Рішення № 78791460, 18.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 грудня 2018 року № 826/9574/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного управління справами, третя особа: ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного управління справами, у якому просить суд:

- зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення про скасування результатів конкурсу на посаду генерального директора Національного культурного центру України у м. Москві.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що одним із учасників конкурсу, а саме ОСОБА_2 не було опубліковано обов'язкового проекту програми розвитку Національного культурного центру України у м. Москві, а тому вважає проведений конкурс таким що порушує його законні права та інтереси та просить суд зобов'язати Державне управління справами скасувати результати конкурсу на посаду генерального директора Національного культурного центру України у м. Москві. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, з яких вбачається, що під час проведення конкурсу Державне управління справами, як орган управління, діяло в спосіб, у межах повноважень та у порядку визначеному чинним законодавством. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні 15.03.2018 року протокольною ухвалою залучено до участі у справі у якості третьої особи - ОСОБА_2.

Третя особа у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечила, з підстав викладених у письмових поясненнях.

При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги п. 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 р. №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017 р.), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Так, у судовому засіданні 23.05.2018 року судом встановлено, що позивачем пред'явлено позовні вимоги, які згідно ч. 6 ст. 12 КАС України належить до справ незначної складності та у відповідності до ч. 1 ст. 257 КАС України підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Враховуючи зазначені обставини, судом у судовому засіданні було ухвалено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Національний культурний центр України у м. Москві створений та діє відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 травня 1993 року № 350 «Про створення Культурного центру України у м. Москві», а також Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про заснування та умови діяльності інформаційно- культурних центрів від 27 лютого 1998 року. Центр перебуває в управлінні Державного управління справами та діє на підставі Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про заснування та умови діяльності інформаційно-культурних центрів від 27 лютого 1998 року, а також нормативно-правових документів Російської Федерації та України.

Згідно зі Статутом Національного культурного центру України в Москві, затвердженим Розпорядженням Керівника Державного управління справами від 17 листопада 2016 року № 301, Національний культурний центр України у м. Москві - некомерційна організація в формі приватної установи, діяльність якої спрямована на досягнення соціальних і культурних результатів, визначених Статутом, і не має на меті отримання прибутку та його розподілу між учасниками.

Відповідно до Закону України «Про культуру», Положення про Державне управління справами в редакції, затвердженій Указом Президента України від 17 грудня 2002 року № 1180, було проведено конкурс на заміщення посади генерального директора Центру серед кандидатів, допущених до участі в доборі, та рішенням конкурсної комісії визначено переможця.

Порядок призначення керівників державних та комунальних закладів культури визначено Законом України «Про культуру».

Так, відповідно до статті 21 Закону України «Про культуру» керівники державних та комунальних закладів культури призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту строком на п'ять років за результатами конкурсу.

Вимоги до керівника державного чи комунального закладу культури визначено статтею 211 Закону України «Про культуру».

Склад, порядок формування і повноваження конкурсної комісії врегульовано статтею 213 Закону України «Про культуру».

Конкурсна комісія складається з дев'яти членів.

Персональний склад конкурсної комісії та зміни до нього (за потреби) затверджує своїм наказом орган управління, що проводить конкурсний добір. Орган управління повинен сформувати персональний склад конкурсної комісії не пізніше 30 днів після оголошення конкурсу на посаду керівника державного чи комунального закладу культури.

У разі проведення конкурсного добору на посаду керівника державного чи комунального закладу культури, яким управляє центральний орган виконавчої влади, по три кандидатури до складу конкурсної комісії подають члени трудового колективу, громадські організації у сфері культури відповідного функціонального спрямування та орган управління.

Громадські організації у сфері культури відповідного функціонального спрямування подають по три кандидатури органу управління, який шляхом жеребкування визначає трьох кандидатів до складу конкурсної комісії. Орган управління забезпечує онлайн-трансляцію жеребкування на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до частини 7 статті 213 Закону України «Про культуру» не допускається втручання в діяльність конкурсної комісії будь-яких органів влади, а також учасників конкурсу.

Членами конкурсної комісії можуть бути: незалежні фахівці у сфері культури, публічного або бізнес-адміністрування; члени професійних, творчих спілок, об'єднань, асоціацій, організацій у сфері культури, зареєстрованих відповідно до закону; члени міжнародних об'єднань, асоціацій, організацій у сферах культури.

Конкурсна комісія вважається повноважною у разі затвердження в її складі не менше шести осіб.

Відповідно до статті 21-4 Закону України «Про культуру» усі зацікавлені особи можуть взяти участь у конкурсі на посаду керівника державного чи комунального закладу культури.

Статтею 21-5 Закону України «Про культуру» визначено порядок добору кандидатів на посаду керівника державного чи комунального закладу культури та призначення керівника.

Так, конкурсний добір проводиться публічно.

Керуючись частиною 6 статті 213 Закону України «Про культуру» 16 травня 2017 Державне управління справами оголосило про проведення жеребкування щодо визначення кандидатів з метою включення до складу конкурсної комісії для проведення конкурсного добору на посаду генерального директора НКЦУ у м. Москві 17 травня 2017 року о 16 годині у Державному управлінні справами за адресою: м. Київ, вул. Банкова, 11, корп. 1, каб. 439. Крім того, повідомлено, що онлайн-трансляція буде доступна на офіційному сайті Державного управління справами у форматі реального часу .

Як вбачається з матеріалів справи, Протоколом від 17 травня 2017 року засідання робочої групи з питань формування конкурсної комісії для проведення конкурсу на посаду генерального директора Національного культурного центру України у м. Москві затверджено список з 26 кандидатів від громадських організацій у сфері культури до складу конкурсної комісії у хронологічному порядку їх надходження, для участі у жеребкуванні за відповідними номерами жеребів.

Крім того, судом встановлено, що 17 Травня 2017 Державне управління справами на своєму сайті оголосило персональний склад конкурсної комісії для проведення конкурсного добору на посаду генерального директора НКЦУ у м. Москві.

Так згідно з копією Протоколу від 29 травня 2017 року першого засідання конкурсної комісії з проведення конкурсу на посаду генерального директора НКЦУ у м. Москві обрано голову конкурсної комісії.

Згідно з Протоколом від 13 червня 2017 року другого засідання конкурсної комісії з проведення конкурсу на посаду генерального директора НКЦУ у м. Москві визначили переможця конкурсу на посаду генерального директора НКЦУ у м. Москві ОСОБА_2.

Керуючись частиною 15 статті 215 Закону України «Про культуру», яким зобов'язано керівника органу управління призначити переможця конкурсу керівником державного чи комунального закладу культури не пізніше двох місяців з дня оголошення конкурсу, Розпорядженням Керівника Державного управління справами від 25 липня 2017 року було призначено ОСОБА_2 на посаду генерального директора НКЦУ у м. Москві.

Стосовно доводів позивача, про те, що переможець конкурсу ОСОБА_2 не презентував публічно жодного проекту програми розвитку Національного культурного центру України ум. Москві, суд зазначає наступне.

Так, у відповідності до частини 2 статті 215 Закону України «Про культуру» Державне управління справами забезпечило відео- та аудіо фіксацію всіх засідань конкурсної на своєму офіційному веб-сайті.

Частиною 9 статті 21 Закону України «Про культуру» передбачено, що на другому засіданні конкурсна комісія проводить співбесіду з кандидатами, під час якої заслуховує публічні презентації проектів програм розвитку закладу культури на один і п'ять років.

Слід зазначити, що усі учасники конкурсу, публічно презентували проекти програми розвитку Національного культурного центру України у м. Москві у присутності представників громадськості та засобів масової інформації, що підтверджується протоколом від 13 червня 2017 року другого засідання конкурсної комісії з проведення конкурсу на посаду генерального директора НКЦУ у м. Москві.

При цьому, суд зазначає, що спосіб і зміст публічної презентації не визначено Законом України «Про культуру» та обирається кандидатами самостійно.

В матеріалах справи наявна копія програми діяльності «Національного культурного центру України у м. Москві ОСОБА_2, що була надана до конкурсної комісії кандидатом вчасно. При цьому, 13 червня між ОСОБА_2 та Органом управління майном - Державним управлінням справами було укладено контракт №07.6-2-39, що породжує службові та трудові відносини між сторонами укладеного правочину, невід'ємним додатком до якого є розроблена позивачем програма розвитку Національного культурного центру України у м. Москві на один рік, що в свою чергу спростовує доводи позивача про відсутність такої програми у переможця конкурсу.

Разом з тим, рішення конкурсної комісії з проведення конкурсу на посаду генерального директора НКЦУ у м. Москві від 13 червня 2017 року, яким визначено переможця конкурсу на посаду генерального директора НКЦУ у м. Москві ОСОБА_2 станом на момент розгляду справи не скасоване та є чинним, а тому підстав для зобов'язання відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення про скасування результатів конкурсу на посаду генерального директора Національного культурного центру України у м. Москві наразі немає.

Таким чином, з наданих до суду учасниками справи пояснень та доказів у справі, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 73, ст. 76, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І.А. Качур