Ухвала суду № 78739199, 19.12.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/21548/18

Провадження № 1-кс/522/23217/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2018 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси Іванов В.В., розглянувши матеріали клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні – прокурор відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадження військової прокуратури Південного регіону України ОСОБА_1 про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В:

19 грудня 2018 року на адресу суду надійшло клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні – прокурор відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадження військової прокуратури Південного регіону України ОСОБА_1 про арешт майна.

Вивчивши матеріали клопотання прокурора про накладення арешту, вважаю, що клопотання необхідно повернути прокурору для усунення недоліків, на підставі ч.2 ст.172 КПК України, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Положеннями п.18 ч.1 ст.3, ч.3 ст.26 КПК України встановлено, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, які винесені на його розгляд сторонами та віднесено до його компетенції цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод і інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини четвертої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову. стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження. Слідчий, чи прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладене арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Проте, всупереч вимогам ч.2 ст.170, ч.2 ст.171 КПК України у поданому клопотанні належним чином не вкладено відповідне обґрунтування в контексті зазначених норм закону щодо забезпечення завдань арешту майна.

З матеріалів клопотання не вбачається належного та чіткого обґрунтування застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки в клопотанні прокурора вказані загальні підстави для арешту майна.

Також, в резолютивній частині клопотання не вказано на яке саме майно необхідно накласти арешт.

Оскільки з наданих до суду клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що подане до суду клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні – прокурор відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадження військової прокуратури Південного регіону України ОСОБА_1 про арешт майна – є недостатньо обґрунтованим та не відповідає вимогам ст. ст.170, 171 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне повернути вказане клопотання прокурору для усунення недоліків, зі встановленням строку для їх усунення протягом 72-х годин з часу отримання копії цієї ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст. 334 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні – прокурора відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадження військової прокуратури Південного регіону України ОСОБА_1 про арешт майна – повернути прокурору для усунення недоліків, вказаних в мотивувальній частині ухвали слідчого судді, встановивши строк в 72 години для усунення недоліків.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: Іванов В.В.

19.12.2018