Рішення № 78761560, 19.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ДОДАТКОВЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ

19 грудня 2018 року м. Київ № 826/2779/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження заяву про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Пенсійного фонду України,

Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України

Донецької області

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач/ОСОБА_1.) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Пенсійного фонду України (далі-відповідач 1/ПФУ), Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі-відповідач2/ Слов'янське ОУПФУ Донецької області) , в якій просила суд: визнати протиправними дії Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, яка полягає у не виплаті, починаючи з січня 2018 року, пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) та зобов'язати Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України поновити виплату пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) негайно після проголошення судового рішення, а також утриматися від подальшого призупинення її виплати; зобов'язати відповідача 1 в порядку контролю вжити заходи щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) негайно після проголошення судового рішення, а також утриматися від подальшого призупинення її виплати та подати суду звіт про виконання судового рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення з січня 2018 року нарахування та виплати пенсії за віком ОСОБА_1. Зобов'язано Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької областіпоновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1. В іншій частині позовних вимог відмовити. Присуджено на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 704 (сімсот чотири ) гривні 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва від представника позивача надійшла заява від 28.11.2018 (ДМ№5662) про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначає, що судом не було визначено способу виконання судового рішення, а саме не вказано періоду з якого необхідно поновити нарахування та виплату пенсії за віком, а також не було вирішення питання про стягнення з відповідача заборгованості по виплаті пенсії, яка утворилася внаслідок припинення її виплати.

З огляду на те, що рішення в адміністративній справі №826/2779/18 ухвалено в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (письмовому провадженні), суд приходить до висновку щодо можливості розгляду заяви також в порядку письмового провадження.

Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства передбачено процесуальний інститут додаткового судового рішення, яким вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткове судове рішення може прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Отже, як вбачається з вищевикладеного, процесуальний інститут додаткового судового рішення дає можливість виправити помилки суду, спричинені недотриманням вимог судового рішення, зокрема, щодо наявності в ньому відповіді на всі заявлені вимоги позивача (третьої особи), наявності суджень суду щодо способу виконання судового рішення у випадку, коли такі судження є необхідними, вирішення питання про судові витрати.

З наведеного слідує, що додаткове судове рішення є засобом усунення недоліків основного, яким вирішено спір по суті позовних вимог за результатами судового розгляду справи, а не прийняття додаткових судових рішень.

Дослідивши заяву позивача про винесення додаткового судового рішення в частині визначення способу виконання рішення від 26.09.2018, суд зазначає наступне.

У рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 Конституційний Суд України роз'яснив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Отже, під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів особи, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо особа не довела факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.

Судом встановлено, що вимога про стягнення з відповідача заборгованості по виплаті пенсії з 01.01.2018, яка утворилася внаслідок припинення її виплати не була заявлена позивачем у позовній заяві.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи викладені обставини, вимога позивача про винесення додаткового рішення, шляхом визначення способу виконання рішення Окружного адміністративного суду України від 26.09.2018, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 245, 246, 250, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко