Постанова № 78770089, 18.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/178/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Тацій Л.В.

суддів: Лях О.П. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Ткаченка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2018р., суддя Клочко К.І., м. Полтава, повний текст складено 10.08.18 року по справі № 816/178/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський тепловозоремонтний завод"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавський тепловозоремонтний завод", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 28.09.2017 №0009631414, №0009641414 та №0009651414.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2018р. по справі № 816/178/18 - позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту дослідження обставин у справі. В доводах апеляційної скарги вказує на те, що перевіркою встановлено, що позивач мав у перевіряємому періоді господарські взаємовідносини з ТОВ "Векстор", з ПП "Кампус плюс", ТОВ "Клевенс", ПРАТ "НДІ "Техностандарт", ПВКФ "РІК", TOB "Вторцветметресурс", TOB "Модуль ЮА", TOB "Мегалайт Груп". Зазначив про те, що господарські операції з вказаними контрагентами є такими, що не відбулись.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав з підстав та мотивів, викладених у скарзі, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача змісту судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги, пояснення представників сторін, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу субєкта господарювання - юридичної особи, інформація про юридичну особу підтверджена, не перебуває у стані припинення, є платником ПДВ.

Вказані обставини визнаються учасниками справи, а тому, в силу приписів ч. 1 ст. 78 КАС України, не підлягають доказуванню.

Відповідачем у період з 11.08.2017 по 01.09.2017 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Полтавський тепловозоремонтний завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 19.07.2017, правильності нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 19.07.2017.

Результати перевірки оформлені актом від 07.09.2017 №1192/16-31-14-03-14/38560924 (а.с. 60-100, т.1)

У вказаному акті перевірки контролюючим органом відображено висновок про порушення позивачем: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження об'єкту оподаткування по податку на прибуток всього у сумі 9561757,00 грн, у тому числі за 2016 рік у сумі 9549447,00 грн, за І квартал 2017 року у сумі 12310,00 грн та відповідно до заниження податку на прибуток всього у сумі 1721116,00, у тому числі за 2016 рік у сумі 1718900,00 грн, за І квартал 2017 року в сумі 2216,00 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, підпункту г) пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України внаслідок не нарахування податкових зобов'язань при використанні товару в операціях, що не є господарською діяльністю, чим занижено податкове зобов'язання по операціям з постачання товару за невідомим напрямком на загальну суму 1842638,80 грн, у тому числі за серпень 2016 року в сумі 450464,00 грн, за жовтень 2016 року в сумі 458365,20 грн, за листопад 2016 року в сумі 475662,00 грн, за грудень 2016 року в сумі 458147,60 грн;

- пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 1387084,73 грн, у тому числі за травень 2016 року у сумі 462600,00 грн, за червень 2016 року в сумі 4320,00 грн, за липень 2016 року в сумі 27560,77 грн, за серпень 2016 року в сумі 250408,60 грн, за вересень 2016 року в сумі 288468,00 грн, за жовтень 2016 року в сумі 288999,35 грн, за грудень 2016 року в сумі 62266,00 грн, за січень 2017 року в сумі 2462,00 грн;

- пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, абзацу 1 пункту 201.7, абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 49726,26 грн, у тому числі за листопад 2016 року в сумі 37700,00 грн, у грудні 2016 року у сумі 12026,26 грн.

У результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 1388926,00 грн, у тому числі за грудень 2016 року у сумі 656689,00 грн, у березні 2017 року у сумі 211327,00 грн, у квітні 2017 року у сумі 284345,00 грн, у травні 2017 року у сумі 236565 грн та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту у періоді, що перевірявся, на загальну суму 1890524,00 грн, у тому числі за червень 2017 року на суму 1890524,00 грн.

На підставі ОСОБА_1 перевірки Головного управління ДФС у Полтавській області винесено податкові повідомлення-рішення від 28.09.2017: №0009631414, яким було збільшено суму грошового зобовязання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2151395 грн, з яких сума збільшення 1721116,00 грн та штрафні санкції 430279 грн (а.с. 57, т.1); №0009641414, яким визначено суму завищення відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 1890524,00 грн (а.с. 58, т.1); №0009651414, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1736157,00 грн, з яких сума збільшення зобовязання 1388926,00 грн та штрафні санкції 347231,00 грн (а.с. 59, т.1).

Позивач не погодився з податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до контролюючого органу вищого рівня Державної фіскальної служби України, звернувшись зі скаргою від 12.10.2017 №70-15/55 про перегляд оскаржуваних повідомлень рішень у порядку, визначеному пунктом 56.2. статті 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 21.12.2017 №30891/6199-99-11-01-02-25 скаргу позивача було залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін (а.с. 122-125, т.1).

Позивач, не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду із даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, слугувало відображене в акті судження про фактичне ненадходження товару за договорами поставки товару, яке обґрунтовано у акті виключно податковою інформацією про те, що контрагенти позивача є субєктами фіктивного підприємництва.

На вказані доводи відповідач посилався як у акті перевірки, так і в запереченнях на адміністративний позов, поданих до суду першої інстанції, а також і у доводах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, з урахуванням положень ст. 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до пункту 198.3 статт198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За правилами частини першої ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи судом встановлено, що 18.05.2016 між ТОВ "Полтавський тепловозоремонтний завод" (Покупець) та ТОВ "Вторцветметресурс" (Постачальник) укладено договір №ТРЗ-27 поставки товару, зазначеного в Специфікаціях (а.с. 223-224, т.3).

Сторонами договору 03.06.2016 року підписано Специфікацію №1 до договору №ТРЗ-27 від 18.05.2016 про постачання товару - катодів мідних у кількості 200 кг за ціною без ПДВ - 108,00 грн, сума без ПДВ- 21600,00 грн, сума ПДВ - 4320,00 грн, сума з ПДВ 25920,00 грн (а.с. 225, т.3).

На виконання умов договору ТОВ "Вторцветметресурс" виписано видаткову накладну від 03.06.2016 №72, якою підтверджується факт реалізації ТОВ "Полтавський тепловозоремонтний завод" товару на загальну суму 25920,00 грн з ПДВ (а.с. 227, т.3).

Транспортування придбаного товару здійснювалося ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Вторцветметресурс" (вантажовідправник), ТОВ "Полтавський тепловозоремонтний завод" (вантажоодержувач) товар на загальну суму 25920,00 грн, у т.ч.: ПДВ 4320,00 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 03.06.2016 №Р72 (а.с. 226, т. 3).

ТОВ "Полтавський тепловозоремонтний завод" 02.06.2016 було перераховано ТОВ "Вторцветметресурс" грошові кошти в сумі 25920,00 грн (з ПДВ), що підтверджується банківськими виписками.

Відповідно картки рахунку 311 за 02.06.2016 у ТОВ "Полтавський тепловозоремонтний завод" по рахунку 311 "Поточний в ПАТ "Діамант банк" обліковано відносно контрагента ТОВ "Вторцветметресурс" вхідне поточне сальдо Дт 1155102,40 грн., обороти по Кт - 25920,00 грн., вихідне поточне сальдо Дт 129182,40 грн (а.с. 228-229, т.3).

ТОВ "Вторцветметресурс" (постачальник) 02.06.2016 виписав позивачу (отримувачу) податкову накладну №5, згідно якої номенклатура товару "Катоди мідні МООК" в обсязі 200 кг по ціні постачання одиниці товару без врахування ПДВ 108,00 грн, загальний обсяг постачання (база оподаткування) без врахування ПДВ становить 21600,00 грн (а.с. 230, т.3).

Зазначена податкова накладна зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 230, т.3).

ОСОБА_1 перевірки судом встановлено, що зауважень щодо її оформлення у перевіряючих не було.

Натомість у якості порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідачем зазначено, що ТТН від 03.06.2016 №Р72 не містить підпису водія, інформації про вантажно-розвантажувальні операції. Пункт завантаження не відповідає юридичній адресі постачальника. Документів про якість (сертифікат відповідності, сертифікат якості, акт технічного приймання, декларація про відповідність та інші документи, що підтверджують якість Товару) до перевірки не надано; згідно аналізу зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, ТОВ "Сонкей" (податковий номер 39282681) реалізовано у травні 2016 на адресу ТОВ "Вторцветметресурс" товар протягом 2016 року, постачання якого не встановлено по ланцюгу. Також, ТОВ "Сонкей" не є виробником або імпортером зазначеного товару.

Таким чином, відповідач наполягає на тому, що ТОВ "Вторцветметресурс" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи контролюючого органу, що надана позивачем товарно-транспортна накладна від 03.06.2016 №Р72 не вірно оформлена, що є підставою для збільшення позивачу суми грошових зобов'язань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на наступне.

Досліджена у судовому засіданні копія товарно-транспортної накладної від 03.06.2016 №Р72 містить підписи відповідальних осіб, а також інші обов'язкові реквізити, за допомогою яких можливо встановити масу, дату, перевізника, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування вантажу, його кількість тощо.

Окрім того, незначні недоліки у заповненні бухгалтерських документів, одержаних від постачальника, виявлені відповідачем у результаті перевірки позивача, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Більш того, вони не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до валових витрат та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування податкового зобов'язання.

Товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей. Наявність дефектів, допущених при оформленні товарно-транспортної накладної, не може свідчити про нереальність господарської операції з придбання товару в цілому за умови підтвердження такої операції іншими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, що і встановлено судами попередніх інстанцій.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 року по справі № 821/995/17.

Доводи відповідача про відсутність сертифікатів на товарно-матеріальні цінності також колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки представник позивача пояснив, що всі документи, які підтверджують якість товару (сертифікат відповідності, сертифікат якості) були передані разом з товаром покупцю - ПАТ "ТРЗ", тому вказані документи до перевірки не надано. Наведене підтверджується доказами про здійснення подальшої реалізації товару ПАТ «ТРЗ» та узгоджується з приписами ч. 2 ст. 662 ЦК України, відповідно до якої продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Судом також встановлено, що в період, який перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Рік".

Так, 28.12.2016 між ТОВ "Полтавський тепловозоремонтний завод" та ПВКФ (ТОВ) "Рік" укладено договір поставки №ПТРЗ/2016/1 (а.с. 152-153, т.3).

На виконання умов договору та підтвердження реальності здійснення господарських операцій ПВКФ "Рік" виписано позивачу видаткові накладні №291201 від 29.12.2016, №291202 від 29.12.2016, №120102 від 12.01.2017, №300101 від 30.01.2017, №280401 від 28.04.2017 про реалізацію товару (а.с. 158-161, т.3).

ПВКФ "Рік" на виконання умов договору виписано податкові накладні від 12..01.2017 №8 на загальну суму 7860,00 грн, у тому числі ПДВ 1310,00 грн (а.с. 179, т.3), від 30.01.2017 №23 на загальну суму 76912,00 грн, у тому числі ПДВ 1152,00 грн (а.с. 181, т.3), від 04.01.2017 №4 на загальну суму 90000,00 грн, у тому числі ПДВ 15000,00 грн (а.с. 177, т.3), від 04.01.2017 №3 на загальну суму 84000,00 грн, у тому числі ПДВ 14000,00 грн (а.с. 175, т.3).

Зазначені податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 176, 178, 180, т.3), зауважень щодо її оформлення у перевіряючих не було.

Оприбуткування позивачем, придбаного у ПВКФ "Рік" товару на складі №5 ТОВ "Полтавський тепловозоремонтний завод" підтверджується прибутковими ордерами №1690 від 29.12.2016, №1769 від 30.12.2016, №77 від 31.01.2017, №599 від 03.02.2017, №476 від 05.05.2017 (а.с. 162-166, т.3).

Згідно банківської виписки встановлено, що ТОВ "Полтавський тепловозоремонтний завод" було перераховано ПВКФ "Рік" грошові кошти в сумі 188772,00 грн (з ПДВ), у т.ч. 157310,00 грн (без ПДВ).

У якості порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідачем зазначено, що: ПВКФ "Рік" відсутнє за податковою адресою; відсутня будь-яка інформація про зберігання товарів ПВКФ "Рік" (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа); відсутня інформація про власні або орендовані фонди, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності ПВКФ "Рік".

Наведені доводи відповідача є необґрунтованими, оскільки чинним законодавством України господарюючий суб'єкт не обтяжений обов'язком здійснювати перевірку своїх контрагентів на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства, у тому числі щодо наявності власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомостей про місцезнаходження складів, їх площу, кількість працівників. Навіть якщо контрагент не виконав свого обов'язку зі сплати податку, або не знаходиться за місцем державної реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме відносно цієї особи. Чинне податкове законодавство не ставить право на формування витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та податкового кредиту в залежність від правильності податкового обліку інших осіб.

Ймовірні порушення податкового законодавства контрагентами позивача, не підтвердження операцій контрагентів за ланцюгом постачання, не є підставами для визнання операцій нереальними.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 року по справі № 821/995/17.

У період, що перевірявся, позивач також мав господарські взаємовідносини з ПрАТ "НДІ Техностандарт".

Судом встановлено, що 10.05.2016 між ТОВ "Полтавський тепловозоремонтний завод" (покупець) та ПрАТ "НДІ Техностандарт" (продавець) укладено договір №100516, предметом якого є купівля-продаж тепловоза у технічно-справному стані, серії 2ТЕ116-055Б (а.с. 23-24, т. 5).

Пунктом 2.1. умов договору визначено, що ціна тепловоза складає 2775600,00 грн, у тому числі ПДВ 462600,00 грн.

Приймання-передача придбаного тепловоза здійснена 10.05.2018 на підставі ОСОБА_1 №НТ-0000006 здачі-прийняття тепловозу (а.с. 27, т.5).

Право вимоги на отримання коштів у сумі 2775600 грн по договору від 10.05.2016 №100516 ПрАТ "НДІ Техностандарт" (первісний кредитор) відступило ТОВ "Тепловозоремонтний завод" (новий кредитор) згідно договору про відступлення права вимоги від 11.05.2016 б/н (а.с. 25-26, т.5).

Перерахування грошових коштів за договором про відступлення права вимоги від 11.05.2016 б/н TOB "Полтавський тепловозоремонтний завод" на адресу TOB "Тепловозоремонтний завод" відповідачем не заперечується.

Тепловоз серії 2ТЕ116 №055Б знаходився весь час на території ПАТ "Тепловозоремонтний завод" за адресою м.Полтава вул. Гайового, 30 на відповідальному зберіганні згідно укладених договорів зберігання.

Вподальшому, після придбання зазначеного тепловозу, договір на його зберігання був укладений між ТОВ "Полтавський тепловозоремонтний завод" та ПАТ "Тепловозоремонтний завод", у звязку з чим транспортування тепловозу не здійснювалось.

Окрім того, в судовому засіданні представник позивача пояснив, що оскільки юридична і фактична адреса ПрАТ "НДІ "Техностандарт" не співпадає з адресою, за якою зберігався тепловоз, тому вказаний тепловоз в бухгалтерському обліку ПрАТ "НДІ "Техностандарт" не міг відображатись в складі основних засобів, а знаходився у фінансовій звітності по складу товарів.

З урахуванням наведеного, доводи відповідача про те, що задекларована господарська операція із придбання ТОВ "Полтавський тепловозоремонтний завод" у ПрАТ "НДІ "Техностандарт" тепловозу 2ТЄ 116 №055Б не відбулась у дійсності, оскільки фактично рух активу від ПрАТ "НДІ "Техностандарт" до ТОВ "Полтавський тепловозоремонтний завод" не відбувся, - документально не підтверджені.

Водночас, з матеріалів справи судом встановлено, що операції з придбання тепловозу відображені в бухгалтерському обліку на підставі первинних документів відповідно статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З приводу господарських взаємовідносин позивача із ПП "Кампус плюс", колегія суддів зазначає наступне.

Між ТОВ "Полтавський тепловозоремонтний завод" (Покупець) та ПП "Кампус Плюс" (Постачальник) укладено договір поставки від 18.07.2016 №ПТРЗ-2016/08/18, згідно пункту 1.1. умов якого Постачальник зобовязаний поставити, а Покупець оплатити товар в кількості та за цінами зазначеними в специфікаціях, які є невідємною частиною цього договору ( а.с. 231-232, т.3).

За умовами пункту 4.1. договору товар постачається Постачальником у відповідності до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року. Умови поставки продукції погоджуються сторонами в специфікаціях.

На виконання пункту 1.1. умов договору поставки №ПТРЗ-2016/08/18 від 18.07.2016 сторонами договору підписано специфікації (а.с. 233-240, т.3).

Між ТОВ "Полтавський тепловозоремонтний завод" і ПП "Кампус Плюс" 19.07.016 року укладено Додаткову угоду №1 до Договору поставки №ПТРЗ-2016/08/18 від 18.07.2016, згідно якої змінено пункт 4.1 договору, який викладений у наступній редакції: "Товар поставляється Постачальником Покупцю на умовах самовивозу зі складу Постачальника, який знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Гоголя, 33"(а.с. 241, т.3).

У відповідності до видаткових накладних №41 від 19.07.2016, №49 від 16.08.2016, №58 від 26.08.2016, №63 від 29.09.2016, №64 від 29.09.2016, №65 від 30.09.2016, №66 від 03.10.2016, товарно-транспортних накладних, довіреностей: № 177/1 від 19.07.2016, №262 від 16.08.2016, №295 від 26.08.2016, №310/1 від 31.08.2016, №400 від 29.09.2016 встановлено, що ПП "Кампус Плюс" було реалізовано ТОВ "Полтавський тепловозоремонтний завод" запасні частини (деталі) на загальну суму 2950047,33 грн (з ПДВ), в т.ч.: 2458372,77 грн (без ПДВ), 491674,56 грн (ПДВ) (а.с. 198-211, т.3).

Факт оплати позивачем придбаного товару відповідачем не заперечується.

На підставі податкових накладних, виписаних від імені ПП "Кампус Плюс" (а.с. 242-248, т.3) встановлено, що податок на додану вартість у загальній сумі 491674,00 грн ТОВ "Полтавський тепловозоремонтний завод" включено до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість у відповідних періодах.

Транспортування придбаного товару підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 199-212, т.3).

Відповідач вказує на те, що порушення податкового законодавства виникло у зв'язку з тим, що згідно із переліченими видатковими накладними, товар отримувався на підставі довіреностей: від 19.07.2016 №177/1, від 16.08.2016 №262, від 26.08.2016 №295, від 31.08.2016 №310/1, від 29.09.2016 №400, місце отримання товару готель. На зазначених видаткових накладних відсутній штамп складу ТОВ "Полтавський тепловозоремонтний завод" та підпис матеріально-відповідальної особи, яка прийняла товарно-матеріальні цінності до обліку.

До перевірки не надано документів щодо транспортування вантажу (товарно-транспортні накладні, шляхові листи), сертифікатів якості виробника, журналу видачі довіреностей, письмових заявок, документів, що свідчать про оприбуткування товарів та їх подальший рух (прибуткові ордера, звіти матеріально-відповідальних осіб, накладні-вимоги, здаточні накладні).

Таким чином, відповідач наполягає, що придбання ПП "Кампус" запасних частин не встановлено, оскільки ПП "Кампус" не є виробником запасних частин та не придбавало їх, поставка на адресу ТОВ "Тепловозоремонтний завод" перелічених товарів не підтверджується.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем для виявлення ланцюга руху запасних частин тепловозу зроблений запит на ПП "Кампус Плюс" (код ЄДРПОУ 24388256), на який отримана відповідь щодо господарських операцій по придбанню запасних частин. Копії підтверджуючих документів по даним господарським операціям позивачем надано до матеріалів справи (а.с. 184-205. т.1).

Окрім того, судом встановлено, що товар отримувався у ПП "Кампус" уповноваженими особами позивача шляхом самовивозу зі складу постачальника, який знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Гоголя, 33. Позивач підтвердив, що за даною адресою знаходиться готель, однак, зазначив, що у приміщенні готелю знаходяться і офісні, і складські приміщення, оскільки його площа дозволяє їх розміщення.

Наведене не спростовується відповідачем, не було предметом дослідження, а отже, припущення, на яких ґрунтуються висновки контролюючого органу, розцінюються судом, виходячи з принципу презумпції правомірності рішень платника податків.

Водночас, незначні недоліки у заповненні бухгалтерських документів, у даному випадку видаткових накладних, виявлені контролюючим органом у результаті перевірки позивача, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Більш того, вони не є підставою для висновку про нереальність здійснення господарської операції та про обґрунтованість рішення контролюючого органу щодо нарахування податкового зобов'язання.

Доводи відповідача про те, що підприємством на перевірку не надані документи, які засвідчують якість придбаного товару також є необґрунтованими, оскільки документи, які засвідчують якість товару не є первинними та такими, що підлягають обов'язковому зберіганню, а тому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Матеріалами справи підтверджено використання придбаного у ПП "Кампус плюс" товару, а саме: частина запасних частин (втулки циліндра 14Д40.36.01.1, гільзи циліндра 2Д100.01.101сб-1сб , Тронк поршня 40Д.22.01-1) реалізовані ТОВ "Клевенс", інші запасні частини використані у господарській діяльності ТОВ Полтавський тепловозоремонтний завод.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що операції з руху даного товару відображені в бухгалтерському обліку на підставі первинних документів відповідно статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, у період, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Клевенс".

Договором про виконання робіт №01/12/16-1 від 01.12.2016, укладеним між ТОВ "Полтавський тепловозоремонтний завод", надалі "Замовник", та ТОВ "Клевенс", надалі "Виконавець", узгоджено, що Виконавець зобовязується провести шеф-нагляд за виконанням робіт по контрольним точкам по ремонту тепловозу серії 2ТЄ10 заводський №3589 секція А, згідно із специфікацією №1, а Замовник зобовязаний прийняти ці роботи та оплатити їх (а.с. 182-184, т.3).

Відповідно до пункту 2.1 умов Договору передбачено, що роботи виконуються на території Замовника.

Приймання виконаних робіт оформлюється актом виконаних робіт /пункт 2.2. умов Договору/.

Згідно з пунктом 3.1 умов Договору роботи виконуються із матеріалів Замовника, якщо інше не погоджено сторонами.

Відповідно до пункту 4.1. умов Договору сторони погодили, що загальна вартість робіт по договору становить 1 511200,00 грн., у тому числі ПДВ 251866,67 грн.

Оплата виконаних робіт здійснюється шляхом перерахування Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 5 днів після підписання акту виконаних робіт /пункт 4.2. умов Договору/.

Пунктом 7.2 умов Договору передбачено, що приймання виконаних робіт здійснюється на території Замовника.

Сторонами договору підписано специфікацію №1 до договору №01/12/16-1 від 01.12.2016 згідно пункту 1 умов якої Замовник доручає, а Виконавець зобовязується виконати в порядку і на умовах дійсного договору провести шеф-нагляд за виконанням робіт по контрольним точкам по ремонту тепловозу серії 2ТЄ10 заводський № 3589 секція А (а.с. 185, т.3).

Згідно акту виконаних робіт (надання послуг) №1703 від 01.03.2017 ТОВ "Полтавський тепловозоремонтний завод" (замовник) та ТОВ "Клевенс" (виконавець) сторонами договору виконані наступні роботи та послуги на загальну суму 1511200,00 грн (з ПДВ): шеф-нагляд за виконанням робіт по контрольних точках 3 ремонту тепловозу серії 2ТЄ10 Специфікації № 1 до Договору № 01/12/16-1 від 01.12.2016 року (а.с. 186, т.3).

Також, між ТОВ "Полтавський тепловозоремонтний завод" та ТОВ "Клевенс" 30.12.2016 року було укладено договір за №30/12/16-2, предметом якого є проведення робіт по шеф-нагляду за виконанням робіт по контрольним точкам по ремонту тепловоза серії 2ТЄ10 заводський №2265, секції А та В (а.с. 187-189, т.3).

За умовами п. 4.1 Договору загальна вартість робіт по Договору становить 1466400,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 244400,00 грн.

Згідно специфікації №1 до договору №30/12/16-2 від 30.12.2016 (секція А) сторони узгодили перелік зумовлених робіт (а.с. 190, т.3).

У пункті 1 специфікації №2 до договору №01/12/16-1 від 01.12.2016 (секція Б) сторонами Договору узгоджено, що Замовник доручає, а Виконавець зобовязується виконати в порядку і на умовах дійсного договору провести шеф-нагляд за виконанням робіт по контрольним точкам по ремонту тепловозу серії 2ТЄ10 заводський № 2265 секція Б (а.с. 191, т.3).

Відповідно до ОСОБА_1 виконаних робіт (надання послуг) №3103/1 від 31.03.2017 (а.с. 192, т.3), №3103/2 від 31.03.2017 (а.с. 193, т.3) ТОВ "Полтавський тепловозоремонтний завод" (замовник) та ТОВ "Клевенс" (виконавець) виконано роботи та послуги на загальну суму 1466400,00 грн (з ПДВ): шеф-нагляд за виконанням робіт по контрольних точках 3 ремонту тепловозу серії 2ТЄ10 Специфікації №1 до Договору № 30/12/16-2 від 30.12.2016 на загальну суму 733200,00 грн, у тому числі ПДВ 122200,00 грн; шеф-нагляд за виконанням робіт по контрольних точках 3 ремонту тепловозу серії 2ТЄ10 Специфікації №2 до Договору №30/12/16-2 від 30.12.2016 на загальну суму 733200,00 грн, у тому числі ПДВ 122200,00 грн.

Розрахунки між ТОВ "Полтавський тепловозоремонтний завод" та ТОВ "Клевенс" проведено шляхом взаємозаліку (зменшенням дебіторської заборгованості у сумі 2 977 600 грн, яка існувала станом на 01.01.2017 за реалізовані товари, придбані у ПП "Кампус"), що не заперечується відповідачем.

Відповідача посилається на те, що позивачем допущено порушення вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Клевенс", оскільки фактично відбулось формування активу за рахунок отримання послуг з джерела невідомого походження (або з такого, що не відповідає документально оформленому), з його легалізацією за рахунок використання документів ТОВ "Клевенс", що фактично не міг і не надавав послуги. Задекларована господарська операція із придбання ТОВ "ПТРЗ" у ТОВ "Клевенс" послуг не відбулась у дійсності, оскільки фактично надання послуг ТОВ "Клевенс" не відбувалось. Надані ТОВ "ПТРЗ" первинні документи, не опосередковуються реальним отриманням послуг від ТОВ "Клевенс".

Судом встановлено, що у процесі ремонту тепловозів представниками ТОВ "Клевенс" здійснювались шеф-нагляд за дотриманням вимог технічної документації і правил капітального ремонту тепловозів та вузлів, а також вирішення всіх технічних питань, які виникають в процесі надання послуг.

Під час надання послуг з шеф-нагляду за виконанням робіт по контрольним точкам по ремонту тепловозів серії 2ТЄ10 використання матеріальних ресурсів представниками ТОВ "Клевенс" не здійснювалось. Ремонт вказаних тепловозів проводився силами штатних працівників Замовника у виробничих приміщеннях ТОВ "ПТРЗ", у звязку з чим оформлення актів приймання-передачі тепловозів від Замовника Виконавцю для виконання робіт та від Виконавця Замовнику після завершення робіт не здійснювалось.

Таким чином, надані позивачем належним чином оформлені первинні та інші документи в їх сукупності свідчать про реальність спірних господарських операцій та, як наслідок, про правомірність включення суми послуг з шеф-нагляду за виконанням робіт по контрольним точкам по ремонту тепловозів серії 2ТЄ10.

Крім того, у період, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Мегалайт Груп".

Так, між ТОВ "Полтавський тепловозоремонтний завод" (Замовник) та ТОВ "Мегалайт Груп" (Постачальник) 05.09.2016 року укладено договір поставки №05/09/16, згідно якого Постачальник постачає товар, зазначений в Специфікаціях.

Пунктом 1.2. умов договору визначено, що найменування товару: запасні частини для комплектування Кришки циліндра 5Д49.78СПЧ.

У відповідності до видаткових накладних, складених ТОВ "Мегалайт Груп", довіреностей встановлено, що загальна сума постачання становить 2 488970,16 грн (з ПДВ), у т.ч. 2074141,80 грн (без ПДВ), ПДВ - 414 828,36 грн ( а.с. 213, 215, 217, т.3).

На підставі товарно-транспортних накладних (№8 від 26.09.2016, №11 від 31.10.2016, №12 від 19.12.2016), встановлено, що ТОВ "Мегалайт груп" (вантажовідправник) було відпущено ТОВ "Полтавський тепловозоремонтний завод" (вантажоодержувач): 26.06.2016 - товар на загальну суму 1071078,06 грн, у т.ч.: ПДВ 178513,01 грн, 31.10.2016 - товар на загальну суму 1111496,10 грн, у т.ч.: ПДВ 185249,35 грн, 19.12.2016 - товар на загальну суму 306396,00 грн, у т.ч.: ПДВ 51066,00 грн.

Перевезення здійснено автомобілем НОМЕР_1 (перевізник - ФОП ОСОБА_3), вантажовідправник -ТОВ "Мегалайт Груп"(а.с. 214, 216, 218, т.3).

За наслідками здійснення господарських операцій ТОВ "Мегалайт Груп" виписано позивачу податкові накладні на загальну суму 2488970,16 грн (а.с. 219-221, т.3).

Відповідно до договору про переведення боргу №б/н від 30.12.2016 між ТОВ "Полтавський тепловозоремонтний завод" (Первісний боржник), ТОВ "Векстор" (Новий боржник) та ТОВ "Мегалайт груп" (Кредитор) проведено залік дебіторської заборгованості ТОВ "Векстор" та кредиторської заборгованості по ТОВ "Мегалайт груп" на суму 1488970,16 грн.

Відповідач посилається на те, що порушення податкового законодавства позивачем виникло у зв'язку з тим, що товарно-транспортні накладні містять недоліки у їх заповненні, відсутні сертифікати якості. Задекларована господарська операція із придбання ТОВ "Полтавський тепловозоремонтний завод" у ТОВ "Мегалайт груп" тмц (запасні частини для комплектування Кришки циліндра 5Д49.78СПЧ ) не відбулась у дійсності, оскільки фактично рух активу від ТОВ "Мегалайт груп" до ТОВ "Полтавський тепловозоремонтний завод" не відбувся. Надані ТОВ "Полтавський тепловозоремонтний завод" первинні документи, не опосередковуються реальним рухом активів між ТОВ "Полтавський тепловозоремонтний завод" та ТОВ "Мегалайт Груп".

Проте, вказані доводи контролюючого органу спростовуються наданими позивачем суду первинними документами.

Крім того, у період, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "ОСОБА_4А".

Між ТОВ "Полтавський тепловозоремонтний завод" (Покупець) та ТОВ "ОСОБА_4А" (Постачальник) 01.12.2016 року укладено договір поставки №16/01 від 01.12.2016 згідно якого Постачальник постачає товар, зазначений в Специфікаціях ( а.с. 135-137, т.3).

ТОВ "Полтавський тепловозоремонтний завод" для проведення робіт по договору поставки №16/01 від 01.12.2016 надано лімітні вимоги (а.с. 141-145, т.3).

Поставка товару підтверджується копіями видаткових накладних, складених ТОВ "ОСОБА_4А" на загальну суму постачання згідно договору поставки №16/01 від 01.12.2016 142200,00 грн (з ПДВ), у т.ч.: без ПДВ 118500,00 грн, ПДВ - 23700,00 грн (а.с. 138-140, т.3).

На виконання договору поставки №16/01 від 01.12.2016р. ТОВ "ОСОБА_4А" (постачальник) було складено для ТОВ "Полтавський тепловозоремонтний завод" (отримувач) податкові накладні на суму 142200,00 грн. (з ПДВ) (а.с. 111-113, т.3).

Факт оплати позивачем придбаних ТМЦ відповідачем не оспорюється.

Відповідач посилається на відсутність відомостей щодо видачі довіреностей на отримання ТМЦ від ТОВ "ОСОБА_4, зазначає також, що до перевірки не надано товарно-транспортні накладні та документи про якість (сертифікат відповідності, сертифікат якості, акт технічного приймання, декларація про відповідність та інші документи, що підтверджують якість товару).

Судом встановлено, що позивач придбавав комплектуючі, зокрема у ТОВ "Мегалайт груп" та ТОВ "Модуль ЮА".

Придбані запасні частини для комплектування кришки циліндра 5Д49.78 спч використані позивачем у виробничому процесі для збирання кришок циліндру 5Д49.78 спч. Під час реалізації кришок циліндру 5Д49.78 спч на адресу ТОВ "Векстор" на підприємстві були в наявності комплектуючі, необхідні для збирання даної кришки, отримані на давальницьких умовах по договору №ПТРЗ-2016/55 від 04.07.2016, укладеного з ПАТ "Тепловозоремонтний завод (Код ЄДРПОУ 13962568).

Доводи відповідача з приводу того, що товарно-транспортні накладні, які надавалися позивачем до перевірки з метою підтвердження транспортування ТМЦ від контрагента ТОВ "Мегалайт Груп", містять недоліки у оформленні, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки виходячи з положень Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, а відтак недоліки у їх оформленні або взагалі відсутність ТТН не може свідчити про нереальність господарських операцій з купівлі-продажу ТМЦ.

Відсутність ТТН представник позивача пояснив тим, що придбаний товар у ТОВ "ОСОБА_4А" малогабаритний та незначної ваги (вага однієї поставки не перевищує 7 кг), тому для доставки цього товару були залучені перевізники ТОВ "Нова Пошта", що підтверджується доданою до матеріалів справи копією декларації (а.с. 233, т.1).

Крім того, судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Векстор".

Між ТОВ "Полтавський тепловозоремонтний завод" (Постачальник) та ТОВ "Векстор" (Замовник) 30.06.2016 року укладено договір поставки №ПТРЗ030/2016, згідно якого Постачальник постачає товар, зазначений в Специфікаціях (а.с.194-196, т.3).

Пунктом 1.2. умов Договору передбачено, що найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість товарів: відповідно до Специфікацій. Виробник товарів: відповідно до Специфікацій.

Ціна (сума, загальна вартість) цього Договору становить 12339655,20 грн, у тому числі ПДВ 2056609,20 грн /пункт 1.3 умов Договору/. Ціна за одиницю товару зазначається у Специфікаціях.

Місце та умови поставки товарів: товар постачається за рахунок та транспортом Замовника на умовах самовивезення /пункт 5.2. умов Договору/.

Згідно до Специфікації №1 (додаток №1 до договору №ПТРЗ-030/2016 від 30.06.2016) перелік товару на загальну суму 12 339 655,20 грн, у т.ч.: ПДВ 2 056 609,20 грн, наступний: Кришка циліндра 5Д49.78СБ 146 шт., Кришка циліндра 5Д49.78.1Пзап 141 шт. (а.с. 197, т.3).

Відповідно до наданих видаткових накладних (а.с. 114-131. т.3) №53 від 02.08.2016, №58 від 15.08.2016, №63 від 30.08.2016, №93 від 03.10.2016, №114 від 02.11.2016, №142 від 06.12.2016, №148 від 16.12.2016, №153 від 27.12.2016, №159 від 28.12.2016, товарно-транспортних накладних (а.с. 128-134, т.3) від 02.08.2016, 15.08.2016, 30.08.2016, 03.10.2016, 02.11.2016, 06.12.2016, 16.12.2016, 27.12.2016, 28.12.2016 підтверджено, що загальна сума постачання ТОВ "Полтавський тепловозоремонтний завод" (Постачальник) ТОВ "Векстор" (Замовник) згідно договору №ПТРЗ-030/2016 від 30.06.2016 складає 11055832,80 грн., у т.ч. ПДВ - 1842638,80 грн: Кришку циліндра 5Д49.78 СПЧ (далі закрита) у кількості 146 шт; Кришку циліндра 5Д49.78.1.Пзап (далі відкрита) у кількості 103 шт.

На виконання договору поставки ПТРЗ-030/2016 від 30.06.2016 було ТОВ "Полтавський тепловозоремонтний завод" (постачальник) складено для ТОВ "Векстор" (отримувач) податкові накладні на суму 11494117,60 грн (з ПДВ), в т.ч.: без ПДВ - 9578431,33 грн, ПДВ - 1915686,27 грн

Відповідач посилається на те, що укладений між ТОВ "Полтавський тепловозоремонтний завод" та ТОВ "Векстор" договір не опосередковувався реальним виконанням операції, яка становить його предмет. Фактично ТОВ "Полтавський тепловозоремонтний завод" здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з постачання (продажу) на користь ТОВ "Векстор" при здійсненні поставки за невідомим напрямком і складено первинні документи всупереч норм частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підпунктів 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Відсутність печаток покупця на видаткових накладних, та відсутність ТТН у постачальника не дає підстав для визнання нереальності господарської операції з ТОВ "Векстор".

Окрім того, ланцюг постачання від виробника позивача посереднику ТОВ "Векстор" - та кінцевому споживачу ПАТ "Укрзалізниця" підтверджується фактичною наявністю зазначеної продукції, із наявними оригінальними паспортами та сертифікатами виробника на кожну одиницю.

Судом встановлено, що після придбання у позивача зазначеної продукції, ТОВ "Векстор" поставив зазначені кришки циліндру 5Д49.78 СПЧ в кількості 146 шт. на адресу філії "ЦЗВ" ПАТ "Укрзалізниця" згідно договору №ЦЗВ-01-00616-01 від 18.04.2016. Зазначена продукція прийнята кінцевим споживачем та знаходиться на відповідальному складському обліку. Позивач є виробником зазначеної продукції і постійно підтримує зв'язок із кінцевими споживачами. Проводиться відповідне гарантійне та сервісне обслуговування виготовленої продукції. Філія "ЦЗВ" ПАТ "Укрзалізниця" направило на адресу позивача листа, згідно якого підтвердила факт отримання від ТОВ "Векстор" 146 кришок циліндру 5Д49.78 СПЧ, виробництва ТОВ "ПТРЗ" (а.с. 126, т.1).

Таким чином, висновки перевіряючих щодо фіктивності поставки ТОВ "ПТРЗ" на адресу ТОВ "Векстор" 146 кришок циліндру 5Д49.78 СПЧ не відповідають дійсності та спростовується фактичною наявністю цієї кількості продукції у кінцевого споживача.

Зазначене повністю спростовує доводи відповідача про безтоварність відносин між ТОВ позивачем та ТОВ "Векстор".

Крім того, Висновком судово-економічної експертизи №590/591 у адміністративній справі №816/178/18 в обсязі наданих для дослідження матеріалів встановлено, що висновки акту Головного управління ДФС у Полтавській області Державної фіскальної служби України "Про результати документальної позапланової перевірки TOB "Полтавський тепловозоремонтний завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 19.07.2017, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 19.07.2017" №1192/16-31-14-03-14/38560924 від 07.09.2017, документально не підтверджуються в частині збільшення суми грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський тепловозоремонтний завод" зі сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 721 116 грн.; визначенння суми завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 1 890 524 грн; збільшення суми грошового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в розмірі 1 388 926 грн.

Фінансово-господарські операції TOB "Полтавський тепловозоремонтний завод" з наступними підприємствами: ТОВ "Векстор", з ТОВ "Клевенс", з ПАТ "Тепловозоремонтний завод", з ПП "Кампус плюс", з TOB "Вторцветметресурс", з TOB "МЕГАЛАЙТ ГРУП", з TOB "МОДУЛЬ ЮА", з ПВКФ "РІК", з ПРАТ "НДІ "Техностандарт" підтверджуються документально договорами, специфікаціями, видатковими та прибутковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт, банківськими виписками, оборотно-сальдовими відомостями, виписками по рахунках 311, 361, 631, лімітними вимогами, податковими накладними, актами звірок, актами списання, податковими деклараціями (а.с. 98-122, т.2).

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

Досліджені судом матеріали справи та зроблені висновки повністю співпадають з висновком експерта, а тому відсутні підстави для неврахування висновку судової економічної експертизи.

Реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Векстор", з ПП "Кампус плюс", з ТОВ "Клевенс", з ПРАТ "НДІ "Техностандарт", з ПВКФ "РІК", з TOB "Вторцветметресурс", з TOB "Модуль ЮА", з TOB "Мегалайт Груп" підтверджується первинними та іншими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи.

Доводи відповідача, викладені в акті перевірки, у відзиві на позов та в апеляційній скарзі не підтверджені будь-якими доказами, ґрунтуються на припущеннях.

Досліджена судом первинна документація відповідає вимогам, установленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, фактичність постачання товарів, виконання робіт/надання послуг ТОВ "Векстор", з ПП "Кампус плюс", з ТОВ "Клевенс", з ПРАТ "НДІ "Техностандарт", з ПВКФ "РІК", з TOB "Вторцветметресурс", з TOB "Модуль ЮА", з TOB "Мегалайт Груп" підтверджена належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, копії яких наявні у матеріалах справи та досліджені судом у ході судового розгляду.

З урахуванням документів, які були надані позивачем під час судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що правові наслідки за вищенаведеними договорами настали, позивачем та його контрагентами виконані договірні обов'язки, первинні бухгалтерські документи оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту та витрат по взаємовідносинам з ТОВ "Векстор", з ПП "Кампус плюс", з ТОВ "Клевенс", з ПРАТ "НДІ "Техностандарт", з ПВКФ "РІК", з TOB "Вторцветметресурс", з TOB "Модуль ЮА", з TOB "Мегалайт Груп".

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Також податковим органом під час перевірки не зазначено та до суду не надано доказів того, що операції вчинені між позивачем та контрагентами не є господарською діяльністю позивача.

Згідно пункту 36.5 статті 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

Частиною 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1 статті 2 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом.

Наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Посилання відповідача на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23.08.2018 року по справі № 757/37738/18-к, колегія суддів вважає також безпідставним, оскільки дане судове рішення ухвалено судом після проведення перевірки та прийняття оскаржуваних рішень, а отже не слугувало підставою для встановлення порушень, за якими прийнято оскаржувані рішення податкового органу.

Крім того, дана ухвала суду прийнята за результатами клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 12017000000001562 - прокурора організаційно-методичного відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва про тимчасовий доступ до документів в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні за підозрою заступника начальника Департаменту локомотивного господарства ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 (Зловживання владою або службовим становищем), ч. 2 ст. 366 (Службове підроблення) КК України.

Ухвала містить в описовій частині посилання на доводи прокурора про те, що технічні умовами ТУ У 35.2-13962568-010:2007, за якими виготовлені кришки циліндрів 5Д49.78.1П зап. та 5Д49.78 сб виробництва ПАТ «Тепловозоремонтний завод», в регіональних центрах стандартизації, метрології та сертифікації не реєструвались, не погоджувались власником зі всіма причетними організаціями, були внутрішньозаводським тимчасовим документом ВАТ «Тепловозоремонтний завод» і не могли бути використані при серійному випуску продукції.

Будь-яких висновків суду щодо ведення податкового обліку дане судове рішення не містить.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів вказує на те, що сам факт порушення кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосубєктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів та специфіку придбаних товарів (послуг) у контрагентів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обовязок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень покладається на такого субєкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарською операцією з придбання товарів сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Вказаний висновок відповідає позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 року по справі № 816/809/17.

Щодо відсутності контрагентів позивача за місцезнаходженням, відсутності матеріальних та трудових ресурсів, колегія суддів зазначає наступне.

Посилання контролюючого органу на відсутність контрагентів позивача за місцезнаходженням, оскільки цей факт не може свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед позивачем, як не може свідчити про вказане і відсутність достатніх (на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів, зокрема транспортних засобів, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин контрагенти позивача не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання договорів з метою виконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Також, позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, зокрема і щодо подання звітності та декларування податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Таким чином, з урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності підприємства, та враховуючи висновки податкового органу викладені в акті перевірки, надані сторонами докази, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи (позивача), та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено реальність проведених операцій з контрагентами.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 250, 308, 310, п. 1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2018р. по справі № 816/178/18- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_6Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повний текст постанови складено 21.12.2018.