Рішення № 78758344, 19.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2018 р. Справа№0540/8611/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., за участі секретаря судового засідання Грисюк І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Донецькій області

про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнути моральну шкоду у розмірі 10 000,00 гривень

за участю:

позивача: ОСОБА_1 - особисто,

представника відповідача 1: не з'явились,

представника відповідача 2: не з'явились,

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач 1), ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Донецькій області (ділі - відповідач 2) про визнання протиправною бездіяльності, яка виявилась у невиконанні посадовими особами своїх службових обов'язків, пов'язаних з оформленням необхідних документів для призначення пенсії, зобов'язання ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Донецькій області підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області документи для призначення пенсії, відповідно до заяви від 18 квітня 2018 року, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію за вислугу років на підставі заяви від 13 квітня 2018 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2263-XII від 09 квітня 1992 року та стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 20.04.1995 року по 07.05.2013 року проходив службу в органах внутрішніх справ МВС України.

Вважає, що станом на 20.07.2011 року мав право на пенсію, оскільки мав більше 20 років вислуги. Вказаним правом не скористався та продовжував службу, звільнився лише 07.05.2013 року відповідно до наказу ГУ МВС України в Донецькій області № 140 від 07.05.2013 року. Згідно до витягу з наказу на день звільнення мав вислугу в календарному обчисленні 19 років 11 місяців 26 днів, в пільговому обчисленні - 24 роки 09 місяців 12 днів.

В дійсний час позивач знаходиться на пенсії по інвалідності. У квітні 2018 троку вирішив скористатися своїм правом на пенсію за вислугою років та 13.04.2018 року особисто звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про призначення пенсії.

Посадові особи відповідача 1 не прийняли заяву з документами, пояснивши, що необхідно звернутися до відділу кадрів за місцем колишньої роботи. Після наполегливих вимог позивача відповідачем 1 заяву позивача було зареєстровано в канцелярії.

Вважає такі дії протиправними оскільки має право звернутися особисто з заявою про призначення пенсії за вислугою років.

На свою заяву позивач отримав лист відповідача 1 від 27.04.2018 року № 1292-Г-01, яким йому було відмовлено в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідної вислуги років.

Позивач з аналогічною заявою звернувся до ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Донецькій області та отримав лист від 05.05.2018 року № Г-163 лк, яким йому було повернуто заяву з доданими документами.

Зазначає, що згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям: надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше.

При цьому, на дату звільнення позивача - 07.05.2013 року діяла інша норма (з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року), яка передбачала, що на день звільнення повинно мати вислугу 21 календарний рік та більше, яких позивач не мав у 2013 році.

Тобто, позивач вважає, що якби він звільнився по 30 вересня 2011 року, то на день звільнення мав вислугу 20 років, тому до нього застосовувати саме цю норму Закону, а не 21 календарний рік і більше.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 01 листопада 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року прийнято розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Замінено судове засідання для розгляду справи по суті в спрощеному провадженні підготовчим засіданням. Призначено підготовче засідання на 26 листопада 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції задоволено.

26 листопада 2018 року розгляд справи відкладено на 05 грудня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 19 грудня 2018 року.

19 грудня 2018 року в судовому засіданні, протокольною ухвалою суду підготовче провадження закрито та призначено до розгляду справи по суті.

Відповідач 1 надав письмовий відзив від 24.10.2018 року (а.с. 43-45). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» заяви про призначення (перерахунок) пенсії подаються не самостійно, а через уповноважені структурні підрозділи МВС, тому що повинні подаватися документи, яких немає у позивача, зокрема, грошовий атестат, довідка про розмір грошового забезпечення, тощо.

ОСОБА_1 звернувся до управління з заявою не встановленого зразка та не до тієї особи, тому йому було надано відповідь як на звернення громадян.

Наголошує, що вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області є передчасними, тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідачем 2 також надано письмовий відзив від 26.10.2018 року (а.с. 47-50). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач звільнений зі служби в органах внутрішніх справ у 40-рячному віці. Вислуга років на день звільнення складала 19 років 11 місяців 26 днів.

Після звільнення ОСОБА_1 працював на іншому підприємстві (з 07.11.2013 по 31.03.2015).

На день звільнення позивач для оформлення пенсії повинен мати: вік 45 років, 12 календарних років і 6 місяців служби в ОВС та 25 років загального трудового стажу, або 21 календарний рік і більше проходження служби в ОВС.

Зазначає, що позивач не мав достатньої вислуги, тому йому було відмовлено та повернуто заяву з документами.

З зазначених підстав відповідач 2 також просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 з 20.04.1995 року по 07.05.2013 року проходив службу в органах внутрішніх справ, що підтверджується записом у трудовій книжці НОМЕР_2 (а.с. 18-20).

Відповідно до наказу Головного управління МВС України в Донецькій області № 140 о/с від 07.05.2013 року лейтенанта міліції ОСОБА_1 - дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів міліції Краматорського міського відділу було звільнено за порушення дисципліни за п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с. 21).

Слід зазначити, що після звільнення з ОВС України позивач працював з 07.11.2013 року по 31.03.2015 року на підприємстві в м. Харкові, про що наявний запис у трудовій книжці.

Сторонами не спростовується що в дійсний час позивач отримує пенсію за інвалідністю. Наведене підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 та довідкою МСЕК серії АВ № 0878266 (а.с. 29-30).

13.04.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Донецькій області з заявою довільної форми про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с. 22).

Листом від 27.04.2018 року № 1292-Г-01 відповідач 1 відмовив у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідної вислуги років (а.с. 25). Відповідач 1 повідомив позивача про необхідність звернення до кадрової служби відповідного Міністерства за місцем проходження військової служби для можливості призначення пенсії з посиланням на дотримання п. 1, 12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 №3-1.

18.04.2018 року позивач звернувся до голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Донецькій області з питання призначення пенсії за вислугою років (а.с. 51-52).

Аналогічну відмову позивачем отримано листом відповідача 2 від 05.05.2018 року № Г-163 лк (а.с. 27-28). Відповідач 2 повідомив позивача про неможливість оформити матеріали для призначення пенсії за вислугу років через відсутність необхідного розміру вислуги років, а саме: 21 календарного року, як передбачено п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України врегульовано Законом України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII).

Відповідно до приписів пункту «б» статті 1 Закону України № 2262-XII право на пенсійне забезпечення мають, в тому числі, звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом до вислуги років для призначення пенсії зараховується служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду (пункт «б» частини 1статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»).

Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби (частина 1статті 2 зазначеного Закону України).

Згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям: надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:

- по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;

- з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;

- з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;

- з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;

- з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;

- з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;

- з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;

- з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;

- з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;

- з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше;

- з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Позивач помилково вважає, що до нього можна застосувати абзац 2 пункт «а» статті 12 Закону України № 2262-XII, а саме: вважати його звільненим по 30 вересня 2011 року, хоча звільнився 07 травня 2013 року, і на день звільнення достатньо мати вислугу всього 20 років, а не 21 рік, оскільки він працював в зазначений період в ОВС України. Проте, з аналізу зазначеної норми права вбачається, що для отримання права на призначення пенсії за вислугою років обов'язковою умовою є наявність вислуги (служби), що обчислюється у календарних роках, на відповідний день звільнення. Тобто, законодавець пов'язує право на вислугу саме з датою звільнення, а не наявністю права на вислугу в той чи інший період проходження служби в ОВС України.

Відповідно до витягу з наказу від 07.05.2013 №140 о/с, станом на день звільнення вислуга років позивача в календарному обчисленні становила 20 років 6 місяців 26 днів, що відповідно до статті 12 Закону України № 2262-XII є недостатнім для призначення пенсії за вислугою років.

Відтак, оскільки вислуга років позивача в календарному обчисленні становила 20 років 06 місяців 26 днів замість необхідних 21 календарного року, суд дійшов висновку про відсутність у позивача права на пенсію відповідно до вимог Закону України № 2262-XII.

Згідно із пунктом 1 Порядку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262-XII, а особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).

Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).

Відповідно до пункту 12 Порядку уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії, ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Керуючись вказаними вище положеннями Порядку, для вирішення питання щодо призначення чи відмови у призначенні пенсії відповідно до Закону України 2262-XII до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області мають надійти документи від уповноваженого органу (роботодавця).

Судом встановлено, що заява позивача разом з документами не надходили до відповідача 1, тому вимоги до нього стосовно протиправної бездіяльності завчасні та безпідставні.

Стосовно вимог до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області щодо протиправності не направлення документів для призначення пенсії, суд також вважає їх необґрунтованими, оскільки у повивача не було права на пенсію згідно із Законом №2262-12.

На підставі зазначеного, вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності, яка виявилась у невиконанні посадовими особами своїх службових обов'язків, пов'язаних з оформленням необхідних документів для призначення пенсії, зобов'язання ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Донецькій області підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області документи для призначення пенсії, відповідно до заяви від 18 квітня 2018 року, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію за вислугу років на підставі заяви від 13 квітня 2018 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2263-XII від 09 квітня 1992 року та стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000,00 гривень є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки судом в даній справі встановлено правомірність дій відповідачів.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, як інвалід II групи, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Крім того, питання судових витрат не вирішується у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України У виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись статтями 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У позовних вимогах ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: 84307, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010), ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Донецькій області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 32, код ЄДРПОУ 08592158) про визнання протиправною бездіяльності, яка виявилась у невиконанні посадовими особами своїх службових обов'язків, пов'язаних з оформленням необхідних документів для призначення пенсії, зобов'язання ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Донецькій області підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області документи для призначення пенсії, відповідно до заяви від 18 квітня 2018 року, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію за вислугу років на підставі заяви від 13 квітня 2018 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2263-XII від 09 квітня 1992 року та стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000,00 гривень - відмовити.

Рішення прийняте в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 19 грудня 2018 року в присутності позивача.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 21 грудня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Голубова Л.Б.