Рішення № 78758179, 11.12.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Геєць Ю.В.

за участю секретаря судового засідання Ровенської В.В.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Запоріжжя цивільну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” про визнання кредитного договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11363138000 від 23.06.2008 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що 23.06.2008 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11363138000 з наступними змінами відповідно до додаткових угод від 20.10.2008 року, № 2 від 18.12.2008 року, 30.12.2008 року, 23.02.2009 року, № 2 від 15.01.2010 року, № 3 від 19.03.2010 року, відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_3 кредитні кошти в сумі 300 000,00 дол. США строком по 23.06.2023 року зі сплатою 13 % річних, в свою чергу ОСОБА_3 зобов’язалась прийняти, належним чином використати і повернути Банку кредитні кошти та сплатити проценти за його користування шляхом внесення ануїтетних платежів в порядку і на умовах, визначених Кредитним договором.

В забезпечення виконання кредитних зобов’язань позичальника по вказаному кредитному договору прийняті порука ОСОБА_4 згідно договору поруки № 11363138000/П від 23.06.2008 року та порука ОСОБА_3 згідно договору поруки № 11363138000/П-1 від 23.06.2008 року.

Відповідно до умов договору поруки поручитель зобов’язується відповідати за виконання позичальником усіх його зобов’язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору, в тому числі за повернення суми боргу, відсотків за використання кредитних коштів, штрафних санкцій. Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною.

В зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору, Банк звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість у сумі 281 329, 13 дол. США, яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 253 460, 17 дол. США., у тому числі прострочена заборгованість 11753,48 дол. США, за період з 24.11.2014 року по 04.08.2015 року; заборгованості за відсотками у сумі 27 868, 96 дол. США за період з 23.10.2014 року по 23.07.2015 року; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 24.11.2014 року по 04.08.2015 року у сумі 44 671, 77 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за період з 24.11.2014 року по 04.08.2015 року у сумі 106 744, 90 грн.

В свою чергу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3 звернулись до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ «УкрСиббанк» про захист права споживачів, визнання кредитного договору не дійсним та визнання договорів поруки припиненими.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви зазначається, що 23 червня 2008 року між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», укладено договір про надання споживчого кредиту № 11363138000. Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій назва відповідача - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк».

Відповідно до п. 1.1 договору № 11363138000, Банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 300 000 доларів США, та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнювала еквіваленту 1 454 910,00 грн. за курсом НБУ на день укладання оспорюваного договору. Згідно з пунктом 1.2.2 Договору, строк повернення кредиту не пізніше 23 червня 2023 року. Пунктом 1.3.1 Договору встановлено, що за використання кредитних коштів протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 13,0 процентів річних.

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3 зазначають, що договір споживчого кредиту № 11363138000 - є таким, що порушив встановлені коментованими Законами імперативні вимоги діючого Законодавства України та приписи Національного Банку України, які визначені законом як істотні та є необхідні для даного виду договорів, а саме:

- у кредитному договорі відсутня довідка, яка повинна бути підписана позивачем та відповідачем під час отримання/надання кредиту про загальну суму кредитних коштів та загальну суму подорожчання кредиту. Даний документ є обов'язковим документом, який повинен банк надавати перед отриманням коштів, позичальником. Обов'язковість цього документу встановлена Законом України «Про захист прав споживачів»;

- у кредитному договорі зазначено, що грошові кошти надаються у доларах США, однак коштів у доларах США позичальник не отримував, оскільки кошти було надано через касу у гривні. Тобто, в даному випадку мав місце обман позичальника, оскільки Банк надав кошти у національній валюті, а не в валюті відповідно до умов договору, чим порушив взяті на себе зобов’язання.

- у кредитному договорі зазначена не реальна відсоткова ставка;

- у кредитному договорі підвищена відсоткова ставка була додатково прихована за скритими комісіями та платежами на користь третіх осіб.

Посилаючись на зазначене позивачі за зустрічним позовом просять визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту № 11363138000 від 23 червня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне Товариство «УкрСиббанк»).

31.01.2018 року від відповідача ОСОБА_3, надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого відповідач просила відмовити ПАТ «УкрСиббанк» в задоволенні позовних вимог, вважаючи договір укладений в порушення п. 2 ч. 1 ст. 11, ч.ч. 4, 5 ст. 11, ст. 18, п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» (т. 2 а.с. 177-180).

Від відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 31.01.2018 року надійшли відзиви на позовну заяву ПАТ «УкрСиббанк», відповідно до яких відповідачі просили відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості з поручителів за договором поруки (т. 2 а.с. 167-170, 187-190).

Обґрунтовуючи свій відзив, відповідачі зазначили, що відносини поруки, які виникли між ними та позивачем за договорами поруки припинились в силу імперативних норм ч. 1 ст. 559 ЦК України, у зв’язку із зміною зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зокрема, пунктом 1.2. Договору поруки визначено, що поручителю добре відомі усі умови Кредитного договору, зокрема сума договору – 300 000, 00 доларів США (що в еквіваленті дорівнює 1 454 910,00 грн.), термін виконання основного зобов’язання – 23 червня 2023 року та інші умови Кредитного договору.

При цьому, згідно із п. 2.1 Договору поруки, Банк не вправі без згоди Поручителя змінювати умови основного договору з позичальником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під «згодою Поручителя» Сторони розуміють візування Поручителем змін до основного договору (шляхом проставлення підпису уповноваженої особи) та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладення Поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін.

На момент укладення Договору поруки умовами п.1.2.2. Кредитного договору були встановлені наступні зобов’язання:

позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше 23 червня 2023 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов Кредитного договору та/або згідно умов відповідної додаткової угоди сторін;

позичальник зобов’язується повернути суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 3 820,00 доларів США в день сплати ануїтетних платежів (який згідно термінів, що використовуються в Кредитному договорі встановлений як - 23 число кожного календарного місяця строку кредитування).

Також згідно з п. 1.3.1 цього кредитного договору за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, процентна ставка встановлюється у розмірі 13,00 %. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування розмір процентної ставки підлягає перегляду відповідно до умов договору. У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування відповідно до умов договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором в попередньому місяці.

При цьому, з моменту укладення Договору поруки до Кредитного договору вносились зміни, що передбачали зміну розміру ануїтетного платежу (суми, яка складається з строкових процентів та строкової суми основного боргу), внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності ОСОБА_4 та ОСОБА_3, як поручителів за Договором поруки.

Так, згідно з додатковою угодою № 2 до Кредитного договору, укладеною 18 грудня 2008 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, позичальнику надано період відстрочення на шість місяців та змінено зобов’язання, встановлене п.1.2.2. Кредитного договору на наступне:

позичальник зобов’язується повернути суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 3 865,00 доларів США в день сплати ануїтетних платежів.

Також додатковою угодою № 3 від 19 березня 2010 року до Кредитного договору, сторонами знову змінено розмір ануїтетних платежів на наступний:

позичальник зобов'язується повертати в день сплати ануїтетних платежів, передбачений договором, суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у таких розмірах:

- у період з 23.03.2010р. по 23.02.2011р. у розмірі 3 167,80 дол. США;

- у період з 23.03.2011р. по 23.06.2022р. у розмірі 3 865,00 дол. США;

- у період з 25.07.2022р. до кінця терміну дії Договору у розмірі 6 980,00 дол. США.

Тобто, додатковою угодою № 2 від 18.12.2008 року та додатковою угодою № 3 від 19.03.2010 року до Кредитного договору було змінено зобов’язання за Кредитним договором, внаслідок яких збільшився обсяг відповідальності Поручителів.

Таким чином, обсяг зобов’язання за Кредитним договором та обсяг відповідальності поручителів за Договором поруки збільшились на загальну суму 36 213,60 дол.США.

01.02.2018 року від ПАТ «УкрСиббанк» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» просив відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог, а також надійшла заява про застосування правових наслідків недійсності кредитного договору у відповідності до вимог ст. 1057-1 ЦК України та заява про застосування позовної давності (т. 2 а.с. 195-201, 223-224, 230-231).

Судом у справі були проведені такі процесуальні дії.

Ухвалою судді Орджонікідзеського районного суду м. Запоріжжя Апаллонової Ю.В. від 26 серпня 2015 року відкрито провадження у справі (т. 1 а.с. 75).

22.05.2017 року відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, 24.05.2017 року ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Геєць Ю.В. прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором (т. 1 а.с. 234-237).

Ухвалою Орджонікідзеського районного суду м. Запоріжжя від 18.01.2018 року визначено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження у справі, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСиббанк» про захист права споживачів, визнання кредитного договору не дійсним та визнання договорів поруки припиненими, об'єднано в одне провадження з первісними вимогами ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором для їх спільного розгляду та розгляд справи продовжено за правилами загального позовного провадження (т. 2 а.с. 152-153).

Ухвалою Орджонікідзеського районного суду м. Запоріжжя від 20.03.2018 року у ПАТ «УкрСиббанк» витребовувався оригінал Додатку № 2 до Кредитного договору «Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту», що є невід’ємною частиною Договору про надання споживчого кредиту № 11363138000 від 23.06.2008 року, вказані документи запропоновано надати суду у строк до 24.05.2018 року (т. 3 а.с. 25).

25.05.2018 року від ПАТ «УкрСиббанк» надійшла заява про неможливість надати витребувані документи у визначений судом строк (т. 3 ст. 33).

Ухвалою Орджонікідзеського районного суду м. Запоріжжя від 22.06.2018 року задоволено клопотання представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_6 та призначено по справі судово-економічну експертизу, провадження по справі зупинено на час проведення експертизи (т. 3 а.с. 58-59).

Ухвалою Орджонікідзеського районного суду м. Запоріжжя від 22.10.2018 року поновлено провадження у справі та 26.11.2018 року закрито підготовче провадження у справі (т. 3 а.с. 157, 169).

У судовому засіданні представник ПАТ «УкрСиббанк» свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі. В задоволенні зустрічної позовної заяви просить суд відмовити у повному обсязі, пояснивши, що Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором перед позичальником у повному обсязі, надавши останньому кредит в іноземній валюті у розмірі 300 000,00 доларів США, що підтверджується витягом по рахунку № 26205057420200 за період 23.06.2008 року, яка відображує операції з зарахуванням кредитних коштів на рахунок позичальника та заявою на видачу готівки № 93 від 23.06.2008р. Крім того, пояснив, що в день укладення кредитного договору позичальником отримано Додаток № 2 до кредитного договору «Графік платежів визначення сукупної вартості кредиту», що підтверджується його підписом.

У судовому засіданні представник ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3 повністю підтвердив обставини, на які посилається у зустрічній позовній заяві про захист прав споживачі, визнання кредитного договору недійсним та просив зустрічні позови задовольнити у повному обсязі. В задоволенні позовної заяви Банку просить суд відмовити у повному обсязі, пояснивши, що Банк порушив встановлені коментованими Законами імперативні вимоги діючого Законодавства України та приписи Національного Банку України, які визначені законом як істотні та є необхідні для даного виду договорів та що надані Банком до суду документи, які надавались в якості додатку до позовної заяви та до відзиву на зустрічну позовну заяву не мають враховуватись як доказ, на підставі порушення ч. 6 ст. 95 ЦПК України: «якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги».

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності та взаємозв’язку, суд встановив наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

В судовому засіданні встановлено, що 23 червня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, укладено договір про надання споживчого кредиту № 11363138000 (т. 1 а.с. 15-23).

Відповідно до п. 1.1 договору № 11363138000, Банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 300 000 доларів США, та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Вказана сума кредиту дорівнювала еквіваленту 1 454 910,00 грн. за курсом НБУ на день укладання оспорюваного договору.

Згідно з пунктом 1.2.2 Договору, строк повернення кредиту не пізніше 23 червня 2023 року.

Пунктом 1.3.1 Договору встановлено, що за використання кредитних коштів протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 13,0 процентів річних.

Відповідно до п. 1.4 договору № 11363138000, кредит надається позичальнику для його особистих потреб, а саме: на придбання житлового будинку, загальною площею 328,5 кв.м., розташованого за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Нижня, буд. 34.

В забезпечення виконання договору споживчого кредиту між Банком та позичальником 23 червня 2008 року укладено договір іпотеки № 11363138000/З, який було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за № 3259, заборона зареєстрована за № 3260.

Відповідно до договору іпотеки № 1136318000/3 в іпотеку було передано нерухоме майно – житловий будинок літ. Н, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Нижня, будинок № 34 (тридцять чотири), на земельній ділянці площею 705 кв.м., загальна площа будинку становить 328,5 кв. м., житлова -189,1 кв.м. Іпотекою забезпечувалось виконання усіх грошових зобов’язань за кредитним договором. Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_7 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу від 23 червня 2008 року за реєстровим № 3257. Також внесено запис про реєстрацію правочину в Державний реєстр правочинів за реєстровим номером 2975842.

В забезпечення виконання договору споживчого кредиту між Банком та позичальником 30 грудня 2008 року укладено договір іпотеки № 11363138000/З, який було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за № 6182, заборона зареєстрована за № 6183 (т. 2 а.с. 225-226).

Відповідно до договору іпотеки № 1136318000/3 в іпотеку було передано нерухоме майно – житловий будинок, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Нижня, будинок № 34-Б (тридцять чотири), на земельній ділянці площею 407 кв.м., загальна площа будинку становить 328,5 кв. м., житлова 189,1 кв.м. Іпотекою забезпечувалось виконання усіх грошових зобов’язань за кредитним договором. Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, по справі № 2-3534/2008 року від 23 жовтня 2008 року, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 21436685, реєстраційний номер 25588672, виданим Орендним приміщенням Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації 27 грудня 2008 року.

В забезпечення виконання договору споживчого кредиту між Банком та позичальником 15 січня 2010 року укладено договір іпотеки № 11363138000/З-1, який було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за № 134, заборона зареєстрована за № 135 (т. 2 а.с. 227-228).

Відповідно до договору іпотеки № 1136318000/3-1 в іпотеку було передано нерухоме майно – земельну ділянку, загальною площею 0,0464 Га, у межах згідно з планом, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Нижня, буд. 34-Б (кадастровий номер 2310100000:05:001:0635) та є власністю іпотекодавця на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 891944, виданого Управлінням Держкомзему в м. Запоріжжі 17 вересня 2009 року. Іпотекою забезпечувалось виконання усіх грошових зобов’язань за кредитним договором.

Крім зазначеного договору забезпечення, між Банком та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 укладено два договори поруки № 11363138000/П та 11363138000/П-1. Відповідно до умов договорів поруки, поручителі взяли на себе обов'язок відповідати перед ПАТ «УкрСиббанк» за неналежне виконання позичальником зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту № 11363138000 (т. 1 а.с. 31-34).

Згідно довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором № 11363138000, на 04.08.2015 року заборгованість становить 281 329, 13 дол. США, яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 253 460, 17 дол. США., заборгованості за відсотками у сумі 27 868, 96 дол. США, пеня за прострочення тіла кредиту у сумі 44 671, 77 грн., пеня за прострочення процентів за кредит у сумі 106 744, 90 грн. (т. 1 а.с. 58-68).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Відповідачі за первинним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3 в своїх запереченнях, вважають, що договір споживчого кредиту № 11363138000 - є таким, що не відповідає чинному законодавству України, є несправедливим та повинен бути визнаний недійсним з наступних підстав:

- у кредитному договорі відсутня довідка, яка повинна бути підписана позивачем та відповідачем під час отримання/надання кредиту про загальну суму кредитних коштів та загальну суму подорожчання кредиту. Даний документ є обов'язковим документом, який повинен банк надавати перед отриманням коштів, позичальником. Обов'язковість цього документу встановлена Законом України «Про захист прав споживачів»;

- у кредитному договорі зазначено, що грошові кошти надаються у доларах США, однак коштів у доларах США позичальник не отримував, оскільки кошти було надано через касу у гривні. Тобто в даному випадку мав місце обман позичальника, оскільки Банк надав кошти у національній валюті, а не в валюті відповідно до умов договору, чим порушив взяті на себе зобов’язання;

- у кредитному договорі зазначена не реальна відсоткова ставка;

- у кредитному договорі підвищена відсоткова ставка була додатково прихована за скритими комісіями та платежами на користь третіх осіб.

Банком навмисно не дотримано та грубо порушено встановлені вимоги діючого законодавства України та приписи Національного Банку України для укладення оспорюваного виду кредитного договору, які визначені законом як істотні та є необхідні, зокрема, ч. 4 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а саме: 1. банк належно не виконав вимоги Закону про дотримання істотних умов договору, а саме: не надав позичальнику повної, об'єктивної та достовірної інформації про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту забезпеченого іпотекою; 2. навмисно приховав та невірно відобразив фактичні дані і відомості, відносно значення реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту, які суттєво відрізняються від тієї реальної процентної ставки за кредитом, що обумовлена між сторонами кредитного договору та того розміру абсолютного подорожчання кредиту, які узгоджені між сторонами кредитного правочину в його умовах; 3. у змісті оспорюваного кредитного договору не встановив та не визначив для позичальника умови договору щодо збереження реальної вартості предмету іпотеки.

Відсутність в умовах спірного правочину вище зазначених застережень та домовленостей між сторонами кредитного договору, суттєво порушує баланс договірних правовідносин Позичальника, істотно знецінює вартість предмету іпотеки та значно погіршує становище Іпотекодавця йому на шкоду, що є недопустимим.

Враховуючи вимоги, встановлені ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (із числа інших обов'язкових умов, що випливають із суті та умов договору), ці застереження мають бути визначені та розкриті Банком саме в змісті кредитного договору іще до укладення іпотечного договору шляхом оприлюднення таких відомостей у письмовій формі.

Вищезазначені вимоги є визначеними законом істотними умовами кредитного договору, укладеного між позичальником і банком, а їх зміст та умови є такими, що можуть вплинути на рішення споживача про необхідність придбання послуги з надання кредиту та являються необхідними і обов'язковими для такого виду договорів.

З аналізу матеріалів Договору про надання споживчого Кредиту встановлено, що в їх змісті відсутні встановлені законодавством обов'язкові умови, які необхідні для їх укладення, а саме:

-не встановлено, не розкрито та є відсутніми обов'язкові умови щодо основних економічних і правових вимог виникнення іпотечного боргу шляхом оприлюднення їх у письмовій формі ще до укладання такого договору;

-не встановлено інфляційного застереження та відсутні належні дані і відомості відносно досягнутої домовленості, про розрахунки індексації інфляційних втрат вартості предмету іпотеки та збереження її реальної вартості;

-не надано у письмовому вигляді інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка повинна бути затверджена рішенням уповноваженого органу банку та доведена до відома його відповідних структурних підрозділів, чим порушено Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10.05.2007 №168.

У відповідності до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір є неукладеним (не відбувся), коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б однієї його істотної умови, передбаченої законодавцем.

Отже, оскільки вище вказані обов'язкові відомості не були встановлені та не розкриті відповідачем в кредитному договорі, суд приходить до висновку, що кредитний договір не відповідає вимогам чинного законодавства України, а його сторонами, в належній формі не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, передбачених законодавцем, вказаний договір містить несправедливі умови.

Отже, виходячи з положень ст.ст. 203, 215, 230, 548 ЦК України, можна дійти до висновку про те, що в момент підписання кредитного договору між сторонами, позичальник був введений в оману Банком щодо істотних умов договору, ціни та відсоткової ставки.

А тому, волевиявлення позичальника на укладання кредитного договору у вигляді та розмірах, зазначених у кредитному договорі, суперечили його волевиявленню на його укладання саме на таких умовах.

Банк скористався тим, що позичальнику об'єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і він був введений в оману при отриманні кредитних послуг, а Банк, в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» не надав позичальнику відомості, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті.

Згідно ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено: правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Частиною 1 ст. 230 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування

Банк приховав від позичальника повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту та вказав в угоді занижені значення показників суттєвих умов договору, чим фактично ввів позичальника в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості.

За клопотанням позивачів за зустрічним позовом 22 червня 2018 року ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя призначено судово-економічну експертизу, виконання якої доручено експертам Запорізького відділення Дніпровського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертизи поставлено питання:

1.Чи відповідає розмір щомісячного платежу, відсотковій ставці, яка була визначена базовими умовами Кредитного договору №11363138000 від 23червня 2008року?

2. Чи відповідає «Графік платежів» базовим вимогам Кредитного договору № 11363138000 від 23 червня 2008 року та вимогам Постанову НБУ від 10.05.2007 року № 168?

3. Якою є сукупна вартість кредиту, абсолютне значення подорожчання кредиту відповідно базових умов, викладених на момент укладення Кредитного договору № 11363138000 від 23 червня 2008 року?

4. Чи відповідає наявна в матеріалах справи Довідка розрахунок заборгованості умовам Кредитного договору № 11363138000 від 23 червня 2008 року?

5. Чи відповідає Кредитний договір № 11363138000 від 23 червня 2008 року умовам кредитування, визначеними Постановою НБУ від 10.05.2007 року № 168?

Відповідно до висновку експерта № 442/443-18 від 16 жовтня 2018 року за результатами проведення судово-економічної експертизи по цивільній справі № 335/7945/15-ц (т. 3 а.с. 76-121):

По першому питанню:

Згідно з результатами здійсненого дослідження, в об’ємі наданих на дослідження документів, експертом, за допомогою фінансової функції Microsoft Excel, встановлено, що розмір щомісячного платежу (3820,00 дол. США), який встановлений Договором про надання споживчого кредиту № 11363138000 (при застосуванні ануїтетної схеми погашення) від 23.06.2008 року, не відповідає відсотковій ставці (13,00% річних), яка встановлена п. 1.3.1, вказаного договору про надання кредиту.

Вказана сума щомісячного ануїтетного платежу відповідає відсотковій ставці -13,08% річних.

Докладно у дослідницькій частині експертизи та Додатку № 1 до Висновку експерта.

По другому питанню:

Згідно з результатами здійсненого дослідження, експертом встановлено, що згідно з базовими вимогами Договору про надання споживчого кредиту № 11363138000 (при застосуванні ануїтетної схеми погашення) від 23 червня 2008 року, за період з 23.06.2008 року по 23.06.2023 року, ОСОБА_3 зобов’язана погасити «тіло» отриманого кредиту у сумі 300 000,00 дол. США та сплатити проценти, нараховані за користування кредитними коштами, у сумі 384 186,45 дол. США.

Розбіжностей результатів експертного дослідження з даними, визначеними Банком у Додатку № 2 до Договору про надання споживчого кредиту № 11363138000 від 23 червня 2008 року – «Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту», в частині щомісячних та загальних сум погашення «тіла» отриманого кредиту та процентів, нарахованих за користування кредитними коштами, не встановлено.

Водночас (дивись висновок по першому питанню), експертом встановлено, що розмір щомісячного платежу (3820,00 дол. США), який встановлений Договором про надання споживчого кредиту № 11363138000 (при застосуванні ануїтетної схеми погашення) від 23.06.2008 року, не відповідає відсотковій ставці (13,00% річних), яка встановлена п. 1.3.1, вказаного договору про надання кредиту.

Вказана сума щомісячного ануїтетного платежу відповідає відсотковій ставці -13,08% річних.

Докладно у дослідницькій частині експертизи та Додатку № 1 до Висновку експерта.

По третьому питанню:

Згідно з результатами здійсненого дослідження, тільки на підставі чітко встановлених вихідних даних, визначених базовими вимогами Договору про надання споживчого кредиту № 11363138000 (при застосуванні ануїтетної схеми погашення) від 23.06.2008 року та наданих на дослідження документах, експертом встановлено, що за Договором про надання споживчого кредиту № 11363138000 від 23.06.2008 року:

- реальна процентна ставка кредиту складає – 14,90%, та абсолютне значення подорожчання кредиту – 410 398,95 дол. США.

Докладно у дослідницькій частині експертизи та Таблиці № 1 Додатку № 2 до Висновку експерта.

За умови, що судом буде встановлено, що витрати зв’язані зі сплатою державного мита за посвідчення договору іпотеки/застави, послугами нотаріуса та за проведення незалежної експертної оцінки предмету забезпечення, визначені у Додатку № 2 до Договору про надання споживчого кредиту № 11363138000 від 23.06.2008р. у доларах США а не у гривнях, експертом встановлено, що за Договором про надання споживчого кредиту № 11363138000 від 23.06.2008 року:

- реальна процентна ставка кредиту складає – 15,29%, та абсолютне значення подорожчання кредиту – 415 353,95 дол. США.

Докладно у дослідницькій частині експертизи та Таблиці № 2 Додатку № 2 до Висновку експерта.

По четвертому питанню:

Згідно з результатами здійсненого дослідження, в об’ємі наданих на дослідження документів (на дослідження експерту у матеріалах цивільної справи та по клопотанню, не надано жодного санкціонованого первинного бухгалтерського документа (меморіального ордеру, заяви на переказ готівки, платіжного доручення, платіжної вимоги-доручення, платіжної вимоги, особових рахунків і т.д.) оформленого у відповідності до норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», приписів «Положення про організацію операційної діяльності в банках України», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 р. № 254, «Інструкції про касові операції в банках України» затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.08.2003р. № 337 та «Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.12.98 р. № 566) та на їх підставі складених регістрів бухгалтерського обліку, експертом документально об’єктивно не підтверджується заборгованість ОСОБА_3 перед Банком кредитних коштів по Договору про надання споживчого кредиту № 11363138000 (при застосуванні ануїтетної схеми погашення) від 23 червня 2008 року на загальну суму 281 329,13 дол. США та пені в сумі 151 416,67 грн., у т.ч.:

253 460,17 дол. США – заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 11753,48 дол. США за строк з 24.11.2014 року по 04.08.2015 року,

27 868,96 дол. США – прострочена заборгованість за процентами за строк з 23.10.2014року по 23.07.2015 року,

44 671,77 грн. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк з 24.11.2014 року по 04.08.2015 року,

106 744,90 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за строк з 24.11.2014 року по 04.08.2015 року.

Докладно у дослідницькій частині експертизи.

По п’ятому питанню:

Дане питання є правовим та виходить за межі компетенції судового експерта.

Таким чином, висновком експерта підтверджено доводи, викладені в зустрічній позовній заяві, щодо порушень Банком чинного законодавства при укладенні договору, а саме: позичальника введено в оману щодо реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту; під час укладення договору, Банком порушено умови Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (затверджених Постановою Правління НБУ № 168 від 10.05.2007). Вказаний висновок експерта цілком відповідає вимогам ЦПК України.

Суд дає критичну оцінку доводам представника Банка, висловлені ним в судовому засіданні щодо невизнання позовних вимог представника позивачів за зустрічним позовом, оскільки вони є нічим не підтвердженими і спростовуються поясненнями представника позивача за зустрічним позовом, висловлених в позовній заяві та в судовому засіданні, наданими ними належними та достовірними письмовими доказами, матеріалами справи в їх сукупності.

За клопотанням позивачів за зустрічним позовом 20.03.2018 року ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя було витребувано оригінал Додатку № 2 до Кредитного договору «Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту», що є невід’ємною частиною Договору про надання споживчого кредиту № 11363138000 від 23.06.2008 року для огляду в судовому засіданні, однак представником відповідача за зустрічним позовом до суду не було надано вищевказаний документ, що позбавило суд повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини по справі, які мають істотне значення для повного та всебічного розгляду справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України: «якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги».

При вирішенні даного спору слід звернути увагу також і на рішення Конституційного суду України № 7-рп/2013 від 11 липня 2013 року, де в пункті 3.2. зазначено: Положеннями частин першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що продавець не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. В частинах третій, четвертій статті 18 Закону про захист прав споживачів наведено окремі несправедливі умови договору, перелік яких не є вичерпним. При цьому пунктом 4 частини першої статті 21 Закону про захист прав споживачів встановлено, що для цілей застосування цього закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Конституційний Суд України виходить з того, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Конституційний Суд України вважає, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Цей висновок узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 9 квітня 1985 року № 39/248, в якій наголошено: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.

Несправедливими умовами договору порушують права позивача як споживача фінансових послуг, порушується принцип добросовісності і розумності договірних умов, що призводить до істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків.

Вирішуючи вказаний спір, суд, дослідивши докази у справі та давши їм належну оцінку в силу вимог ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, дійшов висновку про недійсність договору про надання споживчого кредиту, оскільки він не відповідає вимогам ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема, Банком не доведено належними та допустимими доказами надання позичальнику як споживачу фінансових послуг банку повної інформації про кредитні умови, а саме: орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням процентної ставки за кредитом і вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних із одержанням кредиту та укладанням договору про надання споживчого кредиту; податковий режим сплати процентів та про державні субсидії або інформацію про те, від кого споживач може одержати такі відомості; не роз'яснено, що валютні ризики під час виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором покладено на споживача й не надано інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних із конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним, що передбачено Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженими постановою Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 та порушення Банком частини 1 ст. 559 ЦК України, а тому приходить до висновку про задоволення позовних вимог позичальника ОСОБА_3 за зустрічним позовом.

Разом з цим, вимоги за зустрічним позовом поручителів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту № 11363138000 від 23 червня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне Товариство «УкрСиббанк») задоволенню не підлягають, останні не є сторонами вказаного договору, а тому відновлення порушених прав вказаних позивачів не підлягає захисту у обраний ними спосіб.

Щодо вимог ПАТ «УкрСиббанк» до поручителів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

За положеннями частини 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктами 1.2. договорів поруки, укладених з поручителями, визначено, що поручителям добре відомі усі умови кредитного договору, зокрема сума договору – 300 000, 00 доларів США (що в еквіваленті дорівнює 1 454 910,00 грн.), термін виконання основного зобов’язання – 23 червня 2013 року та інші умови кредитного договору.

Згідно із п. 2.1 договорів поруки, кредитор не вправі без згоди поручителів змінювати умови основного договору з позичальником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителів. Під «згодою Поручителів» Сторони розуміють візування поручителями змін до основного договору (шляхом проставлення підпису уповноваженої особи) та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладення поручителями додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін.

На момент укладення договорів поруки, умовами п. 1.2.2. Кредитного договору були встановлені наступні зобов’язання:

?позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше 23 червня 2023 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору та/або згідно умов відповідної додаткової угоди сторін;

?позичальник зобов’язується повернути суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 3 820,00 доларів США в день сплати ануїтетних платежів (який згідно термінів, що використовуються в Кредитному договорі встановлений як - 23 число кожного календарного місяця строку кредитування).

Також згідно з п. 1.3.1 цього кредитного договору за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, процентна ставка встановлюється у розмірі 13,00 %. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування розмір процентної ставки підлягає перегляду відповідно до умов договору. У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування відповідно до умов договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором в попередньому місяці.

При цьому, з моменту укладення договорів поруки до Кредитного договору вносились зміни, що передбачали зміну розміру ануїтетного платежу (суми, яка складається з строкових процентів та строкової суми основного боргу), внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності ОСОБА_4 та ОСОБА_3, як поручителів за договорами поруки.

Так, згідно з додатковою угодою № 2 до Кредитного договору, укладеною 18 грудня 2008 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 26), позичальнику надано Період відстрочення на шість місяців та змінено зобов’язання, встановлене п.1.2.2. Кредитного договору на наступне:

?позичальник зобов’язується повернути суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 3 865,00 доларів США в день сплати ануїтетних платежів.

Також додатковою угодою № 3 від 19 березня 2010 року до Кредитного договору (т. 1 а.с. 30), сторонами знову змінено розмір ануїтетних платежів на наступний:

?позичальник зобов'язується повертати в день сплати ануїтетних платежів, передбачений договором, суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у таких розмірах:

- у період з 23.03.2010р. по 23.02.2011р. у розмірі 3 167,80 дол. США;

- у період з 23.03.2011р. по 23.06.2022р. у розмірі 3 865,00 дол. США;

- у період з 25.07.2022р. до кінця терміну дії Договору у розмірі 6 980,00 дол. США.

Після внесення змін до кредитного договору в частині зміни розміру щомісячного ануїтетного платежу – загальний розмір зобов’язання по кредитному договору складає суму 647 413,60 дол. США, що підтверджується наступним розрахунком:

?(3167,80 дол.США х 12 міс. – період з 23.03.2010 року по 23.02.2011 року) + (3865,00 дол.США х 136 міс. – період з 23.03.2011 року по 23.06.2022 року) + (6 980,00 дол.США х 12 міс. - період з 25.07.2022 року по 23.06.2023 року) = 647 413,60 дол.США.

Таким чином, обсяг зобов’язання за кредитним договором та обсяг відповідальності поручителів за договорами поруки збільшились на загальну суму 36 213,60 дол. США. Тобто, додатковою угодою № 2 від 18.12.2008 року та додатковою угодою № 3 від 19.03.2010 року до кредитного договору було змінено зобов’язання за кредитним договором, внаслідок яких збільшився обсяг відповідальності поручителів.

Матеріалами справи встановлено, що поручителями за договорами поруки не надавалась згода на зміну умов кредитного договору, внесених додатковою угодою № 2 від 18.12.2008 року та додатковою угодою № 3 від 19.03.2010 року.

Верховним Судом України при розгляді справ про припинення поруки на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України, зокрема у постановах від 17.02.2016 року у справі № 6-317цс15, 24.06.2015 року у справі № 6-701цс15, від 23.12.2014 року у справі № 3-196гс14, від 20.02.2013 року у справі № 6-172цс12, від 21.05.2012 у справі № 6-18цс11, від 10.10.2012 року у справі № 6-112цс12, викладено наступну позицію:

«За положеннями частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає в разі: 1) підвищення суми кредиту або розміру процентів, пені, штрафів, тощо; 2) відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; 3) установлення (збільшення розміру) неустойки; 4) встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; 5) включення опосередковано обтяжливих умов відповідальності поручителя, зокрема, шляхом скорочення термінів повернення кредитів, тощо».

Враховуючи викладене, порука за договором поруки № 11363138000/П-1 від 23.06.2008 року, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 та порука за договором поруки № 11363138000/П від 23.06.2008 року, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 є припиненою з 18.12.2008 року, з моменту внесення ПАТ «УкрСиббанк» змін до кредитного договору без згоди поручителів, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителів.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства і судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов’язків сторін, враховуючи невизнання ПАТ «УкрСиббанк» права поручителів, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК, на припинення зобов’язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом, внаслідок чого в задоволені позову ПАТ «УкрСиббанк» до поручителів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити.

Крім того, позивач за первісним позовом не довів належними та допустимими доказами наявність у відповідача ОСОБА_3 заборгованості у розмірі, вказаному у розрахунку.

Зважаючи на вищенаведені обґрунтування, у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити.

Вирішуючи заяву представника ПАТ «УкрСиббанк» про застосування правових наслідків недійсності договору суд виходить з наступного.

За ч. 1 ст. 1057-1 ЦК України у разі визнання кредитного договору недійсним суд за заявою сторони в обов’язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, передбачені частиною першою статті 216 ЦК України, та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю.

Разом з цим, як встановлено судом документально об’єктивно не підтверджується заборгованість ОСОБА_3 перед Банком кредитних коштів по Договору про надання споживчого кредиту № 11363138000 (при застосуванні ануїтетної схеми погашення) від 23 червня 2008 року на загальну суму 281 329,13 дол. США та пені в сумі 151 416,67 грн., у т.ч.: 253 460,17 дол. США – заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 11753,48 дол. США за строк з 24.11.2014 року по 04.08.2015 року, 27 868,96 дол. США – прострочена заборгованість за процентами за строк з 23.10.2014року по 23.07.2015 року, 44 671,77 грн. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк з 24.11.2014 року по 04.08.2015 року, 106 744,90 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за строк з 24.11.2014 року по 04.08.2015 року.

Отже, в ході судового розгляду позивачем ПАТ «УкрСиббанк» не доведено суми розміру заборгованості ОСОБА_3 перед Банком, а тому відсутні підстави для визначення грошової суми, яка має бути повернута кредитодавцю в силу вимог ч. 1 ст. 1057-1 ЦК України.

В забезпечення виконання договору споживчого кредиту між Банком та позичальником 23 червня 2008 року укладено договір іпотеки №11363138000/З. Відповідно до договору іпотеки № 1136318000/3 в іпотеку було передано нерухоме майно – житловий будинок літ. Н, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Нижня, будинок № 34 (тридцять чотири), на земельній ділянці площею 705 кв.м., загальна площа будинку становить 328,5 кв. м., житлова -189,1 кв.м. Іпотекою забезпечувалось виконання усіх грошових зобов’язань за кредитним договором. В забезпечення виконання договору споживчого кредиту між Банком та позичальником 30 грудня 2008 року укладено договір іпотеки № 11363138000/З. Відповідно до договору іпотеки № 1136318000/3 в іпотеку було передано нерухоме майно – житловий будинок, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Нижня, будинок № 34-Б (тридцять чотири), на земельній ділянці площею 407 кв.м., загальна площа будинку становить 328,5 кв. м., житлова 189,1 кв.м. Іпотекою забезпечувалось виконання усіх грошових зобов’язань за кредитним договором.В забезпечення виконання договору споживчого кредиту між Банком та позичальником 15 січня 2009 року укладено договір іпотеки № 11363138000/З-1. Відповідно до договору іпотеки № 1136318000/3-1 в іпотеку було передано нерухоме майно – земельну ділянку, загальною площею 0,0464 Га, у межах згідно з планом, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Нижня, буд. 34-Б.

Отже, в силу вимог ч. 2 ст. 1057-1 ЦК України за заявою кредитодавця ПАТ «УкрСиббанк» слід накласти арешт на майно позичальника, яким забезпечено виконання зобов’язання позичальника за кредитним договором.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред’явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб’єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи – носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред’явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред’явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Передбачених статтею 267 ЦК України підстав для застосування строку позовної давності судом не встановлено, оскільки порушення прав позивача за зустрічним позовом триває у часі, тому в задоволені заяви банку про застосування позовної давності слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 354ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” про визнання кредитного договору недійсним – задовольнити частково.

Визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту № 11363138000 від 23 червня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне Товариство «УкрСиббанк»).

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту – відмовити.

Заяву представника Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” про застосування наслідків недійсності кредитного договору – задовольнити частково.

Накласти арешт на нерухоме майно, а саме:

жилий будинок № 34-Б по вулиці Нижній у місті Запоріжжя, що є власністю іпотекодавця ОСОБА_3 Володимирівнина підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, по справі № 2-3534/2008 від 23.10.2008 року, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 21436685, реєстраційний номер 25588672, виданим Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації 21.12.2008 року.

Земельну ділянку, загальною площею 0,0464 га, у межах згідно з планом, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Нижня, 34-Б (кадастровий номер 2310100000:05:001:0635) та є власністю іпотекодавця ОСОБА_3 Володимирівнина на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 891944, виданого Управлінням Держкомзему в місті Запоріжжя 17.09.2009 року.

В решті вимог заяви відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 21 грудня 2018 року.

Суддя: Ю.В.Геєць