Рішення № 78746996, 11.12.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2018 Справа №914/1807/18

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участі секретаря судового засідання Кіри О.С.,

розглянувши матеріали позовної заяви:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Нова Пошта”, м.Полтава;

до відповідача: Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування, м.Львів;

про: стягнення заборгованості;

ціна позову: 100226,62грн.

Представники:

Позивача: ОСОБА_1 – представник (довіреність від 01.10.2018р. №б/н);

Відповідача: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

27.09.2018р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява від 21.09.2018р. б/н Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_2 Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування про стягнення заборгованості; ціна позову 130226,62грн.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає неналежне виконання Відповідачем укладеного договору від 25.01.2017р. №131485 про надання послуг з організації перевезення відправлень з Позивачем.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.10.2018р. суд постановив позовну заяву від 21.09.2018 б/н Товариства з обмеженою відповідальністю “Нова Пошта” до Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування про стягнення заборгованості залишити без руху.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.10.2018р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; задоволити вимогу Позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначити судове засідання з розгляду справи по суті на 13.11.2018р.

Окрім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.11.2018р. суд постановив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Нова Пошта” залишити без руху; надати Товариству з обмеженою відповідальністю “Нова Пошта” п’ятиденний строк з моменту вручення ухвали для усунення недоліків поданої позовної заяви.

До Господарського суду Львівської області надійшла заява про усунення недоліків від 21.11.2018р. б/н (вх.№44915/18).

В поданій заяві про усунення недоліків Позивач також зазначає, що після звернення ТОВ «Нова Пошта» до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування та відкриття провадження у справі, Відповідач 07.11.2018р. оплатив згідно платіжного доручення від 07.11.2018р.№1279 – 30000,00грн., а тому розмір боргу перед Позивачем становить 100226,62грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.11.2018р. суд постановив продовжити розгляд справи; призначити судове засідання з розгляду справи по суті на 11.12.2018р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.12.2018р. суд постановив прийняти заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Нова Пошта” про зменшення розміру позовних вимог від 21.11.2018р. б/н (вх.№3103/18); подальший розгляд справи здійснювати з врахуванням заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Нова Пошта” про зменшення розміру позовних вимог від 21.11.2018р. б/н (вх.№3103/18).

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно–апаратного комплексу «Акорд».

Процесуальні права та обов’язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердили представники Учасників справи в судовому засіданні, їм відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз’яснення прав та обов’язків до суду не надходили.

Заяв про відвід судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з’явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову, надав оригінали документів, належним чином завірені копії яких долучено до позовної заяви для огляду судом, зазначили про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив; 12.11.2018р. за вх.№43355/18 Відповідачем подано відзив на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву від 12.11.2018р. вх.№43355/18 Відповідач просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату для проведення актів звірки взаєморозрахунків між Сторонами. З даного приводу суд зазначає, що Позивачем до заяви про усунення недоліків від 22.11.2018р. вх.№44915/18 додано підписаний Сторонами та скріплений відбитками печаток Сторін акт звірки взаєморозрахунків станом на 13.11.2018р.

10.12.2018р. за вх.№47120/18 Відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Клопотання мотивоване відрядженням юриста підприємства. До клопотання додано копії наступних документів: наказу від 06.12.2018р. №106 про відрядження начальника юридичного сектору ОСОБА_3 терміном на два дні з 11 по 12 грудня 2018р.; довіреності від 30.11.2018р. №3968/13 на ОСОБА_3

З приводу заявлених клопотань суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч.1 ст.216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд зазначає, що ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 16.10.2018р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; призначити судове засідання з розгляду справи по суті на 13.11.2018р. В судове засідання 13.11.2018р. Відповідач явку повноважного представника не забезпечив, підтвердженням чого є ухвала Господарського суду Львівської області у даній справі від 13.11.2018р. та формуляр (протокол) судового засідання від 13.11.2018р. Крім того, ухвалою суду у даній справі від 26.11.2018р. суд постановив призначити судове засідання з розгляду справи по суті на 11.12.2018р. Відповідач повторно не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання 11.12.2018р., підтвердженням чого є дані протоколу (формуляру) судового засідання від 11.12.2018р.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі вимоги п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, беручи до уваги повторну неявку представника Відповідача в судові засідання, суд зазначає про відсутність правових підстав до відкладення розгляду справи, а відтак, в задоволенні клопотань Відповідача 12.11.2018р. вх.№43355/18 та від 10.12.2018р. за вх.№47120/18 про відкладення розгляду справи слід відмовити за безпідставністю.

При цьому суд зазначає, що наказ Відповідача від 06.12.2018р. №106 про відрядження начальника юридичного сектору ОСОБА_3 терміном на два дні з 11 по 12 грудня 2018р. датований 06.12.2018р., проте, поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі від 26.11.2018р. за №7901412133717, якою призначено судове засідання на 11.12.2018р., згідно даних Інтернет-ресурсу Укрпошти: http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku отримане Відповідачем 01.12.2018р. Відтак, Відповідач завчасно (01.12.2018р.) до дати видання наказу від 06.12.2018р. №106 був повідомлений про судове засідання на 11.12.2018р. Наведене свідчить і про необґрунтованість поданого клопотання.

Позиція Позивача:

Позивач просить суд стягнути з Відповідача суму боргу у розмірі - 100226,62грн. у зв’язку з неналежним виконання Відповідачем ОСОБА_4 від 25.01.2017р. №131485 про надання послуг з організації перевезення відправлень в частині оплати наданих послуг.

Позиція Відповідача:

Відповідач проти поданого позову заперечує в частині розміру існуючої заборгованості, а саме вважає, що Відповідачем здійснено оплату за платіжним дорученням №160 від 30.01.2018р. у розмірі – 26000,00грн., проте Позивач неправильно зазначив, що оплата була здійснена у розмірі 926,73грн.

Крім цього Відповідач зазначає, що згідно з платіжним дорученням від 07.11.2018р. №1270 Відповідачем проведено оплату щодо погашення заборгованості по ОСОБА_4 від 20.01.2017р. №131485 у сумі 300000,00грн.

Також Відповідач вважає Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2017р. – 21.09.2018р. недопустимим доказом, оскільки скріплений печаткою лише однієї сторони.

Крім того, Відповідач зазначає у відзиві про важке фінансове становище у зв’язку з недофінансуванням з боку держави та масові позови про стягнення заборгованості як обставини, внаслідок яких Відповідач не зміг своєчасно виконати взяті на себе зобов’язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника Відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи здійснюється з врахуванням заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Нова Пошта” про зменшення розміру позовних вимог від 21.11.2018р. б/н (вх.№3103/18).

За результатами дослідження наданих Сторонами доказів та матеріалів справи, беручи до уваги пояснення представника Позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з огляду на наступне.

25.01.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (надалі - Експедитор; Позивач) та Львівським казенним експериментальним підприємством засобів пересування і протезування (надалі – Замовник; Відповідач) укладено договір №131485 про надання послуг з організації перевезення відправлень (далі - Договір), пунктом 2.1 якого передбачено, що Експедитор зобов’язується за плату та за рахунок Замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов’язаних із організацію перевезення відправлень (надалі – Послуги), а замовник зобов’язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених ОСОБА_4.

Пунктом 2.3. ОСОБА_4 передбачено, що за надані Експедитором послуги Замовник сплачує Експедитору винагороду згідно з чинними тарифами Експедитора, розміщеними на офіційному сайті Експедитора novaposta.ua.

Відповідно до пункту 5.1. ОСОБА_4 загальна ціна договору складається із вартості послуг, наданих Експедитором протягом строку дії ОСОБА_4. Оплата вартості наданих Експедитором послуг відбувається за чинними тарифами експедитора шляхом перерахування Замовником на поточний рахунок Експедитора коштів у розмірі 100% вартості наданих послуг упродовж 2 (двох) банківських днів після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг Експедитора та рахунку-фактури.

Згідно із пунктом 5.3. Замовник упродовж (двох) банківських днів за дати отримання актів наданих послуг (надалі – Акт) від експедитора підписує надані Експедитором 2 (два) примірники актів наданих послуг та повертає Експедитору 1 (один) примірник підписаного Акту або в той самий строк надає Експедитору письмову мотивовану відмову від підписання Актів. Не підписання Замовником актів впродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання Актів від Експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання Замовником повного Виконання Експедитором своїх зобов’язань за ОСОБА_4. У такому разі вважається, що Акти погоджено, послуги Експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов ОСОБА_4, претензій Замовника відсутні й Замовник зобов’язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманим рахунком та актами наданих послуг.

Відповідно до пунктом 8.1. ОСОБА_4 цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє протягом 1 (одного) року з дати підписання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань згідно з цим ОСОБА_4. У разі, якщо ні одна із Сторін договору письмово за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії ОСОБА_4 не повідомить іншу сторону про припинення дії ОСОБА_4, строк дії ОСОБА_4 пролонгується (продовжується) на один рік на тих же умовах.

В підтвердження виконання свої зобов’язань за ОСОБА_4 Позивач надав суду наступні Акти: Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2017р. №НП/7-0056662; Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.11.2017р. №НП/7-0057148; Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.11.2017р. №НП/7-0059261; Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2017р. №НП/7-0062192; Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.12.2017р. №НП/7-0064155; Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.12.2017р. №НП/7-0066124; Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2017р. №НП/7-0068081; Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.01.2018р. №НП/7-0000383; Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.01.2018р. №НП/7-0002816; Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2018р. №НП/7-0005196; Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.02.2018р. №НП/7-0005569; Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.02.2018р. №НП/7-0008832; Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2018р. №НП/7-0010749.

Також Позивачем в підтвердження часткового виконання зобов’язання щодо оплати Відповідачем наданих Позивачем послуг у розмірі 26000,00грн. надано Платіжне доручення від 30.01.2018р. №160.

Позивачем також подано Акти звірки взаєморозрахунків, так Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2017р. – 21.09.2018р. за котрим заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 130226,62грн., проте зазначений Акт звірки взаєморозрахунків не підписаний Відповідачем; Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2017р. – 13.11.2018р. за котрим заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 100226,62грн., який підписаний обома Сторонами і скріплений їх печатками.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 09.11.2018 №3378/13 (вх.№43355/18) проти поданого позову заперечує в частині розміру існуючої заборгованості, а саме вважає, що Відповідачем здійснено оплату за платіжним дорученням №160 від 30.01.2018р. у розмірі – 26000,00грн., проте Позивач неправильно зазначив, що оплата була здійснена у розмірі 926,73грн.

Крім цього Відповідач зазначає, що згідно з платіжним дорученням від 07.11.2018р. №1270 Відповідачем проведено оплату щодо погашення заборгованості по ОСОБА_4 від 20.01.2017р. №131485 у сумі 300000,00грн.

Також Відповідач вважає Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2017р. – 21.09.2018р. є недопустимим доказом, оскільки скріплений печаткою лише однієї сторони.

Додатково Відповідач зазначає, що за надані послуги передбачені Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.01.2018р. №НП/7-0002816; Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2018р. №НП/7-0005196; Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.02.2018р. №НП/7-0005569; Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.02.2018р. №НП/7-0008832; Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2018р. №НП/7-0010749 сторони претензій одна до одної не мають.

Крім цього Відповідач зазначає, що існують обставини внаслідок, яких не зміг виконати своєчасно зобов’язання перед Позивачем у зв’язку з недофінансування з боку держави та масовими позовами звільнених працівників про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Відповідач також подав суду Платіжне доручення від 07.11.2018р. №1270 про часткову оплату Позивачу суми боргу у розмірі 30000,00грн.

У заяві про усунення недоліків від 22.11.2018р. вх.№44915/18 Позивачем, зокрема, зазначено, що сума в розмірі 1325,76грн. зарахована Позивачем в якості 100% попередньої оплати за надання послуг, що будуть надані Відповідачеві. За період 31.10.2017р. по 28.02.2018р. Позивачем надані послуги на загальну суму 280098,54грн. Відповідач за період 31.10.2017р. по 07.11.2018р. оплатив 178546,14грн. З урахуванням попередньої оплати послуг в розмірі 1325,76грн. розмір боргу Відповідача станом на 21.11.2018р. становить: 280098,54 – 178546,14 – 1325,76 = 100226,64грн.

Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи дослідженими в судовому засіданні актами здачі прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2017р. №НП/7-0056662, від 10.11.2017р. №НП/7-0057148, від 20.11.2017р. №НП/7-0059261, від 30.11.2017р. №НП/7-0062192, від 10.12.2017р. №НП/7-0064155, від 20.12.2017р. №НП/7-0066124, від 31.12.2017р. №НП/7-0068081, від 10.01.2018р. №НП/7-0000383, від 20.01.2018р. №НП/7-0002816, від 31.01.2018р. №НП/7-0005196, від 10.02.2018р. №НП/7-0005569, від 20.02.2018р. №НП/7-0008832, від 28.02.2018р. №НП/7-0010749.

При цьому суд зазначає, що при перевірці здійсненого Позивачем розрахунку основного боргу судом встановлено, що Відповідачем здійснено оплату за платіжним дорученням №160 від 30.01.2018р. у розмірі – 26000,00грн., проте, дана оплата не здійснена не за окремим актом здачі-прийняття робіт та повністю врахована Позивачем.

Крім того, відповідно до доданого до відзиву підписаного та скріпленого відбитками печаток Сторін акту звірки взаєморозрахунків між Сторонами за період з 01.01.2017р. по 13.11.2018р., борг Відповідача перед Позивачем за ОСОБА_4 від 25.01.2017р. №131485 станом на 13.11.2018р. склав 100226,62грн. При цьому в Акті звірки враховано здійснену Відповідачем 07.11.2018р. оплату в розмірі 30000грн.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи – підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань», що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення Відповідачем порядку і строку виконання грошового зобов'язання з оплати поставленої за ОСОБА_4 про надання послуг з організації перевезення відправлень, беручи до уваги наявність вини Відповідача щодо оплати вартості наданих послуг з порушенням встановленого ОСОБА_4 порядку і строку здійснення платежів, погашення вказаного боргу після відкриття провадження у справі, перевіривши розрахунок нарахованої суми боргу суд дійшов висновків про те, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі, шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача 100226,62грн. суми основного боргу.

При цьому, з приводу доводів відзиву Відповідача щодо важкого фінансового становища суд зазначає, що Відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження існування такого та не заявлено з приводу цього жодного клопотання.

Щодо судових витрат суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Нормою статті 7 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1762 гривень.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв’язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 1953,40грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору. Належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження факту здійснення інших судових витрат Позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Як доказ сплати судових витрат Позивач подав Квитанція від 21.09.2018р. №88287 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 1953,40грн.

При цьому суд зазначає, що сума позовних вимог, заявлених Позивачем при поданні позовної заяви до суду становила 130226,62грн., а з врахуванням поданої Позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог від 21.11.2018р. б/н (вх.№3103/18) ціна позову склала 100226,62грн. Відтак, сума судового збору, належного до сплати за подання такої позовної заяви до господарського суду становить 1762грн.

Окрім того, суд зазначає що Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Станом на час ухвалення рішення клопотання про повернення сплаченого судового збору в разі зменшення розміру позовних вимог до суду не надходило; проте, наведене не позбавляє Позивача права звернення до суду з відповідним клопотанням.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, недоведення Відповідачем розміру понесених у справі судових витрат суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 1762грн. слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 1762грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 202, 205, 216, 222, 235, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування (79052, Львівська область, м.Львів, вул.Рудненська, буд.10; ідентифікаційний код: 03187714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (36039, Полтавська область, м.Полтава, вул.Європейська, буд.57; ідентифікаційний код: 31316718) 100226,62грн. суми основного боргу та 1762грн. судового збору

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 17.12.2018р.

Головуючий суддя Фартушок Т. Б.