Рішення № 78777983, 10.12.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/7387/18

н/п 2/640/2065/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Губської Я.В.,

при секретарі Балан Т.В.,

розглянувшиу відкритомусудовому засіданніцивільну справуза позовомОСОБА_1 (63033,Харківська область,Валківський район,с.Черемушна,вул.Нова,б.6Б)до публічногоакціонерного товариства«Перший українськийміжнародний банк»(04070,м.Київ,вул.Андріївська,б.4),третя особа:приватний нотаріусКиївського міськогонотаріального округуОСОБА_2 (01015,м.Київ,вул.Московська,б.43/11)про визнаннявиконавчого написутаким,що непідлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

26.04.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовною заявою в якому просив, визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 30 травня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 2503 про стягнення з нього грошових коштів у розмірі 55 835,00 грн. на користь ПАТ Перший Український ОСОБА_3.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в провадженні приватного виконавця ОСОБА_4, знаходиться виконавче провадження № 55231768 від 06.12.2017 року про примусове стягнення з нього на користь ПАТ ПУМБ 55 835,00 грн. на підставі виконавчого напису реєстровий № 2503 від 30.05.2017 року, вченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 30 травня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис реєстровий номер № 2503, відповідно до якого було задоволено вимоги ПАТ ПУМБ за період з 11.05.2016 року по 11.05.2017 року заборгованості у розмірі 55 235,00 грн. з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 18 443,17 грн., прострочена заборгованість за комісією 12 171,51 грн., прострочена заборгованість за процентами 4 283, 36 грн., строкова заборгованість за сумою кредиту 20 052,64 грн., строкова заборгованість за комісією 230,12 грн., строкова заборгованість за процентами 54,20 грн. та витрати за вчинення виконавчого напису у розмірі 600,00 грн. На його переконання, виконавчий запис здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, виходячи з наступного. 30 жовтня 2014 року ним було підписано пропозицію укласти договір (оферта) з АТ ОСОБА_5 Кредит. Проте заборгованість, зазначена у виконавчому написі, на момент його вчинення була спірною. Починаючи з 08 квітня 2016 року він неодноразово звертався до ПАТ ПУМБ та контролюючих органів з питань існуючої заборгованості, використав можливі способи урегулювання спору, але необхідної інформації, як і сприяння у вирішенні ситуації, не отримав, що свідчить про те, що виконавчий напис вчинено з порушенням, оскільки не дотримано принципу безспірності.

Також позивач зауважує, що в матеріалах виконавчого провадження № 55231768 відсутня засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, а тому вказані обставини можуть свідчити про порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів щодо надання стягувачем необхідних документів нотаріусу для здійснення виконавчого напису. Окрім того, згідно оферти від 30 жовтня 2014 року невідємною частиною пропозиції є Загальні умови Договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків Банку, які не були додані до виконавчого напису, що свідчить, що кредитний договір не був долучений в повному обсязі, що перешкоджає зясуванню всіх обставин, що мають значення для вчинення виконавчого напису.

У виконавчому написі нотаріус пропонує стягнути на користь відповідача прострочену заборгованість за комісією 12 171, 51 грн., строкову заборгованість за комісією 230, 12 грн. Також п. 2.4. оферти передбачає сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1,35%. На його думку, вказані положення кредитного договору суперечать усталеній судовій практиці ВСУ, положенням Закону України Про захист прав споживачів, ст.ст. 203, 215, 217 ЦК України, що може свідчити про недійсність цих умов, оскільки в кредитному договорі обґрунтований розрахунок розміру комісії відсутній, не зазначено про те, які саме послуги за вказану комісію надаються відповідачу, а вказано лише, що це плата за обслуговування кредитної заборгованості, що створює істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на його шкоду. Окрім того, офертою від 30 жовтня 2018 року не передбачається порядку стягнення заборгованості шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Також, позивач звертає увагу суду на те, що він є військовослужбовцем військової частини 3017 Національної гвардії України міста Харкова та безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції, тому нарахування процентів за користування кредитом під час особливого періоду та встановлений виконавчим написом обовязок їх сплати суперечить Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03.05.2018 року було відкрито загальне позовне провадження по вказаній справі, призначене підготовче засідання та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач з поданим позовом не погодився, у поданому 15.06.2018 року відзиві на позовну заяву просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Свої заперечення обґрунтовує тим, що позивачем підписано Кредитний договір № GP-6955648 від 30.10.2014р., пропозицію укладення договору (оферта), графік платежів до Кредитного договору, якими зокрема позивач був ознайомлений з реальною процентною ставкою кредиту та повідомлений про абсолютне подорожання кредиту відповідно до вимог Закону України Про захист прав споживачів. Позичальник підтвердив, що ознайомлений з наявними формами кредитування, умовами отримання та користування кредитом, тарифами банку і проінформований про переваги та недоліки запропонованих схем кредитування.

Однак в порушення вимог кредитного договору позивач не здійснював погашення чергових платежів у встановлені кредитним договором строки. Враховуючи викладене, він, керуючись ч. 10 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів, п. 2 ст. 1050 ЦК України та умовами Кредитного договору, направив позивачу рекомендованим листом на адресу його реєстрації письмову Вимогу вих. № 178 від 10.04.2017р. про дострокове повернення всієї суми кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом, яка у визначені в вимозі строки позивачем виконана не була.

У звязку з цим, станом на 11.05.2017р. у позивача виникла заборгованість перед ним за Кредитним договором № GP-6955648 від 30.10.2014р., яка складає 55 235,00 грн. До даного часу вказана заборгованість позивачем не погашена.

Відповідно до положень ст. 88 Закону України Про нотаріат, п.п. 282, 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для вчинення виконавчого напису нотаріусу були подані оригінали наступних документів: оригінал Кредитного договору № GP-6955648 від 30.10.2014р., заява про вчинення виконавчого напису, виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості станом на 11.05.2017р. та вимогу вих. № 178 від 10.04.2017р. про дострокове повернення всієї суми кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом та докази її отримання.

На думку відповідача, безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевірено наступним чином: боржник був обізнаний про кінцевий строк виконання зобовязання за кредитним договором до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобовязань, з дати настання строку виконання зобовязань та звернення стягнення позивачем не було ліквідовано допущені порушення. При цьому, позивачем до позовної заяви не надано суду жодних доказів, які б спростовували суму заборгованості, що стягнута згідно виконавчого напису, а відтак не має підстав вважати, що ним не була підтверджена безспірність вимог.

У своїх поясненнях поданих до суду 09.08.2018 року відповідач додатково зазначив, що безспірність заборгованості боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком. Безспірність заборгованості, стосовно якої вчинено виконавчий напис, може бути спростований за наявності підтвердженої належними доказами обставини, що на час вчинення спірного виконавчого напису в суді вже існував спір щодо заборгованості за відповідним кредитним договором. На теперішній час жодних судових справ на розгляді в судових інстанції з цього приводу не існує. Відповідач також вважає безпідставними доводи позивача щодо необґрунтованості розрахунку спірних сум, оскільки позивачем не спростовано належними і допустимими доказами, що сума заборгованості перед ним є іншою ніж та яка запропонована до стягнення. Окрім того, відповідач зазначає, що оскільки нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обовязки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. У даному разі, всі необхідні документи були надані нотаріусу, тому відсутні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позивач у наданих до суду 09.08.2018 року поясненнях щодо доводів наведених у відзиві відповідача на позов зазначив про їх необґрунтованість та безпідставність, оскільки останні не спростовують наведених у його позові обставин щодо протиправності вчинення оскаржуваного виконавчого напису.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 повідомила, що 30 травня 2017 року за реєстровим № 2503, за заявою ПАТ ПУМБ від 11.05.2017 року вих. № 111, у відповідності до ст.ст. 87-91 Закону України Про нотаріат та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 на підставі повного пакету документів було здійснено виконавчий напис про звернення стягнення з позивача за Кредитним договором № GP-6955648 від 30.10.2014р. з дотриманням всіх вимог законодавства, тому вона просила суд прийняти до уваги вказані обставини.

26.04.2018 року позивачем було надано клопотання про витребування у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 належним чином завірених копій матеріалів нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису від 30 травня 2017 року за реєстровим № 2503. Вказане клопотання було задоволено ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03.05.2018 року.

Позивачем 26.04.2018 року подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса від 30 травня 2017 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 реєстровий № 2503 та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання вказаного виконавчого напису. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03.05.2018 року вказане клопотання було задоволено.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 04.06.2018 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні.

02.07.2018 року позивачем надано клопотання про визнання недопустимим відзиву відповідача на позовну заяву, у звязку з його подачею до суду з порушенням строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження від 03.05.2018 року. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 16.07.2018 року у задоволені вказаного клопотання позивача було відмовлено, визнано поважними причини пропуску відповідачем строку на подання відзиву на позовну заяву.

Позивач в судове засідання не зявився, подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити на підставі наявних у справі документів, а справу розглядати за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином судовою повісткою, причини неявки суду не повідомив, ніяких заяв на адресу суду не подавав, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача згідно ч. 3 ст. 223 ЦПК України.

Третя особа в судове засідання не зявилась, подала до суду заяву в якій просила слухати справу за її відсутності.

Суд дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

30.10.2014 року між ОСОБА_1 та АТ Перший Український ОСОБА_3 було підписано пропозицію укласти договір (оферта), відповідно до якої між сторонами було укладено кредитний договір № GP-6955648 від 30.10.2014р. (а.с. 64)

Відповідно до умов п. 2.2. кредитного договору № GP-6955648 від 30.10.2014р. сума кредиту становить 48 041,44 грн. Пунктом 2.3. передбачено, що строк кредиту становить 48 місяців. Положеннями п.п. 2.4. та 2.5. визначено, що обслуговування кредитної заборгованості становить 1,35%, а розмір процентної ставки 9% річних.

У звязку з неналежним виконанням позивачем своїх зобовязань за кредитним договором № GP-6955648 від 30.10.2014р. відповідачем на адресу позивача було надіслано письмову вимогу (повідомлення) вих. № 178 від 10.04.2017 року, відповідно до якої станом на 10.04.2017р. у позивача існує заборгованість перед відповідачем у розмірі 54 414,91 грн. та запропоновано позивачу негайно погасити заборгованість по кредитному договору в строк до 17.04.2017 року (а.с. 82).

Як свідчать матеріали справи, позивачем вказана вимога виконана не була, зазначена у вимозі вих. № 178 від 10.04.2017 року сума заборгованості у розмірі 54 414,91 грн. не сплачена.

30.05.2017 року відповідач звернувся до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 з заявою про вчинення виконавчого напису вих. № 111 від 11.05.2017 року, згідно якої строк платежу по кредитному договору № GP-6955648 від 30.10.2014р. настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 11.05.2016 року по 11.05.2017 року. Сума заборгованості складає, 55 235,00 гривень, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту 18 443,17 грн., прострочена заборгованість за комісією 12 171,51 грн., прострочена заборгованість за процентами 4 283, 36 грн., строкова заборгованість за сумою кредиту 20 052,64 грн., строкова заборгованість за комісією 230,12 грн. та строкова заборгованість за процентами 54,20 грн. До вказаної заяви були долучені оригінал кредитного договору, засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості та документи стягувача та представника стягувача за довіреністю (а.с. 63).

Відповідно до виписки із рахунка клієнта із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за кредитним договором № GP-6955648 заборгованість перед відповідачем за кредитним договором станом на 11.05.2017 року складає 55 235,00 грн., яка на вказану дату позивачем не погашена (а.с. 65).

На підставі вказаних документів приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 30.05.2017 року було вчинено виконавчий напис за реєстровим № 2503, відповідно до якого було запропоновано стягнути з позивача заборгованість за кредитним договором № GP-6955648 від 30.10.2014р. в сумі 55 235,00 грн., в тому числі прострочена заборгованість за сумою кредиту 18 443,17 грн., прострочена заборгованість за комісією 12 171,51 грн., прострочена заборгованість за процентами 4 283, 36 грн., строкова заборгованість за сумою кредиту 20 052,64 грн., строкова заборгованість за комісією 230,12 грн., строкова заборгованість за процентами 54,20 грн. та витрати за вчинення виконавчого напису у розмірі 600,00 грн.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обовязок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обовязків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобовязання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обовязкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобовязаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана позиція суду відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року по справі № 6-887цс17.

Виходячи з викладеного, суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно того, що оскільки необхідні документи були надані нотаріусу, тому відсутні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обовязки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Судом встановлено, що відповідачем не було надано в повному обсязі документи, які передбачені Переліком документів та надані документи за своєю природою не підтверджують безспірність заборгованості позивача.

Згідно умов преамбули пропозиції укласти договір (оферти) кредитний договір № GP-6955648 від 30.10.2014р. було укладено у відповідності до чинних Загальних умов Договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків Банку, які є невідємною частиною цієї пропозиції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було надано нотаріусу пропозицію укласти кредитний договір № GP-6955648 від 30.10.2014р. (оферта) на одному аркуші без чинних Загальних умов Договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків Банку, які є невідємною частиною цієї пропозиції, без яких не можливо встановити безспірність заявленої відповідачем заборгованості позивача.

Окрім того, надана відповідачем нотаріусу виписка з рахунка клієнта із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за кредитним договором № GP-6955648 за своїм змістом не надає можливості встановити безспірність заборгованості позивача.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У даному разі, наявна в матеріалах справи виписка з рахунку клієнта не відповідає вказаним вимогам, оскільки з неї не можливо визначити коли та яким чином була сформована заборгованість за сумою кредиту та комісією, за який період та на яку суму було нараховано проценти за кредитним договором, чим відрізняються між собою прострочена заборгованість за сумою кредиту, комісією та процентами від строкової заборгованості за сумою кредиту, комісією та процентами.

Окрім того, як свідчать матеріали справи позивач після отримання письмової вимоги (повідомлення) вих. № 178 від 10.04.2017 року про погашення заборгованості за кредитним договором № GP-6955648 від 30.10.2014р. неодноразово звертався до відповідача та контролюючих органів з проханням надання другого примірника кредитного договору та інформації про стан кредитної заборгованості, які були залишені без задоволення, про що свідчать відповіді відповідача № КНО-33/20087 від 18.07.2017 року, № КНО-33/60708 від 07.09.2017 та Національного банку України № 200009/78021 від 16.11.2017 року (а.с. 34, 36-38).

Вказані обставини свідчать про те, що на час вчинення спірного виконавчого напису визначена в ньому сума заборгованості не мала безспірного характеру, а тому останній було вчинено з порушенням вимог діючого законодавства.

Окрім того, відповідно до наявної в матеріалах справи довідки № 93 від 16.02.2018 року позивач є військовослужбовцем військової частини 3017 Національної гвардії України м. Харків з 07.04.2017 року по теперішній час (а.с. 18).

Згідно довідки № 206 від 16.02.2018 року, позивач дійсно, безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції в угрупованні Національної гвардії України Д (а.с. 19).

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобовязаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобовязань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Згідно листа Верховного Суду від 13.07.2018 р. N 60-1543/0/2-18 в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі N 205/1993/17-ц (касаційне провадження N 61-1664св17) установлено, що особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 N 303/2014 "Про часткову мобілізацію" (Указ N 303/2014). Також у цій справі наголошується, що Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав. Таким чином, Верховний Суд, забезпечуючи єдність правозастосовної практики, дотримується правової позиції, згідно з якою особливий період в Україні діє.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність безспірності щодо заявлених відповідачем вимог про стягнення з позивача простроченої заборгованості за процентами в сумі 4283,36 гривень та строкової заборгованості за процентами в сумі 54,20 грн.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем не спростовано належними і допустимими доказами, що сума заборгованості перед ним є іншою ніж та яка запропонована до стягнення, оскільки позивач був позбавлений такої можливості внаслідок ненадання відповідної інформації відповідачем. Окрім того, відповідачем не було доведено обґрунтованість заявлених до стягнення сум заборгованості за кредитним договором, а наявні в матеріалах справи документи не дозволяють суду самостійно перевірити вказані обставини.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не приймає до уваги аргументи позивача щодо протиправності вимог про стягнення заборгованості за комісією з підстав їх не відповідності вимогам Закону України Про захист прав споживачів та положенням ст.ст. 203, 215 ЦК України та недійсності кредитного договору в цій частині, оскільки вказані обставини не відносяться до предмету спору та підлягають доведенню у разі заявлення відповідних вимог про недійсність вказаних положень договору.

У зв'язку з викладеним вище, враховуючи, що безспірність заборгованості боржника перед кредитором не знайшла свого підтвердження, а також те, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 з порушенням приписів діючого законодавства, суд дійшов висновку про порушення прав та інтересів позивача з боку відповідача та обґрунтованість позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволені повністю, а позивач звільнений від сплати судового збору, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 223, 263-265, 268, 275 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Перший Український ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити повністю.

Визнати виконавчий напис, вчинений 30 травня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 2503, про стягнення грошових коштів у розмірі 55 835,00 грн. зі ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Перший Український ОСОБА_3 таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Перший Український ОСОБА_3 на користь держави (отримувач коштів: УК у Київському районі м.Харкова, Київський/22030101, код отримувача: 37999675, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, рахунок отримувача: 31219206020004, код класифікації доходів бюджету: 22030101, Найменування коду класифікації доходів бюджету - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), у призначенні платежу платником повинно бути вказано: слова "судовий збір", Київський районний суд м. Харкова код ЄДРПОУ суду: 02893746) судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України ( в ред. з 15.12.2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне найменування сторін:

ОСОБА_1 (63033, Харківська область, Валківський район, с. Черемушна, вул. Нова, буд. 6Б, РНОКПП НОМЕР_1).

Публічне акціонерне товариство Перший Український ОСОБА_3 (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829).

Суддя :