Рішення № 78791334, 11.12.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року справа № 2340/4021/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання Зачепи Х.В.

представників позивача ОСОБА_1 - за посадою, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - за довіреностями,

представника відповідача ОСОБА_4 - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Каштан-Плюс до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю Каштан-Плюс (далі - позивач) з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі відповідач) від 20.06.2018 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем всупереч положенням Податкового кодексу України на підставі висновків акта про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Каштан-Плюс з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, які не відповідають фактичним обставинам справи, а тому є протиправними та такими, що підлягають до скасування.

Відповідач заперечуючи проти позову 06.11.2018 надав відзив, у якому зазначає, що висновки перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства ґрунтуватися на всебічному дослідженні доказів реальності господарських операцій з поставки м'ясної продукції контрагентом позивачу.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, позов просили задовольнити повністю посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив від 12.11.2018, письмових поясненнях від 06.12.2018.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позов

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Черкаській області від 02.05.2018 № 747 та направлень на перевірку, виданих Головним управлінням ДФС у Черкаській області, від 20.04.2018 №737/23-00-13-0409, від 02.05.2018 №778/23-00-14-0106 та №779/23-00-14-0106, від 21.05.2018 №000253 та №000254 посадовими особами Головного управління ДФС у Черкаській області згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, ст. 75, 77, 82 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI та відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік, проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «КАШТАН-ПЛЮС з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 04.06.2018 № №225/23-00-14-0107/36860996.

Згідно з вказаним актом у ході проведення перевірки перевіряючими було встановлено, що позивачем порушено п. 3.10 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28.03.13 № 433, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306, п. 7 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.99 за № 860/4153, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 164 029 гривень; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 ПКУ, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 162 974 гривень.

Під час проведення перевірки позивача було встановлено наявність взаємовідносин між ТОВ «Каштан-Плюс» та ТОВ «Синтез-Профіт», що виникли на підставі договору поставки від 02.03.15 № 45. Відповідно до наданих в ході проведення перевірки матеріалів було встановлено, що учасниками та посадовими особами ТОВ «Профіт-Синтез» під час здійснення фінансово - господарських операцій з ТОВ «Каштан-Плюс», були: засновник - ОСОБА_5 (за період з 29.12.14 по 16.03.16), директор та головний бухгалтер - ОСОБА_6 (за період з 10.02.15 по 20.01.16).

Листом від 05.01.18 № 664/7/26-15-14-04-05-14 ТУ ДФС у м. Києві направлено до відповідача пояснення, відібраного о/у ВОБЕЗ ОУ Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 20.05.2017, громадянина ОСОБА_5 Відповідно до даних пояснень ОСОБА_5 жодного відношення до фінансово господарської діяльності ТОВ «Синтез-Профіт» не мав, підприємницьку діяльність від імені ТОВ «Синтез - Профіт» не здійснював та не мав на меті здійснювати, установчих документів, печатки підприємства та інших документів, що мають відношення до ТОВ «Синтез - Профіт» не отримував та не має.

Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 25.07.2017 по справі № 761/7736/17 встановлено, що громадянина ОСОБА_5 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України звільнено від кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

Так, Шевченківським районним судом м. Києва встановлено, що ОСОБА_5 в грудні 2014 року, перебуваючи в м. Києві по ОСОБА_7 Шевченка, біля станції метро «Університетська», отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи пропозицію придбати (перереєструвати на своє імя) підприємство ТОВ «Синтез-Профіт» за грошову винагороду. Не маючи наміру здійснювати господарську діяльність від імені вказаного підприємства, а також не маючи засобів для ведення господарської діяльності, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього власника вказаного підприємства, а також те, що вказане підприємство придбається ним для здійснення незаконної діяльності невстановленими досудовим розслідуванням особами, ОСОБА_5 погодився на таку пропозицію. Після виконання всіх необхідних дій, а саме здійснення пособництва в перереєстрації субєкта підприємницької діяльності в держаних органах, ОСОБА_5, керуючись вказівками невстановленої досудовим розслідуванням особи, відкрив розрахункові рахунки ТОВ «Синтез-Профіт» в банківських установах, а саме: №26005010344974 - у ПАТ «Банк Восток» (МФО 307123), №26008052636375, №26005052638291 - у ПАТ «КБ «ПриватБанк» (МФО 320649), які в подальшому використовувалися невстановленими досудовим розслідуванням особами з метою прикриття незаконної діяльності, тобто у документальному оформленні від імені даного підприємства фіктивних фінансово-господарських операцій та незаконному формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток підприємства на користь субєктів підприємницької діяльності реального сектору економіки.

З огляду на наведене перевіряючі дійшли до висновку, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у діяльності контрагентів платника податків, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Перевіркою зроблено висновок про те, що викладені вище обставини свідчать про придбання ТОВ «Каштан-Плюс» мясної продукції від невстановленого перевіркою субєкта господарювання, а тому надані до перевірки ТОВ «Каштан-Плюс» первинні бухгалтерські документи та податкові накладні на отримання мясної продукції від ТОВ «Синтез-Профіт», не дають товариству права на включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

У той же час, ТОВ «Каштан-Плюс» реалізовано мясопродукти покупцям, що свідчить про отримання товариством мясопродуктів від невстановленого перевіркою субєкта господарювання. Таким чином, позивачем безоплатно отримано в 2015 році 17,7 тон мясопродуктів вартістю 856 598,00 грн. таз І кв. 2016 року 1,2 тмясопродуктів вартістю 54 674,42 гривень.

У акті перевірки від 04.06.2018 № №225/23-00-14-0107/36860996 вказано, що ТОВ «Каштан-Плюс» в порушення п.3.10 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності,, п.5 П(С)БО 11 «Зобов'язання», п.7 П(С)БО 15 «Дохід» занижено інші операційні доходи на загальну суму 911 272,00 грн., в т.ч. за 2015 рік на суму 856 598,00 грн., за 2016 рік на суму 54 674,00 грн., в порушення п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПКУ завищено податковий кредит за березень 2015 року - січень 2016 року на загальну суму 182 254,00 грн. внаслідок взаємовідносин з ТОВ «Синтез-Профіт».

Крім того, надані в ході проведення перевірки товарно - транспортні накладні містять підпис директора ТОВ «Синтез-Профіт» ОСОБА_6, посада та П.І.П. особи, яка отримувала товар від імені ТОВ «Каштан - Плюс», не зазначено. Також, відповідно до товарно - транспортних накладних, директор ТОВ «Синтез - Профіт» ОСОБА_6 здійснює завантаження автомобілів в м. Баришівка, в той же час, згідно з видатковими накладними, директор ТОВ «Синтез-Профіт» ОСОБА_6 передає мясовироби ТОВ «Каштан-Плюс» в м. Київ. Крім того, до перевірки були надані товарно - транспортні накладні не в повному обсязі, а також в деяких товарно - транспортних накладних відсутні реквізити, обовязкові до заповнення, а саме: графи «Автомобіль» та «Водій».

На підставі акта перевірки від 04.06.2018 № №225/23-00-14-0107/36860996 стосовно позивача 20.06.2018 Головним управлінням ДФС у Черкаській області прийняті податкові повідомлення рішення:

- № НОМЕР_1 , яким позивачу було донараховано грошове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 166 489 грн 00 коп., а саме збільшено податкове зобовязання на суму 164 029 грн 00 коп., нараховано штрафні санкції на суму 2 460 грн 00 коп.;

- № НОМЕР_2, яким позивачу було донараховано грошове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 186 208 грн 00 коп., а саме збільшено податкове зобовязання на суму 148 966 грн 00 коп., нараховано штрафні санкції на суму 37 242 грн 00 коп.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями рішеннями позивач подав до Державної фіскальної служби України скаргу про їх скасування.

За результатами розгляду вказаної скарги відповідно до рішення Державної фіскальної служби України від 30.08.2018 вих. № 27951/6/99-99-11-01-01-25 оскаржувані повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Вважаючи, що висновки перевірки не відповідають фактичним обставинам та прийняті всупереч вимог чинного законодавства України, позивач звернувся до суду з даним позовом

Вирішуючи зазначений спір по суті, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністравтиного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями п. 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, податкові накладні складені з порушенням вимог діючого законодавства, не можуть вважатися документами, підтверджуючими право покупця на включення до податкового кредиту сум ПДВ.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Кодексу необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Кодексу податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Так, проведеною податковим органом перевіркою встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства.

Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 20.06.2018 № НОМЕР_2 відповідач вважає, що позивач порушив п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 162974 грн., в т.ч. за квітень 2015 року на суму 14008 грн, травень 2015 року на суму 21661 грн, червень 2015 року на суму 20678 грн, липень 2015 року на суму 3565 грн, серпень 2015 року на суму 25746 грн, вересень 2015 року на суму 23446 грн, жовтень 2015 року на суму 26888 грн, листопад 2015 року на суму 5788 грн, грудень 2015 року на суму 10259 грн., січень 2016 року на суму 10935 грн

При цьому, висновки відповідача базуються на висновках перевірки позивача, які викладені в акті перевірки.

Аналізуючи висновки відповідача, викладені в акті перевірки, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до наступного.

Між ТОВ «Каштан-Плюс» (покупець) та ТОВ «Синтез Профіт» (постачальник) укладено договір поставки №45 від 02.01.2015, відповідно до умов якого постачальник передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному договорі. Асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється по даному договору, визначаються у накладних, які оформлюються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару. Доставка товару здійснюється силами, засобами та за рахунок постачальника на умовах DAP, Інкотермс в редакції 2010 року.

Матеріалами справи установлено, що на виконання умов вказаного вище договору поставки ТОВ «Синтез Профіт» поставлено позивачу товар - м'ясну продукцію на загальну суму 1 093 890, 24 грн., в тому числі ПДВ на суму 182 315, 04 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: податкових накладних, видаткових накладних, оборотно-сальдовими відомостями, платіжними дорученнями, деклараціями виробника, деклараціями про якість.

Щодо посилання відповідача стосовно того, що надані в ході проведення перевірки товарно - транспортні накладні надані не у повному обсязі, а надані містять неточні суперечливі відомості, суд зазначає, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції у цілому. Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року справа №820/477/18, адміністративне провадження №К/9901/55969/18, від 11 вересня 2018 року справа №815/6105/17, адміністративне провадження №К/9901/56987/18, від 11 вересня 2018 року справа №821/995/17, адміністративне провадження №К/9901/54216/18 , від 11 вересня 2018 року справа №823/2247/17, адміністративне провадження №К/9901/56440/18 та ін.).

Таким чином, позивачем та TOB «Синтез Профіт» дотримано усіх вимог щодо належного відображення господарських операцій за вказаним вище договором поставки, шляхом підтвердження їх відповідними первинними документами, оформленими у відповідності до вимог ст. 1 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», постачальником правомірно складено відповідні податкові накладні, що, у свою чергу, відповідно до вимог п. 198.1, ст. 198 та п. 198.6. ст. 198 ПК України (які, на думку відповідача, начебто, порушені позивачем) є підставою та правом позивача віднести суми податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості отриманого від TOB «Синтез Профіт» товару, до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Стосовно посилань відповідача щодо порушення ТОВ «Каштан-Плюс» нарахування та сплати податку на прибуток підприємств, суд зазначає що висновок контролюючого органу про наявність порушень при сплаті вказаного податку по взаємовідносинам з ТОВ «Синтез Профіт» є безпідставним з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Так, матеріалами справи встановлено, що прибуток позивача при обчисленні фінансового результату до оподаткування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 розрахований відповідно до п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290, з урахуванням витрат понесених у зв'язку з придбанням товару у ТОВ «Синтез Профіт».

За фактом господарських взаємовідносин з ТОВ «Синтез-Профіт» позивач отримував товар, який використовував у своїй господарській діяльності, про що було зазначено вище.

Крім того, витрати з придбання товару підтверджуються платіжними дорученнями ТОВ «Каштан-Плюс» щодо перерахування коштів постачальнику.

Таким чином, витрати щодо проведення зазначених операцій підтверджуються документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

У свою чергу, суд висновує безпідставними посилання податкового органу у акті перевірки на те, що ТОВ «Каштан-Плюс» безоплатно отримало товар (м'ясну продукцію) від невстановлшеного перевіркою суб'єкта господарювання,оскільки, як вже було вказано вище, ТОВ «Каштан-Плюс» купувало зазначений товар саме у ТОВ «Синтез Профіт», що належним чином підтверджено матеріалами справи. Як зазначалось вище господарські операції позивача з ТОВ «Синтез-Профіт» мали реальний товарний характер, що підтверджено, в тому числі, відповідними первинними документами.

Щодо посилання відповідача на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25.07.2017 у справі №761/7736/17 у кримінальному провадженні №32016100100000113 від 20.12.2016, відповідно до якої засновника ТОВ «Синтез Профіт» ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, суд зазначає про таке.

При вирішенні даного спору суд враховує, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, їх подальшу реалізацію тощо.

Зазначеною ухвалою не окреслено коло суб'єктів господарювання реального сектору економіки з якими здійснювалося лише документальне оформлення господарських операцій без реального їх проведення, відображення фіктивних господарських операцій у податковому та бухгалтерському обліку з метою мінімізації останніми податкових зобов'язань.

У даній ухвалі позивач відсутній серед переліку підприємств, установ і організацій яким штучно формувався податковий кредит, господарські операції між позивачем та контрагентами в рамках даних кримінальних проваджень не досліджувались. Не надано доказів, що первинні документи, виписані за результатом таких операцій, підписані чи видані неуповноваженими особами, не встановлено, що відповідна посадова особа не видавала будь-яких доручень щодо здійснення господарської діяльності, розпорядження товаром, виконання певних робіт.

Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи чи наявність обвинувальних вироків щодо посадових осіб господарюючих суб'єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримувати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником, тобто єдиною особою, яка мала право на підписання договорів та первинних документів від імені ТОВ «Синтез Профіт», в період взаємовідносин з ТОВ «Каштан-Плюс», був директор ОСОБА_6, який і вказаний підписантом всіх необхідних договірних та первинних документів від імені контрагента, що давало право Товариству відображати їх по податковому обліку, формувати податковий кредит та враховувати у витратах.

Основним видом діяльності контрагента передбачено - виробництво м'ясних продуктів.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного рееєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Дослідивши матеріали справи, суд наголошує на тому, що, укладаючи договір поставки позивачем було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, з'ясовано наявність відповідних реєстрацій у ЄДР, інформація в якому презюмується достовірною, де були обліковані відповідні дані, крім того, перевірено наявність контрагента у реєстрі платників ПДВ.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а тому відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому, наявні підстави для їх скасування, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають до задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, то судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 14, 77, 90, 139, 242-246, 255, 271, 272, 287, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Каштан-Плюс (18002, м. Черкаси, вул. Благовісна, 174, ідентифікаційний код 30955757) до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 39392109) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 20.06.2018 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю Каштан-Плюс судові витрати зі сплати судового збору у сумі 5 290 (п'ять тисяч двісті дев'яносто) грн 45 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21.12.2018.

Суддя С.О. Кульчицький