Рішення № 78790854, 31.10.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 жовтня 2018 року Справа № 808/2005/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Фесик А.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 СЕРВІС

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю " ОСОБА_3 СЕРВІС " (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001941406 від 14.02.2018 та №0001931406 від 14.02.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується із висновками контролюючого органу та прийнятим податковим повідомленням-рішенням в частині взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ «РІГАРДІО», ТОВ «УКРПРОМБУД 2017», ТОВ «СЕНТАВО КОМПАНІ», ТОВ «МІЛТ», ТОВ «ТЕХЛОГІСТИКА», ТОВ «ЛОРЕЙ КОМПАНІ», ТОВ «АЛЛЕРІОН». Вважає висновки перевіряючих щодо дефектності первинних документів складених вказаними підприємствами мають характер припущень, що містять виключно їхню суб'єктивну думку, та не підтверджені належними доказами. Вказує, що у нього наявні та до перевірки були надані усі необхідні документи первинного бухгалтерського обліку, а придбані у контрагентів товари відповідають напрямку господарської діяльності підприємства. Враховуючи вищевикладене позивач просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві (вх. №20631 від 03.07.2018). Зокрема, представник відповідача зазначає, що під час проведення перевірки встановлені порушення позивачем ОСОБА_4 кодексу України, а саме перевіркою встановлено, що надані до перевірки первинні документи щодо здійснення господарських операцій з ТОВ «РІГАРДІО», ТОВ «УКРПРОМБУД 2017», ТОВ «СЕНТАВО КОМПАНІ», ТОВ «МІЛТ», ТОВ «ТЕХЛОГІСТИКА», ТОВ «ЛОРЕЙ КОМПАНІ», ТОВ «АЛЛЕРІОН» не можна вважати належно оформленими та такими що посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Вважає прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними та просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив (вх. №30697 від 01.10.2018) просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечила, просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю виходячи із наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 СЕРВІС (ідентифікаційний код 32875459) зареєстровано як юридичну особу 18.03.2004. Місцезнаходженням підприємства є: 69015, м.Запоріжжя, вул.Сортувальна, 7. Основним видом діяльності позивача є 33.17 Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів.

В період з 18.12.2017 по 10.01.2018 фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області на підставі направлення від 18.12.2017 №2610, наказу № 3459 від 18.12.2017, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ОСОБА_4 кодексу України, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ОСОБА_3 СЕРВІС при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з котрагентами постачальниками ТОВ «РІГАРДІО» за лютий 2017, ТОВ «УКРПРОМБУД 2017» за лютий 2017, ТОВ «СЕНТАВО КОМПАНІ» за березень 2017, ТОВ «МІЛТ» за квітень 2017, ТОВ «ТЕХЛОГІСТИКА» за серпень 2017, ТОВ «ЛОРЕЙ КОМПАНІ» за серпень 2017, ТОВ «АЛЛЕРІОН» за серпень 2017, результати якої викладені в акті перевірки №23/08-01-14-06/32875459 від 17.01.2018.

За наслідками перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

- пп.14.1.36, пп. 14.1.181, пп. 14.1.231, п.14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.2, п.200.4 ст. 200 ОСОБА_4 кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, у розмірі 710647 грн., у т.ч. по періодам: лютий 2017 227548 грн., березень 2017 180026 грн., квітень 2017 127056 грн., червень 2017 79144 грн., серпень 2017 96873 грн.;

Та завищення суми відємного значення (по рядку 21 податкових декларацій з податку на додану вартість), у розмірі 166511 грн., у т.ч. за квітень 2017 року на суму 79144 грн., травень 2017 року на суму 79144 грн., серпень 2017 року на суму 166511 грн.

Позивачем було надано заперечення на акт перевірки.

Відповіддю ГУ ДФС у Запорізькій області від 12.02.2018 №36/40/10/08-01-14-06-13 висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі висновків акту перевірки №23/08-01-14-06/32875459 від 17.01.2018 ГУ ДФС у Запорізькій області було прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№0001941406 від 14.02.2018, яким зменшено суму відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 166511 грн.

-№0001931406 від 14.02.2018, яким збільшено позивачу суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 1 065 970 грн. 50 коп., у т.ч. за податковим зобовязанням у сумі 710647 грн., за штрафними санкціями у сумі 355323,50 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки щодо дефектності первинних документів складених контрагентами позивача та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Як суд вбачає зі змісту вищевказаного акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток став висновок контролюючого органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій з отримання товару позивачем від ТОВ «РІГАРДІО», ТОВ «УКРПРОМБУД 2017», ТОВ «СЕНТАВО КОМПАНІ», ТОВ «МІЛТ», ТОВ «ТЕХЛОГІСТИКА», ТОВ «ЛОРЕЙ КОМПАНІ», ТОВ «АЛЛЕРІОН». Зазначений висновок обґрунтовано виявленою невідповідністю (помилками) в документах, що підтверджують транспортування товару, відсутністю основних фондів та трудових ресурсів, отриманою податковою інформацією та результатами аналізу баз даних ДФС України та Єдиного реєстру податкових накладних.

Проте суд не може погодитися із такими висновками відповідача та вважає за необхідне зазначити таке.

Під час розгляду справи судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач придбавав у ТОВ «РІГАРДІО» запасні частини до тепловозу на підставі Договорів купівлі-продажу № 2102/02 від 21.02.2017, № 2202/02 від 22.02.017 року; № 2102/03 від 21.02.017 року; №2002/03 від 20.02.017, №1702/06 від 17.02.017 року. В ході господарських операцій були складені наступні документи: видаткові накладні № РН -0221/02 від 21.02.2017 року; №РН -0222/02 від 22.02.2017 року; № РН -0221/03 від 21.02.2017 року; № РН-021 7/06 від 17.02.2017 року; податкові накладні №54 від 21.02.2017 року; № 65 від 22.02.2017 року; №55 від 21.02.2017 року; №РН -0220/03 від 20.02.2017 року; №28 від 20.02.2017 року; №21 від 17.02.2017 року; оплата за отриманий товар здійснена у повному обсязі. Наведені господарські операції у повному обсязі відображено у бухгалтерському обліку підприємства, що зазначено в акті перевірки. Товар, що був отриманий від ТОВ «РІГАРДІО» використаний позивачем в межах господарської діяльності за Договором підряду №22/02 від 22.02.2017року (капітальний ремонт тепловозу ТГМ-4а №2340), за Договором № 90/17 від 27.01.2017 року (капітальний ремонт двигуна 1Д12В400), за Договором №02/11 від 02.11.2016(ТИС) (капітальний ремонт залізничного крану КДЕ №3283). На підтвердження внутрішнього переміщення матеріалів на підприємстві оформлені накладні - №15, 16, 17, 18 від 28.02.2017, №28 від 31.03.2017, №71 від 30.03.2017, що відображено в бухгалтерському обліку та підтверджується відповідними реєстрами бухгалтерії.

Взаємовідносини між ТОВ «УКРПРОМБУД 2017» (продавець) та ТОВ «ОСОБА_3 СЕРВІС» (покупець) відбувались на підставі укладених договорів купівлі продажу (запчастин, електродвигуна до залізничного крану та запчастин до тепловозу): №10/02-01 від 10.02.2017, № 10/02-02 від 10.02.2017 , № 14/02-01 від 14.02.2017.

На виконаня умов вказаних договорів були складені: видаткові накладні № РН -0210/08 від 10.02.2017; № РН -0210/09 від 10.02.2017, № РН -0214/03 від 14.02.2017 року; податкові накладні № 78 від 10.02.2017; № 79 від 10.02.2017; № РН -0214/04 від 14.02.2017; № 102 від 14.02.2017; № 101 від 14.02.2017 року, оплата за отриманий товар здійснена у повному обсязі. Наведені господарські операції у повному обсязі відображено у бухгалтерському обліку підприємства, що зазначено в акті перевірки. Товар, що був отриманий від ТОВ «УКРПРОМБУД 2017» використаний позивачем в межах господарської діяльності за Договором підряду №2281-ПУ від 25.10.2016 року (капітальний ремонт залізничного крану КЖДЄ -16 № 67 (ДТЕК), за Договором №02/11 від І2.11.2016(ТИС) (капітальний ремонт залізничного крану КДЕ 163 №3283), за Договором підряду №01004371 від 17.02.2017 року (ремонт тепловозу). В підтвердження внутрішнього переміщення матеріалів на підприємстві оформлені накладні-вимоги №12, 19 від 28.02.2017, №11, 39, 40 від 27.02.2017, що відображено в бухгалтерському обліку.

Також у перевіряємому періоді позивач (покупець) мав взаємовідносини з ТОВ «СЕНТАВО КОМПАНІ» (продавець) на підставі Договору купівлі-продажу №0307/01 від 07.03.2017 року, господарські операції оформлені первинними документами: видатковими накладними № РН-0307/02 від 07.03.2017, № 0307/03 від 07.03.2017, №РН-0309/04 від 09.03.2017, № РН-0309/05 від 09.03.2017, № РН-0310/06 від 10.03.2017, № РН-0314/06 від 14.03.2017, № РН-0315/08 від 15.03.2017, № РН-0314/05 від 14.03.2017, № РН-0315/07 від 15.03.2017; податковими накладними № 58 від 07.03.2017, № 59 від 07.03.2017, № 66 від 09.03.2017, № 67 від 09.03.2017, № 76 від 10.03.2017, № 107 від 14.03.2017, № 108 від 14.03.2017 , № 119 від 15.03.2018, № 120 від 15.03.2017. Оплата за отриманий товар здійснена у повному обсязі. Наведені господарські операції у повному обсязі відображено у бухгалтерському обліку підприємства, що зазначено в акті перевірки. Товар, що був отриманий від ТОВ «СЕНТАВО КОМПАНІ» був використаний позивачем в межах господарської діяльності за Договором №02/11 від 02.11.2016 (ТИС) (капітальний ремонт залізничного крану КДЕ 163 №3283), Договором підряду №22/02 від 22.02.2017року (капітальний ремонт тепловозу ТГМ-4а №2340). В підтвердження внутрішнього переміщення матеріалів на підприємстві оформлені накладні-вимоги №20, 21, 22, 23. 24, 26, 27, 30, 32 від 31.03.2017, що відображено в бухгалтерському обліку.

Також між ТОВ «ОСОБА_3 СЕРВІС» (покупець) та ТОВ «МІЛТ» укладено договір купівлі-продажу (запчастин до тепловозу) №1804-01 від 18.04.2017 року, за взаємовідносинами з яким були складені наступні первинні документи: видаткові накладні № 29 від 18.04.2017 року, № 30 від 18.04.2017 року, № 33 від 20.04.2017 року, № 34 від 21.04.2017 року, № 37 від 24.04.2017 року; податкові накладні № 29 від 18.04.2017 року, № 30 від 18.04.2017 року, № 33 від 20.04.2017 року, № 34 від 21.04.2017 року, № 37 від 24.04.2017 року; оплата за отриманий товар здійснена у повному обсязі. Наведені господарські операції у повному обсязі відображено у бухгалтерському обліку підприємства, що зазначено в акті перевірки. Товар, що був отриманий від ТОВ «МІЛТ» був використаний позивачем в межах господарської діяльності за Договором підряду №22/02 від 22.02.2017 року (капітальний ремонт тепловозу ТГМ-4а №2340). В підтвердження внутрішнього переміщення матеріалів на підприємстві оформлені накладні вимоги №46, 47 від 19.04.2017, №49, 50 від 21.04.2017, №51 від 26.04.2017, що відображено в бухгалтерському обліку.

Між ТОВ «ТЕХЛОГІСТИКА» (продавець) та ТОВ «ОСОБА_3 СЕРВІС» (покупець) укладено Договір поставки №14/08-01 від 14.08.2017 року (з придбання запчастин до залізничних локомотивів та кранів). В ході господарських операцій були складені наступні первинні документи: видаткові накладні № РН 1708-01 від 17.08.2017 року, № РН 1808-02 від 18.08.2017 року, № РН 2108-03 від 21.08.2017 року, № РН 2208-04 від 22.08.2017 року, № РН 2808-05 від 28.08.2017 року; товарно-транспортні накладні №2808-01 від 28.08.2017 року, №2908-01 від 29.08.2017; Податкові накладні № 170810 від 17.08.2017 року, № 180810 від 18.08.2017 року, № 210815 від 21.08.2017 року, № 220811 від 22.08.2017 року, № 280806 від 28.08.2017 року; оплата за отриманий товар здійснена у повному обсязі. Наведені господарські операції у повному обсязі відображено у бухгалтерському обліку підприємства, що зазначено в акті перевірки. Товар, що був отриманий від ТОВ «ТЕХЛОГІСТИКА» був використаний позивачем в межах господарської діяльності за Договором підряду (ремонт на території підрядника) №2428-ПУ від 27.03.2017 року (капітальний ремонт залізничного крану), за Договором підряду №26/04-17 від 26.04.2017 (капітальний ремонт тепловозу), за Договором підряду №251/17 від 20.03.2017 (капітальний ремонт вузлів тепловозу). В підтвердження внутрішнього переміщення матеріалів на підприємстві оформлено накладні-вимоги №106 від 18.08.2017, №108 від 28.08.2017, №107 від 30.08.2017, №105 від 11.09.2017, що відображено в бухгалтерському обліку.

Між ТОВ «ЛОРЕЙ КОМПАНІ» (продавець) та ТОВ «ОСОБА_3 СЕРВІС» (покупець) укладено Договір № 17/1108-01 від 11.08.2017 року за умовами якого продавець придбаває запчастини до тепловозу, залізничних кранів, про що складено видаткові накладні №РН1608-01 від 16.08.2017 року, № РН1608-02 від 16.08.2017 року, №РН1608-03 від 16.08.2017 року, № РН1608-04 від 16.08.2017 року; податкові накладні № 103 від 16.08.2017 року, № 105 від 16.08.2017 року, № 104 від 16.08.2017 року, № 106 від 16.08.2017 року; оплата за отриманий товар здійснена у повному обсязі. Наведені господарські операції у повному обсязі відображено у бухгалтерському обліку підприємства, що зазначено в акті перевірки. Товар, що був отриманий від ТОВ «ЛОРЕЙ КОМПАНІ» був використаний позивачем в межах господарської діяльності за Договором підряду (ремонт на території підрядника) №2428-ПУ від 27.03.2017 року - капітальний ремонт залізничного крану, Договором підряду №26/04-17 від 26.04.2017 - капітальний ремонт тепловозу. В підтвердження внутрішнього переміщення матеріалів на підприємстві сформлені накладні-вимоги №116, від 18.08.2017 року, №115 від 22.08.2017 року, №117, 118 від 21.08.2017, що відображено в бухгалтерському обліку.

Між ТОВ «АЛЛЕРІОН» (продавець) та ТОВ «ОСОБА_3 СЕРВІС» (покупець) укладено договір № 1008/17-1 від 10.08.2017 року за умовами якого позивач придбаває запасні частини до залізничних кранів та локомотивів. В ході господарських операцій складені наступні первинні документи: видаткові накладні № РН1008-01 від 10.08.2017 року, № РН1108-01 від 11.08.2017 року, № РН1108-02 від 11.08.2017 року, № РН1408-03 від 14.08.2017 року, № РН1408-04 від 14.08.2017 року; податкові накладні № 130 від 11.08.2017 року, №160 від 10.08.2017 року, № 165 від 11.08.2017 року, № 166 від 14.08.2017 року, № 131 від 14.08.2017 року; оплата за отриманий товар здійснена у повному обсязі. Наведені господарські операції у повному обсязі відображено у бухгалтерському обліку підприємства, що зазначено в акті перевірки. Товар, що був отриманий від ТОВ «АЛЛЕРІОН» був використаний позивачем в межах господарської діяльності за Договором підряду №26/04-17 від 26.04.2017 (капітальний ремонт тепловозу). В підтвердження внутрішнього переміщення матеріалів на підприємстві оформлені Накладні-вимоги №110, 111, 112 від 14.08.2017, №113, 114, 115 від 15.08.2017 року, що відображено в бухгалтерському обліку.

Ставлячи під сумнів вказані операції контролюючий орган в Акті перевірки посилається на відсутність документів, що підтверджують транспортування товару; відсутність у вказаних вище контрагентів власних основних фондів, трудових ресурсів, на отриману податкову інформацією та результатами аналізу баз даних ДФС України та Єдиного реєстру податкових накладних, неподання контрагентами декларацій, що свідчить про фактичну неможливість здіснення господарської діяльності.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ОСОБА_4 кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (надалі ПК України). Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом п.135.2 ст.135, п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат та отримання ним доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.1 ст.138 ПК України визначає витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, які складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. У п.138.1.1 цієї ж статті визначено, що такі витрати включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 ст.140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобовязаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару. Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

Суд зазначає, що, відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з ст. 1 Закону № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Положення.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою використання їх в господарській діяльності.

Суд вважає за необхідне зазначити, що усі придбані товари відповідають напрямку господарської діяльності позивача. Отже, укладені договори з вищевказаними контрагентами безпосередньо повязані з господарською діяльністю позивача.

Документи, які надані позивачем, суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товарів у контрагентів, використання їх у власній господарській діяльності, та настання змін в майновому стані платника податків.

За таких обставин підстави для невключення сум ПДВ по таких податкових накладних до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що виключає наявність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Щодо посилань контролюючого органу на аналіз інформаційних баз даних ДФС України та Єдиного реєстру податкових накладних, суд зазначає наступне.

Процес аналізу інформаційних баз даних ДФС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобовязань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податку.

В даному випадку до перевірки, рівно як і до суду, надано весь необхідний перелік документів первинного бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність вчинення господарських операцій між підприємствами та про настання змін в майновому стані позивача, що само по собі спростовує висновки контролюючого органу про фіктивність таких операцій.

Суд також відхиляє покликання контролюючого органу на зібрану податкову інформацію щодо контрагентів позивача виходячи із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державною від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Дефектність та наявність ознак фіктивності контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні реальності або нереальності господарської операції, наявності або відсутності в ній ділової мети, яка за змістом пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК передбачає обовязкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Відповідачем не спростовується, що контрагенти позивача на час вчинення господарських операцій мали чинний статус платника ПДВ, повідомлень про відсутність за місцезнаходженням до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено, тому суд виходить з того, що наведені в акті перевірки доводи щодо неспроможності контрагентів позивача здійснювати певні види господарської діяльності відповідачем як субєктом владних повноважень суду не доведені та не підтверджені жодними доказами.

Щодо твердження податкового органу стосовно неможливості встановити походження отриманого товару, що було встановлено з наданої податкової інформації суд зазначає, що відсутність необхідних документів у податкового органу не свідчить про порушення податкового законодавства позивачем та не відноситься до суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності ТОВ «ОСОБА_3 СЕРВІС», вказані обставини не впливають на формування сум податкових зобовязань.

Щодо посилання відповідача на недоліки в товарно-транспорних документах, суд звертає увагу відповідача, що не можна вважати обґрунтованим висновок про не підтвердження факту поставки у зв 'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних або неналежним їх оформленням, оскільки за умови наявності інших належних доказів товарності, ненадання зазначених документів не позбавляє платника права на формування податкового кредиту. Чинним законодавством України передбачено обов'язковість товарно-транспортної накладної лише у випадку надання послуг з перевезення.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 2а- 0870/12052/11.

Суд також не бере до уваги посилання представника відповідача на відсутність інформації щодо основних фондів та трудових ресурсів у контрагентів позивача оскільки норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Така ж позиція була викладена у Постанові Верховного суду від 08.05.2018 р. у справі № 815/3526/17.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч цим вимогам КАС України відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у вказаній частині.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності..

Також суд вважає за необхідне зазначити, що податковий кредит підтверджений відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського й податкового обліку, наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Враховуючи наведене, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в акті в частині здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «РІГАРДІО», ТОВ «УКРПРОМБУД 2017», ТОВ «СЕНТАВО КОМПАНІ», ТОВ «МІЛТ», ТОВ «ТЕХЛОГІСТИКА», ТОВ «ЛОРЕЙ КОМПАНІ», ТОВ «АЛЛЕРІОН», є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом порушень №0001941406 від 14 лютого 2018 року та № НОМЕР_1 від 14 лютого 2018 року, є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 243 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області №0001941406 від 14 лютого 2018 року та № НОМЕР_1 від 14 лютого 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, б. 166, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39396146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 СЕРВІС (місцезнаходження: 69015, м. Запоріжжя, вул. Сортувальна, б. №7, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32875459) судові витрати у розмірі 18487 грн. 23 коп.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 09.11.2018.

Суддя Н.В. Стрельнікова