Рішення № 78757153, 10.12.2018, Василівський районний суд Запорізької області

311/1567/18

2/311/707/2018

10.12.2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року Василівський районний суд Запорізької області

у складі: головуючого судді Носика М.А.,

секретар судового засідання Кудінова В.І.

за участю: представника позивача адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4, до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним, застосування наслідків недійсності кредитного договору, визнання недійсними договорів застави та поруки, суд,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року до Василівського районного суду звернулася ОСОБА_2 із позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним, застосування наслідків недійсності кредитного договору, визнання недійсними договорів застави та поруки, у якому просить суд визнати порушеним право ОСОБА_2, як споживача фінансових послуг; визнати недійсним кредитний договір №07А123-К від 13 липня 2007 pоку, укладений між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, в зв'язку з укладенням його під впливом обману з боку банку; визнати недійсним договір застави №07А123-3 від 13 липня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсоцбанк»; виключити з реєстру обтяжень та заборон відчуження запис про обтяження та заборону відчуження автомобілю за договором застави від 13 липня 2007 року; визнати недійсним договір поруки №07А123-П-1 від 13 липня 2007 року, укладений між ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3; визнати недійсним договір поруки №07А123-П-2 від 13 липня 2007 року укладений між ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_4; застосувати реституцію за наслідками визнання кредитного договору недійсним; стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_2 11675,67 доларів США; стягнути з ПАТ «Укрсоцбанк»» на користь держави судовий збір.

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 13 липня 2007 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №07А123-К, відповідно до умов якого Банк надав позивачу кредит на споживчі цілі в розмірі 36765,00 дол. США на строк, що встановлений в умовах кредитного договору в термін не пізніше 12 липня 2014 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12 % річних. 13 липня 2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №07А123-П-1. 13 липня 2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений договір поруки №07А123-П-2. 20 травня 2019 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору №07А123-К від 13 липня 2007 року, якою було узгоджено кредитні канікули. 19 січня 2010 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду №2 до Кредитного договору №07А123-К від 13 липня 2007 року, якою було збільшено розмір відсоткової ставки до 13,5% та строк виконання зобов'язання збільшено до 12 липня 2016 року. 19 січня 2010 року між ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до договору поруки №07А123-П-2. 19 січня 2010 року між ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до договору поруки №07А123-П-2. В забезпечення виконання зобов'язання 13 липня 2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 було укладено договір застави №07А123-3. 19 січня 2010 року між ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду №1 про внесення змін до Договору застави № 07А123-3 від 13 липня 2007 року.

Під час розгляду позовної заяви ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, яка перебуває на розгляді у Василівському районному суду Запорізької області (головуюча, суддя Пушкарьова С.П.), було з'ясовано, що при укладенні кредитного договору банком були порушені права позивачки як споживача, як слабшої сторони. Оскільки ОСОБА_2 не має економічної освіти, для переконання нею було замовлено економічну експертизу, на розгляд якої було поставлено ряд питань для встановлення факту порушень прав позивача зі сторони банку з приводу визначення реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту за Кредитним договором №07А123-К від 13 липня 2007 року відповідно базових умов, викладених на момент укладення договору; відповідності розрахованої реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту даним, наведеним в зазначеному договорі, а також щодо встановлення документально обґрунтованого розміру щомісячного платежу (в т.ч. за кредитом, процентами, комісією, страховими та іншими платежами), відповідно базових умов, викладених на момент укладення Кредитного договору №07А123-К від 13 липня 2007 року та щодо обґрунтованого нормативного та документально виконаного Банком оформлення з надання кредиту по даному Кредитному договору. Споживач, як слабша сторона правовідносин, у зв'язку із браком знань, необхідних для здійснення правильного вибору товару, із запропонованих в даному випадку Банком, відповідно він не має можливості вплинути на зміну умов договору, тобто запропонувати Банку змінити формуляр договору та внести в договір умови, що є справедливими, відповідно і має місце ризик помилково чи навіть унаслідок введення його в оману придбати непотрібні йому кредитні послуги, що в даному випадку і сталось. Позивачка зазначає, що Банк скористався цим браком знань, не виконав вимоги Закону та постанови правління НБУ №168. Банком, в порушення закону, не було виконано переддоговірну роботу зі споживачем. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі зокрема про: орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Ця інформація майже в повному обсязі не була надана ОСОБА_2, таким чином в порушення вказаних норм Банком не надана інформація про умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість кредиту. Надання споживачу достовірної інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кpeдитy повинна бути затверджена рішенням уповноваженого органу та доведена до відома його відповідних структурних підрозділів. Банк зобов'язаний перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту. Для цього Банк повинен розробити форму (бюлетень, довідка, повідомлення тощо) надання споживачу достовірної інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка повинна бути затверджена рішенням уповноваженого органу банку та доведена до відома його відповідних структурних підрозділів. Таких бюлетенів, довідок, повідомлень ОСОБА_2 не підписувала. Банк зобов’язаний був отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією. Таких письмових підтверджень ОСОБА_2 не підписувала. Крім того, Кредитний договір має містити графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом. Єдине згадування про ОСОБА_5 вказано у п. 4.4 Кредитного договору. ОСОБА_5 ОСОБА_2 не підписувала. Крім того, Кредитний договір не містить правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках. Отже, всі ці порушення свідчать про те, що умови кредитного договору є несправедливими в цілому, суперечать принципу сумлінності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на погіршення становища споживача. Під час укладення кредитного договору Банк приховав від позичальника повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту та вказав у угоді занижені значення показників суттєвих умов договору, чим фактично ввів позичальника в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному у кредитному договорі. Вище наведене приховування важливої, об'єктивної та необхідної інформації від позичальника перед підписанням договору та невідповідність встановлених між сторонами у договорі умов до фактично встановлених з метою встановлення завищених процентів за користування кредитом та отримання прихованого прибутку, може свідчити про обман споживача. За результатами дослідження наявних у матеріалах платіжних документів загальний розмір платежів (в тому числі за кредитом, процентами, комісією, страховими та іншими платежами), сплачений Позичальником станом на 03 квітня 2018 року, підтверджується в сумі 48440,67 дол. США, з яких документально підтверджена сума коштів, сплачена Позичальником на виконання умов Договору кредиту №07А123-.К від 13 липня 2007 року за період з 13 липня 2007 року по 20 квітня 2011 року складає 25254,01 дол США; сума коштів, внесених Позичальником на поточний рахунок №26206315458231 та на поточний рахунок №26203000994330 за період з 24 травня 2011 року по 09 липня 2014 року складає 23186,66 дол. США. Отже, на момент існування спору (останній платіж був здійснений 09 липня 2014 року) ОСОБА_2 сплачено Банку суму 48440,67 дол. США. Кредит отримала у розмірі 36765,00 дол. США. Переплата становить 11675,67 дол. США, яку як вважає позивачка, Банк повинен повернути їй в разі задоволення позовних вимог та застосуванні реституції.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 18 травня 2018 року відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_2, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4, до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним, застосування наслідків недійсності кредитного договору, визнання недійсними договорів застави та поруки. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 15 червня 2018 року закрито підготовче провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_2, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4, до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним, застосування наслідків недійсності кредитного договору, визнання недійсними договорів застави та поруки. Призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивачки адвокат ОСОБА_1 у судовому засіданні просить задовольнити позов з підстав, що викладені в письмовій формі.

Позивачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про час та місце слухання справи. У судому засіданні 05 листопада 2018 року позов підтримала та просила задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача ПАТ «Укрсоцбанк»в судове засідання не з’явився, надав суду заяву з клопотанням розглянути справу без участі представника Банку.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у жодне із судових засідань не з`явилися, належним чином повідомлялися про час та місце слухання справи.

Вислухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.13,43,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 13 липня 2017 року між ПАТ «Укрсоцбанк» (Банк) та ОСОБА_2 було укладено Договір кредиту №07А123-К на купівлю автотранспортного засабу, відповідно до умов якого Банк надав позивачу кредит на придбання автомобіля в розмірі 36765,00 дол. США на строк, що встановлений в умовах кредитного договору в термін не пізніше 12 липня 2014 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12% річних.

13 липня 2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №07А123-П-1.

13 липня 2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений договір поруки №07А123-П-2.

20 травня 2009 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду №1 до Договору кредиту №07А123-К від 13 липня 2007 року, якою було узгоджено кредитні канікули.

19 січня 2010 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду №2 до Договору кредиту №07А123-К від 13 липня 2007 року, якою було збільшено розмір відсоткової ставки до 13,5% та строк виконання зобов'язання збільшено до 12 липня 2016 року.

19 січня 2010 року між ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до договору поруки №07А123-П-2.

19 січня 2010 року між ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до договору поруки №07А123-П-1.

В забезпечення зиконання зобов'язання 13 липня 2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 було укладено договір застави №07А123-3. 19 січня 2010 року між ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду №1 про внесення змін до Договору Застави № 07А123-3 від 13 липня 2007 року.

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень статей 1048-1052 ЦК України істотними умовами є мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

ОСОБА_2 у позові зазначає, що під час розгляду позовної заяви ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, яка перебуває на розгляді у судді Пушкарьової С.П. було з'ясовано, що при укладенні кредитного договору банком були порушені права позивачки як споживача, як слабшої сторони.

Дійсно, в провадженні у Василівському районному суду Запорізької області (головуюча, суддя Пушкарьова С.П.) перебуває цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором, і зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа – ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим. Разом з тим, ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 23 липня 2018 року зупинено провадження по вказаній цивільній справі, до набрання законної сили судовим рішенням по цивільній справі №2/311/707/2018 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним, застосування наслідків недійсності кредитного договору, визнання недійсними договорів застави та поруки.

ОСОБА_2 було замовлено економічну експертизу, на розгляд якої було поставлено ряд питань для встановлення факту порушень прав позивача зі сторони банку з приводу визначення реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту за Кредитним договором №07А123-К від 13 липня 2007 року відповідно базових умов, викладених на момент укладення договору; відповідності розрахованої реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту даним, наведеним в зазначеному договорі, а також щодо встановлення документально обґрунтованого розміру щомісячного платежу (в т.ч. за кредитом, процентами, комісією, страховими та іншими платежами), відповідно базових умов, викладених на момент укладення Кредитного договору №07А123-К від 13 липня 2007 року та щодо обґрунтованого нормативного та документально виконаного Банком оформлення з надання кредиту по даному Кредитному договору.

Згідно висновку експерта за результатами проведеної економічної експертизи від 16.04.2018 №2487, за результатами дослідження наявних у матеріалах платіжних документів загальний розмір платежів (в тому числі за кредитом, процентами, комісією, страховими та іншими платежами), сплачений Позичальником станом на 03 квітня 2018 року, підтверджується в сумі 48440,67 дол. США, з яких документально підтверджена сума коштів, сплачена Позичальником на виконання умов Договору кредиту №07А123-.К від 13 липня 2007 року за період з 13 липня 2007 року по 20 квітня 2011 року складає 25254,01 дол США; сума коштів, внесених Позичальником на поточний рахунок №26206315458231 та на поточний рахунок №26203000994330 за період з 24 травня 2011 року по 09 липня 2014 року складає 23186,66 дол. США. Отже, на момент існування спору (останній платіж був здійснений 09 липня 2014 року) ОСОБА_2 сплачено Банку суму 48440,67 дол. США. Кредит отримала у розмірі 36765,00 дол. США. Переплата становить 11675,67 дол. США.

Суд не спростовує висновків проведеної експертизи, однак не вважає її результати підставою для визнання недійсними вказаних кредитного договору, договору застави, договорів поруки, застосування реституції.

За наявності підстав, вказана експертиза про удорожчення кредиту буде предметом дослідження та врахована при розгляді цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором, і зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа – ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (стаття 215 ч.1 ЦК України).

Відповідно до ст.6 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, а також можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Стаття 11 ч. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023 від 12.05.1991 року в редакції Закону України № 3161 від 01.12.2005 року, яка діяла на момент укладення кредитного договору, вказує, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Наслідки надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) передбачені ч. 7 ст. 15 Закону України № 1023. Зазначена норма не вказує про те, що договір, укладений внаслідок неотримання повної та достовірної інформації про продукцію, є недійсним або може бути визнаний таким за рішенням суду.

На момент укладення договору позивачка погодилася отримати кредит в доларах США та повертати його, сплачуючи відсотки, також в доларах США, після цього фактично отримала кредит саме у доларах США та використала ці кошти на задоволення своїх потреб.

Частинами п’ятою та восьмою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення договору) передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення договору) нечесна підприємницька практика забороняється.

Нечесна підприємницька практика включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Позивачка зазначає, що до укладення Договору кредиту Банком «в письмовій формі не було надано інформацію про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту».

Згідно п.2.5 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених постановою №168 НБУ (надалі Правила), яка була чинною на момент укладення Кредитного договору Банки зобов’язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту. Для цього Банки розробляють форму (бюлетень, довідка, повідомлення тогцо), яка повинна бути затверджена рішенням уповноваженого органу банку та доведена до відома його відповідних структурних підрозділів.

Позивачка ОСОБА_2 стверджує, що таких бюлетенів, довідок, повідомлень не підписувала.

Разом з тим, у Додатку №1 до Договору кредиту №07А123-К ОСОБА_2 було надано інформацію щодо Розрахунку сукупної вартості кредиту, про що свідчить власноручний підпис Позивача. Також, ОСОБА_2 стверджує, що банком також не було дотримано п. 3.2. Правил, відповідно до якого Договір кредиту має містити ОСОБА_5 платежів у розмірі сум погашень основного боргу, сплати процентів за користування кредитом.

Підписуючи Договір кредиту Позивачка погодила з Банком порядок погашення основної суми заборгованості, який викладений у п.1.1.1. Договору кредиту. Детальна інформація про розмір сум погашення основного богу, сплати процентів за користування кредитом, вартість всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом була надана Позивачу у Детальному розписі сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту. Про ознайомлення Позивача з даним документом, свідчить власноручний підпис.

Позивачка ОСОБА_2 зазначає, що «Банком не було дотримано п. 3.4 Правил щодо зазначення правила, за яким змінюється процентна ставка за кредитом». Знову ж таки, у п.2.6 Договору кредиту зазначено правило зміни проценти ставки. Так, про намір зміни процентів за надання Кредиту, кредитор зобов'язані повідомити Позичальника не пізніше ніж за 7 днів до дати початку їх введення, також надати додаткову угоду про внесення змін до цього договору. Так, на дотримання зазначеного правила між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 про внесення змін до договору про надання кредиту №07А12І від13 липня 2007 року.

Позивачка ОСОБА_2 просить суд визнати недійсним Договір кредиту, з підстав укладення його під впливом обману з боку банку.

Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до роз’яснень, наданих в п.20 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Натомість, як вбачається зі змісту оспорюваного договору, сторонами досягнуто домовленості щодо всіх умов договору, де чітко визначено всі умови кредитування, зокрема: розмір наданого кредиту, строк, на який наданий кредит, порядок його надання та повернення, розмір плати за користування кредитними коштами, права та обов’язки позикодавця і позичальника, відповідальність сторін, тоді як позивач не долучив жодного доказу на підтвердження мотивів позову про те, що відповідач підписуючи оспорюваний договір ввів його в оману.

З умовами отримання кредиту у різних банках або інших установах, а також з умовами повернення кредитних коштів ОСОБА_2 мала ознайомитись самостійно перед укладенням договору, після чого вільно та безперешкодно обрати контрагента та пропозицію, які підходять саме їй.

ОСОБА_2 була вільною у виборі, як фінансової установи, так і валюти кредитування.

Зазначені Позивачкою твердження в обґрунтування недійсності Договору кредиту спростовуються, зокрема тим, що позивачка ОСОБА_2 підписала договір добровільно, мала реальну можливість не укладати вказаний Договір кредиту, якщо була не згодна з його умовами, позивачкою ОСОБА_2 було укладено з Банком ряд забезпечувальних договорів, що свідчить про те, що ОСОБА_2 усвідомлювала та бажала настання відповідних наслідків, передбачені Договором кредиту та договорами застави і поруки.

Із зазначеного вище, чітко прослідковується мета позивачки ОСОБА_2 уникнути виконання зобов'язань за Договором кредиту.

Крім того, на думку суду безпідставним є посилання на ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», якою забороняється нечесна підприємницька практика, оскільки умови Договору кредиту про порядок та строки повернення кредиту, права та обов'язки як позичальника, так і банку не суперечать положенням Закону України «Про захист прав споживачів» та не свідчать про їх несправедливість чи про нечесну підприємницьку діяльність Банку в розумінні ст. 19 цього Закону і висновок про вартість кредиту (а.с.108), який надано Позивачем в обґрунтування цієї вимоги жодним чином не може вказувати на протилежне, оскільки стосується він питань права і зокрема, відповідності умов кредитного договору умовам справедливої вартості послуги, що відповідно до ч.2 ст.102 ЦПК України, не може бути предметом висновку експерта, а відповідно до ст.114 ЦПК України не може бути предметом дослідження експерта у галузі права.

Тому, укладений між сторонами кредитний договір відповідає вимогам ст.ст.203,215 ЦК України, ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення Договору кредиту), що свідчить про безпідставність позовної вимоги про визнання його недійсним і виключає можливість її задоволення.

Як наслідок, без задоволення слід залишити вимоги про визнання недійсними Договорів застави та поруки.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч.2 ст.548 ЦК України, недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Оскільки в справі яка розглядається правові підстави для визнання Договору кредиту недійсним відсутні, без задоволення належить залишити і вимоги про визнання недійсними договорів застави та поруки, оскільки такі договори про відношенню до кредитного договору є забезпечувальними.

Щодо застосування принципу реституції, суд вважає необхідним зазначити наступне.

За загальним правилом ст.216 ЦК України основним наслідком укладення правочину, що не відповідає вимогам закону (ст.203 ЦК України) і визнається недійсним, є двостороння реституція. Двостороння реституція полягає в тому, що кожна сторона недійсного правочину має повернути іншій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину.

Так як, суд не вбачає підстав для недійсності Договору кредиту та договорів застави та поруки, укладені між позивачем та відповідачем, то відповідно не вбачає підстав для застосування принципу подвійної реституції .

Виходячи з наведеного суд приходить до висновку, що ПАТ «Укрсоцбанк» в дотримав та виконав всі умови кредитування, що витікають з норм цивільного законодавства, Закону України «Про захист прав споживачів», «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Правління Національного банку України.

Крім того, відповідач ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду із заявою про застосування позовної давності.

Суд вважає дану заяву обґрунтованою, необхідно також відмовити у задоволенні позову внаслідок спливу позовної давності.

Позивачка ОСОБА_2 наполягає на недійсності Договору кредиту, договорів застави та поруки, через 11 років після отримання кредитних коштів.

Відповідно до ст.256 ЦК позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю в 3 роки (ст.257 ЦК). При цьому відповідно до ч.1 ст.261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Разом з тим згідно із ч.ч.3,4 ст.267 ЦК позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.

У постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року (справа №6-17цс17) зазначено, що Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення й застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність — це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце в далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту з плином часу (п.51 рішення від 22.10.96 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п.570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ст.261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов’язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся по його захист до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст.81 ЦПК України, про обов’язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Факту, який доводить, що позивач не знав про порушення свого цивільного права, недостатньо. Він повинен також довести, що й не міг дізнатися про це. Такий висновок зробив ВСУ в постанові №6-17цс17

Позивачка ОСОБА_2 не довела, що не могла раніше дізнатися про порушення своїх прав споживача фінансових послуг. Позивачка зазначає, що про вказані порушення дізналася лише після отримання результатів економічної експертизи. Однак вона мала можливість і раніше, до спливу позовної давності, звернутися до спеціалістів в галузі права, економіки, для отримання необхідної інформації, консультацій, отримання висновків, у тому числі експертних.

Суд відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України (в редакції 2017 року), суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4, до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним, застосування наслідків недійсності кредитного договору, визнання недійсними договорів застави та поруки – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.А. Носик