Рішення № 78759862, 17.12.2018, Луганський окружний адміністративний суд

12.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

17 грудня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3545/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Басової Н.М.

при секретарі судового засідання: Карча В.М.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Матусевича Р.М.,

представник третьої особи не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Сватівський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання дій протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач, ГУНП в Луганській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Сватівський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - третя особа, Сватівський ВП ГУНП в Луганській області), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Національної поліції в Луганській області № 3617 від 03.10.2018 року та №471 о/с від 05.10.2018 року про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби в поліції;

- поновити позивача на службі у поліції на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції Сватівського ВП ГУНП в Луганській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного невиконання службових обов'язків, починаючи з 06.10.2018 по день фактичного поновлення на службі з розрахунку 592,24 грн. за один робочий день;

- допустити негайне виконання постанови в частині поновлення позивача на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції Сватівського ВП ГУНП в Луганській області та в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного невиконання службових обов'язків у межах суми стягнення за один місяць.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що в період з 26.11.2007 року по 06.11.2015 року він проходив публічну службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 року по 05.10.2018 року в Національній поліції України.

Остання посада, яку він займав до звільнення - начальник сектору реагування патрульної поліції Сватівського ВП ГУНП в Луганській області. Він також брав безпосередньо участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, тобто є учасником бойових дій.

05 жовтня 2018 року наказом начальника ГУНП в Луганській області №471 о/с від 05.10.2018 року його було звільнено зі служби в поліції за ст. 77 ч.1 п. 6 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби на підставі наказу ГУНП в Луганській області від 03.10.2018 року №3617.

Однак, позивач вважає, що його звільнили незаконно, а накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності №3617 від 03.10.2018 року та про його звільнення від №471 о/с від 05.10.2018 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Так, позивач зазначив, що спірні накази в частині накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення прийняті відповідачем без наявних для того достатніх підстав його вини, а необхідні допустимі докази, які були б зібрані у встановленому законом порядку і які б підтверджували факт порушення ним службової дисципліни - відсутні.

Крім того, його не було належним чином та своєчасно повідомлено про хід проведення службового розслідування, призначення такого розслідування, ознайомлення з висновками службового розслідування та прийнятим рішення за його результатами. Його ніхто не повідомляв про початок службового розслідування, не знайомив із наказом про призначення службового розслідування, з матеріалами службового розслідування та висновком службового розслідування. Копію або ж витяг з наказу ГУНП в Луганській області №3617 від 03.10.2018 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності йому ніхто не надавав. Ознайомитися із вказаним наказом, а також із наказом ГУНП в Луганській області про звільнення по особовому складу від 05.10.2018 року №471 о/с позивач зазначає, що зміг лише 17 жовтня 2018 року після того як вийшов із лікарняного, про що була зроблена відповідна відмітка на наказі про звільнення. Однак при цьому йому так і не надали ані копії, ані виписки з наказу ГУНП в Луганській області №3617 від 03.10.2018 року. А також не надали для ознайомлення ані матеріали службового розслідування, ані висновок за результатами службового розслідування.

В Резолюції ПАРЄ № 690 91979 «Декларація про поліцію», учасником якого є Україна, в пункті 9 однозначно встановлено; «При відкритті дисциплінарного чи кримінального провадження проти офіцера поліції, він має право бути почутим і право на адвокатський захист».

Однак при здійсненні службового розслідування фактично відповідачем не було дотримано встановленої процедури проведення службового розслідування, не забезпечено дотримання його прав, не здійснено повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин подій, які стали підставою для призначення розслідування. Вищевказані порушення порядку проведення службового розслідування, позбавили його права на належний захист своїх законних прав та інтересів відповідно до положень статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Позивач вважає, що у відповідача не було жодних підстав для застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення та подальшого звільнення зі служби в поліції.

Крім того, позивач зазначив, що його було звільнено зі служби 05.10.2018 року. Разом з цим, відповідно до довідки ДУ «ТМО МВС України по Луганській області» №104 від 01.10.2018 р., він перебував на амбулаторному лікуванні з 01.10.2018 р. по 17.10.2018 року.

За правилами ст.18 Дисциплінарного статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Зазначені обставини відповідачем при прийнятті рішення щодо мого звільнення не були враховані, що є порушенням вимог законодавства.

Отже, на думку позивача, його звільнення у період тимчасової непрацездатності здійснено відповідачем з порушенням встановленого законом порядку.

Позивач також вказав на те, що відповідачем під час накладення на нього дисциплінарного стягнення та звільнення не було забезпечене повне, всебічне і об'єктивне дослідження обставин подій, не було виконано вимоги ст.14 Дисциплінарного статуту та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України 12.03.2013 року N 230, і як результат були прийняті необґрунтовані та незаконні рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення та звільнення, які знайшли своє відображення в оскаржуваних наказах.

Позивачем зазначено, що згідно наказу ГУНП в Луганській області №3617 від 03.10.2018 року його було звільнено за особисту недисциплінованість, не належне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, грубе порушення вимог ст. 1, 7, 8 Дисциплінарного статуту ОВС України, дискредитацію звання працівника поліції, ігнорування вимог п. 1 ч. 1, ч. 2, ч. З ст. 18, ч. З ст. 20 Закону України «Про Національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, вимог керівництва Національної поліції України та ГУНП в Луганській області щодо суворого дотримання службової дисципліни, підтримання іміджу працівника поліції, гідного поводження на службі та в побуті.

При цьому в наказі належним чином не вмотивовано, яким саме чином ним були порушені вказані норми та в чому саме ці порушення складаються.

В наказі ГУНП в Луганській області №3617 від 03.10.2018 року обставини, що стали підставою для застосування відповідачем до нього дисциплінарного стягнення, викладені однобоко та здебільшого не відповідають дійсним обставинам справи.

ОСОБА_1 також зазначив, що за час служби в органах Національної поліції та на займаній посаді він зарекомендував себе позитивно, як грамотний, обізнаний, всебічно розвинений працівник, який чітко виконує свої службові обов'язки та чітко орієнтується в законодавчій базі. У своїй практичній діяльності беззаперечно керувався чинним законодавством, наказами, вказівками, інструкціями та іншими нормативними документами МВС України та Національної поліції. Постійно працював над вдосконаленням рівня функціональної підготовки, ніколи не рахувався із особистим часом. Приймав участь в патрулях по охороні публічного порядку та безпеки, оточеннях з приводу масових та урочистих заходів, ніс службу в слідчо-оперативних групах, знаходився у зоні бойових дій, захищаючи та надійно охороняючи цілісність України від незаконних військових формувань не шкодуючи свого життя, здоров'я та особистого часу. Має статус учасника бойових дій. Порушень законодавства, службової дисципліни, правил носіння однострою, зброї або ж транспортної дисципліни до подій, що стали підставою для звільнення, не допускав, до адміністративної відповідальності не притягався. Діючих дисциплінарних стягнень не мав. За сумлінну службу та заслуги в боротьбі зі злочинністю має нагороду та пам'ятні відзнаки.

Також позивач вважає, що його діями не завдано нікому жодної шкоди: ані суспільству, ані державі, ані будь-якій іншій особі.

Враховуючи викладене та виходячи з вимог ст.ст.6, 19 Конституції України, положень ст.ст.3,18,19,77 Закону України «Про Національну поліцію», ст.ст.2,5,12,14,18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України 12.03.2013 року N 230, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29.07.1991 року, п. 5 та 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100, ст. 235 КЗпП, позивач просив суд задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі (а.с.3-7).

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду 03.12.2018 відзив на позов, в якому зазначив, що 15.09.2018 до чергової частини Сватівського ВП ГУНП в Луганській області надійшло повідомлення зі служби 102, яке було належним чином зареєстровано ЄО № 3970 від 15.09.2018 року як ДТП, про те, що гр. ОСОБА_4 повідомив про ДТП, що відбулося 15.09.2018 року о 06 год. 39 хв. за адресою м. Сватове, ОСОБА_5 буд.16, без потерпілих за участю авто Грейт Вол ВВ 6560 СТ та авто Опель ВВ 2149 ВВ. Зі слів заявника водій Опеля працівник поліції одягнутий в чорну форму, який з місця скоєння ДТП втік.

У ході перевірки зазначеного повідомлення ОСОБА_4 було встановлено, що зазначене ДТП відбулося за участю начальника СРПП Сватівського ВП ГУНП в Луганській області капітана поліції ОСОБА_1

В ході збору матеріалів перевірки відносно ОСОБА_1 було складено протокол за ст. 130 КУпАП.

У зв'язку зі складанням відносно начальника СРПП Сватівського ВП ГУНП в Луганській області капітана поліції ОСОБА_1 адміністративного протоколу за порушення ст. 130 КУпАП з метою з'ясування всіх обставин щодо можливого порушення ОСОБА_1 службової дисципліни на підставі рапорту начальника Сватівського ВП ГУНП в Луганській області полковника поліції ОСОБА_6, наказом ГУНП від 19.09.2018 року № 3466 було призначено проведення службового розслідування.

Відповідно п.п. 3.2. Інструкції визначено, що службове розслідування проводиться посадовою особою, якій воно доручено, чи декількома особами у складі комісії, одна з яких за необхідності призначається головою цієї комісії.

Організацію проведення зазначеного службового розслідування, відповідно наказу, було доручено начальнику Сватівського ВП ГУНП в Луганській області ОСОБА_6, який повинен був визначити посадову особу (комісію), якій доручити проведення зазначеного службового розслідування.

В свою чергу начальник Сватівського ВП ГУНП в Луганській області полковник поліції ОСОБА_6, проведення службового розслідування доручив заступнику начальника Сватівського ВП ГУНП в Луганській області підполковнику поліції ОСОБА_7 та начальнику СКЗ Сватівського ВП ГУНП в Луганській області капітану поліції ОСОБА_8

Відповідач зазначив, що відповідно до п.п. 4.1. Інструкції до компетенції окремих підрозділів МВС при проведенні службових розслідувань передбачено, що проведення службових розслідувань за фактами порушень службової дисципліни, неналежного виконання особами РНС посадових обов'язків, втрати службових посвідчень, підготовка за їх результатами висновків та проектів наказів про заходи дисциплінарного впливу до цих осіб здійснюються працівниками тих підрозділів, у яких ці порушення було виявлено.

Відповідач звернув увагу суду на те, що п.п. 5.1. Інструкції передбачено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.

Згідно п.п. 5.3. Інструкції завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування).

В свою чергу, службове розслідування було призначено відповідно наказу ГУНП 19.09.2018 року №3466.

03.10.2018 за результатами службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни з боку начальника СРПП Сватівського ВП ГУНП в Луганській області капітана поліції ОСОБА_1 було складено та затверджено висновок.

Відповідно до п.п. 5.4. Інструкції, якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.

Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

Відповідно висновку від 03.10.2018 складеного за результатами службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни з боку начальника СРПП Сватівського ВП ГУНП в Луганській області капітана поліції ОСОБА_1 складеному членами робочої групи у складі: заступника начальника Сватівського ВП ГУНП в Луганській області підполковника поліції ОСОБА_7 та начальника СКЗ Сватівського ВП ГУНП в Луганській області капітана поліції ОСОБА_8, який був погоджений з начальником Сватівського ВП ГУНП в Луганській області полковником поліції ОСОБА_6, заступником начальника ГУНП в Луганській області полковником поліції ОСОБА_9, заступником начальника ГУНП в Луганській області підполковником поліції ОСОБА_10 за особисту недисциплінованість, грубе порушення вимог ст. ст. 1,7,8 Дисциплінарного статуту ОВС України, дискредитацію звання працівника поліції, ігнорування вимог п.1 ч.І, ч.2, ч.З ст.18, ч.З ст. 20 Закону України «Про Національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських затвердженої наказом МВС України та ГУНП в Луганській області щодо суворого дотримання службової дисципліни, підтримання іміджу працівника поліції, гідного поводження на службі та побуті, начальника СРПП Сватівського ВП ГУНП в Луганській області капітана поліції ОСОБА_1 було рекомендовано притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з лав Національної поліції.

Наказом ГУНП в Луганській області від 03.10.2018 року № 3617 позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з лав Національної поліції.

Частиною 5 ст.18 Дисциплінарного статуту ОВС України передбачено, що такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Наказом ГУНП в Луганській області від 05.10.2018 року № 471 о/с, позивача було звільнено з лав Національної поліції за ст. 77 ч.1 п. 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

17.10.2018 року позивач належним чином був ознайомлений з матеріалами службового розслідування та наказом ГУНП в Луганській області від 03.10.2018 року № 3617, про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з лав Національної поліції, про що ОСОБА_1 власноруч зробив відповідну запис.

У своєму позові ОСОБА_1, обґрунтовуючи незаконність свого звільнення зазначає, що відповідачем в порушення вимог Інструкції його не було повідомлено про призначення проведення службового розслідування, не було ознайомлено з матеріалами та висновками службового розслідування не надавався витяг з наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а ознайомитись з зазначеним наказом позивач зміг тільки після того як вийшов з лікарняного 17.10.2018 року.

З такими твердженнями позивача відповідач не згодний оскільки пунктом 6.3.2. Інструкції визначено, що особа РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування має право брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування.

В свою чергу у матеріалах службового розслідування містяться пояснення позивача від 01.10.2018 року, тобто позивач надавав пояснення після видання наказу про призначення службового розслідування, саме за фактом подій, які відбулись за його участю 15.09.2018 року, а таким чином цей факт спростовує твердження позивача про необізнаність про призначення службового розслідування та позбавлення його права брати участь у зазначеному службовому розслідування.

Також зазначив, що пунктом 6.3.5. Інструкції визначено, що за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України.

В свою чергу позивач з рапортом про ознайомлення з матеріалами службового розслідування призначеного на підставі наказу ГУНП від 19.09.2018 року № 3466 до відповідача не звертався такий рапорт у відповідача відсутній.

Відповідно рапорту позивача від 01.10.2018 року, останній повідомив, що знаходиться на лікарняному після чого до 17.10.2018 року за місцем служби не з'являвся про місце свого перебування не повідомляв.

Пунктом 1.1. «Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян» затвердженої Наказом МОЗ України № 455 від 13.11.2001 передбачено, що тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Пунктом 2.5. зазначеної Інструкції, визначено, що листок непрацездатності у разі захворювання, травми, втому числі й побутової, видається в день установлення непрацездатності, крім випадків лікування в стаціонарі.

При поданні зазначеного рапорту від 01.10.2018 року ОСОБА_11 про перебування на лікарняному, ОСОБА_11 працівникам Сватівського ВП довідку про тимчасову непрацездатність не надавав для ознайомлення, а таким чином на час видання наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та про реалізацію зазначеного дисциплінарного стягнення у відповідача були відсутні належні докази про тимчасову непрацездатність ОСОБА_11

В свою чергу ОСОБА_11 листом Сватівського ВП від 05.10.2018 року № 18015/111/42-2018 року та повторно листом від 12.10.2018 року № 18541/111/42- 2018 року належним чином був повідомлений про своє звільнення. Крім того зазначеними листами позивачу пропонувалося негайно з'явитися до Сватівського ВП з митою отримання трудової книжки та витягів з наказів.

17.10.2018 після прибуття позивача до Сватівського ВП ГУНП, останній належним чином був ознайомлений з наказом ГУНП в Луганській області від 03.10.2018 року № 3617, про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з лав Національної поліції та наказом ГУНП в Луганській області від 05.10.2018 року № 471 о/с, яким було реалізовано дисциплінарне стягнення відносно позивача.

Відповідач також зазначив, що під час проведення службового розслідування враховуючи зібрані матеріали перевірки, встановленні порушення діяльності з боку начальника СРПП Сватівського ВП ГУНП в Луганській області капітана поліції ОСОБА_11, який проігнорував Правила етичної поведінки поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, щодо бездоганного виконання вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, бути ввічливим, дотримуватися правил носіння встановленої форми одягу, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, оскільки як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики. А також в порушення ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» при зверненні до нього громадянина ОСОБА_4, оскільки перебував в форменому однострої працівника поліції, зобов'язаний був назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися в ньому інформацією, не випускаючи його з рук. Крім того в порушення ч.3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» зняв з однострою нагрудний знак, таким чином перешкоджаючи прочитанню інформації на ньому або фіксуванню її за допомогою технічних засобів, що поліцейському роботи забороняється. Після скоєння ДТП ОСОБА_1 в порушення ч. 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», до чергової частини не повідомив, та до приїзду СОГ залишив місце скоєння ДТП.

Також відповідач зазначив, що вчинки, що дискредитують працівників поліції та власне Національної поліції України, пов'язані насамперед з низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Ці вимоги відображені Правила етичної поведінки поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2016 №1179 та інших нормативно правових актах, що регулюють діяльність Національної поліції України та поліцейських.

Тому під вчинками, що дискредитують звання працівника поліції та власне Національної поліції України, розуміються протиправні, винні діяння, які здійснені поліцейським у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника поліції та власне Національної поліції України в цілому.

Таким чином, на думку відповідача, позивач своїми діями не тільки порушив службову дисципліну, а дискредитував звання поліцейського тому, що події за участю ОСОБА_11 набули широкого суспільного резонансу та здобули негативну критику в суспільстві, що негативно впливає на формування іміджу поліції та знижує рівень довіри до Національної поліції України як до правоохоронного органу.

Щодо пропорційності дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з лав Національної поліції фактичним обставинам скоєного проступку, відповідач зазначив, що імперативних обмежень щодо встановлення того чи іншого виду дисциплінарної відповідальності нормативно-правовими приписами не встановлено, визначення виду дисциплінарного стягнення належить безпосередньо до дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень, який вільний у виборі останнього.

З урахуванням викладеного відповідач вважає, що ГУНП в Луганській області при проведенні службового розслідування та прийнятті наказу ГУНП в Луганській області від 03.10.2018 № 3617 «Про покарання окремих поліцейських Сватівського ВП ГУНП в Луганській області» діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, висновок службового розслідування від 03.10.2018 та наказ ГУНП в Луганській області від 03.10.2018 № 3617 «Про покарання окремих поліцейських Сватівського ВП ГУНП в Луганській області» відповідають фактичним обставинам справи та правовим нормам, що регламентують спірні правовідносини.

Таким чином, на думку відповідача, ГУНП в Луганській області діяло виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, а вимоги позивача, в свою чергу, необґрунтовані, безпідставні та такі, що задоволенню не підлягають (а.с.39-50).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08.11.2018 по справі відкрито провадження, призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з визначенням дати підготовчого засідання (а.с.1-2).

Під час підготовчих дій ухвалою суду від 06.12.2018 відмовлено у задоволенні клопотання представнику позивача про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовими рішеннями по справах №426/20082/18 та №426/20802/18 (а.с.125-126).

Ухвалою суду від 06.12.2018 за клопотанням представника позивача від відповідача витребувані документи (а.с.119-120).

Ухвалою суду від 06.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.114).

В судове засідання прибули позивач, його представник та представник відповідача.

Представник третьої особи не прибув, повідомлений належним чином про дату час та місце розгляду справи належним чином (а.с.131).

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити їх з підстав зазначених у позові. Також пояснив суду, що ДТП 15.09.2018 року сталося не з його вини, а з вини іншого учасника пригоди - громадянина ОСОБА_4, який рухаючись заднім ходом, при здійсненні маневру здійснив зіткнення з його автомобілем. На вказаного громадянина було складено відповідний протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП за порушення п. 10.9 Правил дорожнього руху.

Також позивач зазначив, що одразу після вчинення громадянином ОСОБА_4 ДТП він вийшов із свого автомобіля, представився ОСОБА_4, дійсно перебував у форменому одязі, оскільки ще не встиг перевдягнутися, та зробив йому зауваження щодо його дій. При цьому, поводився стримано, відкрито, уважно і ввічливо, контролював свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи своїм емоціям, що виникли в момент ДТП впливати на поведінку, не допускав використання ненормативної лексики, був тактовним та доброзичливим. Зауваження висловлював у ввічливій та переконливій формі, не був зверхнім, нічим не погрожував і не ображав. Був повністю коректним та не допускав застосування насильства чи інших негативних дій по відношенню до ОСОБА_4 При цьому повністю дотримувався норм професійної етики.

Так як ОСОБА_4 вже зателефонував до відділку поліції та повідомив про ДТП, позивач зазначив, що повторно не став телефонувати до відділку поліції. При цьому він повідомив свого безпосереднього керівника відносно ДТП.

На момент прибуття слідчо-оперативної групи він знаходився на місці ДТП. До цього дійсно відлучався на кілька хвилин додому, щоб перевдягнутися (місце ДТП було біля будинку, в якому він проживає), оскільки формений одяг, в якому він перебував був забруднений. При цьому зазначив, що не тікав з місця ДТП. Автомобіль дійсно переставив до приїзду СОГ, оскільки він перешкоджав руху іншим транспортним засобам для проїзду по вулиці, його місце розташування було зафіксовано на відео іншим учасником ДТП, тому оперативна група мала змогу реально встановити обставини пригоди. Не відмовлявся від проходження медичного обстеження на вживання спиртних напоїв і самостійно вирішив йти до медичного закладу, оскільки він був розташований неподалеку. При цьому на звернення співробітника поліції присісти в автомобіль для доставки в медичний заклад він не був зобов'язаний це робити, оскільки жодним нормативно-правовим актом це не передбачено. Крім того, зазначив, що оскільки в цьому автомобілі також перебував і інший учасник ДТП, для уникнення розпалення конфлікту, вважав недоцільним прибування його також в цьому автомобілі. Позивач серед іншого зазначив, що на його думку, відео викладено не в повному обсязі і не відображає в повній мірі всі події, що відбувались 15.09.2018 під час дорожньо-транспортної пригоди. Вважає, що це лише нарізка відео з вибірковим викладенням обставин події, яка вигідна іншому учаснику ДТП.

Позивач також пояснив суду, що 01.10.2018 він дійсно надав письмові пояснення щодо подій 15.09.2018, йому було відомо про проведення відносно нього службового розслідування, а також те, що рапортом від 01.10.2018 повідомив відповідача про те, що з 01.10.2018 він перебував на лікарняному в Сватівському РТМО. На листку непрацездатності перебував до 16.10.2018. 17.10.2018 прибув за місцем служби і в цей день його ознайомили з наказом про звільнення. Копію наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення його не ознайомлювали та йому не видали.

Позивач вважає, що своїми діями не допускав грубого порушення службової дисципліни, у зв'язку з чим просив суд задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача також підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд їх задовольнити з підстав зазначених у позові, щодо стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу не наполягав на застосуванні трудового законодавства, у разі можливості вирішити це питання згідно вимог спеціального законодавства, просив суд застосувати саме його. При цьому наполягав на тому, що відповідачем порушено процедуру проведення службового розслідування, обставини, що стали підставою для застосування відповідачем до позивача дисциплінарного стягнення, викладені однобоко та здебільшого не відповідають дійсним обставинам справи. В наказі належним чином не вмотивовано, яким саме чином позивачем були порушені вказані норми та в чому саме ці порушення складаються. Не погодився представник позивача і з обраним видом дисциплінарного стягнення, яке є найсуворішим із всіх.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Також зазначив, що подія, що сталася 15.09.2018 набула резонансу в суспільстві та здобули негативної критики, що негативно впливає на формування іміджу поліції та знижує рівень довіри до Національної поліції України як до правоохоронного органу. Відео, яке досліджувалось під час проведення службового розслідування, було взято з мережі інтернету. До громадянина ОСОБА_4, який вів зйомку ДТП 15.09.2018, представники Національної поліції для отримання повного відеоматеріалу не звертались. На його думку, матеріали службового розслідування в повній мірі відображають, які саме порушення службової дисципліни допустив позивач з посиланням на норми діючого законодавства. Тому вважає, що оскаржувані накази є законними, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Вислухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.90 КАС України, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено і це не оскаржується сторонами, що позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, учасник бойових дій (а.с.8,9,10).

Відповідно до інформації зазначеної у дублікаті трудової книжки серія АХ №524195, з 26.11.2007 прийнятий на службу в органи внутрішніх справ наказом УПППМ №272 о/с від 26.11.2007. Наказом ГУМВС України у Луганській області №399 о/с від 06.11.2015 звільнений з органів внутрішніх справ. З 07.11.2015 прийнятий в Національну поліцію України наказом ГУНП №11 о/с від 07.11.2015. 05.10.2018 звільнений зі служби в Національній поліції України згідно наказу ГУНП №471 о/с від 05.10.2018 (а.с.11).

На час звільнення перебував на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції Сватівського ВП ГУНП в Луганській області, що підтверджується довідкою Управління кадрового забезпечення ГУНП в Луганській області від 24.10.2018 (а.с.14).

За результатами атестування від 15.12.2016 відповідає займаній посаді (а.с.137-138).

За весь час проходження служби мав позитивні характеристики, був нагороджений відзнакою УМВС України в Луганській області «За заслуги в боротьби зі злочинністю» ІІІ ступеня та ювілейною медаллю «20 років ПАП ОВС України» (а.с.18,19,68,133,136,140).

15.09.2018 приблизно о 06:20 - 06:30 по вулиці Просіна в м.Сватове Луганської області сталася ДТП без постраждалих, учасниками якої були громадяни ОСОБА_4 та позивач по справі - ОСОБА_1. Відносно обох водіїв були складені протоколи про адміністративне правопорушення. Відносно ОСОБА_4 за ст.124 КУпАП, відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.16,54).

Обидва водія визнані винуватими у вчиненні адміністративних правопорушень згідно судових рішень Сватівського районного суду Луганської області від 31.10.2018 (справа №426/20082/18 відносно ОСОБА_1О.) та від 04.12.2018 (справа №426/20802/18 відносно ОСОБА_4В.) (а.с.100-101, 102-109).

Жодне з вказаних рішень на час розгляду даної справи по суті не набрало законної сили.

Матеріалами справи також підтверджено, що 15.09.2018 о 6:40 надійшло повідомлення зі служби 102 про скоєну ДТП, заявником був ОСОБА_4, вказане повідомлення зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення Сватівського ВП ГУНП за №3970 від 15.09.2018 (а.с.51).

В ході розгляду матеріалів за вказаним повідомленням ОСОБА_4 висновком від 19.09.2018, затвердженим начальником Сватівського ВП ГУНП в Луганській області, встановлено, що дорожньо-транспортна подія трапилась за участю ОСОБА_4, який керував автомобілем НОМЕР_2, та начальника сектору реагування патрульної поліції Сватівського ВП ГУНП в Луганській області капітана поліції ОСОБА_1, який керував автомобілем НОМЕР_3. При опитуванні учасників події, кожен наполягав на своїй невинуватості, стверджуючи, що ДТП трапилась з вини іншої сторони. При ДТП ніхто із учасників події не постраждав та тілесні ушкодження нікому не заподіяні, що не дає підстав внести даний факт до ЄРДР та розпочати досудове розслідування. Також вказаним висновком зазначено про те, що факту можливого порушення службової дисципліни з боку начальника СРПП Сватівського ВП ГУНП в Луганській області капітана поліції ОСОБА_1 при скоєнні ДТП на той час не встановлено (а.с.56-57).

Рапортом від 17.09.2018 начальник Сватівського ВП ГУНП в Луганській області полковник поліції ОСОБА_6 доповів начальнику ГУНП в Луганській області полковнику поліції ОСОБА_12 про те, що 15.09.2018 за участю начальника СРПП Сватівського ВП ГУНП в Луганській області трапилась дорожньо-транспортна подія без постраждалих. В ході збору матеріалу перевірки відносно ОСОБА_1 працівниками БПОП ГУНП в Луганській області було складено протокол по ст.130 КУпАП. З метою з'ясування всіх обставин щодо можливого порушення начальником СРПП капітаном поліції ОСОБА_1 службової дисципліни, необхідно за даним фактом провести службове розслідування (а.с.57).

Наказом ГУНП в Луганській області від 19.09.2018 за №3466 «Про призначення та проведення службового розслідування» призначено службове розслідування за вище вказаним фактом; Сватівському ВП ГУНП (ОСОБА_6.) наказано організувати проведення службового розслідування, визначити посадову особу (комісію), якій доручити його проведення і до 15.10.2018 надати на затвердження у встановленому порядку висновок службового розслідування (а.с.58).

01.10.2018 ОСОБА_1 надав письмові пояснення щодо обставин події (а.с.59).

Рапортом від 01.10.2018 позивач доповів начальнику Сватівського ВП ГУНП в Луганській області про те, що з 01.10.2018 він перебуває на лікарняному в Сватівському РТМО з діагнозом розтягнення зв'язок правого г/ступневого суглобу (а.с.81).

За результатами проведення службового розслідування 03.10.2018 посадові особи Сватівського ВП ГУНП в Луганській області склали Висновок про результати службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни з боку начальника СРПП Сватівського ВП ГУНП в Луганській області капітана поліції ОСОБА_1 Вказаний висновок 03.10.3018 погоджено начальником та заступниками начальника Сватівського ВП ГУНП в Луганській області та того ж дня затверджено начальником ГУНП в Луганській області (а.с.72-78).

У вказаному Висновку встановлено, що відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, знайшли своє підтвердження. За особисту недисциплінованість, неналежне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, грубе порушення вимог ст.ст.1,7,8 Дисциплінарного статуту ОВС України, дискредитацію звання працівника поліції, ігнорування вимог п.1 ч.1, ч.2, ч.3 ст.18, ч.3 ст.20 Закону України «Про Національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, вимог керівництва Національної поліції України та ГУНП в Луганській області щодо суворого дотримання службової дисципліни, підтримання іміджу працівника поліції, гідного поводження на службі та побуті, начальника сектору реагування патрульної поліції Сватівського ВП ГУНП в Луганській області капітана поліції ОСОБА_1 звільнити з лав Національної поліції України.

Наказом ГУНП в Луганській області від 03.10.2018 за №3617 «Про покарання окремих поліцейських Сватівського ВП ГУНП в Луганській області» ОСОБА_1 звільнено з лав Національної поліції України (а.с.79).

Наказом ГУНП в Луганській області від 05.10.2018 за №471 о/с по особовому складу відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1, начальника сектору реагування патрульної поліції в Луганській області за ст.77 ч.1 п.6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) з 05.10.2018 (а.с.80).

Обидва накази позивач оскаржує в судовому порядку, вважає їх протиправними, а тому за захистом порушених прав звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII з відповідними змінами чинними на час спірних правовідносин (далі - Закон № 580-VIII).

Статтею 18 Закону № 580-VIII закріплено основні обов'язки поліцейського, зокрема, поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Статтею 19 Закону № 580-VIII передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

В силу частини першої статті 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові наступного змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.

Відповідно до пункту 6 частини першої частини шостої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Водночас пунктом 9 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23.12.2015 року № 901-VIII визначено, що до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

Закон України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» набув чинності лише 07.10.2018, у зв'язку з чим до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року N 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут ОВС України).

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту ОВС України визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС України службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

Стаття 8 Дисциплінарного статуту ОВС України передбачає обов'язки начальника, які полягають у тому, що начальник несе персональну відповідальність за стан службової

дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов'язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.

Особливу увагу начальник повинен приділяти вивченню індивідуальних якостей підлеглих, дотриманню статутних відносин між ними, створенню здорового морально-психологічного клімату в колективі, його згуртуванню, своєчасному запобіганню порушенням службової дисципліни та виявленню причин їх учинення, формуванню нетерпимого ставлення до порушників, враховуючи при цьому думку колективу та громадськості.

Начальник зобов'язаний попередити про неприпустимість порушення службової дисципліни, а в разі вчинення підлеглим таких діянь за необхідності накласти на винного дисциплінарне стягнення або порушити клопотання про накладення стягнення старшим прямим начальником.

Старші за званням та посадою в усіх випадках зобов'язані вимагати від молодших дотримання службової дисципліни, зокрема, правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету.

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту ОВС України дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно статті 5 Дисциплінарного статуту ОВС України за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 12 Дисциплінарний статуту ОВС України встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання (стаття 13 Дисциплінарного статуту ОВС України).

Враховуючи вищезазначені приписи, недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника можуть застосовуватись заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно статті 14 Дисциплінарного статут ОВС України з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Статтею 18 Дисциплінарного статут ОВС України дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення визначає Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 року № 230 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (особи РНС) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Пунктами 8.1, 8.3 Інструкції встановлено, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. В описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

Так, в ході проведення службового розслідування посадовими особами Сватівського ВП ГУНП в Луганській області було встановлено, що капітан поліції ОСОБА_1 під підпис був ознайомлений про необхідність дотримання вимог чинного законодавства, що регламентує діяльність Національної поліції, дотримання дисципліни і законності, дотримання службової та транспортної дисципліни і недопущення порушень правил дорожнього руху, гідної поведінки на службі та в побуті. Також до відома ОСОБА_1 було доведено, що в разі участі в будь-якій надзвичайній події, необхідно негайно доповідати до чергової частини відділу поліції. Однак даними вимогами ОСОБА_1 знехтував, до чергової частини в порушення ч. 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» про подію за своєю участю не доповів, а замість цього після скоєння ДТП, залишив місце події, переставивши автомобіль в інше місце та пішов додому перевдягатися. Крім того в порушення ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1, зобов'язаний був при зверненні до нього назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити службове посвідчення, однак він цього не зробив.

Таким чином, під час проведення даного службового розслідування, враховуючи зібрані матеріали перевірки, встановлені порушення службової діяльності з боку начальника сектору реагування патрульної поліції Сватівського ВП ГУНП капітана поліції ОСОБА_1, який проігнорував Правила етичної поведінки поліцейських затвердженої наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, щодо бездоганного виконання вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, бути ввічливим, дотримуватися правил носіння встановленої форми одягу, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, оскільки як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики. А також в порушення ч.3 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» при зверненні до нього ОСОБА_4, оскільки перебував в форменому однострої працівника поліції, зобов'язаний був назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на його вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук. Крім цього в порушення ч.3 статті 20 Закону України «Про Національну поліцію» зняв з однострою нагрудний знак, таким чином перешкоджаючи прочитанню інформації на ньому або фіксуванню її за допомогою технічних засобів, що поліцейському робити забороняється. Після скоєння дорожньо-транспортної події ОСОБА_1 в порушення ч. 2 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», до чергової частини не повідомив, та до приїзду групи залишив місце скоєння ДТП. Вказані події за участю ОСОБА_1 набули широкого суспільного резонансу та здобули негативну критику в суспільстві, що негативно впливає на формування іміджу поліції та знижує рівень довіри громадян (а.с.76-77).

В наказі ГУНП в Луганській області № 3617 від 03.10.2018 «Про покарання окремих поліцейських Сватівського ВП ГУНП в Луганській області» підставами для звільнення позивача стали: особиста недисциплінованість, неналежне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, грубе порушення вимог ст. ст. 1,7, 8 Дисциплінарного статуту ОВС України, дискредитація звання працівника поліції, ігнорування вимог п.1 ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 18, ч. 3 ст. 20 Закону України «Про Національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських затвердженої наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, вимог керівництва Національної поліції України та ГУНП в Луганській області щодо суворого дотримання службової дисципліни, підтримання іміджу працівника поліції, гідного поводження на службі та побуті (а.с.79).

Між тим, суд не погоджується з визначенням дисциплінарного проступку скоєного ОСОБА_1, який зазначив відповідач у висновку та в наказі № 3617 від 03.10.2018, а також не погоджується з обраним видом дисциплінарного стягнення застосованого відповідачем до позивача, з наступних підстав.

Як вже зазначалось судом раніше 15.09.2018 приблизно о 06:20 - 06:30 по вулиці Просіна в м.Сватове Луганської області сталася ДТП без постраждалих, учасниками якої були громадяни ОСОБА_4 та позивач по справі - ОСОБА_1.

Позивач дійсно не заперечував той факт, що він не подзвонив до чергової частини та не повідомив про те, що за його участю сталася ДТП, оскільки це вже зробив інший учасник пригоди.

При цьому той факт, що позивач особисто не подзвонив до чергової частини відповідач вміняє йому порушення обов'язку поліцейського передбаченого частиною другою статті 18 Закону № 580-VIII.

Так, вказаною нормою передбачено, що поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Отже вказаною нормою передбачено обов'язок поліцейського повідомити найближчий орган поліції лише у випадку, якщо події загрожують особистій чи публічній безпеці людей.

Н думку суду поняття «особиста чи публічна безпека» зовсім не розкриті в даній нормі, що впливає на якість закону.

Європейський Суд в своїй судовій практиці характеризує якість закону:

1) правове положення може витримати перевірку його на якість, якщо це положення є достатньо чітким у переважній більшості справ, що їх розглядали національні органи;

2) чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні;

3) якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Це означає, що в національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право;

4) закон, який надає дискреційне право, має визначати межі здійснення такого права, хоча докладні правила та умови мають міститися в нормах субстантивного права. Проте надання законом виконавчій владі, чи судді нічим не обмеженого дискреційного права, суперечило б принципові верховенства права. Отже, закон має досить чітко визначати межі будь-яких таких повноважень, наданих компетентним органам, а також спосіб їх застосування, щоб забезпечувати належний захист особистості від свавільного втручання;

5) якість закону пов'язана з достатньою чіткістю встановлення ним тих чи інших обставин, на підставі яких діють державні органи;

6) жодна норма не може вважатися „законом", якщо вона не сформульована з точністю, достатньою для того, щоб надати змогу громадянинові регулювати свою поведінку: він має бути спроможним - якщо потрібно, після відповідної консультації - передбачити такою мірою, наскільки це є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть випливати з його дій. Ці наслідки не повинні бути передбачуваними з абсолютною певністю. У той час, як певність у праві є вельми бажаною, вона може спричиняти надмірну жорсткість, а право має йти в ногу з обставинами, що змінюються. Відповідно до цього більшість законів з необхідністю укладаються в термінах, які більшою чи меншою мірою є нечіткими, а їхнє тлумачення і застосування є питаннями практики;

7) ступінь чіткості закону, що має забезпечуватися у формулюваннях національних законів - яка в жодному випадку не може передбачити всі непередбачувані обставини, - значною мірою залежить від змісту даного документа, сфери, на яку поширюється цей закон, а також кількості та статусу тих, кому закон адресований. Ступінь чіткості, який треба забезпечувати при формулюванні конституційних положень, з огляду на загальний характер, може бути нижчим, ніж в інших законах;

8) положення закону повинні бути передбачуваними та надавати достатньо гарантій проти свавільного застосування.

Вказана характеристика міститься в чисельних рішеннях ЄСПЛ, прикладом яких є рішення Європейського суду з прав людини у справі „Волохи проти України" від 2 листопада 2006 року, рішення Європейського суду з прав людини у справі „Свято-Михайлівська Парафія проти України" від 14 червня 2007 року.

Враховуючи викладене та аналізуючи частину другу ст.18 Закону №580-VIII з позиції характеристики якості, чіткості та передбачувальності закону, суд дійшов висновку про те, що вказана норма права конкретно не передбачає обов'язку поліцейського повідомляти чергову частину у випадку будь-якої надзвичайної події, а її тлумачення суб'єктом владних повноважень є свавільним застосуванням.

Надані відповідачем копії довідки про проведену бесіду з ОСОБА_11 від 25.09.2017 та службової телеграми від 22.06.2018, з якою позивач був ознайомлений під підпис, також не містять обов'язку щодо негайного повідомлення до чергової частини відділу поліції у разі участі в будь-якій надзвичайній події (а.с.69,70,71).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що такого проступку як ігнорування вимог ч.2 ст.18 Закону №580-VIII позивач не вчиняв.

При цьому позивач зазначив в суді, що своєму безпосередньому керівництву про факт ДТП він доповів в той же день.

Ця обставина виконавцями службового розслідування не досліджувалась та відповідна оцінка у висновку не надана.

Іншим проступком відповідач зазначає ігнорування позивачем вимог ч.3 ст.18 та ч.3 ст.20 Закону №580-VIII.

Так, вказані норми передбачають, що звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов'язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук (ч.3 ст.18).

На однострої поліцейського розміщується нагрудний знак із чітким зазначенням його спеціального жетона. Поліцейському заборонено знімати з однострою чи приховувати нагрудний знак, а також будь-яким іншим чином перешкоджати прочитанню інформації на ньому або фіксуванню її за допомогою технічних засобів (ч.3 ст.20).

При цьому відповідач зазначив, що при зверненні ОСОБА_4 до позивача, останній перебував в форменому однострої працівника поліції, зобов'язаний був назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на його вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук. А також те, що ОСОБА_1 зняв з однострою нагрудний знак, таким чином перешкоджаючи прочитанню інформації на ньому або фіксуванню її за допомогою технічних засобів, що поліцейському робити забороняється.

Вказані висновки відповідач зробив на підставі інформації, що знаходиться в мережі «Інтернет» на сайті «Facebook» користувача «Sergii Ivanov», який виклав на своїй сторінці 2 світлини та частину відео даної події, а також на сайті «Youtube» маються 4 відеоролики.

Судом при розгляді даної справи по суті були оглянуті вказані 4 відеоролики, при цьому суд не може порахувати вказане відео як належний, допустимий та достовірний доказ в розумінні ст.ст.73,74,75 КАС України, оскільки відповідачем не з'ясовувалось чи в повній мірі відображає вказане відео подіям, що відбувались 15.09.2018, учасниками яких були ОСОБА_1 та ОСОБА_4

Як вбачається з висновку службового розслідування, співробітниками Сватівського ВП ГУНП в Луганській області були взяті до уваги лише письмові пояснення надані ОСОБА_4 15.09.2018 під час розгляду його повідомлення, яке зареєстровано в ЖЕО Сватівського ВП ГУНП за №3970 від 15.09.2018 (а.с.52).

Жодних опитувань вказаної особи, або інших свідків цієї ДТП посадовими особами під час проведення службового розслідування зроблено не було, не було вжито заходів і для отримання повного відеоматеріалу. При цьому згідно Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України виконавці службового розслідування мають на це право (п.6.2 Інструкції).

Висновки ж зроблені лише на підставі відеоматеріалу, що розміщений в мережі «Інтернет», без з'ясування його повноти та достовірності.

Жодних інших належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтвердили, що ОСОБА_1 допустив ігнорування вимог ч.3 ст.18 та ч.3 ст.20 Закону №580-VIII, виконавцями службового розслідування досліджено не було.

Не надав таких доказів відповідач і суду при розгляді справи по суті.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку у вигляді ігнорування вимог ч.3 ст.18 та ч.3 ст.20 Закону №580-VIII відповідачем не доведений, а тому підстави для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за ці порушення у відповідача відсутні.

Ще однією з підстав вчинення позивачем дисциплінарного проступку, яку зазначено в наказі № 3617 від 03.10.2018 є ігнорування ним вимог п.1 ч.1 ст.18 Закону №580-VIII.

Згідно вказаної норми закону поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

При цьому жодних доказів, які б свідчили про не дотримання ОСОБА_1 положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського в матеріалах службового розслідування немає. Не надав таких доказів відповідач і під час розгляду справи по суті в суді.

Кожне з вміняємих порушень повинно бути доведено та підкріплено відповідними доказами, при цьому наявність лише загального посилання не доводить наявність такого порушення.

Що стосується дискредитації звання працівника поліції, яке відповідач також зазначає у висновку службового розслідування та в наказі про застосування дисциплінарного стягнення, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вказує сам відповідач у відзиві на позовну заяву, і суд погоджується з такими твердженнями, під вчинками, що дискредитують звання працівника поліції, розуміються протиправні, винні діяння, які здійсненні поліцейським у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника поліції та власне Національної поліції України в цілому.

Між тим, суд не погоджується з тим, що 15.09.2018 ОСОБА_1 були вчинені саме такі «протиправні, винні діяння», які своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника поліції.

Станом на час розгляду справи по суті доведеним є лише той факт, що позивач 15.09.2018 був учасником ДТП. При цьому вина його у скоєнні ДТП ще не доведена, а саме скоєння ним ДТП не вмінялось йому у якості дисциплінарного проступку відповідачем.

Наявність лише одного суспільного резонансу, на яке посилається відповідач, не може слугувати підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з лав Національної поліції України, оскільки при визначенні порушення дисципліни поліцейськими необхідно з'ясовувати характер проступку, обставини, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

При цьому ОСОБА_1, будучи поліцейським, залишається перш за все громадянином правової держави, яка гарантує своїм громадянам дотримання принципу верховенства права.

Вказаний принцип полягає у тому, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст.3 Конституції України).

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (ст.43 Конституції України).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19 Конституції України).

Таким чином, аналізуючи фактичні обставини справи, судом встановлено, що відповідачем не доведено вчинення ОСОБА_1 15.09.2018 протиправних, винних діянь, які здійсненні поліцейським у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника поліції та власне Національної поліції України в цілому.

У зв'язку з цим твердження відповідача про те, що позивачем вчинені поступки, що дискредитують звання працівника поліції є безпідставними.

Оглядом матеріалів службового розслідування судом також не встановлено саме грубого порушення ОСОБА_1 вимог ст.ст.1,7,8 Дисциплінарного статуту ОВС України.

Так, позивач не заперечує той факт, що він дійсно під час ДТП був вдягнений у форму. Оскільки пригода трапилась біля його будинку, він до приїзду слідчої групи зайшов додому перевдягнутися, при цьому з місця ДТП він не втікав, повернувся відразу ж і очікував на прибуття слідчої групи на місці події. Свій автомобіль переставив для того, щоб не загороджувати дорогу та не перешкоджати іншим транспортним засобам здійснювати рух. Для того щоб не доводити ситуацію до конфлікту, він дійсно не присів спочатку в автомобіль співробітника поліції, який віз на медичний огляд іншого учасника ДТП.

В судовому засіданні представник відповідача не зміг пояснити, в чому саме полягає грубе порушення ОСОБА_1 вимог ст.ст.1,7,8 Дисциплінарного статуту ОВС України. Не зазначені вони і у висновку службового розслідування.

Що стосується обраного виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача з лав Національної поліції України, то суд зазначає про те, що вказаний вид є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення, застосування якого повинно бути співмірним до вчинення порушень з боку поліцейського. При цьому необхідно у сукупності оцінювати характер проступку, обставини, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду, наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; наявність вини особи, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

Згідно частини другої ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи у сукупності фактичні обставини справи та вказані вище норми права, суд дійшов висновку про те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не доказав в суді правомірність прийняття свого наказу № 3617 від 03.10.2018 року «Про покарання окремих поліцейських Сватівського ВП ГУНП в Луганській області».

Як наслідок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Луганській області № 3617 від 03.10.2018 року «Про покарання окремих поліцейських Сватівського ВП ГУНП в Луганській області».

Частиною п'ятою ст.18 Дисциплінарного статуту ОВС України передбачено, що такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Оскільки судом визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Луганській області № 3617 від 03.10.2018 року «Про покарання окремих поліцейських Сватівського ВП ГУНП в Луганській області», таким чином підлягає скасуванню і наказ ГУНП в Луганській області по особовому складу №471 о/с від 05.10.2018 року про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити й про те, що наказ по особовому складу був прийнятий під час перебування позивача на лікарняному, що є порушенням статті 18 Дисциплінарного статут ОВС України.

Доводи відповідача про те, що позивач був зобов'язаний надати відповідачу лікарняний у день його відкриття, є безпідставними, оскільки жодним нормативно-правовим актом не встановлено такого обов'язку. Посилання відповідача на Інструкцію про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджену наказом МОЗ України №455 від 13.11.2001 в частині видачі листка непрацездатності медичними установами, підтверджує лише той факт, що медичною установою видається, тобто «відкривається», в день установлення непрацездатності. Жодного посилання на те, що він видається на руки громадянину в цей день вказана Інструкція не містить.

При цьому, як вже було встановлено судом раніше, позивач рапортом від 01.10.2018 доповів начальнику Сватівського ВП ГУНП в Луганській області про те, що з 01.10.2018 він перебуває на лікарняному в Сватівському РТМО з діагнозом розтягнення зв'язок правого г/ступневого суглобу (а.с.81). Сам факт перебування позивача на лікарняному підтверджується довідкою №104 про тимчасову непрацездатність поліцейського, видану 01.10.2018 поліклінічним відділенням КУ «Сватівська центральна районна лікарня» (а.с.15).

Тобто про факт перебування позивача на лікарняному відповідачу було відомо.

Суд також акцентує увагу на тому, що відповідач був обізнаний, в якому саме медичному закладі позивач перебуває на амбулаторному лікуванні, проте з запитами про наявність інформації стосовно лікування ОСОБА_1 направив зовсім в інші медичні установи (а.с.88,89).

Чому не був надісланий запит до Сватівського РТМО, представник відповідача пояснити суду не зміг.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Луганській області №471 о/с від 05.10.2018 року про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Як наслідок відновленням порушених прав позивача є його поновлення на службі в поліції на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції Сватівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області з 05 жовтня 2018 року.

Щодо позовних вимог про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Питання виплати грошового забезпечення поліцейським регулюються Порядком та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 р. за № 669/28799 (далі - Порядок №260).

Пунктом 6 Розділу ІІІ Порядку №260 передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Пунктом 9 Розділу І Порядку №260 встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Таким чином, з урахуванням вказаних норм Порядку №260 судом зроблено наступний розрахунок.

Час вимушеного прогулу з 06.10.2018 по 17.12.2018 включно: жовтень 2018 року - 26 календарних днів; листопад 2018 року - 30 календарних днів; грудень 2018 року - 17 календарних днів.

Згідно довідки про доходи позивача у вересні 2018 року йому було сплачено 6614,07грн. (а.с.93).

Розмір грошового забезпечення за неповні місяці становить: жовтень 2018 року - 5547,10грн. ((6614,07грн. : 30 днів) х 26 календарних днів); грудень 2018 року - 3626,95грн. ((6614,07грн. : 30 днів) х 17 календарних днів).

Розмір за повний місяць - листопад 2018 року становить 6614,07грн.

Таким чином, загальний розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу позивача за період з 06.10.2018 по 17.12.2018 включно становить 15788,12 грн., які підлягають стягненню на користь позивача з відповідача.

Згідно з пунктами 2,3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за повний місяць в розмірі 6614,07 грн. підлягають негайному виконанню.

Відповідач - роботодавець, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України та як страхувальник згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зобов'язаний виплатити позивачеві суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, утримавши з нього при виплаті податок з доходів фізичних осіб та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Питання про судові витрати не вирішується у зв'язку з їх відсутністю (позивач звільнений від сплати судового збору згідно Закону України «Про судовий збір», а вимог про відшкодування інших судових витрат не заявляв).

Керуючись ст.ст.6, 7, 90, 242, 245, 246, 255, 295, 371, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Сватівський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання дій протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Національної поліції в Луганській області № 3617 від 03.10.2018 року «Про покарання окремих поліцейських Сватівського ВП ГУНП в Луганській області» та №471 о/с від 05.10.2018 року про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції Сватівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області з 05 жовтня 2018 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області (код ЄДРПОУ: 40108845, місцезнаходження: 93404,Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Партизанська, будинок 16) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, місце реєстрації: 93500, АДРЕСА_2, адреса фактичного проживання: 92600, АДРЕСА_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 06.10.2018 по 17.12.2018 у розмірі 15788 (п'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім) гривень 12 копійок.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на службі та стягнення на його користь грошового забезпечення за один місяць у розмірі 6614 (шість тисяч шістсот чотирнадцять) гривень 07 копійок допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст повного судового рішення складено 21 грудня 2018 року.

Суддя Н.М. Басова