Рішення № 78766753, 21.12.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/22023/18

Провадження 2-а/522/1561/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Вадуцкої В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі адміністративну справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина Бангладешу ОСОБА_8 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення,

ВСТАНОВИВ:

До суду 17.12.2018 року надійшов позов Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянину ОСОБА_8 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29.12.2017 по справі № 522/24605/17 було задоволено адміністративний позов ГУ ДМС України в Одеській області до громадянина Бангладешу ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 про примусове видворення за межі території України. Затримано громадянина Бангладешу ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення строком на 6 місяців. Не погоджуючись із рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29.12.2017 по справі № 522/24605/17 відповідач подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2018 по справі № 522/24605/17 апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27.06.2018 по справі № 522/11220/18 було задоволено адміністративний позов ГУ ДМС України в Одеській області до громадянина Бангладешу ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України. Продовжено строк затримання громадянина Бангладешу ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення строком на 6 місяців до 29.12.2018 року.

29.12.2017 року, 03.01.2018 року, 18.04.2018 року, 18.06.2018 року, 26.07.2018 року, 18.09.2018 року, 19.10.2018 року, 13.11.2018 року зверталось до Посольства Бангладешу в Україні з листами щодо підтвердження або спростування належності відповідача до громадянства Бангладешу з метою подальшого документування сертифікатом на повернення в країну походження. Проте, станом на 14.12.2018 ГУ ДМС України в Одеській області не було отримано відповіді від Посольства Бангладешу. Посилаючись на те, що оскільки на даний час неможливо забезпечити примусове видворення відповідача, у зв'язку з тим, що до теперішнього часу інформація посольства Бангладешу щодо підтвердження факту належності відповідача до громадянства Бангладешу не надходила, та тим, що він не може бути документований сертифікатом на повернення в країну походження, що в свою чергу не дає можливості виконати рішення про його примусове видворення за межі України, просили продовжити строк на затримання відповідача.

Ухвалою суду від 17.12.2018 року провадження у справі було відкрито. Розгляд справи було відкладено на 21.12.2018 року у зв'язку з неявкою сторін.

У судовому засіданні представники позивача - Стельмах О.М. та Талишханова Ф.М. позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі. Підтримали обставини, викладені у позові, та посилались на те, що для продовження строку затримання відповідача є дві підстави: відсутність співпраці з боку відповідача (він не надає свої анкетні дані) та на їх запити не надані відповіді від Посольства Бангладешу.

У залі Ріпкінського районного суду Чернігівської області також був присутній відповідач, який за допомогою перекладача - Мамун Мамунур Рашид Макхліс Міах (довідка №009574 від 20.12.2018 року) у судовому засіданні пояснив, що він бажає, щоб його відпустили та має намір звернутись до Посольства, щоб йому оформили паспорт.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За правилами частини сьомої статті 5 КАС України іноземці та особи без громадянства користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що і громадяни України.

Згідно з ч. 4 ст. 46 Кодексу адміністративного судочинства України іноземці чи особи без громадянства можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.

З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29.12.2017 по справі № 522/24605/17 було задоволено адміністративний позов ГУ ДМС України в Одеській області до громадянина Бангладешу ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 про примусове видворення за межі території України. Затримано громадянина Бангладешу ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення строком на 6 місяців.

Не погоджуючись із рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29.12.2017 по справі № 522/24605/17 відповідач подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2018 по справі № 522/24605/17 апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27.06.2018 по справі № 522/11220/18 було задоволено адміністративний позов ГУ ДМС України в Одеській області до громадянина Бангладешу ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України. Продовжено строк затримання громадянина Бангладешу ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення строком на 6 місяців до 29.12.2018 року.

З матеріалів справи вбачається, що міграційна служба 29.12.2017 року, 03.01.2018 року, 18.04.2018 року, 18.06.2018 року, 26.07.2018 року, 18.09.2018 року, 19.10.2018 року, 13.11.2018 року зверталась до Посольства Бангладешу в Україні з листами щодо підтвердження або спростування належності відповідача до громадянства Бангладешу з метою подальшого документування сертифікатом на повернення в країну походження.

Проте, станом на 14.12.2018 ГУ ДМС України в Одеській області не було отримано відповіді від Посольства Бангладешу.

Таким чином, оскільки на даний час неможливо забезпечити примусове видворення відповідача у зв'язку з тим, що до теперішнього часу інформація від Посольства Бангладешу в Україні щодо підтвердження факту належності відповідача до громадянства Бангладешу не надходила, та тим, що він не може бути документований сертифікатом на повернення в країну походження, що в свою чергу не дає можливості виконати рішення про його примусове видворення за межі України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України №3773-VI від 22 вересня 2011 року «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон).

За приписами частини 1 статті 26 Закону іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч.5 ст.26 Закону).

Статтею 30 Закону визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Отже, із змісту наведеної норми слідує, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини:

1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення;

2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Як свідчать матеріали даної справи, вказані обставини присутні у даній правовій ситуації, а саме невиконане без поважних причин рішення про примусове повернення та встановлені підстави, що відповідач за відсутністю паспорта та коштів ухилятиметься від виконання такого рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів, зокрема:

затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.

Строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців (ч.11 ст.289 КАС України).

Тобто, виходячи з даної правової норми, колегія суддів вважає, що прийняття рішення про затримання іноземця або особи без громадянства можливо за наступних умов:

- особа ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення;

- перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

- якщо існує ризик її втечі;

- у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України.

Порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пункті тимчасового перебування іноземців врегульовано Інструкцією про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 29.02.2016 №141, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.05.2016 №748/28878 (далі - Інструкція).

Пунктом 5 Розділу Х Інструкції передбачено, що звільнення іноземців або осіб без громадянства на підставі рішення суду про скасування рішення про їх затримання або примусове видворення за межі України, або відмову в продовженні строку затримання, що набрало законної сили, здійснюється невідкладно, але не пізніше трьох годин з моменту отримання адміністрацією ПТПІ такого рішення (постанови, ухвали).

Відповідач перебував на території України нелегально та не вчиняв будь-яких дій щодо отримання офіційного правового статусу іноземця або дій щодо повернення на Батьківщину.

Суд також вбачає, що відповідач не підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», позаяк його життю або свободі не загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання.

У країні його постійного проживання відсутній міжнародний або внутрішній збройний конфлікт чи систематичне порушення прав людини або відсутність медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя. На спростування цього відповідачем до суду не надано доказів.

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини у контексті наведених вище норм адміністративного законодавства, у зв'язку з неодержанням інформації з країни громадянської належності іноземця, суд приходить до висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина Бангладешу ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Погоджуючись із правовою позицією позивача, суд враховує рішення ЄСПЛ з питань обмеження права на свободу, передбаченого підпунктом "f" п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому вказано, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Європейський суд з прав людини у справі "Ливада проти України" (рішення від 26 червня 2014 року) зазначив, що проголошуючи право на свободу, пункт статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має на увазі фізичну свободу особи, і мета цього положення полягає в не допущенні свавільного позбавлення такої свободи. Перелік винятків із права на свободу, яке гарантує пункт 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є вичерпним, і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідатиме меті положення пункту 1 статті 5 про захист прав людини і основоположних свобод. Застосування адміністративного затримання для забезпечення доступності особи для подальшого кримінального провадження становить свавільне позбавлення свободи.

Європейський суд з прав людини у справі "Амюр проти Франції" (рішення від 25 червня 1996 року) та у справі "Дугуз проти Греції"(рішення від 06 березня 2001 року) вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.

З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України затримання треба розуміти і як тимчасовий запобіжний кримінально-процесуальний, і як адміністративно-процесуальний заходи, застосування яких обмежує право на свободу та особисту недоторканність людини (абзац п'ятий пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2003 року №12-рп/2003).

При цьому застосування до відповідача процедури реадмісії у жданому випадку є неможливим, оскільки положення ст.7 Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав (затверджена Україною 03 вересня 2008 року та набрала чинності для України 10 квітня 2009 року) передбачають, що для імплементації положень цієї Угоди Договірні Сторони протягом 180 (ста вісімдесяти) днів з дати підписання цієї Угоди укладають Виконавчий протокол, в якому визначатимуться: органи, відповідальні за виконання окремих положень цієї Угоди; пункти передачі та прийняття громадян; c) необхідні дані та інформація для передачі, прийняття та супроводження осіб, які підлягають реадмісії, та порядок виконання необхідних процедур. Разом з тим, зазначений виконавчий протокол між сторонами укладено не було, що унеможливлює застосування в даному випадку процедури реадмісії до відповідача.

З огляду на те, що рішенням суду від 27.06.2018 року було затримано відповідача та поміщено його у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на шість місяці, який відповідно збігає 29.12.2018 року, то строк затримання громадянки Бангладешу ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, підлягає подовженню терміном на шість місяців, починаючи з 30.12.2018 року.

Статтею 371 КАС України передбачено перелік судових рішень, які виконуються негайно, проте положеннями статті не передбачено негайне виконання рішення суду про продовження строку затримання іноземця законодавством не передбачено.

З огляду на вищевикладене, в цій частині позову суд відмовляє.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2,-14, 19-20, 22, 26, 29, 31, 42, 44, 46, 72-77, 118, 192, 195, 211, 227-228, ст.229, 241-246, 250, 289, 371 КАС України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд,

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина Бангладешу ОСОБА_8 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення - задовольнити частково.

Продовжити строк затримання на шість місяців громадянина Бангладешу ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, починаючи з 30.12.2018 року по 29.06.2019 року (включно).

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк після отримання рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 21.12.2018 року.

Суддя: Л.В. Домусчі