Рішення № 78745252, 20.12.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2018 р. Справа № 480/4276/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо припинення виплати з 01.08.2017 пенсії за віком ОСОБА_1;

- зобов’язати Шосткинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2017, а також сплатити виниклу заборгованість по пенсії з 01.08.2017;

- звернути рішення суду до негайного виконання;

- зобов’язати суб’єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, перебуває на обліку у відповідача, а також в Управлінні соціального захисту населення Шосткинської міської ради відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Однак, листом від 18.10.2018 позивача повідомлено, що з 01.08.2017 йому призупинено виплату пенсії на підставі протоколу засідання Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 26.07.2017 у зв’язку з непідтвердженням фактичного місця проживання та на підставі протоколу від 26.04.2018 позивачу припинено виплату пенсії за віком у зв’язку зі скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи з 10.04.2018. Позивач із діями відповідача щодо невиплати йому пенсії не погоджується, вважає її безпідставними, протиправними та такими, що порушують його право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 20.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

10.12.2018 відповідачем у справі надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого Шосткинське об’єднане УПФУ Сумської області з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», якою затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, а також на Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, та на Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» просив відмовити у задоволенні позову, виходячи з того, що управлінням позивачу було припинено виплату пенсії з 01.08.2018 на підставі рішення Комісії від 26.07.2018 у зв’язку із відсутністю позивача за фактичним місцем проживанння та на підстав рішення Комісії від 26.04.2018 у зв’язку із скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи через тривалу (понад 60 днів) відсутність за місцем проживання.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 призначена пенсія за віком, з 01.09.2014 він знаходиться на обліку в Шосткинському об’єднаному УПФУ Сумської області, що вбачається з позову, відзиву.

ОСОБА_1 є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, у зв’язку з чим отримав довідку Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 17.12.2014 № НОМЕР_1 (а.с. 55) та від 06.12.2016 № 325 (а.с. 13).

Згідно витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 26.07.2017 № 18 (а.с. 34-35) рекомендовано Шосткинському об’єднаному УПФУ Сумської області призупинити позивачу виплату пенсії відповідно до п.п. 2 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 з 01.08.2017 у зв’язку із відсутністю позивача за фактичним місцем проживання на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов сім’ї від 12.07.2017 (а.с. 38).

На підставі вказаного рішення комісії розпорядженням Шосткинського об’єднаного УПФУ Сумської області від 26.07.2017 № 3/5922 ОСОБА_1 призупинено виплату пенсії відповідно до п.п. 2 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 з 01.08.2017 у зв’язку із не підтвердженням фактичного місця проживання на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов сім’ї від 12.07.2017 (а.с. 52).

10.04.2018 Управлінням праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради прийнято вказівку № 13-В/ВПО (а.с. 46), якою скасовано дію довідки від 06.12.2016 № 325 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов сім’ї від 26.01.2018 (а.с. 43).

Згідно витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 26.04.2018 № 34 (а.с. 29-30) рекомендовано Шосткинському об’єднаному УПФУ Сумської області припинити позивачу виплату пенсії відповідно до п.п. 4 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 з 10.04.2018.

На запит позивача листом Шосткинського об’єднаного УПФУ Сумської області від 18.10.2018 № 1-75/1 (а.с. 14-15) повідомлено, що виплату пенсії позивачу, як внутрішньо переміщеній особі, з 01.08.2017 було призупинено розпорядженням від 26.07.2017 № 3/5922 у зв’язку з отриманням від Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 26.07.2017 № 18 відповідно до п.п. 2 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 з 01.08.2017 у зв’язку із відсутністю позивача за фактичним місцем проживання. В подальшому 03.05.2018 до управління надійшов витяг з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 26.04.2018 № 34, яким рекомендовано Шосткинському об’єднаному УПФУ Сумської області припинити позивачу виплату пенсії відповідно до п.п. 4 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно із ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно із частиною 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (надалі Закон №1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсій та соціальних послуг.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення (ст. 4 Закону №1058-ІV).

Згідно із частиною 1 статті 47 Закону №1058-ІV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

З 22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року №1706-VII (далі – Закон №1706-VII), яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. 2 ст. 4 Закону № 1706-VII).

Як згідно ст. 4 Закону №1706-VII так і згідно пункту 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 (далі – Порядок № 509) факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених, зокрема, статтею 12 цього Закону.

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач, з посиланням на норми Закону №1706-VII та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 8 червня 2016 року № 365 (далі – Порядок №365) вказує на правомірність припинення пенсії у зв’язку із встановленням факту відсутності позивача за місцем проживання та у зв’язку із скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Дійсно, встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування та скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” є одними з підстав, визначених у п.п.2,4 п.12 Порядку №365 для припинення соціальних виплат, а частина 1 статті 12 Закону №1706-VII надає вичерпний перелік підстав для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб та такими є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: (…); 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Разом з тим, вказаний Закон №1706-VII не визначає порядку чи підстав для припинення виплат пенсії чи інших соціальних виплат.

Законом, який регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є саме Закон №1058-1V. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування. (ст. 5 Закону №1058-1V). І саме цим Законом частиною 1 статті 49 визначено підстави припинення пенсії. Так, за приписами цієї норми, виплата пенсії, зокрема, за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється у таких випадках: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, виплата пенсії відповідачем була призупинена з серпня 2017 року у зв’язку із непідтвердженням фактичного місця проживання позивача та припинена з 10.04.2018 у зв'язку із скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (згідно витягу з протоколу від 26.04.2018). Однак, ані необхідність проведення перевірки фактичного місця проживання, ані вказівка Управління праці та соціального захисту населення про скасування дії довідки від 10.04.2018 (а.с. 46) не є підставами, виключний перелік яких зазначено у ст. 49 Закону № 1058-IV для прийняття рішення про припинення пенсії. У зв’язку з чим, суд визнає, що дії відповідача щодо припинення позивачу нарахування та виплати пенсії є протиправними та здійснені не у спосіб, передбачений законом.

Таким чином, доводи відповідача, з посиланням на Порядок № 365 та Закон № 1706-VII, про наявність обґрунтованих підстав для відмови у виплати пенсії не приймається судом до уваги, оскільки такі підстави як встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування та скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з інформацією Держприкордонслужби про тривалу відсутність (понад 60 днів) за місцем проживання не передбачені ст. 49 Закону №1058-IV. А норми Закону № 1706-VII є пріоритетними над нормами постанов Кабінету Міністрів України.

Вказане, також, узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 06.02.2018 у справі за № 263/7763/17 (провадження № К/9901/202/17) та у постанові Верховного Суду, прийнятої у зразковій справі від 03.05.2018 (справа № 805/402/18, провадження №Пз/9901/20/18), що набрала законної сили 04.09.2018.

Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.11.2003 № 1382-ІV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В п. 51 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Пічкур проти України» було зазначено, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України та у п. 54 зроблено висновок про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» Європейський суд з прав людини визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я» (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за ст. 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників. В цьому рішенні також зазначено, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Вона повинна усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що дії відповідача не відповідають критеріям, передбаченим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправними, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Звертаючись до суду з позовом про захист свого порушеного права на отримання пенсії, ОСОБА_1 не просить визнати протиправним та скасувати розпорядження Шосткинського об’єднаного управління пенсійного фонду України в Сумській області від 26.07.2017 № 3/5922, яким позивачу протиправно було припинено виплату пенсії.

Враховуючи вищевикладене, з метою ефективного захисту прав та інтересів ОСОБА_1, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати розпорядження Шосткинського об’єднаного управління пенсійного фонду України Сумської області від 26.07.2017 № 3/5922 про призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2017.

Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Стосовно заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, має право зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказані положення не є імперативними та передбачають диспозитивну поведінку суду. Тобто, це право суду, а не його обов’язок, суд має можливість самостійно на власний розсуд приймати рішення про необхідність чи відсутність потреби в зобов’язанні суб’єкта владних повноважень подати звіт.

При цьому, вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю, суд має врахувати надані позивачем докази, особливості покладених на суб’єкта владних повноважень обов’язків згідно із судовим рішенням та його можливості ці обов’язки виконувати в рамках законодавства.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не наведено обґрунтованих аргументів необхідності застосування ч. 1 ст. 382 КАС України та не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі № 480/4276/18.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо припинення нарахування та виплати з 01.08.2017 пенсії за віком ОСОБА_1.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області від 26.07.2017 № 3/5922 про призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2017.

Зобов’язати Шосткинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області (41107, Сумська область, м. Шостка, вул. Депутатська, 1, ідентифікаційний код 37512104) поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (41100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) з 01.08.2017, а також сплатити виниклу заборгованість по пенсії з 01.08.2017.

Рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 (41100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) пенсії за один місяць звернути до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко