Рішення № 78757958, 21.12.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 грудня 2018 р. Справа № 120/4197/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області (далі - ГУПФУ у Вінницькій області, відповідач) про :

- визнання протиправними дій щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років під час її перерахунку з 80 % від відповідних сум грошового забезпечення до 70 % від відповідних сум грошового забезпечення ;

- зобов'язання здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок за вислугу років в розмірі 80 % від відповідних сум грошового забезпечення із нарахуванням компенсації втрати частини доходів;

- зобов'язання виплатити різницю між нарахованою йому та отриманою ним пенсією за період з 01 січня 2018 року по день, з якого почнеться виплата перерахованої йому у п.2 пенсії за вислугу років.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що отримував пенсію за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" у розмірі 80% від грошового забезпечення. Однак, здійснюючи перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, відповідач розмір пенсії зменшив з 80% до 70% грошового забезпечення.

Позивач не погоджується з такими діями управління та вважає, що наявні всі підстави для здійснення йому перерахунку та виплати пенсії, виходячи з 80 % від розміру грошового забезпечення із нарахуванням компенсації, в зв'язку з чим звернувся з цим позовом до суду.

23.11.2018 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в порядку статті 263 КАС України.

Представником відповідача надано відзив (вх. №57019 від 11.12.2018 р.) на позовну заяву, згідно якого заперечує проти задоволення позову та вказує, що підвищена пенсія перерахована відповідно до норми Закону України від 09.04.1992 року № 2262 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які діяли на час перерахунку та визначали, що максимальний розмір пенсії, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Окремо вказав щодо відсутності спору з приводу виплати компенсації втрати частини доходів.

18.12.2018 р. надійшла відповідь на відзив, однак такій не надається оцінка у даній справі, оскільки відповідно до частини третьої статті 263 КАС України у справах, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження заявами по суті є лише позов та відзив.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

9 липня 1991 року ОСОБА_1, призначено пенсію, як військовослужбовцю згідно Закону Союзу Радянських Соціалістичних Республік "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців". Розмір пенсії позивачу при її призначені, відповідно до розрахунку від грудня 1991 р., склав 70% від грошового забезпечення.

Згідно довідок про перерахунок пенсії за 2016, 2017 роки, позивачу станом на 01.05.2016 р. та 1.11.2017 р. здійснювався перерахунок пенсії, виходячи з розрахунку 80% від грошового забезпечення.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, управлінням пенсійного фонду здійснено в черговий раз перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 року. Однак, пенсію перераховано виходячи з 70% грошового забезпечення.

Не погоджуючись з такими діями відповідача щодо визначення відсотку від грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог в частині визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 р. № 103 постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Як видно із наданого розрахунку пенсії за вислугу років від 13.04.2018 р., органом пенсійного фонду позивачу здійснено перерахунок пенсії відповідно до Постанови № 103, та її основний розмір склав 70% від грошового забезпечення.

Оцінюючи позицію позивача щодо неправомірності дій, які виразились у зменшенні грошового забезпечення з 80% до 70% при здійсненні перерахунку пенсії, суд вказує на наступне.

Як зазначалось вище, позивачу призначена пенсія з 09.07.1991 р., відповідно до Закону Союзу Радянських Соціалістичних Республік "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців" від 28.04.1990 р.

В свою чергу, статтею 14 даного Закону визначено, що пенсії за вислугу років призначаються у наступних розмірах:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам та військовослужбовцям надстрокової служби, особам керівного та рядового складу органів внутрішніх справ, що мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 13): за віслугу 20 років - 40 відсотків, а звільненим у відставку за віком або по хворобі - 45 відсотків відповідних сум грошового забезпечення (стаття 46); за кожний рік вислуги більше 20 років - 3 відсотки відповідних сум грошового забезпечення , але не більше 75 відсотків від цих сум;

б) особам офіцерського складу та особам середнього, старшогоі вищого керівного складу органів внутрішніх справ, що мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років 6 місяців складає військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 13): за загальний трудовий стаж 25 років 40 відсотків та за кожний рік стажу більше 25 років - 1 відсоток відповідних сум грошового забезпечення (стаття 46)."

В подальшому, 01.01.1992 р. прийнято Закон № 2262-ХІІ, статтею 13 якого визначено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або через хворобу - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; особам офіцерського складу, особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 і 4 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 75 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1, - 85 процентів, до категорії 2 - 80 процентів.

Проте, норми цього Закону розповсюджуються на ті правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, тобто на тих осіб, що вийшли на пенсію після 1.01.1992 р.

Суд акцентує увагу на тому, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами. Відтак, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла саме на момент призначення пенсії.

Відповідного висновку дійшла колегія Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 24.04.2018 року справа № 686/12623/17 (провадження № К/9901/849/17).

Як видно із розрахунку за грудень 1991 р. ОСОБА_1 призначено пенсію, основний розмір якої склав саме 70 % грошового забезпечення, а не 80 %, як зазначено позивачем.

Доводи сторони позивача щодо врахування при перерахунку пенсії 80% від грошового забезпечення, який застосовано при здійснені попередніх перерахунків, судом до уваги не беруться, оскільки згідно вимог процитованого вище чинного законодавства, при здійснені перерахунку враховується відсоток, який визначався виключно під час призначення пенсії, а не під час її неодноразового перерахування, з підстав визначених законом.

Відтак, за сукупністю наведених обставин, суд доходить висновку, що управління пенсійного фонду при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі Постанови № 103 діяло правомірно та в межах повноважень, а отже, відсутні підстави для визнання протиправними дій та, відповідно, зобов'язувати здійснювати перерахунок та виплату пенсії у розмірі 80% від грошового забезпечення як просить позивач.

Стосовно вимоги про нарахування компенсації втрати частини доходів, то суд вказує, що така є похідною від вищевказаних вимог, а тому не підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач в прохальній частині позовної заяви просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

Визначаючись щодо вказаної вимоги, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до змісту статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, і має застосовуватися у виключних випадках.

Разом з тим, як зазначалось вище позов не підлягає задоволенню, відповідно відсутні підстави зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання рішення суду.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваної відповіді та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403).

Повний текст рішення виготовлено: 21.12.2018

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна