону.

Згідно з ч.2 ст.65 Закону України «Про запобігання корупції» N 1700-VII від 14.10.2014 особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов'язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов'язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

В судовому засіданні представник відповідача суду пояснила, що відносно ОСОБА_2 ініційовано відкриття дисциплінарного провадження, в зв'язку з чим матеріали скеровано до Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Державної служби України з безпеки на транспорті для їх розгляду. Рішення поки комісією не прийнято.

Позивач обґрунтовує правомірність позовних вимог тим, що порушено його моральне право на роботу під керівництвом чесної та некорумпованої особи та вважає, що права його відновляться, в разі звільнення ОСОБА_2 з посади начальника управління.

За змістом статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом пункту 9 частини 5 статті 160 КАС України зазначається, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю прав, свобод або інтересів позивача.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин.

Обов'язковою умовою визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб'єкта владних повноважень, тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення його прав та інтересів з боку відповідача.

Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Для відновлення порушеного права у зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Суд погоджується з позицією позивача, що відповідач допустив бездіяльність та всупереч ст.84 Закону України « Про державну службу» не звільнив ОСОБА_2, оскільки відповідно до постанови Верховного суду від 11.07.2018 по справі № 812/1568/17 факт визнання особи винною у правопорушенні є підтвердженням того, що вона вважається притягнутою до адміністративної відповідальності.

Але при цьому, порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Правова позиція щодо обов'язкової умови надання правового захисту судом, як то наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, висловлена Верховним Судом України у постановах від 15.12.2015 року у справі №21-5361а15 та від 01.12.2015 року у справі №21-3222а15.

У даному спорі позивачем не наведено обґрунтованих мотивів та не надано відповідних доказів, яким чином оспорювана бездіяльність відповідача порушує права або інтереси позивача, тобто породжують, змінюють або припиняють його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог.

Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 194, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54018, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ 135, 01135, ідентифікаційний код 39816845) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко