Рішення № 78754461, 13.12.2018, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/5031/18

2/215/2417/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Науменко Я.О.,

за участю: секретаря Конопліної С.І.,

представників: позивача ОСОБА_1,

відповідача Северетник Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №7 Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я внаслідок виконання трудових обов'язків,

ВСТАНОВИВ:

31.10.2018 р. ОСОБА_3 звернувся з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я внаслідок виконання трудових обов'язків, в обґрунтування якої вказує, що позивач працював в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища на підприємстві відповідача 25 років 7 місяців. Внаслідок виконуваної роботи на підприємстві із несприятливими умовами праці, отримав професійні хвороби, а саме: вібраційну хворобу першої-другої стадії та хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легенів першої стадії), легенева недостатність першого ступеня. Висновком МСЕК від 09.10.2018 р. йому первинно з 24.09.2018 встановлено 65% втрати професійної працездатності безстроково та 3 група інвалідності. Внаслідок отримання професійного захворювання у працездатному віці він був не придатним до роботи за своєю спеціальністю та був вимушений звільнитися з роботи. Завдана моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав та продовжує і далі зазнавати у зв'язку з ушкодженням його здоров'я, яке зазнало незворотних змін. У результаті захворювань порушений його звичайний спосіб життя, він не може працювати, у зв'язку з обмеженням рухів йому потрібна стороння допомога. Просить стягнути на його користь з відповідача 134028 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я внаслідок виконання трудових обов'язків.

Ухвалою суду від 19.11.2018 р. прийнято до розгляду зазначену позовну заяву та відкрито провадження у справі, визначено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено проведення першого судового засідання для розгляду справи по суті на 13.12.2018 р..

Відповідач у відзиві на позов проти заявлених вимог заперечує, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що чинним законодавством не встановлено прямої заборони або обмеження щодо тривалості роботи працівника у шкідливих або небезпечних умовах. Крім того, тривалість роботи позивача у шкідливих умовах праці збільшує рівень професійного ризику та залежить лише від нього самого, тому існує причинно-наслідковий зв'язок між діями самого потерпілого, що мають вираз у тривалому продовженні роботи в шкідливих умовах праці, і виникненням у нього професійного ушкодження здоров'я, а не тільки діями роботодавця, який маючи необхідні дозволи на здійснення небезпечних робіт, не має можливості усунути шкідливі виробничі чинники з незалежних від нього причин. Також наявність моральних страждань позивача не може доводитись ні актом розслідування хронічного професійного захворювання, ні довідками МСЕК та виписними епікрізами, оскільки акт підтверджує виникнення у позивача професійних захворювань та його причини і не встановлює конкретних осіб, відповідальних за виникнення у позивача професійних захворювань, а в медичних документах не йдеться про розлади здоров'я, пов'язані з психологічним станом позивача.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у заявленому розмірі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні, проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві та вказує про недоведеність позивачем як наявності моральної шкоди, так і заявленого до стягнення її розміру, який не відповідає критеріям розумності і справедливості.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_3 відповідно до записів у його трудовій книжці працював у ПрАТ «Північний ГЗК» з 01.08.1988 р. по 28.09.2018 р. за спеціальністю машиніст бульдозера з повним робочим днем у гірничотранспортному цеху, у Ганнівському кар'єрі ПрАТ «Північний ГЗК» з правом пільгового пенсійного забезпечення. 29.09.2018 р. позивач був звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 30-36).

Відповідно до санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, наданої Головним управлінням держпраці у Дніпропетровській області вих. №304/4.6-7 від 09.08.2017 р. умови праці машиніста бульдозера ОСОБА_3 визнано такими, що відносяться:

-по вмісту аерозолів переважно фіброгенної дії в повітрі робочої зони - до 3 класу 3 ступеня (шкідливі);

-по вмісту хімічних речовин загально токсичної дії - до 3 класу 1 ступеню (шкідливі);

-по рівню вібрації загальної - до 3 класу 4 ступеня (шкідливі);

-по рівню вібрації локальної - до 2 класу (допустимі);

-по рівню шуму - до 3 класу 2 ступеню (шкідливі);

-по показникам мікроклімату - до 3 класу 3 ступеню (шкідливі);

-по важкості праці - до 3 класу 2 ступеня (шкідливі);

-по напруженості праці - до 3 класу 1 ступеню (шкідливі).

Загальна оцінка умов праці віднесена до 3 класу 4 ступеню (шкідливі) а.с.14-19.

З медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу про наявність професійного характеру захворювання Українського НДІ промислової медицини м. Кривого Рогу від 21.06.2018 р. протокол №887 вбачається, що ОСОБА_3 встановлені два професійні захворювання з діагнозами:

1) вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистоничним синдромом, ускладненим гіпертонічною хворобою другої стадії, у поєднанні з полірадикулопатією (L5, S1, С5, С6, С7), вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим та м'язово-тонічним синдромами, двобічним плечолопаткового періартрозом (ПФ 2 ступеня), остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФ першого-другого ступеня), двобічним коксартрозом (ПФ: d - другого ступеня; s - другого-третього ступеня), остеоартрозом дрібних суглобів кистей та трофічними розладами на кистях;

2) хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група А.Легенева недостатність першого ступеня. Захворювання професійні (а.с.12-13).

Пунктом 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 17 липня 2018 року причиною виникнення професійного захворювання встановлено: еквівалентний рівень загальної транспортної вібрації перевищує нормативний на 8 дБ (73 дБ при ГРД 65 дБ) згідно ДСН 3.3.6.039-99 «Державні стандартні норми виробничої загальної та локальної вібрації». Аерозоль переважно фіброгенної дії з вмістом кристалічного кремнію діоксиду (SіО2) у пилу від 10% до 70% в повітрі робочої зони від 2,1 до 3 разів перевищує ГДК (4,2-6,0 мг/м3, при ГДК 2,0 мг/м3) згідно ГОСТ-12.1.005-88 «Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху раб очей зоны» (а.с. 22).

Довідкою МСЕК серії 12 ААА №054035 від 09.10.2018 р. позивачу первинно встановлено 65% втрати працездатності по професійному захворюванню (55% - вібраційна хвороба; 10% - ХОЗЛ) та третю групу інвалідності первинно з 24.09.2018 та безстроково по причині професійного захворювання. Зазначена потреба у медичній та соціальній допомозі: забезпечення лікарськими засобами, ВМП, санаторно-курортне лікування, диспансерний нагляд у невролога, сімейного лікаря (а.с. 24).

З дослідженого в судовому засіданні п. 16 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 17 липня 2018 року слідує, що професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи в гірничотранспортному цеху №2 машиністом бульдозера в кар'єрі виконував роботи ремонту, підвищення та планування доріг у кар'єрі та на відвалах, будівництво, обвалування технологічних трас за допомогою бульдозера, оглядає та заправляє бульдозер пальними та мастильними матеріалами. При цьому внаслідок недосконалості технології видобутку руди відкритим способом, важких режимів експлуатації бульдозера, підпадав під дію загальної вібрації, аерозолів переважно фіброгенної дії (пил із вмістом вільного кремнію діоксиду 10-70%) в параметрах, що перевищують нормативні. Працюючи раніше на Ганнівському кар'єрі ВАТ, ПАТ ПівнГЗК з 01.08.1997 по 29.12.2003, з цих же причин також підпадав під вплив підвищених параметрів виробничої загальної вібрації та пилу (а.с. 22).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Суд вважає, що зазначеного обов'язку відповідач не виконав.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Частина 1 статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як вбачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, складеного 17.07.2018 р., причиною виникнення професійних захворювань позивача є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Суд вважає зазначене наслідком порушення посадовими особами підприємства, де працював позивач, ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються наведеними висновками суду. Посилання представника відповідача на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови підтвердження завдання такої шкоди. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту вини відповідача, суд не приймає до уваги, оскільки у судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. Отже, висновки відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв'язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом стійкої втрати позивачем професійної працездатності з точки зору погіршення здоров'я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст.3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У судовому засіданні встановлено, що в зв'язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність первинно у розмірі 65% та йому встановлена 3-тя група інвалідності безстроково. Як наслідок позивач обмежений у життєдіяльності, що проявляється больовими синдромами, необхідністю проходити лікування, вимушеним прийманням ліків, неможливістю займатися бігом, необхідністю докладати додаткових зусиль для організації його життя. Отримані професійні захворювання призводять до зниження його фізичної активності.

Отже, враховуючи те, що позивач працював на підприємстві відповідача впродовж 30 років 2 місяців, йому встановлено первинно 65 % втрати працездатності та третю групу інвалідності безстроково, а також характер професійних захворювань, пов'язаних із спричиненням йому фізичних і моральних страждань, його тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили, суд вважає, що ОСОБА_3 має право на відшкодування моральної шкоди, так як має місце факт заподіяння позивачеві моральної шкоди.

Позивач при визначенні відшкодування моральної шкоди у сумі 134 028,00 грн. посилався на розрахунки, здійснені відповідно до Методики встановлення заподіяння моральної шкоди та метод оцінки розміру компенсації спричинених страждань (ОСОБА_5 «Компенсация морального вреда: анализ и комментарий законодательства и судебной практики». - 3-е изд., испр. и доп.- Москва: Волтерс Клувер, 2004.-320 с.). Листом №6103-0-26-10-36 від 04.06.2010 року Міністерства юстиції України відповідно до Порядку атестації та державної реєстрації методик проведення судових експертиз, затвердженого Постановою КМУ №595 від 02.07.2008 р. рішенням Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції від 03.03.2010 року «Методика встановлення заподіяння моральної шкоди та метод оцінки розміру компенсації спричинених страждань» (розробник ОСОБА_5) внесена до Реєстру методик проведення судових експертиз. Проте, розрахунок моральної шкоди, здійснений позивачем на підставі даної методики, не може бути ним застосований, оскільки останній не є експертом, а дана методика рекомендована для використання саме в експертній практиці, а не для самостійного застосування фізичними особами для визначення розміру завданої моральної шкоди.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд враховуючи роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», характер та глибину його фізичних, душевних страждань від одержаного профзахворювання, тривалість лікування, втрату можливості його повної трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних змін його життєвих зв'язків, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя, вважає, що для відшкодування моральної шкоди на користь позивача, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості потрібно стягнути з відповідача 49 000 грн. за встановлені первинно 65 % втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності безстроково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, на користь держави за розгляд цивільної справи підлягають відшкодуванню з відповідача судові витрати - 704 грн. 80 коп. судового збору станом на дату подачі позову, від сплати якого було звільнено позивача.

На підставі викладеного, ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», ч. 1 ст. 1167 ЦК України та керуючись ст. ст. 10, 13, 19, 77-80, 89, 141, 258, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я внаслідок виконання трудових обов'язків задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», ідентифікаційний код 00191023, місцезнаходження: 50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1, у відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я внаслідок виконання трудових обов'язків 49000 (сорок дев'ять тисяч) гривень, без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», ідентифікаційний код 00191023, місцезнаходження: 50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, на користь держави в особі Державної судової адміністрації України, код ЄДРПОУ 2655795 (отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м.Київ/ 22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача 31211256026001; Код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп..

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Повне судове рішення складено 20.12.2018 р..

Суддя: