Постанова № 78747702, 12.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: С.С. Сич

Суддя-доповідач: Бартош Н.С.

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Мінаєвої О.М., Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

за участю:

позивача - ОСОБА_2

представника позивача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (суддя Сич С.С.) від 27.09.2018 р. (повний текст рішення складений 08.10.2018 р.) по справі № 816/603/18

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5

про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, викладену у листі від 12.02.2018 р. вих. №1064/0/26-18, у наданні ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Судіївської сільської ради Полтавського району Полтавської області; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 29.01.2018 р. про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Судіївської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2018р. по справі № 816/603/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.01.2018 р. ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області із заявою (вхідний номер М-1277/0/25-18 від 29.01.2018 р.) про надання, як учаснику бойових дій, безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2,0 га, що розташована на території Судіївської сільської ради Полтавського району Полтавської області (т. 1 а.с. 17, зворот а.с. 17). До заяви позивачем додано: графічний матеріал, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки (т. 1 а.с. 18), копію паспорта та копію посвідчення учасника бойових дій.

Листом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 12.02.2018 р. № 1064/0/26-18 позивача повідомлено, що за інформацією відділу у Полтавському районі міськрайонного управління у Полтавському районі та м. Полтава ГУ Держгеокадастру у Полтавській області земельна ділянка, яку ОСОБА_2 бажає отримати у власність, відноситься до земель приватної власності громадян на підставі державних актів на право приватної власності на землю. З посиланням на ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України зазначено, що Головне управління не має правових підстав для задоволення клопотання ОСОБА_2 Крім того позивача повідомлено, що Судіївська сільська рада Полтавського району Полтавської області входить до Мачухівської сільської об'єднаної територіальної громади Полтавської області. Головним управлінням, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 р. № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад» вживаються заходи щодо передачі земель державної власності сільськогосподарського призначення до земель комунальної власності Мачухівської сільської об'єднаної територіальної громади. Після завершення передачі відповідних земель питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Судіївської сільської ради Полтавського району буде здійснюватися виключно Мачухівською сільською об'єднаною територіальною громадою (т. 1 а.с. 16).

Не погодившись із вищевказаною відповіддю ГУ Держгеокадастру у Полтавській області позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що оскільки земельна ділянка, яку бажав отримати позивач, відноситься до земель приватної власності, у відповідача відсутні повноваження розпоряджатися такою земельною ділянкою, а тому судом першої інстанції зроблений висновок про відсутність підстав для задоволення заяви позивача (вхідний номер М-1277/0/25-18 від 29.01.2018 р.) про надання ОСОБА_2 безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2,0 га.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до поділу земель на земельні частки (паї) в межах земель колишнього КСП «Дружба» Полтавського району Полтавської області, земельні ділянки, які передбачалися для відведення позивачу належать громадянам ОСОБА_4 на підставі державного акта серії НОМЕР_1 на право приватної власності від 07.06.1999 р., який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 728, та ОСОБА_5 на підставі державного акта серії НОМЕР_2 на право приватної власності від 02.07.1999 р., який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 729, що підтверджується витягом з проекту передачі земель колективної власності у приватну власність членам КСП «Дружба» Полтавського району Полтавської області, державними актами на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, виданим ОСОБА_4 07.06.1999 р. та серії НОМЕР_1, виданим ОСОБА_5 02.07.1999 р., викопіюваннями з Публічної карти із зазначенням місця розташування спірної земельної ділянки (т. 1 а.с. 191-206).

Державні акти на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, виданий гр. ОСОБА_4 та серії НОМЕР_1, виданий гр. ОСОБА_5, є доказами, які підтверджують право приватної власності цих осіб на земельну ділянку та підтверджують ту обставину, що належні цим особам земельні ділянками є приватною власністю. Доказів, які б підтверджували припинення права власності на землю на підставі вказаних вище державних актів на право приватної власності на землю матеріали справи не містять та апелянтом таких доказів не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 4 Земельного кодексу України, земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

За приписами ст. 5 Земельного кодексу України, земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

Згідно зі ст. 13 Земельного кодексу України, до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель; в) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному законом; г) координація проведення земельної реформи; ґ) розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних програм використання та охорони земель; д) організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою; е) встановлення порядку проведення моніторингу земель; е-1) внесення до Верховної Ради України пропозицій щодо встановлення та зміни меж районів, міст; є) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Положеннями ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з п. п. 1, 7 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

В свою чергу, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Полтавської області.

Отже, повноваження по передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах Полтавської області покладені на Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Враховуючи те, що при зверненні позивача до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання, як учаснику бойових дій, безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2,0 га, що розташована на території Судіївської сільської ради Полтавського району Полтавської області, відповідачем встановлено, що земельна ділянка, яку ОСОБА_2 бажає отримати у власність, відноситься до земель приватної власності громадян на підставі державних актів на право приватної власності на землю, у відповідача були відсутні повноваження щодо розпорядження такими землями, про що повідомлено позивача.

В доводах апеляційної скарги позивач по справі послався на те, що оскаржуване рішення (лист ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 12.02.2018 р. № 1064/0/26-18) прийнятий відповідачем з порушенням вимог законодавства щодо форми його прийняття.

Колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З аналізу наведених вище норм права вбачається, що при зверненні громадянина до уповноваженого органу із заявою та відповідним пакетом документів про одержання безоплатно у власність земельної ділянки, такий орган зобов'язаний розглянути цю заява і прийняти одне з таких рішень: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні.

Положеннями ч. 9 ст. 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її надання.

У статті 118 ЗК України не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 р. № 333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 р. за № 1391/29521).

У пункті 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 р. № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 р. № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 р. за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом (розпорядженням тощо) Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

В той же час, рішення уповноваженого органу (про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою) в обов'язковому порядку приймається цим органом, якщо громадянином подано заяву про надання безоплатно у власність земельної ділянки, зокрема, для ведення особистого селянського господарства виключно із земель державної власності сільськогосподарського призначення.

Враховуючи те, що земельна ділянка, яку позивач просив у своїй заяві надати йому у власність для ведення особистого селянського господарства, належить до приватної власності, у відповідача були відсутні повноваження щодо прийняття розпорядчого документу у формі наказу (розпорядження тощо), оскільки це виходить за межі компетенції Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

На підставі наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2018р. по справі № 816/603/18 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2018р. по справі № 816/603/18 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2018р. по справі № 816/603/18 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку і строки, визначені ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 20.12.2018 року.