Постанова № 78770250, 20.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Тацій Л.В.

суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Ткаченка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2018р., суддя Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 05.09.2018 року по справі № 820/4063/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 10.04.2018 року № 387 о/с про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача з органів внутрішніх справ на капітана поліції ОСОБА_1, слідчого СВ Липецького відділення поліції Харківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Харківській області від 24.04.2018 року № 9 о/с в частині звільнення позивача зі служби за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію";

- поновити позивача на посаді слідчого СВ Липецького відділення поліції Харківського відділу поліції ГУПН в Харківській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 24.04.2018 року до дня поновлення на роботі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2018р. по справі № 820/4063/18 позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В доводах апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що в ході службового розслідування позивач надав пояснення, відповідно до яких на довідку про перебування на прийомі у лікаря 07.02.2018 року не повідомляв, а отже, на переконання відповідача, вказана довідка безпідставно взята до уваги судом першої інстанції, як доказ поважності причин відсутності ОСОБА_1 в цей день на роботі. Окрім того, данні вказаної довідки протирічать поясненням позивача і в тій частині, що він повідомив, що 07.02.2018 року викликав лікаря, якого до 20 години чекав вдома. Окрім того, в доводах апеляційної скарги відповідач посилається на протиріччя пояснень ОСОБА_1, який повідомив, що зателефонував безпосередньому керівнику 07.02.2018 року о 06 годині ранку, повідомивши його про неможливість вийти на роботу, тоді як керівник пояснив, що позивач телефонував 07.02.2018 року, але не зранку, а вдень.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав та мотивів, викладених у ній.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача змісту судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги, та пояснення учасників справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 з 03 серпня 2005 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07 листопада 2015 року - в Національній поліції в спеціальному званні «капітан поліції», зокрема, на посаді слідчого СВ Липецького відділення поліції Харківського відділу поліції ГУНП в Харківській області.

Наказом № 387 від 10.04.2018 року, підписаним начальником ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни, що виразилось у відсутності на службі 07.02.2018 року без поважних причин, тобто прогулах у вигляді звільнення за ст. 77 п. 6 розділу 1 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) (а.с. 171).

Наказом №96 о/с Головного управління національної поліції в Харківській області позивача звільнено з посади слідчого СВ Липецького відділення поліції Харківського відділу поліції ГУНП в Харківській області згідно з Законом України від 02.07.2015р. № 580-8 "Про Національну поліції" у запас Збройних сил за п.6 ч. 1 ст. 77 у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Не погодившись з наказами Головного управління Національної поліції в Харківській області від 10.04.2018 року № 387 о/с та від 24.04.2018 року № 9 о/с в частині звільнення позивача зі служби за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із протиправності оскаржуваних наказів, оскільки позивачем надано довідку від 07.02.2018 року про огляд його в цей день хірургом КЗОЗ «Харківська міська студентська лікарня», яка визнана судом належним доказом поважності причин відсутності на роботі.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Спеціальним законом, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України є Закон України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 р. № 580-VIII.

Відповідно до частини 1 статті 2 цього Закону завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Статтею 3 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно пунктам 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно пункту 9 Розділу ІІ прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23 грудня 2015 р. № 901-VIII до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

Згідно статті 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 р. № 3460 службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 5 названого Закону визначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно статті 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу.

Відповідно до ст. 12 зазначеного Закону на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладення дисциплінарного стягнення встановлений ст. 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», яка визначає, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Згідно частини 1 статті 18 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» установлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Судом встановлено, що позивач згідно графіку чергування повинен був 07.02.2018 року заступити на чергування, але до Липецького відділення поліції Харківського ВП ГУНП в Харківській області, тобто за місцем роботи не прибув, про що начальником СВ Липецького відділу поліції Лук’яновим І.В. складено 07.02.2018 року два рапорти (а.с. 150). У вказаних рапортах також зазначено про те, що на телефонні дзвінки ОСОБА_1 не відповідав, при виїзді за місцем проживання позивача двері домоволодіння ніхто не відчинив, сусіди повідомили, що тривалий час не спілкувались з ОСОБА_1, а його батьки в телефонній розмові пояснили, що також не знають місцезнаходження сина.

Начальником Липецького ВП Тураєвим Д.І. на підставі поданих на його ім'я рапортів безпосереднім керівником ОСОБА_1 складено 07.02.2018 року рапорт, який адресовано Начальнику ГУНП в Харківській області з приводу відсутності позивача на роботі, в якому повідомлено, що ОСОБА_1 на телефонні дзвінки не відповідає, його місцезнаходження не відомо (а.с. 151).

Відповідно до п. 2.1 Інструкції про проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №230 від 12.03.2013 р. (Далі- Інструкція) підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Підпунктом 2.2.20 п. 2.2 Інструкції передбачено, що службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі отримання інформації про скоєння інших, не визначених підпунктами 2.2.1 - 2.2.19 цього пункту, дисциплінарних проступків, які уповноважена на призначення службового розслідування особа вважатиме достатніми для його проведення.

Підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку. Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника (п. 2.5, 2.6 Інструкції)

Наказом Начальника ГУНП в Харківській області, генералом поліції третього рангу Бех О.В. 09.02.2018 року видано наказ № 237 про призначення службового розслідування відносно капітана поліції ОСОБА_1 (а.с. 152).

В рамках проведення службового розслідування 12.03.2018 р. у безпосереднього керівника ОСОБА_1 - майора поліції ОСОБА_3 відібрано письмові пояснення, в яких останній підтвердив відомості, викладені ним у рапортах, додатково зазначив, що 07.02.2018 року позивач зателефонував йому вдень та повідомив, що захворів. В телефонній розмові ОСОБА_3 попередив ОСОБА_1 про необхідність оформлення лікарняного (а.с. 156).

ОСОБА_1 в письмових поясненнях, наданих в межах службового розслідування, повідомив, що вночі з 06.02.2018 року на 07.02.2018 року, перебуваючи вдома близько 04 години ранку відчув різкий біль в спині, зателефонував безпосередньому керівнику, після чого випив знеболююче та заснув. Прокинувшись близько 12 години 07.02.2018 року, біль не минув, і позивач зателефонував до лікарні МВС та викликав лікаря додому, але лікар до 20 години 07.02.2018 року не приїхав, більше до лікарні в цей день позивач не додзвонився. Наступного дня, тобто 08.02.2018 року з 08 години ранку попросив знайомих, які допомогли ОСОБА_1 дістатись до лікарня МВС, де позивачу відкрито лікарняний з 08.02.2018 року (а.с. 157).

Окрім того, 08.02.2018 року начальником Липецького ВП на адресу поліклініки «ДУ ТМО МВС по Харківській області» направлено запит, в якому просили повідомити, чи звертався ОСОБА_1 в період з 05.02.2018 року по 08.02.20178 року до закладу за медичною допомогою позивач (а.с. 165).

На вказаний запит 09.02.2018 року поліклінікою «ДУ ТМО МВС по Харківській області» надано відповідь, згідно якої повідомлено, що ОСОБА_1 в період з 08.02.2018 року по теперішній час перебуває на лікарняному (а.с. 166).

Відповідно до п. 8.1 Інструкції підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

За результатами службового розслідування 10.04.2018 року складено висновок, затверджений начальником ГУНП в Харківській області, в резолютивній частині якого запропоновано здійснити заходи шляхом звільнення з Національної поліції ОСОБА_1 за порушення службової дисципліни, що виразилось у відсутності на службі 07.02.2018 року без поважних причин, тобто прогулах (а.с. 168-170).

За результатами проведеного службового розслідування, та його висновку, 10.04.2018 року прийнято оскаржуваний наказ №387 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення, а 24 квітня 2018 року - наказ № 96 о/с про звільнення.

Позивач, оскаржуючи вказані накази, посилається на поважність причин відсутності на роботі 07.02.2018 року, обґрунтовуючи свої доводи виключно наявністю довідки Харківської міської студентської лікарні від 07.02.2018 року.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що копія довідки від 07.02.2018 року про огляд позивача хірургом поліклініки ОСОБА_1 при проведенні службового розслідування, на підставі результатів якого прийнято оскаржувані накази, не надавалась, дані вказаної довідки про перебування позивача 07 лютого 2018 року у лікарні протирічать його письмовим поясненням, за якими протягом цього дня позивач перебував вдома, а повідомлені ним обставини звернення в телефонному режимі до поліклініки «ДУ ТМО МВС по Харківській області» 07.02.2018 року спростовуються довідкою цього медичного закладу.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача також додаткового посилався на те, що у позивача з керівництвом склались неприязні стосунку, що, на думку позивача, слугувало підставою для надання необ'єктивної оцінки поважності підстав його відсутності на роботі.

З даним доводом представника позивача колегія суддів не погоджується та вважає його безпідставним, оскільки жодних доказів того, що між позивача та його керівництвом склались неприязні стосунки позивачем не надано. Окрім того, наявність між позивачем і його керівництвом неприязних стосунків жодним чином не впливає на правомірність прийнятих наказів, оскільки позивач при проведенні службового розслідування власноруч надав письмові пояснення, згідно яких не вказав про перебування 07.02.2018 року на прийомі у лікаря, а навпаки зазначив, що перебував протягом всього дня вдома, довідку в межах службового розслідування не подавав.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні спору щодо оскарження наказу про звільнення у зв'язку з відсутністю особи на робочому місці без поважних причин, слід виходити з того, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з'ясування поважності причини його відсутності, обставини за яких вчинено проступок, а також вина працівника.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що відсутність протягом робочого дня 07.02.2018 року на роботі позивача сторонами у справі не оспорюється, дослідивши обставини справи та надані учасниками справи докази у їх сукупності, приходить до висновку про те, що відповідачем належним чином проведеного службове розслідування, оформленого його результати, вжито заходи для з'ясування обставин відсутності позивача на роботі, надано можливість подати письмові пояснення позивачу, яким, в свою чергу будь-яких доказів поважності причин відсутності на роботі 07.02.2018 року під час проведення службового розслідування не надано.

Крім того, колегія суддів не враховує як належний та допустимий доказ наявності таких обставин і надану позивачем до суду довідку від 07.02.2018 року про огляд його в цей день лікарем, оскільки вона протирічить поясненням ОСОБА_1, а також не свідчить про визнання його у цей день лікарем тимчасово непрацездатним.

Відповідно до п. 1.9 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.12.2001 №1005/6196 листок непрацездатності (довідка) в амбулаторно-поліклінічних закладах видається лікуючим лікарем (фельдшером) переважно за місцем проживання чи роботи. У разі вибору особою лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність, видаються за наявності заяви-клопотання особи, погодженої з головним лікарем обраного лікувально-профілактичного закладу, або його заступником, засвідченої підписом та круглою печаткою лікувально-профілактичного закладу.

Таким чином, за умови звернення позивача 07.02.2018 року до лікаря, незалежно від територіального розміщення такого медичного закладу чи приналежності його до місця роботи позивача, ОСОБА_1, за наявності таких підстав, повинен був отримати лікарняний лист, чого останнім зроблено не було.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що за встановлених обставин оскаржувані накази Головного управління Національної поліції в Харківській області від 10.04.2018 року № 387 о/с про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача з органів внутрішніх справ на капітана поліції ОСОБА_1, слідчого СВ Липецького відділення поліції Харківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області та від 24.04.2018 року № 9 о/с в частині звільнення позивача зі служби за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" є правомірними, у зв'язку із чим не підлягають скасуванню.

Згідно з пунктом 24 розділу II Положення № 114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи, що судом встановлено правомірність звільнення позивача, позовні вимоги в частині поновлення його на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу також не підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення з вищенаведених підстав підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 246, 250, 308, 310, п. 1 ч.1 ст. 315, 317, 321, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2018р. по справі № 820/4063/18- скасувати.

Прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 21.12.2018.