Рішення № 78749244, 11.12.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2018 Справа №914/1922/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д. за участю секретаря судового засідання Думин В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м. Львів

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Львівавтокомплектація”, м. Львів

про стягнення 182 318,20 грн.,

В судове засідання з’явились:

від позивача: ОСОБА_2 - представник;

від відповідача: не з’явився.

Обставини справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Львівавтокомплектація” про стягнення 182 318, 20 грн.

Ухвалою суду від 17.10.2018 р. суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 20.11.2018 р. Підготовче засідання 20.11.2018 р. відкладено на 29.11.2018 р.

Ухвалою від 29 листопада 2018 року суд закрив підготовче провадження у справі № 914/1922/18 та призначив розгляд справи по суті в судовому засіданні 11.12.2018 р.

Відповідачем через канцелярію суду 29.10.2018 р. подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (вх.№41084/18 від 29.10.2018 р.),в якому просить зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (пені) по справі №914/1230/18, нарахованих за період з 16.11.2017 р. по 30.07.2018 р. на 100%. Клопотання обґрунтовує важким фінансовим становищем підприємства та зазначає про наявність значної заборгованості (збитків) за попередні роки.

В судове засідання 11.12.2018р. з’явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задоволити з підстав наведених в позовній заяві та матеріалах справи.

Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України може бути розглянута за наявними в справі матеріалами.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем умов договору № 5113/Р від 01.01.2003 р. про постачання теплової енергії в гарячій воді, а також нормами ст.ст. 509, 526, 530, 538, 610, 611, 625 ЦК України, ст. 232 ГК України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань. Зокрема зазначає, що відповідач неналежним чином виконував договірні зобов’язання щодо оплати отриманої теплової енергії, внаслідок чого за період з 01.01.2018 р. до 31.08.2018 р. утворилася заборгованість з оплати послуги в розмірі 157 645,99 грн. Також позивачем за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію нараховано відповідачу пеню в розмірі 21 563,10 грн., три відсотки річних в розмірі 1932,85 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1176,26 грн.

Заперечення відповідача проти позову.

Відповідач в жодне з судових засідань не з’явився, відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно, всебічно і об’єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з огляду на таке.

Як вбачається з позовної заяви та матеріалів справи, між сторонами виникли цивільно-правові відносини щодо постачання теплової енергії на підставі укладеного договору.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, в тому числі, є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 02 листопада 2007 року між Львівським міським комунальним підприємством “Львівтеплоенерго” (енергопостачальна організація) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Львівавтокомплектація” (споживач) укладено договір № 4218/ф про постачання теплової енергії в гарячій воді з додатками (далі – Договір).

Відповідно до норм ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний, зокрема оплатити прийняту енергію.

Відповідно до розділу 1 Договору енергопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов’язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Теплова енергія постачається споживачу в обсягах, згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію – в період опалювального сезону; гаряче водопостачання – протягом року згідно графіка, затвердженого органами місцевої влади (п.2.1. договору).

Згідно із п.п.10.1, 10.4 договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2008р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Згідно із п.6.3. договору споживач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді, якщо тариф на теплову енергію є одноставковим. Споживач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження, яка визначається як 1/12 величини річної плати за приєднане теплове навантаження, якщо тариф на теплову енергію є двоставковим.

На виконання договірних зобов’язань позивачем надано послуги з постачання теплової енергії, що не заперечується сторонами. Позивачем виставлено відповідні рахунки на оплату послуг теплопостачання (теплову енергію та теплове навантаження) за період з січня 2018 рок до серпня 2018 рок включно. Факт постачання позивачем відповідачу теплової енергії в гарячій воді в опалювальному сезоні 2017/2018 р.р. у приміщеннях гуртожитку за адресою вул. Володимира Великого, буд. 16 у м. Львові підтверджується також Актом про включення з 27.10.2017 р. системи теплоспоживання у вказаному будинку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як стверджує позивач та в матеріалах справи відсутні докази протилежного, відповідачем не виконано договірних зобов’язань щодо оплати наданих послуг теплопостачання за спірний період.

Таким чином, заборгованість в розмірі 157 645,99 грн. за надані послуги теплопостачання за період з січня 2018 року до серпня 2018 року включно, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Невиконання/несвоєчасне виконання грошових зобов’язань щодо розрахунків за теплову енергію стало підставою для нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

В силу положень ст.610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за прострочення оплати наданих за спірний період (01.01.2018-31.08.2018) послуг з теплопостачання позивачем нараховано відповідачу з 26.02.2018 до 31.08.2018 – 1932,85 грн. трьох відсотків річних, 21 563,10 грн. – пені та з 26.02.2018 до 31.07.2018 грн. – 1176,26 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2.3. Договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує енергопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Суд зазначає, що при перевірці розрахунку інфляційних нарахувань судом взято до уваги положення п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (із змінами та доповненнями), відповідно до якого, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція; при цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши правильність проведеного розрахунку інфляційних втрат, суд зазначає, що такий позивачем проведено невірно, оскільки позивачем застосовано сукупний невірний індекс інфляції при нарахуванні інфляційних втрат на суму 50126,17 грн. за період з 26.02.2018 р. до 25.03.2018 р. включно. Суд також зазначає,що при нарахуванні трьох відсотків річних на суму заборгованості 50126,17 грн. за період з 26.02.2018 р. до 25.03.2018 р. включно, позивачем невірно визначено кількість днів прострочення.

Судом проведено перевірку правильності здійснених позивачем нарахувань та встановлено, що до стягнення з відповідача підлягають 21 563,10 грн. - пені, 1928,73 грн. - 3 % річних, 1114,39 грн. - інфляційних втрат.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково та слід стягнути з відповідача на користь позивача 157645,99 грн. заборгованості за послуги теплопостачання, 21 563,10 грн. - пені, 1928,73 грн. - 3 % річних, 1114,39 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 2733,78 грн. судового збору.

Керуючись статтями 10,12,20,73, 76,79,123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд , -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» (79026, м.Львів, вул. Стрийська,45, ідентифікаційний код 33982081) на користь Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” (79040, м. Львів, вул. Д.Апостола, 1, код ЄДРПОУ 05506460) 157 645,99 грн. - заборгованості, 21 563,10 грн. - пені, 1928,73 грн. - 3 % річних, 1114,39 грн. - інфляційних втрат та 2733,78 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити

5. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

6. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 20.12.2018р.

Суддя Запотічняк О.Д.