Рішення № 78758650, 20.12.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2018 року м. Житомир справа № 240/5465/18

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Токаревої М.С.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 0409 про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з даним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії військової частини А0409 щодо не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до дня звільнення - 29.12.2017;

- зобовязати Військову частину А0409 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 до дня звільнення - 29.12.2017;

- зобовязати Військову частину А0409 надати ОСОБА_1 довідку з помісячним розрахунком індексації, місяця підвищення (базового місяця) та визначеної раніше суми (фіксованої суми) за вказаний період.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що відповідачем не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу, у зв'язку з чим він звертався до військової частини з приводу врегулювання питання виплати індексації грошового забезпечення, проте йому було надано відповіді щодо відсутності підстав для нарахування та виплати позивачу індексації, а тому за захистом своїх прав позивач звернувся до суду.

Справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.

На виконання вимог суду, відповідачем було надано відзив на позовну заяву за змістом якого він просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що у межах наявного фінансового ресурсу який був у 2016-2018 роках у Міністерства оборони України можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у 2016-2018 роках не було. Крім того, посилається на розяснення Міністерства соціальної політики, згідно яких індексація грошового забезпечення військовослужбовців нараховується і виплачується в межах бюджетних ресурсів, тобто у межах коштів, які передбачені на ці цілі. З урахуванням зазначеного, просить у позові відмовити за безпідставністю.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України у військовій частині А0409.

Відповідно до наказу тимчасово виконуючого обовязки командира військової частини А0409 №258-рс від 29.12.2017 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас відповідно до пункту "А" ( у звязку із закінченням терміну дії контракту) частини восьмої статті 26 ЗУ "Про військовий обовязок і військову службу".

Відповідно до наказу тимчасово виконуючого обовязки військової частини А0409 (по стройовій частині) від 29.12.2017 №170 виключений зі списку особового складу частини, всіх видів забезпечення

У жовтні 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації за період з 01.01.2016 по 29.12.2017.

Відповідач листом від 05.11.2018 №8906 відмовив у нарахуванні та виплаті індексації позивачу. В обґрунтування відмови зазначено, що з 01 січня 2016 року грошове забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України відповідно до протокольного рішення Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №3 було значно збільшено за рахунок збільшення розмірів їх преміювання.

Протягом 2016-2018 років за фондом грошового забезпечення військової частини, затвердженого вищим розпорядником бюджетних коштів, видатки на виплату індексації грошового забезпечення не було передбачено, а тому індексація за період з 01 січня 2016 року по момент звільнення позивача з військової служби 29 грудня 2017 року не виплачувалась.

Позивач вважаючи, що він має право на виплату сум індексації грошового забезпечення, на отримання компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати, на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення, звернувся із позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Преамбулою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст.1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі ст.4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до ст. 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок), згідно з п.4 якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Відповідачем не доведено відсутність обставин, передбачених статтею 4 цього Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Як встановлено з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 29.12.2017.

Відповідачем у листі від 05.11.2018 №8906 зазначено, що індексація за бажаний період не виплачувалась.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що військовою частиною А0409 протиправно не нараховувалась на не сплачувалась індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 29.12.2017.

Крім того, суд зазначає, що військова частина А0409 має діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу, а тому суд критично ставиться до посилання відповідача на протокольне рішення Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №3 щодо збільшення розміру премій як на підставу для не проведення та не виплати індексації грошового забезпечення позивача.

За таких обставин, дії військової частини А0409 щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 29.12.2017 є протиправними.

Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, оскільки індексація грошового забезпечення не була проведена у встановлений Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" строк, що є порушенням права позивача, суд вважає за необхідне зобовязати військову частину А0409 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 29.12.2017.

Що стосується вимоги позивача про зобов'язання Військової частини А0409 надати довідку з помісячним розрахунком індексації, місяця підвищення (базового місяця) та визначеної раніше суми (фіксованої суми) за вказаний період, то зазначає наступне.

Як встановлено судом, при звільненні з військової служби позивачу не нараховувалось та не було виплачено індексацію грошового забезпечення.

Нарахування індексації грошового забезпечення належить до дискреційних повноважень відповідача, а тому у відповідача самостійно виникне обовязок щодо нарахуванням індексації та видачі такої довідки лише після набрання даним рішенням законної сили та його виконання відповідачем.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині наразі є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем в порушення ч.2 ст. 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявними у матеріалах справи доказами спростовано правомірність бездіяльності Військової частини А0409 щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( вул.Спортивна, 26, м.Новоград - Волинський, Житомирська область, 11700, РНОКПП НОМЕР_1) до Військової частини А 0409 (вул. Леваневського, 2, м. Новоград-Волинський, Житомирська область, 11703. код ЄДРПОУ 07962707) задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини А0409 щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по до дня звільнення - 29 грудня 2017 року.

Зобов'язати Військову частину А0409 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до дня звільнення - 29 грудня 2017 року.

У задоволенні позовних вимог щодо зобовязання військової частини А0409 надати ОСОБА_1 довідку з помісячним розрахунком індексації, місяця підвищення (базового місяця) та визначеної раніше суми (фіксованої суми) за вказаний період відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева