Постанова № 78770042, 17.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бегунца А.О.

суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Давиденко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.09.2018, суддя С.М. Гелета, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 01.10.18 по справі № 818/2170/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Сумській області

про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі - відповідач, ГУПН в Сумській області), в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Сумській області від 08.05.2018 № 832 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Краснопільського відділення поліції" в частині звільнення зі служби в поліції у дисциплінарному порядку ОСОБА_1; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Сумській області від 08.05.2018 № 254 о/с по особовому складу про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1; поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого в слідчому відділенні Краснопільського відділення поліції Охтирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області з 08.05.2018; стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 08.05.2018 до прийняття судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача підстав для звільнення не було, службове розслідування не проводилося належним чином, від надання пояснень позивач не відмовлявся, а саме службове розслідування відбувалося упереджено. Відповідач в спірному наказі не зазначив, що не виконав позивач і в зв'язку із чим до нього застосували такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення, висновок службового розслідування посилається виключно на порушене кримінальне провадження, але на даний час вирок суду відсутній.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 03.05.2018 працівниками прокуратури Сумської області, УСБУ в Сумській області, Сумського Управління ДВБ НП України, в рамках досудового розслідування кримінального провадження, відомості про яке 02.05.2018 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №4201820000000102 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, було документовано факт вимагання та отримання неправомірної вигоди в сумі 7000 грн. слідчим слідчого відділення Краснопільського ВП ОСОБА_1

03.05.2018 слідчим прокуратури Сумської області проведено обшук у службовому кабінеті №1 ОСОБА_1, під час якого вилучено: дві банківські картки "Приватбанку", копії матеріалів кримінального провадження №12018200180000087 на 22 арк. та незаповнений бланк протоколу допиту свідків з підписами та рукописним текстом "З моїх слів записано вірно, мною прочитано" без зазначення будь-якої іншої інформації.

Наказом від 04.05.2018 №606 призначено проведення службового розслідування за фактом внесення відомостей до ЄРДР зазначеного кримінального правопорушення. За результатами якого 08.05.2018 затверджено висновок службового розслідування.

Наказом від 08.05.2018 №832 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Краснопільського відділення поліції", а також від 08.05.2018 №254 о/с "По особовому складу", позивача за порушення службової дисципліни звільнено зі служби в поліції у дисциплінарному порядку.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані накази про притягнення позивача до відповідальності прийняті з урахуванням всіх обставин справи та в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників.

Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про його звільнення зі служби в поліції у зв'язку із порушенням кримінальної справи та вручення підозри по кримінальному провадженню №4201820000000102 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, з огляду на наступне.

В провадженні Краснопільського ВП знаходилося кримінальне провадження №№12018200180000087, яке було розпочато в зв'язку із тим, що 10.04.2018 до Краснопільського ВП надійшло повідомлення про те, що до Миропільської лікарні за медичною допомогою звернувся неповнолітній ОСОБА_4, встановлено діагноз: "ссадини на обличчі". У лікувальному закладі ОСОБА_4 повідомив, що його побив знайомий (ЖЄО Крпанопільського ВП №1474).

Слідчим відділення Краснопільського ВП за результатами розгляду матеріалів ЖЄО №1474 внесено відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування під №12018200180000087 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.

Заступником начальника Краснопільського ВП - начальником слідчого відділення капітаном поліції Бондарем О.В., проведення досудового розслідування доручено ОСОБА_1

Однак, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 є наявність в його діях саме дисциплінарного проступку, і не пов'язано із повідомленням останнього про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Так, за результатами проведення службового розслідування обставини допущення порушення службової дисципліни знайшли своє підтвердження, у висновку зазначено факти порушення вимог ст.ст. 2,7,9,77,104 КПК України позивачем, як слідчим під час проведення досудового розслідування кримінального провадження №12018200180000087, тому у відповідача були наявні підстави для видання наказу Головного управління Національної поліції в Сумській області від 08.05.2018 № 832 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1, який в подальшому було реалізовано шляхом видання наказу Головного управління Національної поліції в Сумській області від 08.05.2018 № 254 о/с по особовому складу про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1.

У висновку службового розслідування від 08.05.2018 зазначено і підтверджується долученими до матеріалів справи письмовими доказами порушення, які були допущені слідчим ОСОБА_1 під час проведення досудового розслідування кримінального провадження №12018200180000087.

Так, матеріалами справи підтверджується, що під час проведення обшуку в службовому приміщенні ОСОБА_1 було вилучено матеріали кримінального провадження №12018200180000087, в т.ч. і протокол допиту ОСОБА_1 потерпілого ОСОБА_4 з приводу обставин учиненого злочину, але протокол фіксації вказаної слідчої дії не містить записів щодо дати її проведення, номера провадження, у рамках якого остання здійснювалася. Посилання позивача на те, що допит проводився дільничним, а не позивачем, а тому не він повинен оформлювати протокол допиту, суд визнає необґрунтованим, оскільки згідно протоколу допиту, долученого до матеріалів справи, даний протокол підписано позивачем, як слідчим, в провадженні якого перебуває зазначене кримінальне провадження. Також, під час обшуку була вилучена пам'ятка про процесуальні права та обов'язки потерпілого, яка не містить дату її одержання ОСОБА_4 та його законним представником, не містить підпису слідчого ОСОБА_1. Крім того, у матеріалах кримінального провадження №12018200180000087 наявний протокол допиту потерпілого ОСОБА_4 без дати, часу його проведення та текстуального відображення показів, описова частина показів взагалі відсутня. При цьому, ОСОБА_4 підписаний та підписаний його законним представником у присутності якого проводився допит, що є грубим порушенням ст. 104 КПК України.

11.04.2018 ОСОБА_1 відібрав пояснення у ОСОБА_7 щодо нанесення ним ударів ОСОБА_4 Свою вину у спричиненні тілесних ушкоджень неповнолітньому, ОСОБА_7 визнав в повному обсязі, але в період з 13.04.2018 ОСОБА_1 не звернувся із клопотанням до слідчого судді для проведення судово- медичної експертизи.

Як зазначено у висновку службового розслідування ОСОБА_1 з метою визначення ступеню спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, не вжито жодних заходів щодо призначення судово-медичної експертизи та не допитано всіх свідків даної події в зв'язку із визнанням вини ОСОБА_7

Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 242 КПК України слідчий або прокурор зобов'язані звернутися з клопотанням до слідчого судді для проведення експертизи щодо встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначав, що законний представник потерпілого ОСОБА_4 відмовилася від проходження експертизи. Разом із тим, слід зазначити, що нормою ст. 242 КПК України передбачено звернення до суду слідчого без попереднього узгодження такого клопотання із потерпілим. Проведення експертизи чи відмова у проведенні має вирішуватися лише під час проведення відповідної експертизи.

Згідно пояснень ОСОБА_7 від 13.04.2018 свідками нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 було чотири особи. В рамках досудового розслідування слідчий ОСОБА_1 допитав в якості свідка тільки ОСОБА_8, інших трьох свідків не було допитано.

В подальшому, до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 долучено заяву потерпілого ОСОБА_4 від 03.05.2018, в якій потерпілий просить закрити кримінальне провадження, розпочате за фактом спричинення йому тілесних ушкоджень, у зв'язку з його примиренням із ОСОБА_7 та відсутністю до останнього претензій матеріального та морального характеру. Також до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 долучено заяву потерпілого ОСОБА_9 від 03.05.2018, в якій законний представник потерпілого просить закрити кримінальне провадження, розпочате за фактом спричинення тілесних ушкоджень, у зв'язку з примиренням із ОСОБА_7 та відсутністю до останнього претензій матеріального та морального характеру. Дані заяви не містять підпису ОСОБА_1, як слідчого який прийняв дані заяви, а заяву неповнолітнього ОСОБА_4 не підписано законним представником ОСОБА_9, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно своїх функціональних обов'язків, затверджених 21.03.2018 т.в.о. начальника Краснопільського ВП, ОСОБА_1 зокрема несе особисту відповідальність за законність та своєчасність здійснення слідчих (розшукових) процесуальних дій.

В даному випадку, матеріалами справи підтверджується, що при проведенні досудового розслідування ОСОБА_1 вчинив дисциплінарні проступки, що виразилося у ігноруванні покладених функціональних обов'язків, Присяги працівника поліції, текст якої закріплено ст.64 ЗУ "Про Національну поліцію", ст.ст. 1, 7 Дисциплінарного статуту органу внутрішніх справ України, ст. З, п.1,2 ч.1 ст. 18 ЗУ "Про Національну поліцію", вимог Розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, які затверджені Наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, допущені порушення вимог статей 2,7,9,77,104 КПК України під час досудового розслідування кримінального провадження №12018200180000087, на підставі ст..ст.2,12,14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 заперечував факт доручення йому досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018201800000087 від 11.04.2018 відкритому за ч.1 ст. 125 КК України, за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4

Колегія суддів відхиляє такі твердження апелянта, оскільки останні є безпідставними і спростовуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами.

Відповідно до ст. п.1 ч. 2 ст. 39 КПК України керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування.

Згідно ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

Відповідно до доручення від 13.04.2018 за підписом начальника СВ Краснопільського ВП Охтирського ВП ГУНП в Сумській області капітана поліції Бондаря О.В. досудове розслідування у вищезазначеному кримінальному провадженні було доручено слідчому ОСОБА_1

Згідно скріншоту з ЄРДР по руху кримінального провадження №120182001800000087, ОСОБА_1 11.04.2018 о 18:34 прийняв до провадження матеріали вказаного кримінального провадження за допомогою особистого службового носія ключової інформації.

Таким чином, начальником слідчого відділу визначено слідчого, надано доручення ОСОБА_1 про проведення досудового розслідування і слідчий ОСОБА_1 прийняв до провадження матеріали кримінального провадження, шляхом внесення про це відомостей до Реєстру.

Відсутності реєстрації в канцелярії Краснопільського ВП будь-яких доручень по кримінальному провадженні не впливає на факт прийняття ОСОБА_1 до свого провадження кримінального провадження №12018200180000087, і в подальшому вчинення процесуальних дій ОСОБА_1, як слідчим по вказаному кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на те, що він не отримував у передбачений законом спосіб до провадження матеріали кримінальної справи №12018200180000087 для здійснення досудового розслідування.

Також, колегія суддів не погоджується із доводами апелянта про те, що у відповідача не було правових підстав для проведення службового розслідування.

Так, відповідно до п.2.2.2 Наказу МВС України від 12.03.2013 №230 реєстрація в ЄОДР відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення є підставою для проведення службового розслідування.

Саме в рамках кримінального провадження №12018200180000087, яке знаходилося в провадженні позивача, і було внесено прокуратурою Сумської області відомості до ЄРДР під №420182000000102 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, за фактом вимагання та отримання неправомірної вигоди слідчим слідчого відділу Краснопільського ВП, старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 по відношенню до підозрюваного ОСОБА_7 щодо вирішення питання про не притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення та закриття провадження №12018200180000087. Саме в рамках проведення службового розслідування були встановлені вищезазначені обставини.

Посилання позивача та представника позивача на те, що в подальшому кримінальне провадження №12018200180000087 було закрито, судом до уваги не приймається, оскільки дані обставини не були підставою для винесення спірних наказів, зазначені дії відбувалися вже після звільнення позивача із займаної посади та не є предметом дослідження в межах даної справи.

В даному випадку, порушення, що стали підставою для звільнення позивача із займаної посади, стало невиконання вимог КПК України під час проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню №12018200180000087, а саме наявність неоформлених належним чином протоколів допиту осіб, причетних до кримінального правопорушення, наявність в особистому службовому кабінеті протоколів допиту осіб, проведених неналежним чином, відсутність реквізитів протоколу допиту, відсутність підпису слідчого на протоколах допитів при наявних підписах осіб, в межах зазначеного кримінального провадження.

Щодо доводів апелянта про ненадання можливості надати пояснення при проведенні службового розслідування, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно висновку службового розслідування, 05.05.2018 у приміщенні слідчого відділу УСБУ в Сумській області в рамках кримінального провадження ОСОБА_1 було запропоновано надати пояснення з приводу надзвичайної події за його участі, повідомлення про підозру та допущені порушення КПК України під час проведення досудового розслідування кримінального провадження №12018200180000087. ОСОБА_1 письмово відмовився, посилаючись на положення ст. 63 Конституції України. Представником відповідача надано суду письмові відмову від надання пояснень від 05.05.2018 на підставі ст. 63 Конституції України.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що оскаржувані накази про притягнення позивача до відповідальності прийняті з урахуванням всіх обставин справи та в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні "Петриченко проти України" (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Отже, інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 245, 246, 250, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 по справі № 818/2170/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 21.12.2018.