Рішення № 78790623, 10.12.2018, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/4821/18

Провадження №2/333/2487/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:

судді Круглікової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Іщенко А.О.,

позивачів 1,2 ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

представника позивача 1 ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи

за позовомпозивача 1: ОСОБА_1, 69050, АДРЕСА_1,

позивача 2: ОСОБА_2, 69050, АДРЕСА_1

до відповідача: ОСОБА_4, 69118, м. Запоріжжя, вул. 40-річчя ПеремогиАДРЕСА_2

про визнання права власності на частку квартири у спільній сумісній власності подружжя та визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

До Комунарського районного суду м. Запоріжжя звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на частку квартири у спільній сумісній власності подружжя та визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування за законом. Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовують тим, що 10.05.2017 року помер ОСОБА_5, який є чоловіком ОСОБА_2 та батьком ОСОБА_1, після смерті якого залишилось спадкове майно, зокрема, частина кооперативної квартири за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач у справі прийняла спадщину шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори. Зазначена квартира з 1972 року знаходилась в будинку ЖБК № 12 «Комунаровець» та була надана сімї з двох осіб: ОСОБА_6 та її сину ОСОБА_5. Після смерті 22.04.1985 року ОСОБА_6 належні їй пайові внески у розмірі 4615 крб успадкував її син ОСОБА_5 Останній був прийнятий до членів ЖБК №12 «Комунаровець» і за ним була закріплена спірна квартира на сімю з двох осіб: ОСОБА_5 та його дочки ОСОБА_1 21.03.1986 року ОСОБА_5 зареєстрував шлюб з ОСОБА_7 та зі спільних коштів сімї сплачували пайові внески за квартиру. В липні 1986 року було здійснено останній платіж. На момент смерті ОСОБА_5 останньому належала 97,11% або 9711/10000 частин квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка підлягає поділу між трьома спадкоємцями. Позивачі у справі звернулися до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори з заяво про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на належні їм частки спадкового майна. Постановою від 30.08.2018 року №1774/02-31 державний нотаріус Шостої Запорізької державної нотаріальної контори відмовила у видачі позивачам свідоцтв про право на спадщину за законом на належні їм частки спадкового майна спадкодавця ОСОБА_5 З цих підстав, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змушені звернутися до суду за захистом своїх прав. В судовому засіданні позивачі 1,2та представникпозивача 1 підтримали позовні вимоги, просили суд їх задовольнити, у звязку з неявкою відповідача, не заперечували проти заочного розгляду справи, та просили суд повернути їм надміру сплачений судовий збір.

Відповідач ОСОБА_4 до зали судового засідання не зявилась, на адресу відповідача, за якою остання зареєстрована та фактично проживає, було направлено судові повістки. На адресу суду повернулися конверти з причин «за закінченням терміну зберігання», з невідомих суду причин відповідач не зявився за їх отриманням. Крім того, судом на офіційному веб-сайті опубліковано оголошення про виклик відповідача в судові засідання. У звязку з вищезазначеним, на підставі ст. 130 ЦПК України, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце слухання справи.

На підставі викладеного, керуючись ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідача, на підставі наявних у ній доказів та відповідно до ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача, ухвалити заочне рішення. Заслухавши поясненняпозивачів 1,2та представникапозивача 1,дослідивши матеріалисправи тадодані донеї письмовідокази, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власностінабувається напідставах,що незаборонені законом,зокрема ізправочинів (ч.1). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч. 2). З матеріалів справи слідує, що 20.06.1972 року ОСОБА_8, на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 10.11.1970 року №511, головою міського житлового управління виконавчого комітету Запорізької міської ради депутатів трудящих видано ордер № 124 на право проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1 з сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 16). У звязку зі сплатою вступного внеску у розмірі 2405,94 крб., ОСОБА_8 прийнято в члени до ЖБК «Комунаровець 12», що підтверджується квитанцією від 26.01.1971 року №114 (а.с. 17). Після смерті 22.04.1985 року ОСОБА_8, її син ОСОБА_5, який проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, отримав свідоцтво про право на спадкування за законом від 27.11.1985 року, посвідчене державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори, зареєстроване в реєстрі за № 1-6743 (а.с. 20). Як вбачається з виписки з протоколу загальних зборів ЖБК-12 «Комунаровець» від 22.11.1985 року № 12, ОСОБА_5 прийнято в члени ЖБК-12 «Комунаровець», зараховано на його імя пай матері ОСОБА_8, закріплено за ним двокімнатну квартиру житловою площею 30,57 кв.м., як члену сімї АДРЕСА_3 (а.с. 21). Рішенням виконавчого комітету Комунарської районної ради народних депутатів від 12.12.1986 року № 339/2 затверджено рішення загальних зборів членів ЖБК-12 «Комунаровець» від 22.11.1985 року про виключення із членів ЖБК-12 «Комунаровець» ОСОБА_8 у звязку з передачею паю сину ОСОБА_5, про прийняття його в члени ЖБК-12 «Комунаровець» і про закріпленням за ним двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_4, площею 30,57 кв.м. на сімю з 2 осіб, а саме: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 22-23). Частиною 3 ст. 384 ЦК України визначено, що у разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником. Згідно з довідкою від 20.11.2017 року №39, виданою головою та бухгалтером ОСББ «Комунаровець -12» (а.с. 29), ОСОБА_2 дійсно зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 Г, кв. 124. Пай за корпоративну квартиру 124 сплачено. Початок виплати - червень 1972 року, кінець - червень 1987 року. С червня 1972 року по день смерті - 22.04.1985 року ОСОБА_8 виплатила пай і внесок в розмірі 4615 крб. З травня 1985 року по червень 1987 року залишок паю в розмірі 478,66 крб. виплатив син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4. Розглянувши позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання за нею право особистої приватної власності на 2,89% або 289/10000 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, як частку у спільній сумісній власності подружжя, суд виходить з наступного. Частиною 3 ст. 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Пунктом 3 ч. 1 ст. 57 СК України встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто. За змістомст. 60 СК України,майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (ч. 1). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2). Частиною 1 ст. 61 СК Українипередбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СК України). Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України,дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України майно,що єоб'єктомправа спільноїсумісної власностіподружжя,ділиться міжними внатурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Судом встановлено, що 21.03.1986 року між ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7 (позивач 2), зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії ІІ-ЖС № 329777, актовий запис № 154 (а.с. 11). За час проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_2 за спільні кошти сплатили пайові внески за квартиру у розмірі 294,56 крб. В липні 1986 року сімєю сплачено останній платіж та були виплачені повністю пайові внески за квартиру. Зазначена обставина підтверджується квитанціями про сплату пайових внесків за березень 1986 року на суму 18,41 крб. (а.с. 24), квітень 1986 року на суму 18,41 крб. (а.с. 25), травень 1986 року на суму 18,41 крб. (а.с. 26), червень 1986 року на суму 18,41 крб. (а.с. 27) та за липень 1986 року на суму 220,92 крб. (а.с. 28). Підпунктом «а» п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» від 18.09.1987 року № 9 розяснено, що пай, внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, а після повної сплати пайового внеску - квартира, є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах. При цьому, суд повинен враховувати суму боргу, яку один з подружжя зобов'язаний повернути кредитору. Отже, судом встановлено, що під час шлюбу частка ОСОБА_2 у сплаті пайових внесків складає 147,28 крб. (147,28 крб. = 294,56 крб. (сплачені пайові внески подружжям) : 2). За таких обставин, частка позивача 2 в частині квартири, яка є спільною сумісною власністю подружжя, складає 2,89% або 289/10000 частини квартири (2,89% або 289/10000 частини квартири = 5,78% або 578/10 000 частини квартири, що відповідає сплаченим пайовим внескам в сумі 294,56 крб. : 2). Враховуючи викладене, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання за нею право особистої приватної власності на 2,89% або 289/10000 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, як частку у спільній сумісній власності подружжя, є обґрунтованими, у звязку з чим задовольняються судом. При розгляді позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання за ними права особистої приватної власності по 32,37% або 3237/10000 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті 10.05.2017 року батька та чоловіка - ОСОБА_5, суд виходить з наступного. Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно з ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Статтею 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1). Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (ч. 2). Судом встановлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, помер - 10.05.2017 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖС №384892, актовий запис № 53 (а.с. 9). Зазначена обставина також підтверджується довідкою про причини смерті від 10.05.2017 року № 245 (а.с. 54). На момент смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, був власником 97,11% або 9711/10000 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно доч.2ст.1223СК України,у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу. Згідно з ст. 1261 СК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 (позивач 1), є донькою ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження від 12.06.1985 року серії ІІІ-ЖС №274455, актовий запис № 802 (а.с. 10). Відповідач у справі ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, є донькою ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження від 15.01.1981 року серії ІІ-ЖС №396274, актовий запис №4 (а.с. 68). Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на момент смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією паспорту громадянина України на імя ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, серії СВ414750, виданого Комунарським РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області 15.08.2001 року (а.с. 13). Доказів того, що спростовують зазначену обставину матеріали справи №333/4821/18 не містять. Також, відповідно до повідомлення з Департаменту реєстраційних послуг від 18.09.2017 року №04-07/3/19062, на момент смерті з ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_5, були зареєстровані ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 63). У встановлений законом строк ОСОБА_2 звернулась до Шостої Запорізької державної контори з заявою від 25.07.2017 року № 628 про прийняття спадщини після померлого 10.05.2017 року чоловіка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4. На підставі зазначеної заяви державним нотаріусом відкрито спадкову справу №218/2017 (а.с. 51). Також, 25.05.2017 року на адресу Шостої Запорізької державної нотаріальної контори від ОСОБА_1 надійшла заява про відмову від прийняття належної їй спадщини, яка залишилась після померлого 10.05.2017 року батька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 51). 24.11.2017 року на адресу Шостої Запорізької державної нотаріальної контори від ОСОБА_4 надійшла заява про прийняття спадщини, яка залишилась після померлого 10.05.2017 року батька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 65). Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.07.2018 року у справі №333/6905/18 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, визнано недійсною заяву від 25.05.2017 року про відмову від прийняття спадщини після померлого 10.05.2017 року батька ОСОБА_5. Зазначене рішення набуло законної сили 14.08.2018 року (а.с. 74-76). З цих підстав, 30.08.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори з заявами №№ 1064, 1065 про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом (а.с. 77). Постановою державного нотаріуса Шостої Запорізької державної нотаріальної контори від 30.08.2018 року № 1774/02-31 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після померлого 10.05.2018 року чоловіка та батька - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, у звязку з ненадання спадкоємцями документу, що посвідчує право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 78). Дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд виходить з того, що належна ОСОБА_5 на момент смерті 97,11% або 9711/10000 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1, є спадковим майном та підлягає поділу між трьома спадкоємцями за законом у рівних частках. У звязку з чим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання за ними права особистої приватної власності по 32,37% або 3237/10000 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті 10.05.2017 року батька та чоловіка ОСОБА_5, є обґрунтованими, підтвердженими зібраними у справі доказами, а тому задовольняються судом. При розгляді клопотання про повернення надлишково сплаченого судового збору ОСОБА_1 в розмірі 485,55 грн. та ОСОБА_2 в розмірі 528,90 грн. суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у випадках, установленихпунктом 1 частини першоїцієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми. З матеріалів справи слідує, що позивачем 1 згідно з оригіналом квитанції від 06.09.2018 року №3, сплачено судовий збір у розмірі 2104,05 грн. (а.с. 2). Позивачем 2 відповідно до оригіналу квитанції від 06.09.2018 року №4, сплачено судовий збір у розмірі 2291,90 грн. (а.с. 1). При цьому, згідно з п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 № 10 вбачається, що розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Як вбачається з довідки про вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1, складеної ТОВ «УКРСПЕЦЕКСПЕРТИЗА», ринкова вартість обєкта оцінки станом на 20.09.2018 року складає 500000 грн. (а.с. 40). З цих підстав, сума судового збору, яку необхідно було сплатити позивачу 1 ОСОБА_1 складає 1618,50 грн., а сума судового збору, яку необхідно було сплатити позивачу 2 ОСОБА_2 складає 1763 грн. З огляду на викладене, враховуючи, що позивачами переплачено суми судового збору, суд приходить до висновку, що клопотання про повернення надлишково сплаченого судового збору ОСОБА_1 в розмірі 485,55 грн. та ОСОБА_2 в розмірі 528,90 грн. підлягає задоволенню. Крім того, у звязку з задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір судом покладається на відповідача. Керуючись ст. ст. 130, 141, 223, 268, 280-282 ЦПК України,суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, 69050, АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1) право особистої приватної власності на 32,37% або 3237/10000 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті 10.05.2017 року батька ОСОБА_5.

3.Визнати за ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_7, 69050, АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_2) право особистої приватної власності на 2,89% або 289/10000 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, як частку у спільній сумісній власності подружжя.

4.Визнати за ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_7, 69050, АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_2) право особистої приватної власності на 32,37% або 3237/10000 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті 10.05.2017 року чоловіка ОСОБА_5.

5.Зобовязати Управління Державної казначейської служби України в Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області (м. Запоріжжя, вул. Чумаченко, буд. 32) повернути ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, 69050, АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1), частину сплаченогонею на р/р 31218206008005 УК у Комунарському районі м. Запоріжжя, МФО 899998, ЄДРПОУ 38025435, судового зборуу розмірі485(чотириставісімдесят пять)грн.55коп. за платіжним дорученням від 06.09.2018 року №3 в сумі 2 104 (дві тисячі сто чотири) грн. 05 коп.

6.Зобовязати Управління Державної казначейської служби України в Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області (м. Запоріжжя, вул. Чумаченко, буд. 32) повернути ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_7, 69050, АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_2), частину сплаченогонею на р/р 31218206008005 УК у Комунарському районі м. Запоріжжя, МФО 899998, ЄДРПОУ 38025435, судового зборуу розмірі528(пятсотдвадцять вісім)грн.90коп. за платіжним дорученням від 06.09.2018 року №4 в сумі 2 291 (дві тисячі двісті девяносто одну) грн. 90 коп.

7.Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_8, 69118, м. Запоріжжя, вул. 40-річчя ПеремогиАДРЕСА_2, РНОКПП: НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, 69050, АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1618 (одна тисяча шістсот вісімнадцять) грн. 50 коп.

8.Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_8, 69118, м. Запоріжжя, вул. 40-річчя ПеремогиАДРЕСА_2, РНОКПП: НОМЕР_3) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_7, 69050, АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 1763 (одна тисяча сімсот шістдесят три) грн. 00 коп.

Повне рішення складено 20.12.2018 р.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Круглікова