Рішення № 78759102, 20.12.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2018 року м. Київ № 810/1345/18

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Панової Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом адвоката ОСОБА_1

до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області

про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася адвокат ОСОБА_1 з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області страхувальнику адвокату ОСОБА_1 у врахуванні заробітної плати, отриманої застрахованою особою - ОСОБА_1 від ПНТП "Ефект" за період з 01.08.2016 по 30.06.2017 у сумі 16 829,32 грн. при визначенні розміру допомоги застрахованій особі - ОСОБА_1 по вагітності та пологам;

- зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області провести страхувальнику - адвокату ОСОБА_1 перерахунок розміру допомоги по вагітності та пологам з врахуванням заробітної плати, отриманої застрахованою особою - ОСОБА_1 від ПНТП "Ефект" за період з 01.08.2016 по 30.06.2017 у сумі 16 829,32 грн. та зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області здійснити адвокату ОСОБА_1 доплату допомоги по вагітності та пологам в сумі 5 809,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем порушено вимоги чинного законодавства в частині неврахування заробітної плати ОСОБА_1 отриманої від ПНТП "Ефект" за період з 01.08.2016 по 30.06.2017 у сумі 16 829,32 грн. при визначенні суми допомоги по вагітності та пологам, що призвело до недоотримання позивачем такої допомоги на суму 5 809,86 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2018 було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

До суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав наведених в Акті перевірки, а саме у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 при розрахунку фінансової допомоги по вагітності та пологам допустила порушення вимог чинного законодавства, а саме при обчисленні середнього доходу для розрахунку допомоги по вагітності та пологам крім доходу від здійснення незалежної професійної діяльності за період з 01.08.2016 по 31.07.2017 у сумі 56 189,75 грн. було враховано розмір отриманої позивачем заробітної плати від ПНТП «Ефект» за період 01.08.2016 по 30.06.2017 у сумі 16 829,32 грн.

Водночас, страховий випадок з позивачем стався 09.08.2017, вже після того як ОСОБА_1 звільнилась з підприємства ПНТП «Ефект».

У зв'язку з включенням позивачем до розрахунку середньоденної допомоги заробітної плати отриманої від підприємництва ПНТП «Ефект», було неправомірно збільшено допомогу по вагітності та пологах на 5 809,86 грн.

До суду засобами поштового зв'язку надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій позивач не погодилася з наведеними у відзиві доводами відповідача та зазначила, що нею у дванадцятимісячному періоді перед настанням страхового випадку було сплачено внески до Фонду з усіх доходів, отриманих як від незалежної професійної діяльності, так і заробітної плати, отриманої від ПНТП, тому позивач важає, що свої зобов'язання щодо участі у формуванні Фонду вона виконала, а відповідач свої зобов'язання щодо виплати їй страхових виплат виконав не в повній мірі, безпідставно зменшивши розмір допомоги по вагітності та пологах.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник позивача у судове засідання не прибув, однак у листі від 25.04.2018, що надійшов до суду позивач підтримала позовні вимоги та просила суд розглядати позов без її участі.

Представник відповідача також не прибув у судове засідання, проте подав до суду заяву про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно із часиною 9 статті 205 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За вказаних обставин, розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, має право на зайняття адвокатською діяльністю, що підтверджується свідоцтвом, виданим на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 23.03.2011 НОМЕР_2.

Згідно довідки про взяття на облік платника податків від 30.04.2014 № 1410270700085, адвоката ОСОБА_1 взято на облік у Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області.

29.08.2017 позивачці було видано листок непрацездатності серії АДІ № 885133 на період з 09.08.2017 по 12.12.2017 у зв'язку з вагітністю і пологами.

07.09.2018 з метою отримання допомоги по вагітності і пологах позивач звернулася до відділення у місті Біла Церква управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області із заявою-розрахунком.

15.09.2017 відділенням у місті Біла Церква Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області було проведено позапланову перевірку адвоката ОСОБА_1 за період з 08.06.2017 по 11.09.2017 з питань правомірності нарахування матеріального забезпечення за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності по листку непрацездатності № 885133, виданого ОСОБА_1 на період з 09.08.2017 по 12.12.2017.

За результатами перевірки було складено Акт від 15.09.2017, висновками якого встановлено наступне:

- адвокату ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) розрахунок допомоги по вагітності та пологах на підставі листка непрацездатності серія АДІ № 885133, виданого ОСОБА_1 на період з 09.08.2017 по 12.12.2017, провести згідно чинного законодавства України;

- адвокату ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) подати до відділення у місті Біла Церква Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області уточнену заяву - розрахунок для фінансування допомоги по вагітності та пологах на підставі листка непрацездатності серія АДІ № 885133, виданого ОСОБА_1 на період з 09.08.2017, у розмірі 19 396,44 грн.

Вказаних висновків відповідач дійшов у зв'язку з тим, що при обчисленні середньоденного доходу страхувальником було враховано розмір доходу, отриманого адвокатом ОСОБА_1 від здійснення незалежної професійної діяльності за період з 01.08.2016 по 31.07.2017 у сумі 56 189,75 грн. та розмір заробітної плати, отриманої ОСОБА_1 від Приватного науково-технічного підприємства «Ефект» за період з 01.08.2016 по 30.06.2017 у сумі 16 829,32 грн.

Проте, відповідач зазначає, що страховий випадок з позивачем стався вже після того як ОСОБА_1 звільнилась з підприємства ПНТП «Ефект», а чинним законодавством не передбачено при обчисленні середнього доходу сумування доходів із попередніх місць роботи у дванадцятимісячному періоді перед настанням страхового випадку.

Також відповідачем в Акті зазначено, що допомога по вагітності та пологах, нарахована ОСОБА_1 повинна компенсувати втрату її доходу від провадження незалежної професійної діяльності, а не будь які інші майбутні доходи, отримані з інших джерел.

Не погодившись з висновками перевірки, позивачем подано Заперечення до Акту перевірки від 21.09.2017.

Листом від 22.09.2017 № 76 відповідач повідомив позивача, що розмір нарахованої допомоги по вагітності та пологах, проведений згідно чинного законодавства України, повинен становити 19 396, 44 грн., а також про те, що 19.09.2017 відділенням у м. Біла Церква було профінансовано адвоката ОСОБА_1 у розмірі 19 396,44 грн.

Вважаючи, що дії відповідача щодо обчислення середньої заробітної плати для розрахунку розміру допомоги застрахованій особі є протиправними позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає протаке.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV).

Пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону № 1105-XIV (в редакції чинні на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.

Відповіднодо частини 1 статті 4 Закону № 1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 16 Закону № 1105-XIV застраховані особи мають право на: отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Частиною 3 статті 19 Закону № 1105-XIV встановлено, що особи, які забезпечують себе роботою самостійно (займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду згідно із законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 20 Закону № 1105-XIV за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг: допомога по вагітності та пологах.

Частиною 1 статті 25 Закону № 1105-XIV встановлено, що допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1105-XIV допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не залежить від страхового стажу.

Згідно із положеннями пункту 3 «Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі - поважні причини).

Відповідно до преамбули Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку (далі - Закон № 2464-VI).

В частині 1 статті 1 Закон № 2464-VI надані визначення термінам, а саме:

- єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2);

- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3);

- страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10).

Середня заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах і допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що подаються до ДФС (пункт 32 Порядку).

У разі коли відомості про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не містять усіх необхідних даних для обчислення середньої заробітної плати (винагороди за цивільно-правовими договорами), такі дані за відповідні періоди надаються роботодавцем протягом п'яти робочих днів за зверненням органів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або застрахованої особи за формою згідно з додатком (пункт 33 Порядку).

Судом встановлено, що під час розрахунку середньої заробітної плати та доходу застрахованої особи - ОСОБА_1, страхувальником - адвокатом ОСОБА_1, у відповідності до вимог було враховано заробітну плату і дохід отриманий застрахованою особою - ОСОБА_1 та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за останні 12 місяців, які передували страховому випадку.

Для підтвердження розрахованого розміру допомоги по вагітності та пологах на підставі листка непрацездатності серії АДІ № 885133, виданого ОСОБА_1 в розмірі 25 206,30 грн. позивачем було надано відповідачу, як додатки до заяви та суду під час розгляду справи, копії документів, що підтверджують отриманий дохід та заробітну плату застрахованої особи ОСОБА_1 за останні 12 місяців, до настання страхового випадку, а саме:

- довідку БЦОДПІ ГУ ДФС Київської області від 03.08.2017 (підтвердження сплати ЄСВ адвокатом ОСОБА_1, як самозанятою особою);

- довідку форми ОК-5 з ПФУ від 21.08.2017 (підтвердження сплати ЄСВ :а ОСОБА_1, як найманого працівника);

- податкову декларацію ОСОБА_1 за 2016 рік;

- звіт про суми нарахованого доходу застрахованої особи та суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік.

З наданих позивачем пояснень та документів вбачається, що за період з 01.08.2016 по 30.06.2017 Приватне науково - технічне підприємство «Ефект» нарахувало та виплатило ОСОБА_1 заробітну плату у розмірі 16 829, 32 грн. та сплатило з цієї суми єдиний соціальний внесок.

Посилання відповідача на статтю 30 Закону № 1105-XIV, а саме на те, що виплати допомоги по вагітності та пологах надаються за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України судом до уваги не беруться, оскільки на час виникнення спірних правовідносин, позивач не працювала за сумісництвом.

З аналізу наведених норм права вбачається, що законодавство не містить заборон чи обмежень щодо сумування всіх отриманих доходів у дванадцятимісячному періоді перед настанням страхового випадку (тимчасовою втратою працездатності), отже враховуючи положення частини 1 статті 26 Закону № 1105-XIV та пункту 3 Порядку № 1266 суд дійшов висновку, що позивачем на законних підставах при обчисленні середнього доходу для розрахунку допомоги по вагітності та пологам було враховано розмір отриманої заробітної плати від ПНТП «Ефект» за період 01.08.2016 по 30.06.2017 у сумі 16 829,32 грн.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку суду, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконано та не доведено правомірність не враховання розміру отриманої заробітної плати від ПНТП «Ефект» за період 01.08.2016 по 30.06.2017 у сумі 16 829,32 грн. при обчисленні середнього доходу позивача для розрахунку допомоги по вагітності та пологам, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 704,80 грн, підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області.

Крім того, позивач у прохальній частині позовної заяви просить суд стягнути з відповідача на її користь судові витрати на оплату послуг адвоката, з даного приводу суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини 3 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

При цьому, стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Разом з тим, частиною 3 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи той факт, що позивачем не подано до суду заяви про намір подати докази та не надано самих доказів понесення витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, вимога позивача про стягнення з відповідача на її користь судових витрат на оплату послуг адвоката задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-77, 90, 139, 143, 194, 242 - 247, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною відмову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області (ЄДРПОУ 41316012; адреса реєстрації: вул. Сім'ї Стешенків, 2, м. Київ, 03148) страхувальнику адвокату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; адреса реєстрації: АДРЕСА_1) у врахуванні заробітної плати, отриманої застрахованою особою - ОСОБА_1 від ПНТП "Ефект" за період з 01.08.2016 по 30.06.2017 у сумі 16 829,32 грн. при визначенні розміру допомоги застрахованій особі - ОСОБА_1 по вагітності та пологам.

3. Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області (ЄДРПОУ 41316012; адреса реєстрації: вул. Сім'ї Стешенків, 2, м. Київ, 03148) провести страхувальнику - адвокату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; адреса реєстрації: АДРЕСА_1) перерахунок розміру допомоги по вагітності та пологам з врахуванням заробітної плати, отриманої застрахованою особою - ОСОБА_1 від ПНТП "Ефект" за період з 01.08.2016 по 30.06.2017 у сумі 16 829,32 грн.

4. Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області (ЄДРПОУ 41316012; адреса реєстрації: вул. Сім'ї Стешенків, 2, м. Київ, 03148) здійснити адвокату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; адреса реєстрації: АДРЕСА_1) доплату допомоги по вагітності та пологам в сумі 5 809,86 грн.

5. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області (ЄДРПОУ 41316012; адреса реєстрації: вул. Сім'ї Стешенків, 2, м. Київ, 03148) на користь адвоката ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; адреса реєстрації: АДРЕСА_1) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

6. В частині заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.