Постанова № 78770033, 21.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Харківський апеляційний адміністративний суд у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду заяву Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 про прийняття додаткової постанови по адміністративній справі за апеляційною скаргою Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2018р. по справі № 1640/2615/18

за позовом Головного управління ДФС у Полтавській області

до Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 третя особа Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Полтавській області (в подальшому - ГУ ДФС у Полтавській області) звернулося до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (в подальшому - ФОП ОСОБА_1), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 27410,49 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2018 р. позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2018 р. в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача податку на доходи фізичних осіб в сумі 26708,91 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного від 10.12.2018 р. апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2018 р. по справі № 1640/2615/18 скасовано в частині стягнення з ФОП ОСОБА_1 суми коштів за податковим боргом з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, у розмірі 25742 грн. 12 коп.; в цій частині прийнято постанову, якою відмовлено в задоволенні позову; в іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2018 р. залишено без змін.

17.12.2018 р. до Харківського апеляційного адміністративного суду надійшла заява ФОП ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, яким, відповідно до ч. ч. 1, 3, 5 ст. 139 КАС України, стягнути з ГУ ДФС у Полтавській області на його користь витрати по сплаті судового збору в розмірі 2643 грн. і витрати на правничу допомогу в розмірі 6100 грн. На підтвердження обґрунтованості заяви відповідачем надано: копію договору про надання правничої допомоги; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; копію акту виконаних робіт; копію квитанцій про сплату за правничу допомогу; розрахунок судових витрат, а також зазначено, що оригінал квитанції про сплату судового збору знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши докази по справі, зазначає наступне.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 цієї статті, якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Судовим розглядом встановлено, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 р. апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково, проте, апеляційним судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, за подання апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 2643 грн., що підтверджується квитанцією № 8694 від 24.09.2018 р.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що заява відповідача в частині відшкодування йому витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги підлягає частковому задоволенню та на користь ФОП ОСОБА_1 підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 2493,40 грн.

Щодо заяви апелянта в частині відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6100 грн. суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що на підтвердження витрат професійну правничу допомогу відповідачем надано: копію Договору-доручення про надання правничої допомоги від 17.09.2018 р., укладеного між адвокатом Линник С.І. та відповідачем; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Линник С.І.; копію акту приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги від 11.12.2018 р.; розрахунок судових витрат; копію квитанцій від 17.09.2018 р. та від 11.12.2018 р.

Як вбачається зі змісту копії вищезазначених квитанцій, адвокат Линник С.І. прийняла від ФОП ОСОБА_1 за надання правничої допомоги гонорар у сумі 4000 грн. та за відрядження - 2100 грн.

Проте, в цих квитанціях відсутня інформація, за яку саме правничу допомогу, в якій справі, та за яким договором, сплачено кошти.

Крім того, копія квитанцій не є належним доказом оплати коштів, оскільки така оплата може бути підтверджена лише оригіналом розрахункового документу.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем не надано належних доказів понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, заява апелянта в частині відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6100 грн. залишається без розгляду.

Відповідно до п. 3 ч. 1. ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Керуючись ст. ст. 139, 252, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2493 (дві тисячі чотириста дев'яносто три) гривні 40 копійок.

Заяву ОСОБА_1 в частині відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6100 гривень - залишити без розгляду.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.