Рішення № 78790959, 09.12.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2018 року м. Київ810/4258/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду - Брагіна О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ ЕМ СІ Україна" до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

ТОВ "ЕМ ЕМ СІ Україна" звернулось до суду в порядку оскарження рішень Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів, а саме: від 15.02.2018 № UA 125120/2018/000001/2; від 01.03.2018 № UA 125000/2018/000019/2; від 01.03.2018 № UA 125000/2018/000020/2. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що при митному оформленні товарів, які ввозились на територію України, була визначена митна вартість товару, що імпортувався за основним методом за ціною договору (контракту). Цей показник було заявлено у митних деклараціях та деклараціях митної вартості, до яких додані документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним МКУ. Натомість, митний орган безпідставно не погодився із визначеною вартістю та прийняв рішення про її коригування із застосуванням резервного методу, сформувавши при цьому картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів.

У поданій заяві позивач стверджує, що хоча він не погодився з прийнятими рішеннями, проте з метою випуску товарів у вільний обіг подав нові митні декларації, в яких скоригував митну вартість товарів з урахуванням рішень митного органу, сплатив належні митні платежі та перерахував на депозитний рахунок митного органу в державній казначейській службі різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов'язання), обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

У подальшому скористався наданим законом правом і звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення митного органу про коригування митної вартості.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти нього вказав, що під час митного оформлення задекларованих товарів декларант позивача надав не всі документи, що необхідні для їх контролю щодо правильності визначення митної вартості. Так, у наданих для перевірки документах було виявлено розбіжності та вони не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви з приводу правильності визначення декларантом митної вартості товару. Оскільки позивач не надав митному органу витребувані ним документи, митний орган законно та обґрунтовано прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, підстави для їх скасування відсутні.

Позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності, на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.

Представник відповідача, повідомлений належним чином про дату та місце розгляду справи до суду не прибув, заяв чи клопотань про проведення судового засідання за його відсутності не надав.

На підставі ч.9 ст.205 КАСУ суд здійснив розгляд даної справи у порядку письмового проовадження, без участі представників сторін.

Дослідивши наявні докази та матеріали, встановивши спірні правовідносини та їхній характер, докази, якими обґрунтовані заявлені вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне заявлені вимоги задовольнити, з огляду на таке:

ТОВ «ЕМ ЕМ СІ Україна» є юридичною особою (ідентифікаційний код 40182908), що зареєстрована 17.05.2015 року (запис про державну реєстрацію в ЄДР № 1 354 102 0000 005864). Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (основний); технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

Позивач є офіційним імпортером на території України автомобілів запасних частин та аксесуарів торгової марки «Mitsubishi», виробником яких є компанія Mitsubishi Motors Corporation (Японія). Запасні частини та аксесуари для автомобілів Mitsubishi позивач придбає у компанії Mitsubishi Motors Europe B.V. (Нідерланди) єдиного на території Європи оофіційного дистрибютора компанії Mitsubishi Motors Corporation.

10 травня 2016 року позивач (покупець) і компанія Mitsubishi Motors Europe B.V. (Нідерланди) (продавець) уклали зовнішньоекономічний імпортний контракт (договір поставки запасних частин) від 10.05.2016 б/н, відповідно до якого продавець зобовязувався здійснювати поставки товару (запасних частин та аксесуарів для автомобілів ТМ «Mitsubishi») на користь Позивача на умовах CIP (Київ, Україна) згідно з правилами Інкотермс 2010.

З урахуванням додаткової угоди від 17.10.2017 № 1/2017 до контракту (договору поставки запасних частин) від 10.05.2016 загальна вартість договору складає 4 000 000 євро та визначається сукупною вартістю усіх Специфікацій на відвантажений товар, строк дії договору до 09.05.2019, порядок оплати попередня оплата.

Щороку компанія Mitsubishi Motors Europe B .V. (Нідерланди) проводить розпродаж запасних частин та аксесуарів для автомобілів Mitsubishi, які призначені до застосування на морально-застарілих моделях автомобілів, з метою оптимізації використання і звільнення складських площ та пришвидшення обороту товарів. Пропозиція щодо придбання товарів зі знижкою в період розпродажу пропонується усім дистрибюторам, з якими у ММЕ укладені договори поставки. 24 січня 2018 року позивач одержав від компанії Mitsubishi Motors Europe B.V. (Нідерланди) оферту у формі листа-бюлетеня від 24.01.2018 № PARTS-2018-002, відповідно до якої оголошено про початок кампанії з розпродажу (Sell Out Campaign) запасних частин та аксесуарів для застарілих автомобілів Mitsubishi за спеціальними (зниженими) цінами за правилом «перший прийшов, першому й продано», що тривала до 31.01.2018.

У відповідь на вказану оферту, враховуючи умови діючого контракту від 10.05.2016 б/н (поставка товарів на умовах CIP (Київ, Україна) згідно з правилами Інкотермс 2010), позивач розмістив індивідуальне замовлення від 24.01.2018 №«ІО 804», відповідно до якого придбав запасні частини та аксесуари для автомобілів Mitsubishi за спеціальними (зниженими) цінами і здійснив їх подальше ввезення на територію України трьома партіями на підставі інвойсів і специфікацій у формі Додатків до договору поставки (від 08.02.2018 № PSA-004-2/18; від 22.02.2018 № PSA-005-1/18; від 22.02.2018 № PSA-005-2/18). Так, у лютому 2018 р. позивач здійснював ввезення на територію України запасних частин та аксесуарів для автомобілів Mitsubishi, придбаних у компанії Mitsubishi Motors Europe B.V. (Нідерланди) на підставі згаданих контракту від 10.05.2016 б/н, оферти, оголошеної у листі-бюлетені від 24.01.2018 № PARTS-2018-002, рахунку-фактури (інвойсу) від 09.02.2018 №802P0619D0 та Специфікації. Митне оформлення вказаного товару здійснювалось через Київську митницю ДФС.

14.02.2018 р., з метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до Київської митниці ДФС електронну митну декларацію від 14.02.2018 №/2018/471154, в якій задекларував зазначений товар (39 товарних позицій (автомобільні спеціальні рідини, запасні частини та аксесуари для автомобілів Mitsubishi) загальною вартістю 9 315,34 євро, що за офіційним курсом НБУ (курс перерахунку 32,928469) становить 306 739,90 грн. Митну вартість товарів декларант визначив за основним методом за ціною договору (9 315,34 євро), з урахуванням складових митної вартості збору постачальника за транспортно-експедиторські послуги (freight charge) у сумі 100,00 Євро, згідно з інвойсом від 02.08.2018 № 802P0619D0.

До вказаної митної декларації позивач також додав пакет документів, що перелічені у графі 44 МД, які необхідні для розмитнення товару, а саме: (0380) рахунок-фактуру (iнвойс) від 08.02.2018 №802P0619D0; (0730) міжнародну автотранспортну накладну (CMR) від 08.02.2018 №8020619; (0862) декларацію про походження товару від 08.02.2018 № 802P0619D0; (4103) додаток від 08.02.2018 № PSA-004-2/18 до контракту (договору поставки автозапчастин) від 10.05.2016; (4104) зовнішньо-економічний контракт (договір поставки автозапчастин) від 10.05.2016 б/н; (4207) договір про надання послуг митного брокера від 31.12.2018 № 200; (9610) копію митної декларації країни відправлення від 01.02.2018 № 18NLJD47NZAS3DWD55.

Під час розгляду митним органом документів, наданих Декларантом для митного оформлення товару, спрацювала автоматизована система управління ризиками (АСАУР) за напрямом «митна вартість товару». За результатом опрацювання документів Позивача, наданих для митного оформлення товару разом з декларацією від 14.02.2018 № UA125120/2018/471154, інспектор митного органу дійшов висновку, що подані Декларантом документи «не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари».

Зі змісту протоколу обробки електронного документу від 14.02.2018 № 35911, вбачається, що в якості приводу для витребування додаткових документів інспектор митного органу визначив таке: 1) надані декларантом документи містять розбіжності у ціні товару (в декларації країни відправлення від 08.02.2018 № 18NLJDEMJ6AA4HWD55 та інвойсі від 08.02.2018 №802P0619D0); 2) декларантом не надано основні документи, які підтверджують митну вартість товарів, визначених частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а саме: договір на транспортування та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявка на перевезення, акт виконаних робіт, тощо); 3) декларантом не надано відомості щодо складових митної вартості страхування та перевезення (узгоджується сторонами згідно з вимогами контракту); 4) умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) передбачено попередню оплату за товар, але банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару не надано.

З метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість задекларованого товару інспектор митного органу на підставі частин другої та третьої статті 53, статей 54, 57 Митного кодексу України витребував від Декларанта додаткові документи, а саме: 1) банківські платіжні документи, що стосуються оплати оцінюваного товару; 2) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявки узгодження цін); 4) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Крім того, інспектор митного органу в електронному повідомленні-запиті від 14.02.2018 № 35911 додатково розяснив, що декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні в нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару та усунення виявлених розбіжностей, а саме: передбачені пунктом 2.2, підпунктом «ііі» пункту 4.3; підпунктом «і» пункту 4.4; підпункту «viii» пункту 4.4, підпункту «vii» пункту 4.6 контракту заявки на товар, узгодження вартості транспортних перевезень, додатково виставлені інвойси, відшкодування за зберігання товару.

На вимогу митного органу позивач листами від 14.02.2018 вих. № 19 та вих. № 20 надав пояснення про те, що товари згідно з інвойсом від 08.02.2018 № 802Р0619D0 придбані за акційною ціною і це підтверджується наданими до супровідних листів офертою постачальника, викладеною у листі-бюлетені від 24.01.2018 № PARTS-2018-002, та копією експортної декларації країни відправлення від 08.02.2018 № 18NLJDEMJ6AA4HWD55.

Крім того, на запит (повідомлення) митного органу від 14.02.2018 № 35911 позивач листом від 14.02.2018 вих. №20 надав копії витребуваних документів, а саме: лист постачальника компанії Mitsubishi Motors Europe B.V. (Нідерланди) від 31.01.2018, що підтверджує вартість товарів та містить розяснення щодо цін на придбані Позивачем товари; додаткову угоду до контракту (договору поставки запасних частин) від 17.10.2017 №1/2017; оферту у формі листа-бюлетеня компанії Mitsubishi Motors Europe B.V. (Нідерланди) від 24.01.2018 № PARTS-2018-002 щодо Компанії з розпродажу (Sell Out Campaign) запасних частин та аксесуарів для застарілих автомобілів Mitsubishi за спеціальними (зниженими) цінами; копію платіжного доручення від 26.01.2018 №01 щодо здійснення авансового платежу за контрактом; письмові пояснення щодо: зазначених митним органом розбіжностей у ціні товару; відсутності відомостей про транспортування та вартості перевезення товару; відсутності відомостей про витрати постачальника на зберігання товару і відсоткові платежі; відсутності відомостей про витрати на страхування, прайс-листів виробника товару.

Перевіряючи твердження митного органу про виявлені розбіжності у ціні товару в наданих до митного оформлення документах (деклараціях країни відправника від 08.02.2018 № 18NLJDEMJ6AA4HWD55 та інвойсі від 08.02.2018 №802Р0619D0), суд встановив, що розбіжність у сумах є несуттєвою (не перевищує 1 євро) і викликана округленням сум до цілого числа статистичного значення вартості товару.

Суд зазначає, що виявлена митним органом розбіжність у ціні товару жодним чином не призвела до спотворення чи заниження вартості задекларованого товару, адже округлення до цілого значення грошової одиниці (євро) не вплинуло на показник митної вартості товару в цілому.

Що стосується витрат на транспортування товару та документів, що містять відомості про вартість перевезення товарів і вартість страхування, суд встановив, що згідно з інвойсом від 08.02.2018 № 802Р0619D0 до вартості товару включено узгоджений між сторонами «freight charge» (збір за перевезення) у сумі 100,00 євро, який призначений для оплати транспортно-експедиторських послуг постачальника. У той же час, як вбачається з контракту (договору поставки запасних частин) від 10.05.2016 б/н та Додатку від 08.02.2018 № PSA-004-2/18 до Договору, сторони визначили базис поставки «CIP, Київ» згідно з Правилами Інкотермс 2010. Вказані умови поставки «Фрахт/перевезення та страхування оплачені до… (назва місця призначення)» означають, що «…продавець здійснить передавання застрахованого товару, що випущений у митний режим експорту, зазначеному їм перевізнику товару до місця призначення. Згідно з базисом поставки CIP покупець бере на себе усі ризики втрати або пошкодження товару, як і інші витрати після передавання товару продавцем перевізнику, а не коли товар достанеться місця призначення. Витрати по фрахту та транспортуванню, що необхідні для доставки товару до вказаного місця призначення виконання експортного митного оформлення для вивезення товару з оплатою експортного мита та інших зборів у країні відправлення, покладаються на продавця. Однак, продавець не зобовязаний виконувати митні формальності, повязані із ввезенням товару, сплачувати ввізне мито або виконувати інші митні процедури при ввезенні. Обовязок по забезпеченню страхування від ризиків втрати або пошкодження товару під час перевезення на користь покупця покладається на продавця. Відповідно, продавець зобовязаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески…»

Це означає, що транспортні витрати і витрати на страхування до передачі товару покупцю у місці поставки несе постачальник і, відповідно, вони включаються до вартості товару. Таким чином, у вартість запасних частин, поставлених позивачу згідно з Додатком від 08.02.2018 № PSA-004-2/18 до Договору, транспортні витрати та витрати на страхування включені до договірної вартості товару. Як пояснив позивач, в якості окремих складових митної вартості декларант заявляв лише збір за транспортно-експедиторські послуги постачальника (freight charge) у сумі 100,00 Євро. Суд встановив, що факт транспортування товару за рахунок постачальника підтверджується положеннями пункту 4.4 контракту (договору поставки запасних частин) від 10.05.2016 та Додатку від 08.02.2018 № PSA-004-2/18 до Договору, а також міжнародною автотранспортною накладною (CMR) від 08.02.2018 № 8020619, наданими митному органу.

Перевіряючи твердження митного органу про відсутність у наданих декларантом для митного оформлення товару документах відомостей про відшкодування постачальнику витрат на зберігання товару і відсоткових платежів, а також інших фактичних витрат, що передбачені умовами контракту, якщо відвантаження замовлених запасних частин не здійснюється протягом 2-х місяців,суд встановив, що постачальник будь-яких інших додаткових витрат у звязку з поставкою придбаного позивачем товару не поніс і це підтверджується його листом. Оскільки такі витрати відсутні, природно, що вони не могли включатися до складу митної вартості товару.

С приводу тверджень митного органу про відсутність підтвердження факту оплати товару банківськими документами, суд встановив, що позивач під час митного оформлення надав митному органу копію платіжного доручення від 26.01.2018 № 01, відповідно до якого здійснив переказ коштів у сумі 101 000,00 Євро на рахунок постачальника з призначенням платежу: «Попередня оплата за запасні частини згідно з договором поставки записних частин від 10.05.2016, із додатковою угодою № 1/2017 від 17.10.2017».

Відповідно до пункту 4.4. контракту (договору на поставку запасних частин) від 10.05.2016 (з урахуванням Додаткової угоди № 1/2017 від 17.10.2017) в якості способу оплати передбачено попередню оплату. При цьому, покупець має внести попередню оплату у сумі 200 000,00 Євро на рахунок постачальника (початкову попередню оплату), виходячи з обсягу очікуваних замовлень. Інвойси щодо індивідуальних замовлень сплачуються за рахунок здійснених покупцем авансових платежів. Після цього, покупець має перерахувати на рахунок постачальника черговий авансовий платіж до досягнення граничного рівня авансу 200 000,00 Євро. Поставка товару здійснюється не пізніше 120 календарних днів після здійснення покупцем попередньої оплати.

Факт проведення взаєморозрахунків позивача з постачальником (списання коштів) у контексті забезпечення валютного контролю також підтверджується довідкою від обслуговуючого банку позивача від 12.04.2018 № 12312/311.

Таким чином, суд дійшов висновку, що митна вартість товарів, що ввозилась позивачем в Україну згідно з митною декларацію від 14.02.2018 №/2018/471154 визначена позивачем правомірно і правильно, її показник підтверджується документально, а твердження митного органу про неможливість перевірки митної вартості є безпідставними.

Як зясував суд, не зважаючи на надані позивачем додаткові документи і пояснення, посадовою особою митного органу було прийнято рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою відмови від 15.02.2018 № UA125120/2018/00002 із зазначенням причини: «Прийняття рішення про коригування митної вартості товару відділом митних платежів від 15.02.2018 № 125120/2018/000001/2 ».

15.02.2018 р., Київською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товару № 125120/2018/000001/2, відповідно до якого митну вартість товарів визначено за шостим (резервним) методом.

Як убачається з вказаного рішення, митний орган не прийняв до уваги надані декларантом пояснення і додаткові документи. В обґрунтування свого рішення митний орган продублював аргументи, наведені посадовою особою митного органу в електронному повідомленні від 14.01.2018 №35911, і зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, оскільки подані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З приводу послідовного застосування митним органом другорядних методів визначення митної вартості митний орган зазначив, що вони не застосовувались, оскільки в митного органу відсутня відповідна інформація, тому митним органом був застосований резервний метод.

15.02.2018 р., згідно з рішенням про коригування митної вартості товару № 125120/2018/000001/2 позивач на вимогу митного органу подав до Київської митниці ДФС нову митну декларацію № UA125120/2018/471248, в якій відкоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу щодо коригування митної вартості, сплатив до державного бюджету всі митні платежі, у тому числі перерахував в якості фінансової гарантії на депозитний рахунок митного органу в державному казначействі різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, а саме 35 413,33 грн., з яких: 9 038,41 грн. сума фінансової гарантії за митом (код 20); 26 374,92 грн. сума фінансової гарантії за ПДВ (код 028). У звязку із завершенням митних процедур за митною декларацією №UA125120/2018/471248 Київською митницею ДФС прийнято рішення про завершення митного оформлення товару позивача, пропуск його на митну територію України та випуск у вільний обіг.

18.05.2018 р., після сплину строку, передбаченого статтею 55 Митного кодексу України) кошти позивача у сумі 35413,33 грн. (сума фінансової гарантії за митом та ПДВ) були списані митницею з депозитного казначейського рахунку і перераховані до Державного бюджету як погашення податкових зобовязань, повязаних з митним оформленням товару.

Зясовуючи обставини прийняття рішення про коригування митної вартості товару від 01.03.2018 №/2018/000019/2, суд встановив наступне:

у лютому 2018 р., позивач здійснював ввезення на територію України другої партії товару запасних частин та аксесуарів для автомобілів Mitsubishi, придбаного у компанії Mitsubishi Motors Europe B.V. (Нідерланди) на підставі згаданих контракту від 10.05.2016 б/н, оферти, оголошеної у листі-бюлетені від 24.01.2018 № PARTS-2018-002, рахунку-фактури (інвойсу) від 22.02.2018 № 802P1596D0 та Специфікації. Митне оформлення товару здійснювалось через Київську митницю ДФС.

27.02. 2018 р., з метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до Київської митниці ДФС електронну митну декларацію від 27.02.2018 №/2018/471670, в якій задекларував зазначений товар (автомобільні спеціальні рідини, запасні частини та аксесуари для автомобілів Mitsubishi) загальною 44 578,39 євро, що за офіційним курсом НБУ (курс перерахунку 32,27214) становить 1 483 218,61 грн. Митну вартість товарів декларант позивача визначив за основним методом за ціною договору (44 578,39 євро), з урахуванням складових митної вартості збору постачальника за транспортно-експедиторські послуги (freight charge) у сумі 1 950,00 євро згідно з інвойсом.

До вказаної митної декларації позивач також додав пакет документів, що перелічені у графі 44 МД, які необхідні для розмитнення товару, а саме: (0380) рахунок-фактуру (інвойс) від 22.02.2018 № 802P1596D0; (0730) міжнародну автотранспортну накладну (CMR) від 22.02.2018 № 8021596; (0862) декларацію про походження товару від 22.02.2018 № 802P1596D0; (4103) додаток від 22.02.2018 № PSA-005-1/18 до контракту (договору поставки автозапчастин) від 10.05.2016; (4104) зовнішньоекономічний контракт (договір поставки автозапчастин) від 10.05.2016 б/н; (4207) договір про надання послуг митного брокера від 04.01.2016 № 200; (9610) копію митної декларації країни відправлення від 22.02.2018 № 18NL0002051D8217D7; (3000) індивідуальне замовлення від 24.01.2018 «IO 804».

Під час розгляду митним органом документів, наданих декларантом для митного оформлення товару, спрацювала автоматизована система управління ризиками (АСАУР) за напрямом «митна вартість товару».

За результатом опрацювання документів Позивача, наданих для митного оформлення товару разом з декларацією від 27.02.2018 № UA125120/2018/471670, інспектор митного органу дійшов висновку, що подані Декларантом документи «документи не містять достовірних та обєктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, та містять розбіжності».

Зі змісту протоколу обробки електронного документу від 27.02.2018 № 35986, вбачається, що в якості приводу для витребування додаткових документів інспектор митного органу визначив таке: 1) до митного оформлення надано комерційну пропозицію від 31.01.2018 зі «спеціальними цінами», але не надано індивідуальне замовлення «ІО 804» від 24.01.2018. Крім того, відомості, вказані в комерційній пропозиції продавця, у митній декларації зазначені під кодом « 3014», якому відповідає документ «прайс-лист виробника товару», пропозиція адресована безпосередньо конкретному покупцю; 2) з наданих Декларантом документів убачається, що позивач придбав товар на умовах СІР, якими передбачається страхування товару, проте в інвойсі відсутня вартість страхування. Витрати на страхування є невідємною складовою митної вартості товарів, але декларант їх не заявив і не надав документи, що містять відомості про вартість страхування; 3) декларантом не надано основні документи, які підтверджують митну вартість товарів, визначених частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а саме: договір на транспортування та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявка на перевезення, акт виконаних робіт, тощо); 4) умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) передбачено попередню оплату за товар. Згідно з інвойсом від 22.02.2018 № 802P1596D0 датою оплати є 23.02.2018. Але надане до митного оформлення платіжне доручення від 09.02.2018 на суму 60000,00 Євро не містить деталей платежу, посилання на митну декларацію, а також реквізитів, що необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 5) у графі 9(6) декларації митної вартості (ДМВ) зазначено, що взаємозв'язок продавця та покупця не впливає на ціну товару, проте, згідно з комерційною пропозицією оцінюваний товар постачається за «спеціальними цінами».

З метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість задекларованого товару інспектор митного органу на підставі частин другої та третьої статті 53, статей 54, 57 Митного кодексу України витребував від декларанта додаткові документи, а саме: 1) індивідуальне замовлення від 24.01.2018 «IO 804»; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оплати оцінюваного товару; 3) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 5) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявки узгодження цін); 6) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 8) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 9) розрахунок ціни (калькуляцію); 10) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) прайс-лист виробника, як прейскуранта довідника цін на товари, які виробляються виробником та адресований невизначеному колу покупців.

Крім того, інспектор митного органу в електронному повідомленні-запиті від 27.02.2018 № 35986 також розяснив, що декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні в нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару та усунення виявлених розбіжностей.

Суд встановив, що на вимогу митного органу позивач листами від 27.02.2018 вих. № 25 та вих. № 29 надав пояснення з приводу виявлених митним органом розбіжностей у документах позивача, а саме: щодо ціни товару; відсутності відомостей про вартість транспортування товару; відсутності відомостей про витрати постачальника на зберігання товару і відсоткові платежі; відсутності відомостей про витрати на страхування, прайс-листів виробника товару тощо.

Так, позивач пояснив, що товари за інвойсом від 22.02.2018 № 802Р1596D0 придбані за акційною ціною і це підтверджується наданими до супровідних листів документами, а саме: договором поставки запасних частин від 10.05.2016 б/н; листом постачальника компанії Mitsubishi Motors Europe B.V. (Нідерланди) від 31.01.2018, що підтверджує вартість товарів та містить розяснення щодо цін на придбані Позивачем товари; додатковою угодою до контракту (договору поставки запасних частин) від 17.10.2017 №1/2017; офертою компанії Mitsubishi Motors Europe B.V. (Нідерланди), викладеною у листі-бюлетені від 24.01.2018 № PARTS-2018-002 щодо початку Компанії з розпродажу (Sell Out Campaign) запасних частин та аксесуарів для застарілих автомобілів Mitsubishi за спеціальними (зниженими) цінами; індивідуальним замовленням від 24.01.2018 № «ІО 804»; копією платіжного доручення від 09.02.2018 № 9 щодо здійснення авансового платежу за контрактом.

Крім того, суд встановив, що на підтвердження факту замовлення та продажу запасних частин та аксесуарів за вказаними спеціальними цінами позивач також представив лист компанії «Mitsubishi Motors Europe B.V.» (Нідерланди) від 31.01.2018, з якого вбачається, що продавець знизив ціни на належні йому товарні залишки, які призначені для моделей товарів, що морально застарілі, з метою оптимізації використання складських логістичних потужностей. У будь-якому випадку, спеціальна ціна, запропонована постачальником, є договірною ціною.

Як зясував суд, позивач на вимогу митного органу надав копію індивідуального замовлення від 24.01.2018 «ІО 804», яке також надавалось митному органу разом з митною декларацією від 27.02.2018 №/2018/471670 (графа 44, код 3000* за назвою «Order ІО 804 від 24.01.2018»). Це також передбачено умовами договору поставки запасних частин від 10.05.2016, відповідно до яких покупець складає письмове індивідуальне замовлення і направляє його постачальнику електронною поштою. Результатом узгодженого обсягу та вартості замовлень є підписання сторонами специфікації та виставлення постачальником інвойсу.

Що стосується витрат на транспортування товару та документів, що містять відомості про вартість перевезення товарів і вартість страхування, суд встановив, що згідно з інвойсом від 22.02.2018 № 802Р1596D0 до вартості товару включено узгоджений між сторонами «freight charge» (збір за перевезення) у сумі 1 950,00 євро, який призначений для оплати транспортно-експедиторських послуг постачальника. У той же час, згідно з умовами контракту (договору поставки запасних частин) від 10.05.2016 б/н та Додатку від 22.02.2018 № PSA-005-1/18 до Договору сторони визначили базис поставки «CIP, Київ» згідно з Правилами Інкотермс 2010. Як вже зазначав суд, вказані умови поставки «Фрахт/перевезення та страхування оплачені до… (назва місця призначення)» означають, що «…продавець здійснить передавання застрахованого товару, що випущений у митний режим експорту, зазначеному їм перевізнику товару до місця призначення. Згідно з базисом поставки CIP покупець бере на себе усі ризики втрати або пошкодження товару, як і інші витрати після передавання товару продавцем перевізнику, а не коли товар достанеться місця призначення. Витрати по фрахту та транспортуванню, що необхідні для доставки товару до вказаного місця призначення виконання експортного митного оформлення для вивезення товару з оплатою експортного мита та інших зборів у країні відправлення, покладаються на продавця. Однак, продавець не зобовязаний виконувати митні формальності, повязані із ввезенням товару, сплачувати ввізне мито або виконувати інші митні процедури при ввезенні. Обовязок по забезпеченню страхування від ризиків втрати або пошкодження товару під час перевезення на користь покупця покладається на продавця. Відповідно, продавець зобовязаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески…»

Це означає, що транспортні витрати і витрати на страхування до передачі товару покупцю у місці поставки несе постачальник і, відповідно, вони включаються до вартості товару. Таким чином, у вартість запасних частин, поставлених позивачу згідно з Додатком від 22.02.2018 № PSA-005-1/18 до Договору, транспортні витрати та витрати на страхування включені до договірної вартості товару. Як пояснив позивач, в якості окремих складових митної вартості декларантом заявлявся лише збір за транспортно-експедиторські послуги постачальника (freight charge) у сумі 1 950,00 євро.

Суд встановив, що факт транспортування товару за рахунок постачальника підтверджується положеннями пункту 4.4 контракту (договору поставки запасних частин) від 10.05.2016 та Додатку від 22.02.2018 № PSA-005-1/18 до Договору, а також міжнародною автотранспортною накладною (CMR) від 22.02.2018 № 8021596, наданими митному органу.

З приводу тверджень митного органу про відсутність у наданих декларантом для митного оформлення товару документах відомостей про відшкодування постачальнику витрат на зберігання товару і відсоткових платежів, а також інші фактичних витрат, що передбачені умовами контракту, якщо відвантаження замовлених запасних частин не здійснюється протягом 2-х місяців, суд встановив, що постачальник будь-яких додаткових витрат у звязку з поставкою придбаного позивачем товару не поніс, що підтверджується його листом, тому такі витрати у складі митної вартості відсутні.

С приводу тверджень митного органу про відсутність підтвердження факту оплати товару банківськими документами, суд встановив, що позивач надав митному органу копію платіжного доручення від 09.02.2018 №9, відповідно до якого був здійснений переказ коштів у сумі 60 000,00 євро на рахунок постачальника з призначенням платежу: «Попередня оплата за запасні частини згідно з договором поставки записних частин від 10.05.2016, з додатковою угодою № 1/2017 від 17.10.2017».

Відповідно до пункту 4.4. контракту (договору на поставку запасних частин) від 10.05.2016 (з урахуванням Додаткової угоди № 1/2017 від 17.10.2017) в якості способу оплати передбачено попередню оплату. При цьому, покупець має внести попередню оплату у сумі 200 000,00 євро на рахунок постачальника (початкову попередню оплату), виходячи з обсягу очікуваних замовлень. Інвойси щодо індивідуальних замовлень сплачуються за рахунок здійснених покупцем авансових платежів. Після цього, покупець має перерахувати на рахунок постачальника черговий авансовий платіж до досягнення граничного рівня авансу 200 000,00 євро. Поставка товару здійснюється не пізніше 120 календарних днів після здійснення покупцем попередньої оплати.

Факт проведення взаєморозрахунків Позивача з постачальником (списання коштів) у контексті забезпечення валютного контролю також підтверджується довідкою від обслуговуючого банку Позивача від 12.04.2018 № 12312/311.

Щодо обставин придбання позивачем товару за спеціальними (зниженими) цінами суд встановив, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів (за ціною договору), були надані митному органу.

Так, суд встановив, що у відповідь на вимогу надати прайс-лист виробника товару позивач надав митному органу оферту постачальника, адресовану невизначеному колу покупців, викладену у формі бюлетеню («Aftersales Bulletin») від 24/01/2018 №PARTS-2018-002 щодо запровадження спеціальних визначених акційних цін на визначений період часу. Вказаний бюлетень разом із додатком до нього з переліком товарів і цінами і є прайс-листом (довідником акційних цін) продавця. Вказаний документ був надісланий електронною поштою не тільки позивачу, а й іншим покупцям в інших країнах.

Таким чином, суд дійшов висновку, що митна вартість товарів, що ввозилась позивачем в Україну згідно з митною декларацію від 27.02.2018 № UA125120/2018/471670 визначена позивачем правомірно і правильно, її показник підтверджується документально, а твердження митного органу про неможливість перевірки митної вартості є безпідставними.

Як зясував суд, не зважаючи на надані позивачем додаткові документи і пояснення, посадовою особою митного органу було прийнято рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою відмови від 01.03.2018 № UA125120/2018/00003 із зазначенням причини: «Прийняття рішення про коригування митної вартості товару відділом митних платежів від 01.03.2018 № UA125000/2018/000019/2».

1 березня 2018 року посадовою особою Київської митниці ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA125000/2018/000019/2, відповідно до якого митну вартість товарів визначено за шостим (резервним) методом.

Як убачається з вказаного рішення, митний орган не прийняв до уваги надані Декларантом пояснення і додаткові документи. В обґрунтуванні свого рішення продублював аргументи, наведені посадовою особою митного органу з електронного повідомлення від 27.02.2018 №35986, і зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, оскільки подані декларантом документи «не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари». З приводу послідовного застосування митним органом другорядних методів визначення митної вартості митний орган зазначив, що вони не застосовувались, оскільки в митного органу відсутня відповідна інформація, тому митним органом був застосований резервний метод.

1 березня 2018 року згідно з рішенням про коригування митної вартості товару №/2018/000019/2 позивач на вимогу митного органу подав до Київської митниці ДФС нову митну декларацію № UA125120/2018/471803, в якій відкоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу щодо коригування митної вартості, сплатив до державного бюджету всі митні платежі, у тому числі перерахував в якості фінансової гарантії на депозитний рахунок митного органу в державному казначействі різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною Декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, а саме 516 143,14 грн., з яких: 153 123,31 грн. сума фінансової гарантії за митом (код 20); 363 019,83 грн. сума фінансової гарантії за ПДВ (код 028).

У звязку із завершенням митних процедур за декларацією № UA125120/2018/471803 Київською митницею ДФС прийнято рішення про завершення митного оформлення товару Позивача, пропуск його на митну територію України та випуск у вільний обіг.

У травні 2018 року (після спливу строку, передбаченого статтею 55 МКУ) кошти позивача у сумі 516 143,14 грн. (сума фінансової гарантії за митом та ПДВ) були списані митницею з депозитного казначейського рахунку і перераховані до Державного бюджету як сплата податкових зобовязань.

Зясовуючи обставини прийняття рішення про коригування митної вартості товару від 01.03.2018 № UA125000/2018/000020/2, суд встановив наступне: 27.02 2018 р., позивач здійснював ввезення на територію України третьої товару запасних частин та аксесуарів для автомобілів Mitsubishi, придбаного у компанії Mitsubishi Motors Europe B.V. (Нідерланди) на підставі згаданих контракту від 10.05.2016 б/н, оферти, оголошеної листом-бюлетенем від 24.01.2018 № PARTS-2018-002, рахунку-фактури (інвойсу) від 22.02.2018 № 802P1597D0 та Специфікації, митне оформлення якого здійснювалось через Київську митницю ДФС.

27.02.2018 р., з метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до Київської митниці ДФС електронну митну декларацію від 27.02.2018 №/2018/471668, в якій задекларував зазначений товар (автомобільні спеціальні рідини, запасні частини та аксесуари для автомобілів Mitsubishi) загальною 10 111,97 євро, що за офіційним курсом НБУ (курс перерахунку 32,27214) становить 336 446,92 грн. Митну вартість товарів декларант позивача визначив за основним методом за ціною договору (10111,97 євро), з урахуванням складових митної вартості збору постачальника за транспортно-експедиторські послуги (freight charge) у сумі 100,00 євро згідно з інвойсом від 22.02.2018 № № 802P1597D0.

До вказаної митної декларації позивач також додав пакет документів, що перелічені у графі 44 МД, які необхідні для розмитнення товару, а саме: (0380) рахунок-фактуру (iнвойс) від 22.02.2018 №802P1597D0; (0730) міжнародну автотранспортну накладну (CMR) від 22.02.2018 №8021619; (0862) декларацію про походження товару від 22.02.2018 № 802P1597D0; (4103) додаток від 22.02.2018 № PSA-005-2/18 до контракту (договору поставки автозапчастин) від 10.05.2016; (4104) зовнішньо-економічний контракт (договір поставки автозапчастин) від 10.05.2016 б/н; (4207) договір про надання послуг митного брокера від 04.01.2016 № 200; (9610) копію митної декларації країни відправлення від 22.02.2018 № 18NLJDY7C5AEQJWD53; (3000) індивідуальне замовлення від 24.01.2018 № «IO 804».

Під час розгляду митним органом документів, наданих декларантом для митного оформлення товару, спрацювала автоматизована система управління ризиками (АСАУР) за напрямом «митна вартість товару». За результатом опрацювання документів позивача, наданих для митного оформлення товару разом з декларацією від 27.02.2018 №/2018/471668, інспектор митного органу дійшов висновку, що подані Декларантом документи «документи не містять достовірних та обєктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, та містять розбіжності».

Зі змісту протоколу обробки електронного документу від 27.02.2018 № 35987, вбачається, що в якості приводу для витребування додаткових документів інспектор митного органу визначив таке: 1) надані декларантом документи містять розбіжності у ціні товару, зокрема, вартість імпортованого товару №33 та 34 за митною декларацією від 27.02.2018 № UA125120/2018/471668 відрізняється від вартості, що зазначена у декларації країни відправлення від 22.02.2018 №18NLJDY7C5AEQJWD53; 2) до митного оформлення надано комерційну пропозицію від 31.01.2018 зі «спеціальними цінами», але не надано індивідуальне замовлення від 24.01.2018 №«ІО 804». Крім того, відомості, вказані в комерційній пропозиції продавця, у митній декларації зазначені під кодом « 3014», якому відповідає документ «прайс-лист виробника товару», пропозиція адресована безпосередньо конкретному покупцю; 3) з наданих декларантом документів убачається, що Позивач придбав товар на умовах СІР, якими передбачається страхування товару, проте в інвойсі відсутня вартість страхування. Витрати на страхування є невідємною складовою митної вартості товарів, але Декларант їх не заявив і не надав документи, що містять відомості про вартість страхування; 4) не надано основні документи, які підтверджують митну вартість товарів, визначених частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а саме: договір на транспортування та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявка на перевезення, акт виконаних робіт, тощо); 5) умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) передбачено попередню оплату за товар. Згідно з інвойсом від 22.02.2018 № 802P1597D0 датою оплати є 23.02.2018. Але надане до митного оформлення платіжне доручення від 09.02.2018 на суму 60000,00 Євро не містить деталей платежу, посилання на митну декларацію, а також реквізитів, що необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) відповідно до умов договору Продавець та Покупець взаємопов'язані, що відображено в Декларації митної вартості, але взаємозв'язок не впливає на вартість товарів. Проте, як вбачається з комерційної пропозиції, оцінюваний товар постачається за «спеціальними цінами».

З метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість задекларованого товару інспектор митного органу на підставі частин другої та третьої статті 53, статей 54, 57 Митного кодексу України витребував від декларанта додаткові документи, а саме: 1) індивідуальне замовлення від 24.01.2018 № «IO 804»; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оплати оцінюваного товару; 3) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 5) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявки узгодження цін); 6) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 8) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 9) розрахунок ціни (калькуляцію); 10) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) прайс-лист виробника, як прейскуранта довідника цін на товари, які виробляються виробником та адресований невизначеному колу покупців.

Крім того, інспектор митного органу в електронному повідомленні-запиті від 27.02.2018 № 35987 також розяснив, що декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні в нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару та усунення виявлених розбіжностей.

На вимогу митного органу позивач листами від 27.02.2018 вих. № 25 та вих. № 29 надав пояснення з приводу виявлених митним органом розбіжностей у документах позивача, а саме: щодо ціни товару; відсутності відомостей про вартість транспортування товару; відсутності відомостей про витрати постачальника на зберігання товару і відсоткові платежі; відсутності відомостей про витрати на страхування, прайс-листів виробника товару тощо. Як вбачається з пояснень позивача, товари за інвойсом від 22.02.2018 № 802Р1597D0 були придбані за акційною ціною і це підтверджується наданими до супровідних листів документами, а саме: 1) договором поставки запасних частин; 2) листом постачальника компанії Mitsubishi Motors Europe B.V. (Нідерланди) від 31.01.2018, що підтверджує вартість товарів та містить розяснення щодо цін на придбані Позивачем товари; 3) додатковою угодою до контракту (договору поставки запасних частин) від 17.10.2017 №1/2017; 4) офертою компанії Mitsubishi Motors Europe B.V. (Нідерланди), викладеною у листі-бюлетені від 24.01.2018 № PARTS-2018-002 щодо початку Компанії з розпродажу (Sell Out Campaign) запасних частин та аксесуарів для застарілих автомобілів Mitsubishi за спеціальними (зниженими) цінами; 5) індивідуальним замовленням від 24.01.2018 № «ІО 804»; 6) копією платіжного доручення від 09.02.2018 № 9 щодо здійснення авансового платежу за контрактом.

Крім того, суд встановив, що на підтвердження факту замовлення та продажу запасних частин та аксесуарів за вказаними спеціальними цінами позивач також представив лист компанії «Mitsubishi Motors Europe B.V.» (Нідерланди) від 31.01.2018, з якого вбачається, що продавець знизив ціни на належні йому товарні залишки, які призначені для моделей товарів, що морально застарілі, з метою оптимізації використання складських логістичних потужностей. У будь-якому випадку, спеціальна ціна, запропонована постачальником, є договірною ціною.

Перевіряючи твердження митного органу про виявлені розбіжності у ціні товару в наданих до митного оформлення документах (в частині визначення вартості імпортованого товару № 33 і № 34 на підставі з митної декларації від 27.02.2018 № UA125120/2018/471668 і згідно з декларацією країни відправлення від 22.02.2018 №18NLJDY7C5AEQJWD53), суд встановив, що розбіжність у сумах є несуттєвою і виникла внаслідок статистичного округлення ціни товару. Так, загальна вартість товарів №33 та №34 згідно з декларацією країни відправлення від 22.02.2018 №18NLJDY7C5AEQJWD53 складає суму 279 євро, а згідно з митною декларацією від 27.02.2018 № UA125120/2018/471668 278,81 євро, де: 214,01 євро вартість товару №33; 64,80 євро вартість товару №34.

Суд зазначає, що виявлена митним органом розбіжність у ціні товару жодним чином не призвела до спотворення чи заниження вартості задекларованого товару, адже округлення до цілого значення грошової одиниці (євро) не вплинуло на показник митної вартості товару в цілому.

Судом встановлено, що позивач на вимогу митного органу надав копію індивідуального замовлення від 24.01.2018 «ІО 804», яке також надавалось митному органу разом з митною декларацією від 27.02.2018 № UA125120/2018/471668 (графа 44, код 3000* за назвою «Order ІО 804 від 24.01.2018»). Це також передбачено умовами договору поставки запасних частин від 10.05.2016, відповідно до яких покупець складає письмове індивідуальне замовлення і направляє його постачальнику електронною поштою. Результатом узгодженого обсягу та вартості замовлень є підписання сторонами специфікації та виставлення постачальником інвойсу.

Що стосується витрат на транспортування товару та документів, що містять відомості про вартість перевезення товарів і вартість страхування, суд встановив, що згідно з інвойсом від 22.02.2018 № 802Р1597D0 до вартості товару включено узгоджений між сторонами «freight charge» (збір за перевезення) у сумі 100,00 євро, який призначений для оплати транспортно-експедиторських послуг постачальника. У той же час, згідно з умовами контракту (договору поставки запасних частин) від 10.05.2016 б/н та Додатку від 08.02.2018 № PSA-004-2/18 до Договору сторони визначили базис поставки «CIP, Київ» згідно з Правилами Інкотермс 2010 (зміст розкрито вище).

Згідно з правилами поставки на умовах CIP транспортні витрати і витрати на страхування до передачі товару покупцю у місці поставки несе постачальник і, відповідно, вони включаються до вартості товару. Таким чином, у вартість запасних частин, поставлених позивачу згідно з Додатком від 22.02.2018 № PSA-005-2/18 до Договору, транспортні витрати та витрати на страхування включені до договірної вартості товару.

У якості окремих складових митної вартості декларантом заявлявся лише збір за транспортно-експедиторські послуги постачальника (freight charge) у сумі 100,00 євро. Факт транспортування товару за рахунок постачальника підтверджується положеннями пункту 4.4 контракту (договору поставки запасних частин) від 10.05.2016 та Додатку від 22.02.2018 № PSA-005-2/18 до Договору, а також міжнародною автотранспортною накладною (CMR) від 22.02.2018 № 8020619, наданими митному органу.

З приводу тверджень митного органу про відсутність у наданих декларантом для митного оформлення товару документах відомостей про відшкодування постачальнику витрат на зберігання товару і відсоткових платежів, а також інші фактичних витрат, що передбачені умовами контракту, якщо відвантаження замовлених запасних частин не здійснюється протягом 2-х місяців, суд встановив, що постачальник будь-яких додаткових витрат у звязку з поставкою придбаного позивачем товару не поніс, що підтверджується його листом, тому такі витрати у складі митної вартості відсутні.

Щодо висновку відповідача про відсутність підтвердження факту оплати товару банківськими документами, суд встановив, що позивач надав митному органу копію платіжного доручення від 09.02.2018 №9, відповідно до якого здійснив переказ коштів у сумі 60 000,00 євро на рахунок постачальника з призначенням платежу: «Попередня оплата за запасні частини згідно з договором поставки записних частин від 10.05.2016, з додатковою угодою № 1/2017 від 17.10.2017».

Відповідно до пункту 4.4. контракту (договору на поставку запасних частин) від 10.05.2016 (з урахуванням Додаткової угоди № 1/2017 від 17.10.2017) в якості способу оплати передбачено попередню оплату. При цьому, покупець має внести попередню оплату у сумі 200 000,00 євро на рахунок постачальника (початкову попередню оплату), виходячи з обсягу очікуваних замовлень. Інвойси щодо індивідуальних замовлень сплачуються за рахунок здійснених покупцем авансових платежів. Після цього, покупець має перерахувати на рахунок постачальника черговий авансовий платіж до досягнення граничного рівня авансу 200 000,00 Євро. Поставка товару здійснюється не пізніше 120 календарних днів після здійснення покупцем попередньої оплати. Факт проведення взаєморозрахунків позивача з постачальником (списання коштів) у контексті забезпечення валютного контролю також підтверджується довідкою від обслуговуючого банку позивача від 12.04.2018 № 12312/311.

Щодо обставин придбання позивачем товару за спеціальними (зниженими) цінами суд встановив, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів (за ціною договору), були надані митному органу.

Так, суд встановив, що у відповідь на вимогу надати прайс-лист виробника товару позивач надав митному органу оферту постачальника, адресовану невизначеному колу покупців, викладену у формі бюлетеню («Aftersales Bulletin») від 24/01/2018 №PARTS-2018-002 щодо запровадження спеціальних визначених акційних цін на визначений період часу. Вказаний бюлетень разом із додатком до нього з переліком товарів і цінами і є прайс-листом (довідником акційних цін) продавця. Вказаний документ був надісланий електронною поштою не тільки позивачу, а й іншим покупцям в інших країнах.

Перевіряючи твердження митного органу про те, що позивач і постачальник компанія Mitsubishi Motors Europe B.V. (Нідерланди) є повязаними особами і це може вплинути на митну вартість, суд встановив наступне.

Згідно з даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вбачається, що кінцевими бенефіціарними власниками ТОВ «ЕМ ЕМ СІ Україна» є: 1) компанія ОСОБА_1 ЕНД ІНВЕСТМЕНТ ЛІМІТЕД ОСОБА_2 (Великобританія); 2) компанія МІТСУБІСІ КОРПОРЕЙШН акції компанії перебувають у вільному обігу, жодний учасник не здійснює вирішальний вплив та/або володіє часткою 25% чи більше у статутному капіталі чи прав голосу.

Серед кінцевих бенефіціарних власників ТОВ «ЕМ ЕМ СІ Україна» компанія Mitsubishi Motors Europe B.V. (Нідерланди) не значиться.

Таким чином, вказані твердження митного органу є такими, що не відповідають дійсності і спростовується даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Таким чином, суд дійшов висновку, що митна вартість товарів, що ввозилась позивачем в Україну згідно з митною декларацію від 27.02.2018 № UA125120/2018/471668 визначена позивачем правомірно і правильно, її показник підтверджується документально, а твердження митного органу про неможливість перевірки митної вартості є безпідставними.

Як зясував суд, не зважаючи на надані позивачем додаткові документи і пояснення, посадовою особою митного органу було прийнято рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою відмови 01.03.2018 № UA125120/2018/00004 із зазначенням причини: «Прийняття рішення про коригування митної вартості товару відділом митних платежів від 01.03.2018 № UA125000/2018/000020/2».

1 березня 2018 року посадовою особою Київської митниці ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA125000/2018/000020/2, відповідно до якого митну вартість товарів визначено за шостим (резервним) методом.

Як убачається з рішення, митний орган не прийняв до уваги надані декларантом пояснення і додаткові документи. В обґрунтуванні свого рішення продублював аргументи, наведені посадовою особою митного органу з електронного повідомлення від 27.02.2018 №35987, і зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, оскільки подані декларантом документи «не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари». З приводу послідовного застосування митним органом другорядних методів визначення митної вартості митний орган зазначив, що вони не застосовувались, оскільки в митного органу відсутня відповідна інформація, тому митним органом був застосований резервний метод.

1 березня 2018 року згідно з рішенням про коригування митної вартості товару №/2018/000019/2 позивач на вимогу митного органу подав до Київської митниці ДФС нову митну декларацію № UA125120/2018/471805, в якій відкоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу щодо коригування митної вартості, сплатив до державного бюджету всі митні платежі, у тому числі перерахував в якості фінансової гарантії на депозитний рахунок митного органу в державному казначействі різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною Декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, а саме 94 911,83 грн., з яких: 25 676,931 грн. сума фінансової гарантії за митом (код 20); 69 234,90 грн. сума фінансової гарантії за ПДВ (код 028).

У звязку із завершенням митних процедур за декларацією № UA125120/2018/471805 Київською митницею ДФС прийнято рішення про завершення митного оформлення товару Позивача, пропуск його на митну територію України та випуск у вільний обіг.

У травні 2018 року (після спливу строку, передбаченого статтею 55 Митного кодексу України) кошти позивача у сумі 94 911,83 грн. (сума фінансової гарантії за митом та ПДВ) були списані митницею з депозитного казначейського рахунку і перераховані до Державного бюджету як сплата податкових зобовязань.

Не погоджуючись з рішеннями щодо коригування митної вартості, Позивач оскаржив їх до органів доходів і зборів у порядку адміністративного оскарження, однак, за результатом розгляду скарг рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.

Не погоджуючись з рішеннями органів доходів і зборів, прийнятими за результатом розгляду скарг, позивач звернутися до суду з даним адміністративним позовом.

Як пояснив позивач в обґрунтування порушеного права, внаслідок неправомірних рішень митного органу щодо коригування митної вартості товарів орган доходів і зборів також неправомірно списав з депозитного рахунку в органі Державної казначейської служби кошти фінансової гарантії позивача і перерахував їх до Державного бюджету в якості погашення податкових зобовязань зі сплати мита і податку на додану вартість. Загальна різниця сумою митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом, становить 646 468,30 грн.

Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне:

відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 МКУ метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 МКУ митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 МКУ митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТЗЕД; фактурну вартість товарів; митну вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 МКУ визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 МКУ митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 57 МКУ визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 МКУ встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. В силу положень частини п'ятої статті 53 МКУ забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МКУ вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МКУ, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МКУ принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 МКУ передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МКУ передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 МКУ орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 МКУ орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МКУ надає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 МКУ. Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Згідно з частиною третьою статті 54 МКУ за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В силу приписів частини другої статті 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

У ставі, що розглядалась, суд встановив, що під час митного оформлення задекларованого товару декларант подав митному органу усі документи, що необхідні для визначення митної вартості та її підтверджують, у наданих декларантом документах відсутні розбіжності, а документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

Твердження органу доходів і зборів про те, що у наданих декларантом документах виявлено розбіжності чи неточності, або про те, що декларант надав не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, є необґрунтованими і безпідставними.

Будь-які обмеження для визначення митної вартості задекларованого товару за ціною договору, з наведених у статті 58 МКУ, у звязку з митним оформленням товарів, що ввозились позивачем, відсутні.

Щодо спрацювання Автоматизованої системи управління ризиками, суд зазначає наступне.

Дійсно, відповідно до статті 361 МКУ з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. При цьому, управління ризиками - робота органів доходів і зборів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у органів доходів і зборів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Проте, суд наголошує, що орган доходів і зборів при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

У справі, що розглядалась, суд дійшов висновку, що орган доходів і зборів неправомірно відмовив йому у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом. В силу приписів статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України це означає, що рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товарів як акт індивідуальної дії є протиправним і підлягає скасуванню.

За наведених обставин адміністративний позов є таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень частини першої статті 139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивач звернувся до суду із заявою про стягнення судових витрат з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Так, за подання адміністративного позову до адміністративного суду позивач сплатив судовий збір у сумі 9697,03 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у сумі 61740,00 грн.

Згідно з положеннями статті 134 КАСУ за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд встановив, що професійна правнича допомога надавалася позивачу адвокатами адвокатського обєднання «Українська юридична колегія «Міжнародна правова допомога» на підставі договору від 13.07.2018 р № 13-01/18, яким передбачено порядок визначення розміру гонорару адвоката, виходячи з погодинної ставки у розмірі 4200,000 грн. за годину позасудової роботи, а також 4200,00 грн. за участь адвоката у судовому засіданні (за судодень).

Документи, що підтверджуються повноваження осіб, які надавати позивачу правову (правничу) допомогу від імені адвокатського обєднання «Українська юридична колегія «Міжнародна правова допомога», їх право на здійснення адвокатської діяльності, наявні в матеріалах справи.

Як убачається з проміжного звіту про правову (правничу) допомогу за вказаним договором, види наданої позивачу правової (правничої) допомоги, кількість витраченого адвокатом часу, вартість кожного виду правової допомоги є детальними і повязуються з підготовкою та розглядом даної справи. Станом на 17.09.2018 сукупний обсяг наданої допомоги складає 14,7 годин, загальна вартість 61740,00 грн. В якості авансу позивач перерахував на рахунок Адвокатського обєднання «Українська юридична колегія «Міжнародна правова допомога» кошти у сумі 35000,00 грн. (платіжне доручення від 24.07.2018 № ММС03641), остаточні розрахунки здійснюватимуться по факту надання правничих послуг.

Проте, суд не може погодитись з таким розміром витрат на правову допомогу, з огляду на таке:

склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-п/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Розмір витрат на правову допомогу повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Приймаючи до уваги вищевказані критерії, суд приходить до висновку, що співмірними витратами на правову допомогу, з урахуванням того, що розглянута справа не є складною, розглянута у порядку письмового провадження, тобто за відсутності представника позивача; надані адвокатом докази у справі, є документами, які безпосередньо знаходились у його довірителя, що не потребувало додаткових зусиль по їх витребуванню, становить 500 грн. за годину роботи адвоката, відтак стягнення підлягає сума 7350 грн.

У зв'язку з цим у задоволенні решти вимог про стягнення витрат на послуги адвоката у сумі 54 390 грн. слід відмовити.

В силу приписів частини пятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, загальний розмір судових витрат, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача становить судовий збір у розмірі 9697,03 - судовий збір, сплачений при зверненні до суду та 7350 грн.,- витрати на послуги адвоката, що дорівнює 17 047,03 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби (код 39470947 м. Бориспіль Київської області, 08307, Міжнародний аеропорт "Бориспіль") від 15.02.2018 № UA 125120/2018/000001/2; від 01.03.2018 № UA 125000/2018/000019/2; від 01.03.2018 № UA 125000/2018/000020/2.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ем Ем Сі Україна" (код 40182908, с. Гора Бориспільського району Київської області, 08324) за рахунок асигнувань, спрямованих на утримання Київської митниці ДФС судові витрати у сумі 17047,03 (сімнадяцять тисяч сорок сім) грн.03 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом двох днів з дня його проголошення, а на судове рішення, ухвалене до дня голосування, - не пізніш як за чотири години дор початку голосування.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Брагіна О.Є.