Рішення № 78777330, 10.12.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/7631/18

Провадження № 2/638/3657/18

10.12.2018 р. Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Подус Г.С.,

при секретарі - Коваленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені Дзержинського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської товарної біржі, третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права особистої власності на квартиру в цілому,-

встановив:

31.05.2018 року до Дзержинського районного суду м. Харкова звернувся ОСОБА_1 з позовом до Харківської товарної біржі, третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права особистої власності на квартиру в цілому, в якому просить суд: визнати договір купівлі-продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_1 №Н6-271 від 14.05.1996 р., який був укладений на Харківській товарній біржі – між ОСОБА_1 покупцем , та ОСОБА_2 – продавцем, дійсним.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що в травні 1996 року він придбав квартиру АДРЕСА_2 за договором купівлі-продажу №Н6-271 від 14.05.1996 р., який був укладений на Харківській товарній біржі за адресою: м. Харків, вул. Університетська, буд. 5, 3 поверх. Продавцю ОСОБА_2 позивач сплатив належну суму, а вона передала йому квартиру, що підтверджується довідкою про його проживання та реєстрацію. Право власності було зареєстровано в органах БТІ та йому було видано технічний паспорт.

Позивач в судове засідання не з’явився, надав суду заяву в якій просив слухати справу без його участі.

Відповідач, в судове засідання не з’явився, надав заяву в якій просив слухати справу без участі відповідача.

Третя особа, в судове засідання не з’явилася, повідомлялася завчасно та належним чином.

У зв’язку з цим, суд, згідно вимогам ст. ст. 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, проти чого не заперечував і представник позивача по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

14.05.1996 року ОСОБА_1 уклав договір купівлі-продажу Н6-271, відповідно до якого продавець-Ганжа ОСОБА_3 продала, а покупець – ОСОБА_1 придбав, однокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3. (а.с.6)

Факт придбання квартири також підтверджується технічним паспортом на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 7-8); та довідкою про склад сімї та розмір платежів за житлово-комунальні послуги (а.с. 9).

На підставі ст.ст. 317, 319 ЦК України власнику належить право володіння, користування та розпорядження належним йому майном. Власник володіє, користується та розпоряджається належним йому майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу» членами товарної біржі є прийняті до її складу згідно із статутом біржі вітчизняні та іноземні юридичні і фізичні особи. Член товарної біржі має право здійснювати біржові операції на біржі. Біржовою операцією визнається угода, якщо вона являє собою купівлю-продаж товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасники члени біржі, якщо вона зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.9 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України 2004 року до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Згідно зі ст. 224 ЦК УРСР 1963 року, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього визначену грошову суму.

Відповідно до ст.225 ЦК УРСР 1963 року право продажу майна належить власнику.

Як вбачається зі ст. 47 ЦК УРСР, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Аналогічне положення містить ч.2 ст.220 ЦК України в редакції 2004 року, а саме якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Частина друга ст.47 ЦК УРСР в редакції 1963року і частина друга ст.220 ЦК України застосовується до правовідносин у разі, коли сторони уклали правочин, зміст якого відповідав волі сторін, і лише форма його укладання не відповідала встановленим законом вимогам.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

У відповідності до ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР та п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», якщо угода, що потребує нотаріального посвідчення, виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників, прокурору вправі визнати угоду дійсною.

Укладений позивачем на Харківській товарній біржі договір від 14 травня 1996 року відповідає порядку укладення договорів на товарних біржах, тобто вимогам ст. 15 Закону «Про товарну біржу».

Таким чином, до відносин щодо купівлі-продажу зазначеного вище нерухомого майна застосовуються норми ЦК, що діяли на час укладення угоди, а саме ЦК УРСР в редакції 1963 року.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як сторони договору досягли згоди по всім його істотним умовам, договір в повному обсязі відповідав волі сторін.

З боку позивача виконані всі умови договору купівлі - продажу, передано продавцю необхідну грошову суму у повному розмірі за квартиру, у зв’язку з чим позивач прийняв квартиру, що підтверджується довідкою про його проживання та реєстрацію, тобто угода була направлена на реальне настання правових наслідків, обумовлених нею, у зв’язку з чим наявні підстави для визнання договору від 14 травня 1996 року дійсним.

Окрім того, з 14 травня 1996 року вказана квартира є постійним місцем проживання позивача, в якому він зареєстрований до теперішнього часу.

Таким чином, на даний час позивач володіє та користуюся вказаною вище квартирою, однак позбавлена права розпорядитися ним на свій розсуд у зв’язку з відсутністю належно оформленого правовстановлюючого документу.

Отже, сукупність досліджених доказів, встановлених фактів та обставини, свідчить про обґрунтованість вимог, а тому вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.11, 15, 62, 81, 169, 203, 213, 215, 223. 226, 263, 265, 282-284, 289, ЦПК України,

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківської товарної біржі, третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права особистої власності на квартиру в цілому – задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_1 №Н6-271 від 14.05.1996 р., який був укладений на Харківській товарній біржі – між ОСОБА_1 покупцем , та ОСОБА_2 – продавцем, дійсний.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня виготовленння повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Повний текст рішення виготовлено 18.12.2018 року.

Суддя: