Рішення № 78759482, 20.12.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2018 року м. Київ справа №810/967/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сквирського відділення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області та Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) з позовом до Сквирського відділення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач-1) та Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач-2, ГУ ДФС у Київській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.08.2016 №1126-13.

Згідно з ухвалою від 03.03.2018, суд відкрив провадження в адміністративній справі, визначив, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 №219, у зв'язку з перебуванням судді Головенка О.Д. у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, призначений повторний автоматичний розподіл справи №810/967/18. Автоматизованою системою документообігу суду визначено Басая О.В. головуючим суддею, що буде розглядати дану адміністративну справу.

Ухвалою суду від 13 липня 2018 року прийнято адміністративну справу №810/967/18 до провадження та призначено судове засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є власником транспортного засобу - автомобіля марки Lexus, модель GХ 460, державний номерний знак НОМЕР_2, 2012 року випуску з об'ємом дизельного двигуна 4608 куб. см., дата реєстрації - 30.07.2015, ринкова вартість якого є меншою, ніж визначена для об'єкта оподаткування в 2016 році згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статі 267 Податкового кодексу України (в редакції, станом на дату виникнення даних відносин).

Крім того, позивач вказує, що податкове повідомлення-рішення від 03.08.2016 №1126-13 не отримував, дізнався про наявність вказаного рішення лише після отримання копії позовної заяви за зверненням податкового органу про стягнення податкового боргу.

Відповідач-1 позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у власності позивача перебуває автомобіль, який відповідно інформаційних систем податкового органу є об'єктом оподаткування транспортним податком, оскільки його вартість є значно більшою за 750 мінімальних заробітних плат.

Також зазначає, що у контролюючого органу наявна інформація про те, що податкове повідомлення-рішення від 03.08.2016 №1126-13 було отримано платником податків особисто 05.08.2016.

Відповідач-2 правом на подання відзиву не скористався.

Протокольною ухвалою від 18.10.2018 суд вирішив здійснювати розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, оцінивши докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є власником транспортного засобу - автомобіля марки Lexus, модель GХ 460, державний номерний знак НОМЕР_2, 2012 року випуску з об'ємом дизельного двигуна 4608 куб. см., дата реєстрації - 30.07.2015, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (том 1, а.с. 11-12).

Як вбачається з матеріалів справи, 03.08.2016 Сквирським відділенням Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області було прийняте податкове повідомлення-рішення №1126-13, яким ОСОБА_1 визначене податкове зобов'язання з транспортного податку у розмірі 25000,00 грн.

Судом встановлено, що податкове зобов'язання позивачеві було визначено за звітний (податковий) період 2016 рік.

Не погоджуючись з визначеним у вказаному податковому повідомленні-рішенні податковим зобов'язанням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК) було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК, у редакції згідно з Законом України від 24.12.2015 № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", що діяла у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Відповідно до статті 10 ПК транспортний податок належить до місцевих податків.

Положеннями підпунктів 12.3.2, 12.3.4. пункту 12.3 статті 12 ПК передбачено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Зміни до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК, які діяли у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, були внесені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 року №909-VIII.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 року №909-VIII, в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Отже, Законом України №909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 1 січня 2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п'яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норма матеріального права була викладена Верховним Судом у постановах від 18 квітня 2018 року у справі №802/2438/16-а, від 10 травня 2018 року у справі №П/811/1630/16, від 05 червня 2018 року у справі №826/17092/16, від 01 серпня 2018 року у справі №826/17172/16, від 29 серпня 2018 року у справі №815/5503/16 та багатьох інших.

Станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378,00 грн. (стаття 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік"). Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 складали 1033500 грн.

Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Отже, правильність вирішення цього публічно-правового спору залежить від встановлення, чи є транспортний засіб, який належить позивачеві на праві власності, об'єктом оподаткування транспортним податком, і чи з'ясовував контролюючий орган ці обставини на момент визначення позивачеві податкового зобов'язання.

За змістом абзацу другого підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК середньоринкова вартість автомобілів для цілей віднесення їх до об'єктів оподаткування транспортним податком визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

На виконання вимог підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 затверджена Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - Методика) (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 Методики, вона встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.

Пунктом 2 Методики передбачено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403 (далі також Порядок №403), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Ср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку №403).

Згідно з пунктом 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Відповідно до пункту 13 Методики, мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики).

На коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортних засобів згідно додатком 1 та додатком 2 Методики впливає строк експлуатації транспортних засобів та нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів. При цьому, технічний стан автомобіля відповідно до Методики не впливає на обрахунок середньоринкової вартості автомобіля. Однак, розбіжності між ідентичними автомобілями можуть стосуватися, зокрема, технічного стану легкового автомобіля.

Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.

Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про вартість автомобіля позивача, яка розрахована виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля.

Аналогічна правова позиція у тотожних правовідносинах була викладена Верховним Судом у постановах від 18 квітня 2018 року у справі №802/2438/16-а, від 10 травня 2018 року у справі №П/811/1630/16, від 05 червня 2018 року у справі №826/17092/16, від 1 серпня 2018 року у справі №826/17172/16, від 29 серпня 2018 року у справі №815/5503/16.

При цьому, в постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №826/17092/16, від 12.06.2018 у справі №826/11959/16 правовідносинах суд касаційної інстанції зазначив, що суди не можуть підміняти органи державної влади та здійснювати покладені на них повноваження, розрахунок середньоринкової вартості автомобіля здійснений судом на сайті Мінекономрозвитку не може бути достовірним доказом, оскільки не враховує певних параметрів, які були актуальні на час визначення податкового зобов'язання у 2016 році.

Таким чином, наявний в матеріалах справи розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу ОСОБА_1, самостійно здійснений позивачем з використанням сайту Мінекономрозвитку не може бути належним та достатнім доказом протиправності визначення транспортного податку.

04 вересня 2018 року від відповідача-1 надійшли додаткові докази, до яких останній приєднав лист Мінекономрозвитку від 08.06.2018 №3805-05/24758-06 "Щодо визначення середньо ринкової вартості легкового автомобіля", у якому Мінекономрозвитку, розглянувши звернення контролюючого органу від 11.05.2018 №3945/9/10-36-10-06 щодо надання інформації про середньоринкову вартість транспортного засобу ОСОБА_1 (том 1, а.с. 45), зазначило, що середньоринкова вартість легкового автомобіля Lexus GХ 460 з об'ємом циліндрів двигуна 4,6 л, бензин, автоматичною коробкою переключення передач до 4 років експлуатації у 2016 році становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. При цьому, у даному листі також зазначено, що через відсутність у листі Головного управління ДФС у Київській області даних про пробіг автомобіля надати конкретну інформацію щодо його середньоринкової вартості немає можливості (том 1, а.с. 60-61).

Разом з цим доказів або пояснень з приводу того, що Сквирське відділення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на момент визначення позивачеві транспортного податку отримала від Мінекономрозвитку інформацію про середньоринкову вартість автомобіля позивача, відповідачі не надали.

Суд зазначає, що лист Мінекономрозвитку від 08.06.2018 №3805-05/24758-06, у якому останнім зазначено, що середньоринкова вартість автомобіля марки Lexus, модель GХ 460, з об'ємом дизельного двигуна 4608 куб. см., 2012 року випуску, у 2016 році становила понад 750 мінімальних заробітних плат, був отриманий відповідачами через 2 роки після визначення оспорюваного податкового зобов'язання.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Крім того, суд наголошує, що розрахунок в листі Мінекономрозвитку від 08.06.2018 №3805-05/24758-06, здійснений усупереч Методики та не на підставі формули, яка встановлена у пункті 3 Порядку №403, зокрема, без урахування коефіцієнту коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу.

З урахуванням викладеного, податкове повідомлення-рішення Сквирського відділення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 03.08.2016 №1126-13 є протиправним та підлягає скасуванню.

При вирішенні справи судом не може бути взято до уваги посилання позивача про неотримання податкового повідомлення-рішення від 03.08.2016 №1126-13, оскільки вказана обставина спростована наданим відповідачем повідомленням про вручення рекомендованого листа та чеком.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідачі у справі належних і достатніх доказів, які б підтверджували наявність правових та фактичних підстав для визначення позивачеві податкового зобов'язання під час розгляду справи не надали.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір на суму 704,80 грн., згідно квитанції №15140 від 26.02.2018 (том 1, а.с. 2).

Відтак, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 704,80 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Сквирського відділення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сквирського відділення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 03.08.2016 №1126-13.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Сквирського відділення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (09117, Київської області, бульвар Олександрівський, буд. 12, ідентифікаційний код: 39468482) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Басай О.В.