Вирок № 78769227, 21.11.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.11.2018 Справа №607/12407/16-к

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Базана Л.Т.

при секретарях с/з Гнатенко І.В., Пастернак О.В.,

Стус К.І., Григорусь О.М., Гончаренко Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12016210010002698 про обвинувачення

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Тернополя, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, працюючого інженером -енергетиком ТОВ «ІНТЕРТЕЛЕКОМ», жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,

за участю: прокурорів - Солтис Н.О., Побер І.І. та Юськів О.В., потерпілого - ОСОБА_7, представника потерпілого - ОСОБА_8, захисника - Жовтого М.М., обвинуваченого - ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ:

Так, 05 серпня 2016 року близько 00 год. 50 хв. в обвинуваченого ОСОБА_6, який перебував поблизу 1-ого під'їзду у дворі будинку АДРЕСА_2 під час словесного конфлікту із ОСОБА_7, на ґрунті особистих неприязних відносин, які виникли раптово, виник злочинний умисел, направлений на спричинення наведеному потерпілому тілесних ушкоджень, реалізовуючи який він тоді ж і там же, умисно наніс ОСОБА_7 1 удар кулаком правої руки в його праву ділянку обличчя, унаслідок чого спричинив останньому середньої тяжкості тілесні ушкодження у виді закритих переломів кісток лицевого скелета справа - виличної кістки, верхньощелепної в ділянці однойменного синуса та зовнішньої стінки очниці із розходженням лобно-виличного шва і крововиливом у порожнину верхньощелепного синуса, крововиливи у білкову оболонку та синець повік правого ока, синець правої щічної ділянки, травматичний злам коронкової частини 2-го верхнього зуба.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, не визнав та пояснив, що у нього не було наміру наносити тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_7 і він захищав свою матір. Так, 05 серпня 2016 року близько 01 год. біля під'їзду АДРЕСА_3 компанія молодих людей на лавочці розпивала алкогольні напої під його, обвинуваченого, вікном квартири. В процесі цього ОСОБА_7 справляв свою природну потребу під вказаним вікном, на що його, обвинуваченого, матір, яка перебувала у квартирі, зробила потерпілому зауваження, на що у відповідь почула нецензурну лайку у свою сторону, після чого вийшла на вулицю та зробила потерпілому ще одне зауваження. Тоді потерпілий ОСОБА_7, розмахуючи своїм статевим органом направився у її сторону і хотів нанести удар, після чого на вулицю також вийшов він, обвинувачений, та штовхнув потерпілого правою рукою у ліву частину обличчя, внаслідок чого останній впав у кущі. Перед кущем, у який впав потерпілий, знаходився виступаючий бордюр, на який він, ОСОБА_7, міг впасти. Вказав також про те, що свідок ОСОБА_10 не могла нічого бачити, оскільки забігала у будинок в той момент, коли він, обвинувачений, виходив з даного будинку на вулицю, а свідок ОСОБА_11 сиділа в стані алкогольного сп'яніння з пляшкою у руках на бордюрі, просила вибачення і обіцяла все помити після свого друга. Доповнив, що його, обвинуваченого батьки, відшкодували потерпілому ОСОБА_7 витрати на лікування у сумі близько 10 000 грн.

Механізм розвитку подій, що мали місце 05 серпня 2016 року близько 01 год. біля під'їзду №1 по АДРЕСА_4 у м.Тернополі, ОСОБА_6 відтворив під час проведення 11 жовтня 2016 року слідчого експерименту із ним, протокол із таблицею ілюстрацій до якого було досліджено судом під час судового розгляду, з якого слідує аналогічне тому, що повідомив під час свого допиту в судовому засіданні обвинувачений.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, його винуватість у скоєнні даного кримінального правопорушення повністю доводиться дослідженими під час судового розгляду доказами у кримінальному провадженні:

- показаннями потерпілого ОСОБА_7, який в судовому засіданні пояснив, що подія відбувалась з 04 на 05 серпня 2016 року. У той вечір він, потерпілий, гуляв у компанії із ОСОБА_10, ОСОБА_17 та ОСОБА_11, з якими близько 23 год. 30 хв. прийшли до будинку, що по АДРЕСА_4, у м.Тернополі, де присіли на лавочку біля під'їзду №1, при цьому не шуміли та не вживали спиртних напоїв. Приблизно через 15 хв. обвинувачений ОСОБА_6 вибіг із будинку та наніс йому, потерпілому, удар правою рукою, у якій щось було, в праву частину обличчя, від якого він, ОСОБА_7, впав у кущі на спину та втратив свідомість. Тоді ж за обвинуваченим вибігли його батьки, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які не могли бачити нанесення удару. Після цього, батьки обвинуваченого ОСОБА_6 забрали останнього додому. В подальшому, було викликано працівників поліції та швидку медичну допомогу. Батьки обвинуваченого відшкодували витрати на лікування у сумі близько 8300 грн. Доповнив, що у той день вживав 0, 5 л пива в обідню пору доби, унаслідок чого у нього, потерпілого, було клінічне сп'яніння, а не фізичне. Заперечив те, що справляв свої природні потреби біля вікна обвинуваченого та не намагався нанести удар ОСОБА_14 Коли прибули працівники поліції, то він, потерпілий, змивав кров з обличчя у квартирі ОСОБА_10, а свідок ОСОБА_12 пішов із працівниками поліції до квартири обвинуваченого ОСОБА_6, де вхідні двері їм ніхто не відчинив;

- показаннями допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_10, яка пояснила, що дана подія мала місце 05 серпня 2016 року. Так, у той вечір вона, свідок, проводила час із потерпілим ОСОБА_7, ОСОБА_12 та ОСОБА_11, спиртних напоїв не вживали і близько 00 год. знаходились біля під'їзду №1, що по АДРЕСА_4 у м.Тернополі. Тоді із жінка вікна будинку почала кричати до них, на що ніхто не відреагував. До хвилини часу, після цього, вибіг обвинувачений ОСОБА_6, який наніс удар кулаком правої руки, у якому було щось металеве, потерпілому ОСОБА_7, у обличчя, від якого останній впав на кущ спиною та втратив свідомість. Одразу після цього із будинку вибігли батьки обвинуваченого ОСОБА_6, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, де остання почала її, ОСОБА_10, ображати непристойними словами. Заперечила те, що в процесі події ОСОБА_7 намагався нанести удар матері обвинуваченого ОСОБА_6 В подальшому, ОСОБА_12 викликав працівників поліції, а вона, свідок, працівників швидкої медичної допомоги. Надалі, потерпілого було доставлено в лікарню. Тоді, вона, свідок, бачила у потерпілого ОСОБА_7 тілесні ушкодження, а саме: вибитий зуб, подряпини на спині, синці на обличчі та садно ока;

- показаннями свідка ОСОБА_12, який у судовому засіданні пояснив, що все відбувалось 05 серпня 2016 року по АДРЕСА_4 у м.Тернополі. Тоді біля вказаного будинку був він, ОСОБА_12, потерпілий ОСОБА_7 та свідки ОСОБА_11 і ОСОБА_10, де стояли та спілкувались між собою близько 30 хв., алкогольних напоїв не вживали. Тоді ж з вікна будинку невідома жінка зробила їм зауваження,, після чого через короткий проміжок часу із будинку вибіг ОСОБА_6 із своїми батьками та наніс удар ОСОБА_7 рукою у ділянку обличчя, внаслідок чого потерпілий впав на спину. Потерпілий жодних дій в сторону матері обвинуваченого ОСОБА_6 не вчиняв. Після нанесеного удару обличчя ОСОБА_7 було у крові. В подальшому, він, свідок ОСОБА_12, викликав працівників поліції, а обвинувачений зі своїми батьками повернулись у свою квартиру;

- показаннями допитаної під час судового розгляду свідка ОСОБА_11, яка пояснила, що у серпні 2016 року домовилась з потерпілим -ОСОБА_7 та свідками ОСОБА_12 і ОСОБА_10 піти погуляти у парк. Близько 00 год. хлопці проводили дівчат до місць їхнього проживання, а саме до АДРЕСА_4 у м.Тернополі. Близько 10 хв. вони знаходились у дворі будинку за вказаною адресою, біля під'їзду №1. Надалі, із вікна будинку почала кричати жінка - мати обвинуваченого ОСОБА_6 На її крик ніхто не реагував і нічого не говорив у відповідь, після чого з під'їзду вибіг ОСОБА_6 з батьками і наніс удар потерпілому ОСОБА_7 рукою у обличчя, внаслідок чого потерпілий впав на спину. На обличчі ОСОБА_7 після удару було багато крові. До нанесення удару потерпілий ОСОБА_7 не вчиняв жодних дій в сторону обвинуваченого та його сім'ї;

- протоколом прийняття усної заяви про вчинення кримінального правопорушення від 05 серпня 2016 року, відповідно до якого заявник ОСОБА_7 тоді повідомив працівникам поліції про те, що 05 серпня 2016 року близько 00 год. 50 хв. невстановлена особа, перебуваючи біля під'їзду №1 по АДРЕСА_4, в м.Тернополі, нанесла удар рукою в область його обличчя, в результаті чого спричинила останньому тілесні ушкодження;

- протоколом огляду місця події із таблицею ілюстрації від 05 серпня 2016 року, за яким було оглянуто прибудинкову територію, а саме територію біля входу в під'їзд АДРЕСА_3, зафіксовано там обстановку, зроблено змиви речовини бурого кольору;

- протоколом проведення слідчого експерименту разом із додатком до нього від 17 вересня 2016 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_7 відтворив те, яким чином ОСОБА_6 05 серпня 2016 року близько 01 год., перебуваючи біля під'їзду №1 по АДРЕСА_4, в м.Тернополі, наніс удар кулаком правої руки в праву ділянку обличчя потерпілого, від чого останній впав на спину на прилягаючу поверхню;

- протоколом проведення слідчого експерименту разом із додатком до нього від 16 вересня 2016 року, за яким свідок ОСОБА_10 відтворила те, яким чином ОСОБА_6 05 серпня 2016 року близько 01 год., перебуваючи біля під'їзду №1 по АДРЕСА_4, в м.Тернополі, наніс удар кулаком правої руки в ділянку обличчя ОСОБА_7, від чого останній впав на прилягаючу поверхню;

- висновком судово-медичної експертизи №1421 від 29 вересня 2016 року, з якого вбачається, що у ОСОБА_7 були виявлені наступні ушкодження: закриті переломи кісток лицевого скелета справа - виличної кістки, верхньощелепної в ділянці однойменного синуса та зовнішньої стінки очниці із розходженням лобно-виличного шва і крововиливом у порожнину верхньощелепного синуса; крововиливи у білкову оболонку та синець повік правого ока, синець правої щічної ділянки, травматичний злам коронкової частини 2-го верхнього правого зуба. Травма правої половини обличчя супроводжувалась нейропатією (розлади функції) другої гілки трійчастого нерва. З приводу вказаних вище переломів кісток лицевого скелета справа ОСОБА_7 12 серпня.2016 було проведено оперативне втручання - металоостеосинтез вилично-орбітального комплексу. Відмічені у ОСОБА_7 ушкодження, зважаючи на їх вид, розташування, відсутність ознак консолідації (зрощення) переломів та відомості про проведення оперативного втручання, а також забарвлення синців і властивості країв зламу зуба, утворилися від дії тупого предмета з обмеженою травмуючою поверхнею незадовго до його поступлення у лікувальний заклад. Встановлені у ОСОБА_7 травматичні зміни за ознакою тривалого (більш 21 доби) розладу здоров'я належать до середньої тяжкості. Утворення відмічених у ОСОБА_7 ушкоджень за повідомлених ним при експертизі обставин (05 серпня 2016 року близько 01 год. біля під'їзду АДРЕСА_3, незнайомий наніс удар в праву половину обличчя. Від нанесеного удару впав спиною на кущі.) - не виключається;

- висновком судово-медичної експертизи №1770 від 28 жовтня 2016 року, згідно якого встановлено, що ОСОБА_7 дією тупого предмета з обмеженою травмуючою поверхнею спричинена травма правої половини лицевої частини голови у виді закритих переломів кісток лицевого черепа - виличної, верхньощелепної в ділянці однойменного синуса, зовнішньої стінки очниці із розходженням лобно-виличного шва та крововиливом у порожнину верхньощелепного синуса, а також крововиливу у білкову оболонку правого ока, синця його повік і синця правої щічної ділянки, травматичного зламу коронкової частини 2-го верхнього правого зуба. Вказана вище травма правої половини обличчя не властива для ушкоджень, що виникають при падінні з висоти власного зросту на тверду поверхню (падінні на площині). У наданих матеріалах кримінального провадження не виявлено задокументованих даних щодо його падіння і контактування з "бордюром, камінням, дерев'яним предметом чи іншою твердою конструкцію". У протоколах слідчого експерименту від 11 жовтня 2016 року за участю підозрюваного ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_14 і ОСОБА_13 (у тексті та фототаблицях) відсутні конкретні відомості щодо можливого механізму травмування ОСОБА_7 Із показів підозрюваного ОСОБА_6 вбачається, що він "відштовхнув ОСОБА_7 ... після чого ОСОБА_7 впав правою частиною тіла на прилягаючу поверхню (кущі та бордюр). ...вказати яким чином ОСОБА_7 перебував на прилягаючій поверхні після падіння не можу, так як не бачив цього". Свідок ОСОБА_14 "відтворила механізм спричинення поштовху ОСОБА_7, а саме правою рукою приклала до лівої ділянки обличчя і після чого відштовхнула ОСОБА_7 Яким чином ОСОБА_7 впав на прилягаючу поверхню не відомо". Свідок ОСОБА_13 показав, "що після поштовху ОСОБА_7 впав правою частиною тіла в напрямку бордюру та кущів";

- висновки судово-медичних експертиз №1421 від 29 вересня 2016 року та №1770 від 28 жовтня 2016 року підтвердила допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_15, яка пояснила, що у потерпілого ОСОБА_7 були виявлені тілесні ушкодження середньої тяжкості, які визначались за ознакою тривалого розладу здоров'я, виду травм та процесу загоєння. Падіння на площину - виключається. Зуб потерпілого, зазначений у висновку експерта та стоматологом - один і той сам зуб;

- висновком судово-медичної експертизи №472 від 09 вересня 2016 року, з якого вбачається, що кров ОСОБА_7 належить до групи А (ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0;

- висновком судово-медичної експертизи №474 від 28 вересня 2016 року, згідно якого в сліді на марлевому тампоні зі змивом (об. №1), вилученому в ході проведення огляду місця події, знайдено кров людини, яка може походити від особи (осіб), для крові якої властивий виявлений антиген А, що не виключає можливості належати крові ОСОБА_7

Крім цього, в процесі судового розгляду були допитані наступні свідки:

- ОСОБА_14 - матір обвинуваченого, яка пояснила, що близько 00 год. 05 серпня 2016 року вона прокинулась від шуму на вулиці, що лунав біля її під'їзду. Тоді вона побачила, що до вікна її кухні підійшов невідомий чоловік, який розстібав свої штани з метою справити свою природну потребу, на що вона, свідок, зробила зауваження останньому, у відповідь на яке у свою сторону почула нецензурну лайку. В подальшому, вона, ОСОБА_14, вийшла на вулицю, де побачила двох дівчат, які проживають у тому ж будинку, що і вона, а саме по АДРЕСА_4, у м.Тернополі. Компанія була у стані алкогольного сп'яніння, вони сиділи на лавочці та розпивали спиртні напої. Цивільна дружина потерпілого ОСОБА_7 сиділа з пляшкою алкогольного напою біля потерпілого, який справляв свою природну потребу, а під лавочкою, на якій вони сиділи, також були пляшки з-під алкогольних напоїв. Тоді ж у сторону її, свідка ОСОБА_14, направлявся потерпілий ОСОБА_7, застібаючи бігунок своїх штанів і висловлюючись в її сторону нецензурною лайкою і замахуючись на неї рукою. У той же час із будинку вибіг обвинувачений - син свідка ОСОБА_14 та чоловік останньої. Обвинувачений ОСОБА_6 відштовхнув потерпілого ОСОБА_7 рукою (долонею) у обличчя, внаслідок чого останній впав у кущі. Після цього, ОСОБА_11 побігла у будинок і не була очевидцем даної події, а інша дівчина була у стані алкогольного сп'яніння і вона, свідок ОСОБА_14, не розуміла, що та говорить. Після цього, інший, невідомий їй, ОСОБА_14, чоловік утік з місця події, а дівчина, яка залишилась, вибачилась і пообіцяла все прибрати після ОСОБА_7 На наступний день прийшли працівники швидкого реагування та повідомили, що на її, свідка, сина - ОСОБА_6, написана заява за нанесення тілесних ушкоджень. Тоді вона, свідок ОСОБА_14, зі своїм чоловіком пішли у лікарню провідати потерпілого ОСОБА_7, де останній заявив, що вони мають відшкодувати йому моральну шкоду, на що вони погодились оплатити лікування взамін на те, що потерпілий не буде писати заяву на їхнього сина ОСОБА_6 Вона, свідок ОСОБА_14, зі своїм чоловіком оплатили лікування і в подальшому також надавали потерпілому грошові кошти, після чого почався «шантаж» зі сторони ОСОБА_7;

- ОСОБА_13 - батько обвинуваченого, який пояснив, що подія трапилась близько 23 год. 04 - 05 серпня 2016 року, де, тоді, вночі його розбудив шум на вулиці, оскільки вікно квартири було відчиненим. На лавочці, біля під'їзду АДРЕСА_3, сиділа компанія молодих людей, 2 дівчини та 2 мужчин, які голосно розмовляли та вживали алкогольні напої. Близько 00 год. він, ОСОБА_13, почув, що під його вікном хтось справляє свої природні потреби, на що дружина - ОСОБА_14 відчинила вікно і зробила зауваження, у відповідь на що до неї говорили нецензурною лайкою. Надалі, ОСОБА_14 вийшла на вулицю для того, щоб зробити ще одне зауваження. З-заді неї вийшов свідок ОСОБА_13 та обвинувачений ОСОБА_6 Потерпілий ОСОБА_7 стояв біля вікна у стані сильного алкогольного сп'яніння, однією рукою застібав штани, а іншою замахнувся на свідка ОСОБА_14, хотів нанести їй удар, однак ОСОБА_6 відштовхнув його рукою у ділянку грудей (ударів не наносив), внаслідок чого ОСОБА_7 схилився на кущ. Дівчина, яка знаходилась біля ОСОБА_7 присіла з пляшкою алкоголю у руці та вибачалась перед ОСОБА_14 ОСОБА_12 відійшов в сторону, а інша дівчина пішла до дверей під'їзду. Після того, ОСОБА_13, ОСОБА_6 та ОСОБА_14 пішли додому. На наступний день, працівники поліції повідомили, що потерпілий звернувся із заявою на ОСОБА_6 про нанесення тілесних ушкоджень. Тоді, свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 пішли провідати потерпілого ОСОБА_7 у лікарню, де оплатили останньому витрати на лікування. Також, потерпілий надалі вимагав грошові кошти за моральну шкоду, однак більше грошових коштів йому не надавали.

Вищенаведені показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_13 співвідносяться із обставинами, про які повідомляли наведені свідки під час проведення із ними слідчих експериментів, протоколи з таблицями ілюстрацій до яких від 11 жовтня 2016 року були дослідженими під час судового розгляду.

Даючи оцінку показанням вищевказаних свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_13, аналізуючи їх в сукупності з іншими доказами, суд частково оцінює вказані показання критично.

Зокрема, суд, приймає дані показання до уваги, вважає їх такими, що узгоджуються з іншими доказами в частині розвитку подій, що мали місце 05 серпня 2016 року близько 00 год. 50 хв. поблизу 1-ого під'їзду у дворі будинку АДРЕСА_2 однак, з урахуванням інших доказів, досліджених під час судового розгляду, приходить до переконання про надуманість та недостовірність показань вказаних свідків, а також обставин, вказаних ними під час проведення з останніми слідчих експериментів в частині, що стосується того, що ОСОБА_6 лише відштовхнув потерпілого, від чого той впав, внаслідок того, що ОСОБА_7 замахувався на його, обвинуваченого, матір, своєю рукою, таким чином обороняючи останню.

Оцінюючи наведені показання критично у частині, суд виходить з того, що обвинувачений ОСОБА_6 і свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_13 є сім'єю, а тому суд вважає, що даючи відповідні показання, які, як вказано вище, в частині, що оцінюються судом критично, свідки таким чином намагаються сприяти ОСОБА_6 уникнути кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення або ж пом'якшити її.

Водночас, матеріалами судового провадження спростовується можливість отримання ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесних ушкоджень унаслідок, як вказує обвинувачений, а також, що слідує із показань свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_13, падіння останнього на бордюр від отриманого поштовху, завданого ОСОБА_6

Вищенаведене спростовується, а фактичні обставини отримання умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_7, що встановлені судом, об'єктивно стверджуються показаннями потерпілого ОСОБА_7, які повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та підтверджуються висновками судово-медичних експертиз №1421 від 29 вересня 2016 року та №1770 від 28 жовтня 2016 року, підтриманих експертом ОСОБА_15

Крім цього, обставини нанесення саме умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження обвинуваченим ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_7, що встановлені судом в обвинуваченні, яке визнано доведеним, також підтверджуються першочерговим документом, а саме протоколом прийняття усної заяви про вчинення кримінального правопорушення від 05 серпня 2016 року, де потерпілий вказав на механізм спричинення йому тілесних ушкоджень, що в результаті знайшло своє підтвердження під час судового розгляду на підставі інших досліджених доказів, оцінку яким суд дав вище.

При цьому, що стосується показань обвинуваченого ОСОБА_6 про існування обстановки необхідної оборони, то суд виходить з того, що згідно положень ст.36 КК України право на необхідну оборону виникає лише за певних умов, зокрема, оборона може здійснюватися від суспільно-небезпечного діяння, ознаки якого передбачені кримінальним кодексом, і це посягання має бути реальним, а не уявним.

Відповідно до ч.3 ст.36 КК України перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. У зв'язку з цим кримінальна відповідальність за такі дії настає лише у випадках, спеціально передбачених ст.ст. 118 та 124 КК України.

З аналізованих доказів та матеріалів судового провадження вбачається, що ні обвинувачений ні його родичі жодних тілесних ушкоджень у результаті словесного конфлікту із ОСОБА_7 не отримали, маючи об'єктивну можливість уникнути даного конфлікту, обвинувачений відповідних дій не вживав, місце події не покидав, хоча мав реальну можливість це зробити, а наніс умисний удар кулаком правої руки в праву ділянку обличчя потерпілого, унаслідок чого спричинив останньому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Зважаючи на наведене, а також враховуючи те, що в процесі провадження як досудового розслідування так і судового розгляду обставин, які б свідчили про наявність обстановки необхідної оборони чи перевищення її меж, що б змушувало ОСОБА_6 вчиняти дії по захисту від суспільно-небезпечного посягання, чи завдання ОСОБА_7 тяжкої шкоди, яка явно не відповідала небезпечності посягання або обстановці захисту, з врахуванням стану здоров'я обвинуваченого, а також потерпілого, обстановки, що передувала конфлікту, суд вважає, що наявності необхідної оборони чи перевищення її меж в умисних діях ОСОБА_6 не було.

Таким чином суд, проаналізувавши та оцінивши зібрані докази у кримінальному провадженні, критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_6, які він давав в процесі провадження судового розгляду щодо, як на його думку, наявності у його діях необхідної оборони, вважає їх неправдивими, неспроможними та спрямованими на уникнення ним кримінальної відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення, а також такими, що повністю спростовуються сукупністю зібраних та досліджених доказів, що містяться в матеріалах кримінального провадження, які, при цьому, є належними та допустимими.

Водночас, суд приймає до уваги показання потерпілого ОСОБА_7, вважає їх правдивими, такими що повністю узгоджуються з іншими доказами у кримінальному провадженні, в тому числі показаннями свідків, аналіз яким суд дав вище, у тому числі, шляхом часткового прийняття їх до уваги щодо свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_13, а також об'єктивними даними, що містяться в документах судового провадження.

Зважаючи на наведене, суд, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.1 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6, суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до злочинів середньої тяжкості, фактичні обставини кримінального провадження, особу винуватого, його молодий вік, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання та роботи, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, зокрема, до обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить часткове добровільне відшкодування заподіяної злочином шкоди.

Таким чином, суд вважає, що обвинуваченому, з урахуванням думки потерпілого, слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення, а саме у виді обмеження волі.

Водночас, з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_6, відсутності обтяжуючих його покарання обставин, позитивних даних про особу, суд вважає за можливе на підставі ст.75 КК України звільнити даного обвинуваченого від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та покладенням передбачених п.п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України обов'язків, що буде необхідним та достатнім для виправлення даного обвинуваченого та попередження нових злочинів, оскільки за вищенаведеного виправлення та перевиховання вказаного обвинуваченого можливе без реального відбування останнім призначеного йому судом покарання.

У кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_7 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_6 про стягнення з останнього матеріальної та моральної шкоди, завданої унаслідок кримінального правопорушення на суми зокрема: матеріальної - 16 546, 35 грн. та моральної 100 000 грн., вирішити які слід наступним чином.

За ч.1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Встановлено, що в процесі досудового розслідування потерпілому ОСОБА_7 від сторони ОСОБА_6 було в добровільному порядку відшкодовано грошові кошти, як компенсація матеріальної шкоди, на загальну суму 8 200 грн., 7200 грн. з яких не включено в позовні вимоги потерпілим.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що цивільний позов потерпілого у частині відшкодування решти суми матеріальної шкоди, є обґрунтованим, підтвердженим відповідними документальними доказами та таким, що підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_7 15 546, 35 грн. на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди, відмовивши у задоволенні решти позовних вимог.

Крім цього, відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає, у тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності і справедливості, а також приймає до уваги те, що внаслідок умисних злочинних дій ОСОБА_6 потерпілому було спричинено моральні страждання та душевні хвилювання, які виразились у перенесенні ним сильного нервового стресу унаслідок кримінального правопорушення, необхідності перебувати на лікуванні тривалий час, переносити складні оперативні втручання, що створювало нервозність, змушувало докладати додаткових зусиль до нормалізації свого життя, а тому, з урахуванням наведеного та глибини перенесених страждань потерпілим, суд вважає, що з обвинуваченого ОСОБА_6 слід стягнути на користь потерпілого ОСОБА_7 28 000 грн. на відшкодування завданої унаслідок кримінального правопорушення моральної шкоди, частково задовольнивши таким чином цивільний позов останнього в цій його частині, відмовивши у задоволенні решти позовних вимог.

Крім цього, у кримінальному провадженні прокурором в інтересах держави в особі Департаменту фінансів ТОДА заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_6 витрат на лікування потерпілого від злочину, який слід вирішити наступним чином.

Згідно ч.1 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Таким чином, суд вважає, що цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Департаменту фінансів ТОДА, з урахуванням підтверджуючих документів, підлягає до задоволення шляхом стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь обласного бюджету для перерахування Департаменту фінансів ТОДА 6 600 грн. витрат на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_7 за наступними реквізитами: р/р 31414544700001 в ГУДКУСУ в Тернопільській області, код ЄРДПОУ 37977599, МФО 838012.

Також, у кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_7 здійснено процесуальні витрати на правову допомогу на загальну суму 5 000 грн., про що зазначено у цивільному позові, які, з урахуванням наявних підтверджуючих документів у матеріалах судового провадження, слід стягнути із обвинуваченого ОСОБА_6 на користь наведеного вище потерпілого, зважаючи на наступні обставини.

Згідно ч.2 ст.120 КПК України витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

За ч.1 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Згідно п.п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки:

1). періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2). повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 - задовольнити частково та стягнути із ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_7 15 546, 35 грн. на відшкодування матеріальної, а також 28 000 грн. - моральної шкоди, завданих унаслідок кримінального правопорушення, відмовивши у задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути із ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_7 процесуальні витрати на правову допомогу на загальну суму 5 000 грн.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Департаменту фінансів ТОДА про стягнення з ОСОБА_6 витрат на лікування потерпілого від злочину - задовольнити та стягнути з ОСОБА_6 на користь обласного бюджету для перерахування Департаменту фінансів ТОДА 6 600 грн. витрат на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_7 за наступними реквізитами: р/р 31414544700001 в ГУДКУСУ в Тернопільській області, код ЄРДПОУ 37977599, МФО 838012.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддяЛ. Т. Базан