Рішення № 78750225, 20.12.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.12.2018 Справа № 920/891/18

Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О., при секретарі судового засідання Малюк Р.Б., розглянувши матеріали справи № 920/891/18 в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Сумський завод продовольчих товарів» (42350, Сумська область, Сумський район, с. Бездрик, вул. Зарічна, 1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісресурс» (40007, м. Суми, вул. Менжинського, 3)

про стягнення 76905,33 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 05/04-2018 від 05.04.2018,

Представники сторін:

позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Сумської області надійшла позовна заява до відповідача, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 76905,33 грн. за договором купівлі-продажу № 05/04-2018 від 05.04.2018, укладеного між сторонами, з яких: 6000,00 грн. основна заборгованість, 15552,05 грн. пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, 1353,28 грн. 3% річних, а також судові витрати, пов’язані з розглядом даної справи в сумі 1762,00 грн.

14.11.2018 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

06.12.2018 протокольною ухвалою в судовому засіданні було оголошено перерву до 20.12.2018 12:50 год. та зобов’язано учасників справи надати суду докази погашення основної заборгованості.

17.12.2018 до суду надійшли додаткові пояснення № 1648 від 14.12.2018 позивача, в яких зазначає, що відповідач сплатив суму заборгованості в розмірі 60000,00 грн. 30.11.2018 та 05.12.2018, що підтверджується відповідними виписками по банківському рахунку ПАТ «Сумський завод продтоварів» та просить суд стягнути пеню в розмірі 15552,05 грн., 3% річних в сумі 1353,28 грн., 1762,00 грн. судовий збір.

Відповідач подав письмові пояснення № 570 від 14.12.2018, в яких заперечує проти позовних вимог позивача в частині, що стосується нарахування та стягнення з відповідача пені та 3% річних за порушення строків оплати, оскільки основна сума грошового зобов’язання була сплачена відповідачем до розгляду справи у судовому порядку, відповідач виконав свої зобов’язання по договору. Крім того, відповідач надав докази сплати основної суми боргу в розмірі 60000,00 грн., а саме: платіжне доручення № 2417 від 30.11.2018, платіжне доручення № 2433 від 05.12.2018.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч. 1 ст. 252 ГПК).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 ГПК).

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що підтримує свої позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти стягнення штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників учасників, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову враховуючи наступне.

05.04.2018 між Приватним акціонерним товариством «Сумський завод продовольчих товарів» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісресурс» (покупець) був укладений договір № 05/04-2018 купівлі-продажу, за умовами якого продавець передає у власність покупця автозапчастини з розукомплектованих автомобілів, бувших у використанні (товар), а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.3. договору перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару покупцю, що оформлюється накладною. Оплата товару покупцем здійснюється на підставі виставленого рахунку продавцем на умовах повної передоплати (п. 3.2. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав у власність відповідачу 16.05.2018 товар на загальну суму 265000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3128 від 16.05.2018.

Разом з тим, в порушення вимог п. 3.2. договору, відповідач оплатив позивачу вартість товару згідно виставленого рахунку на оплату № 179 від 06.04.2018 частково в сумі 205000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 3414 від 06.04.2018 в сумі 150000,00 грн., № 2022 від 29.08.2018 на суму 50000,00 грн., № 2229 від 18.10.2018 на суму 5000,00 грн. Тому, станом на 07.11.2018 сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 60000,00 грн.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до вимог статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у розмірі 60000,00 грн. була заявлена правомірно.

При цьому, судом встановлено, що протягом розгляду справи в суді, відповідачем здійснена оплата суми основного боргу в розмірі 60000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи оригіналами платіжних доручень № 2417 від 30.11.2018 про сплату 50000,00 грн., № 2433 від 05.12.2018 про сплату 10000,00 грн.; виписками по банківському рахунку.

В даному випадку станом на час звернення позивача з позовом заборгованість у розмірі 60000,00 грн. існувала, однак після порушення провадження у справі відповідачем сплачено пред'явлену до стягнення суму основного боргу.

За вказаних обставин, враховуючи, що під час розгляду справи в суді відповідач сплатив позивачу суму основного боргу у розмірі 60000,00 грн., провадження у справі в цій частині стягнення суми основного боргу необхідно закрити за відсутністю предмету спору відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 15552,05 грн. пені за період з 17.05.2018 по 08.11.2018.

Згідно з п. 3 ч. 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 5.2. договору визначено, що за несвоєчасну або неповну оплату товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплати (недооплати) за кожен день прострочення до моменту повного виконання покупцем свого зобов’язання щодо оплати.

Згідно ч. 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно поданого позивачем розрахунку, пеня нарахована за період з 17.05.2018 по 28.08.2018 в сумі 11140,82 грн., за період з 29.08.2018 по 06.09.2018 в сумі 544,93 грн., за період з 07.09.2018 по 17.10.2018 в сумі 2564,38 грн., за період з 18.10.2018 по 08.11.2018 в сумі 1301,92 грн. і становить в загальному розмірі 15552 грн. 05 коп. Враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем строків оплати товару за договором, суд визнає зазначені вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, загальний розмір пені, який підлягає стягненню становить 15552 грн. 05 коп.

Крім того, позивач нарахував відповідачу 1353 грн. 28 коп. 3 % річних за період з 17.05.2018 по 08.11.2018.

Положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи, що факт прострочення відповідачем зобов'язання по договору встановлений судом, - вимога позивача про стягнення з відповідача 1353 грн. 28 коп. 3 % річних за період з 17.05.2018 по 08.11.2018 підлягають задоволенню як такі, що нараховані відповідно до норм укладеного між сторонами договору та вимог діючого законодавства, а також підтверджуються перевіреними судом розрахунками позивача.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідача щодо нарахування та стягнення пені, 3% річних за порушення строків оплати (у зв’язку з погашенням суми основного боргу) судом відхиляються, які такі, що суперечать умовам укладеного договору та вимогам діючого законодавства.

Враховуючи вищевикладене, підтвердження матеріалами справи заборгованості відповідача перед позивачем у заявленій до стягнення сумі, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме в частині стягнення 15552,05 грн. пені та 1353,28 грн. 3% річних, в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 60000,00 грн. провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст.. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, , суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісресурс» (40007, м. Суми, вул.. Менжинського, 3, код ЄДРПОУ 38397332) на користь Приватного акціонерного товариства «Сумський завод продовольчих товарів» (42350, Сумська область, Сумський район, с. Бездрик, вул.. Зарічна, 1, код ЄДРПОУ 00375160) 15552 грн. 05 коп. пені, 1353 грн. 28 коп. 3% річних та 1762 грн. 00 коп. судового збору.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 60000 грн. 00 коп. боргу за відсутністю предмету спору на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 21.12.2018.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суддя Н.О. СПиридонова