Рішення № 78761649, 21.12.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2018 року справа № 2340/4222/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмову провадженні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго до Головного управління ДФС в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Публічне акціонерне товариство Черкасиобленерго (далі ПАТ Черкасиобленерго, позивач) подало позов до Головного управління ДФС в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235 далі Головне управління, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення № НОМЕР_1 від 08.08.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на даний час триває провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго щодо задоволення вимог кредиторів, яким введено мораторій, а отже з урахуванням норм Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом рішення відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 08.08.2018 НОМЕР_1 є протиправним.

В письмовому відзиві на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне страхування та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, у звязку з чим у межах наданих повноважень винесено оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплаті єдиного внеску.

Крім того, мораторій на задоволення вимог кредиторів не зупиняє виконання боржником поточних зобовязань та зобовязань зі сплати податків та зборів (обовязкових платежів), які виникли після введення мораторію, тому і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 13 листопада 2018 року.

12 листопада 2018 року представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника ПАТ Черкасиобленерго.

13 листопада 2018 року представник відповідача подав до суду заяву про, в якій просив слухати дану справу у відсутності представника Головного управління ДФС у Черкаській області.

13 листопада 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, вирішено адміністративну справу розглядати у порядку письмового провадження відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, обєктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що 08 серпня 2018 року Головним управлінням ДФС у Черкаській області винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № НОМЕР_2, згідно з яким на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне страхування до позивача (Катеринопільського району електричних мереж, як структурного підрозділу) застосовано штраф у розмірі 139462,82 грн за період з 21.10.2017 до 29.03.2018 та нараховано пеню у розмірі 20761,51 грн, усього на загальну суму 160227,33 грн.

20 серпня 2018 року ПАТ Черкасиобленерго не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідно до статті 55 Податкового кодексу України подало скаргу № 6595/09-03 до Державної фіскальної служби України.

Рішенням від 14.09.2018 № 30013/6/99-99-11-02-02-25 ДФС України залишило без змін рішення ГУ ДФС у Черкаській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 08.08.2018 №0001492317, а скаргу ПАТ Черкасиобленерго від 20.08.2018 №6595/09-03 без задоволення.

Вважаючи, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 08.08.2018 № №0001492317 є протиправним та таким, що прийняте відповідачем всупереч дії мораторію на задоволення майнових вимог кредиторів, на підставі ухвали господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 у справі № 01/1494, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Підставою для винесення відповідачем вказаного рішення є сплата позивачем єдиного внеску за період з жовтня 2017 року по березень 2018 року з порушенням строку встановленого чинним законодавством України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування від 08.07.10 № 2464-VI, зі змінами та доповненнями (далі Закон № 2464-VI).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобовязаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначений статтею 9 Закону № 2464-VI.

Абзац перший частини сьомої цієї статті передбачає, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобовязані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобовязані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Статтею 10 Закону № 2464-VI встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 2 статті 11 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Разом з цим, суд бере до уваги, що протиправність спірного рішення податкового органу позивач доводить тією обставиною, що ПАТ Черкасиобленерго перебуває у процесі банкрутства.

Так, ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 травня 2004 року у справі № 01/1494 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ Черкасиобленерго (згодом ПАТ Черкасиобленерго), одночасно із прийняттям якої введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а відтак, за положеннями Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 14.05.1992 № 2343-XII, які діяли на час введення мораторію, штраф та пеня за неналежне виконання зобовязань щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування не застосовуються.

Статтею 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частина 4 ст. 12 даного Закону встановлює, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Отже, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошових зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходів, спрямованих на забезпечення їх виконання.

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообовязкового державного соціального страхування, податків і зборів (обовязкових платежів).

Отже, системний аналіз наведених норм свідчить, що ч. 4 ст. 12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом визначала абсолютну заборону на застосування під час мораторію всіх санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

Зміст цієї заборони не повязаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому санкції за невиконання грошових зобовязань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.

У подальшому, Законом України Про внесення змін до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 22 грудня 2011 року № 4212-VІ внесені відповідні зміни до Закону № 2343-XII, у тому числі і до положень щодо мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до статті 19 Закону № 2343-XII (в редакції чинній з 19 січня 2013 року), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), застосованих до дня введення мораторію (частина перша статті 19).

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобовязань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій (частина 3 статті 19).

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється зокрема на вимоги поточних кредиторів (частина 5 статті 19).

Суд бере до уваги, що відповідно до правової позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 823/2240/17, вирішуючи питання щодо того, в якій редакції має бути застосований Закон № 2343-XII до спірних правовідносин, має бути врахована норма пункту 1-1 Розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 22 грудня 2011 року № 4212-VI, відповідно до якої положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Положення Закону застосовуються господарськими судами у розгляді справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання ним чинності, тобто з 19 січня 2013 року.

Розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону, а правові наслідки введення ліквідації процедури - за його новою редакцією. У звязку з здійсненням переходу до застосування нової редакції Закону необхідно привести реєстр вимог кредиторів у відповідність до вимог статті 45 Закону в новій редакції і з урахуванням його вимог вирішити питання щодо переобрання представницьких органів кредиторів (зборів кредиторів та комітету кредиторів).

У межах спірних відносин постанова Господарського суду про визнання позивача банкрутом відсутня, справа про його банкрутство порушена до набрання чинності Законом 2343-XII в новій редакції, а відтак застосуванню підлягає цей закон в редакції до 19 січня 2013 року.

Згідно з нормами п. 5 ч. 2 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, повязаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що повязані із прибуттям до суду; повязані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; повязані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; повязані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго підлягають задоволенню, то всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 08.08.2018 № НОМЕР_2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області на користь публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2403 (дві чотириста три) грн 41 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасники справи:

1) позивач публічне акціонерне товариство Черкасиобленерго (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 285, ідентифікаційний код 22800735);

2) відповідач Головне управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 39392109).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 21.12.2018.

Суддя В.О. Гаврилюк