Рішення № 78758526, 13.12.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 року м. Житомир справа № 0640/4005/18

категорія 10.2.4

Житомирський окружний адміністративний суд

у складі: судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ємільчинського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить:

- визнати дії Ємільчинського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо проведеного перерахунку пенсії із застосуванням ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.03.2003 протиправними;

- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії на користь ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75 % заробітку, без застосування ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 27.07.2017.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 указує, що Ємільчинське обєднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправно під час проведення перерахунку його пенсії на виконання рішення Олевського районного суду Житомирської області у справі № 287/73/17-а застосовано норми ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Так як він звернувся до районного суду до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", яким ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII доповнено словами і цифрами "у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання у справі на 26.09.2018.

26.09.2018 справа в судовому засіданні не слухалася, оскільки від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Нове судове засідання в справі призначено на 25.10.2018.

Ухвалою суду від 26.09.2018 заперечення Ємільчинського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження залишено без задоволення.

Позивач і представник відповідача в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Від позивача надійшла заява, а від представника відповідача клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Ємільчинським обєднаним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області направлено до суду відзив на позовну заяву, з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. Заперечуючи проти предявлених позовних вимог відповідач стверджує, що виплата позивачу здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", то і збільшення розміру пенсії повинно/має бути проведене у розмірах, встановлених цим Законом.

Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом постановлено протокольну ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні.

Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що позивач перебуває на обліку в Ємільчинському обєднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по інвалідності, згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до посвідчення серії А №108838 с, виданого 04.12.2008 Житомирською облдержадміністрацією, ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1).

Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 09.02.2018 в справі № 287/73/17-а позов ОСОБА_1 до Ємільчинського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії задоволено частково. Визнано дії Ємільчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку йому пенсії з її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 20 років відповідно до ч. 2 ст.56 ЗУ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи протиправними. Зобов'язано Ємільчинське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок та виплату пенсії на користь ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75% заробітку, починаючи з 27.07.2017 року.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2018 апеляційну скаргу Ємільчинського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 09 лютого 2018 року у справі №287/73/17-а повернуто особі, яка її подала.

Листом від 03.05.2018 № 1906/02.1 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що рішення Олевського районного суду у справі № 287/73/17-а від 09.02.2018 щодо зобов'язання провести йому перерахунок пенсії відповідно до ст. 56 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи виконано.

При цьому вказано, що загальний розмір пенсії після проведення перерахунку становить 1729,51 грн, а тому Ємільчинським обєднаним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомлено, що проведення перерахунку є недоцільним та призводить до зменшення розміру пенсії.

Наведене відповідачем обґрунтовано тим, що призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком з урахуванням норм ст. 56 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи можливе у разі обчислення пенсії згідно з ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Вимоги ст. 56 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи враховані за стаж набутий до 01.01.2004 та розмір пенсії визначено відповідно до вимог раніше діючого законодавства, а саме відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після 01.01.2004, визначено відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Водночас указано, що загальний страховий стаж становить 35 років 9 місяців та 6 днів.

Позивач вважаючи, що перерахунок його пенсії з 27.07.2017 повинен бути проведений без застосування норм ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У частині першій статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII закріплено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Положеннями статті 15 вказаного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Згідно зі ч. 1 ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Пунктом 13 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004 (зі змінами та доповненнями) визначено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 09.02.2018 в справі № 287/73/17-а, яке набрало чинності 23.04.2018, встановлено, що позивачу призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та обрання ним умов, встановлених спеціальним законом - Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Також указаним судовим рішенням підтверджено право позивача на перерахунок пенсії відповідно до вимог частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж 20 років, але не вище 75% заробітку, починаючи з 27.07.2017, та зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75% заробітку, починаючи з 27.07.2017.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отож, право позивача на перерахунок та одержання пенсії на умовах, визначених Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є безспірним.

Статтею 56 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлені пільги щодо обчислення стажу роботи (служби).

У відповідності до частини 2 вказаної статті Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (у редакції, чинній станом на 27.07.2017), право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали засписком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

Суд зауважує, що 11 жовтня 2017 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03 жовтня 2017 р. (далі - Закон №2148-VIII), яким внесено зміни до ряду нормативних актів з питань пенсійного забезпечення, в т.ч. і доЗакону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Так, пункт 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" доповнено словами і цифрами "у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування".

У свою чергу, частиною 2 статті 27 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" визначено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою тадругоюстатті 42 цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно доЗакону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". У разі обчислення пенсії відповідно дочастини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.

Таким чином, зміни, що внесені до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", стосуються порядку обчислення фактичного середньомісячного заробітку для пенсії та не можуть бути перешкодою для перерахунку пенсії у зв'язку із понаднормовим страховим стажем.

Одночасно суд наголошує, що в силу приписів частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із Рішенням Конституційного суду України від 09.02.1999 №1-рп/99принцип закріплений у частині 1статті 56 Конституції України, треба розуміти так, що дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи наведене, положення Закону №2148-VIII, а також тих законодавчих актів, до яких цим законом внесені зміни, не мають зворотної дії, і застосовуються до тих осіб, пенсії яких будуть призначені після набрання ним чинності.

Як було зазначено вище, призначення пенсії позивачу та набуття ним права на перерахунок такої пенсії з її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 20 років відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відбулося до 11.10.2017, а тому суд приходить до висновку, що зміни, внесені Законом №2148-VIII до ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не можуть бути застосовані під час проведення відповідного перерахунку пенсії з 27.07.2017.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У частині першій статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ч. 2 ст. 6 згаданого Кодексу).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд також ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Беручи до уваги приписи зазначених норм, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням предмет спору у даній справі та завдання адміністративного судочинства України, суд визнає протиправними дій Ємільчинського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо проведеного перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 27.07.2017 відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із застосуванням ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Також, з метою відновлення порушених прав позивача, суд зобов'язує відповідача провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75 % заробітку, без застосування ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 27.07.2017.

З огляду на викладене, суд вважає, що позов слід задовольнити.

Стосовно встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд ураховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням рішення у даній справі.

В силу приписів ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (вул. Льонозаводська, 11, м.Олевськ, Житомирська область,11002, РНОКПП - НОМЕР_1) до Ємільчинського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Свято-Миколаївська, 31, м.Олевськ, Житомирська область,11001, код ЄДРПОУ - 41246527) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дій Ємільчинського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо проведеного перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 27.07.2017 відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із застосуванням ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Зобов'язати Ємільчинське обєднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75 % заробітку, без застосування ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 27.07.2017.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко