Ухвала суду № 78759408, 21.12.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"21" грудня 2018 р. справа № 0940/2224/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) клопотання про залишення без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відповідно до змісту якого просив визнати протиправними дії щодо відмови у перерахунку пенсії за вислугу років, обчисленої у розмірі 70 % відповідних сум грошового забезпечення замість 85%; зобов'язання провести перерахунок пенсії за вислугу років та її виплату з 01.01.2018 року із розрахунком підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою станом на 01.03.2018, виходячи з 85% грошового забезпечення.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.11.2018 року в адміністративній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

10.12.2018 представником відповідача, в порядку ст.122 КАС України, подано суду клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, яке мотивоване тим, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, а причини його пропуску не є поважними. Зазначає, що перерахунок пенсії позивачу здійснено додатковими відомостями ще у березні поточного року, доплату здійснено додатковими відомостями від 23.03.2018 та від 28.03.2018, з квітня 2018 позивачу виплачується пенсія у збільшеному розмірі, а тому позивач знав про проведений перерахунок пенсії, а з позовом звернувся тільки 20.11.2018 року.

13.12.2018 позивач подав суду заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду, в якому зазначив, що перерахунок пенсії, непроведений з вини органу Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсій провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком, а строк звернення до суду, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України є загальним строком, а не спеціальним. Згідно частини 2 статті 55 Закону України №2262-ХІІ вже нараховані суми пенсії не отримані пенсіонером з вини Пенсійного органу України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Розглянувши подане клопотання, з’ясувавши наведені обставини, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Згідно частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частин 2, 3 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.55 Конституції України, держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із вимогами ч.4 ст.6 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини”, Європейська Конвенція “Про захист прав людини і основоположних свобод” (далі – Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) є джерелом права.

Частиною 1 ст.6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Однак, згідно практики ЄСПЛ вказане право не є абсолютним і підлягає визначеним національним законом обмеженням.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції, наголошує, що застосування строків звернення до суду має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Разом з цим, згідно висновків, викладених у п.п.23, 25 Рішення ЄСПЛ у справі “Проніна проти України”, суд в кожному випадку зобов’язаний надавати відповідь на кожен з специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а також давати обґрунтування своїх рішень.

У рішенні по справі “Іліан проти Туреччини” ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв’язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на всі обставини справи.

Як слідує з матеріалів справи, позивач, дізнавшись про порушення свого права щодо перерахунку пенсії, із заявою про її перерахунок в розмірі 85% його грошового забезпечення звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 10.10.2018. До суду з адміністративним позовом звернувся 20.11.2018.

Таким чином, позивачем дотримано шестимісячний строк звернення до суду, визначений частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що позивач дізнався про порушене право у березні 2018 року, з посиланням на те, що перерахунок проведено у березні поточного року, доплату здійснено додатковими відомостями від 23.03.2018 та від 28.03.2018, а з квітня 2018 року позивачу виплачується пенсія у збільшеному розмірі. Суд вказує, що зазначене не є свідченням того, що отримавши пенсію в квітні 2018 року позивач дізнався про застосований при перерахунку йому пенсії відсоток грошового забезпечення, позивач дізнався тільки про збільшений розмір пенсії. Натомість про його розмір позивачу стало відомо, як слідує з матеріалів справи, пізніше, про що свідчить його заява про перерахунок пенсії у розмірі 85% грошового забезпечення від 10.10.2018.

На підставі наведеного, керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст.6, 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути викладене в апеляційній скарзі на судове рішення.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Біньковська Н.В.