Рішення № 78738931, 18.12.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/6363/17

Провадження №2/521/1376/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Поліщук І.О.,

при секретарі – Бєрової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» про визнання договору виконаним та припинення іпотечного договору, –

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача на користь ПАТ «МАРФІН БАНК» заборгованість за кредитним договором № 01045/RO від 10.07.2008 року за період з 07.04.2014 року по 06.04.2017 року в розмірі 21 469,85 доларів США та 2 337 672,59 гривні з яких: заборгованість по сплаті відсотків за період з 07.04.2014 року по 06.04.2017 року – 21 469 (двадцять одна тисяча чотириста шістдесят дев’ять) доларів США 85 центів; заборгованість за пенею за несплату основного боргу – 788 805 (сімсот вісімдесят вісім тисяч вісімсот п’ять) гривень 21 копійка; заборгованість за пенею за несплату процентів – 1 334 764 (один мільйон триста тридцять чотири тисячі сімсот шістдесят чотири) гривні 23 копійки; заборгованість по несплаті штрафу – 214 103 (двісті чотирнадцять тисяч сто три) гривні 14 копійок. Також просить стягнути судовий збір у сумі 43 792,69 гривні. В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 10.07.2008 року ВАТ «Морський транспортний банк», правонаступником якого є ПАТ «Марфін банк», та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №01045/RO з Додатковою угодою №1 від 17.11.2009 року, за умовами якого останньому було надано кредит у розмірі 62 000 доларів США, а також 11 467 доларів США 32 цента на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених кредитним договором, строком погашення до 07.07.2023 року зі сплатою за користування кредитними коштами процентів з розрахунку 11,9 % річних у валюті отриманого кредиту. В забезпечення своєчасного та повного виконання зобов’язань за кредитним договором № 01045/RO від 10.07.2008 року відповідач надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: однокімнатну квартиру під №33, загальною площею 52,0 кв.м. та нежилі приміщення під №101, загальною площею 52,9 кв.м, що розташовані в житловому будинку під №13-А по провулку Світлий у місті Одесі, відповідно до Договору іпотеки, посвідченого 10.07.2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2, номер по реєстру 3875. Банк повністю виконав взяті на себе за кредитним договором зобов’язання щодо надання позичальнику кредиту, що підтверджується: повідомленням (заявою) Позичальника на отримання кредитних коштів та заявою на видачу готівки № 200 від 11 липня 2008 року. В зв’язку з невиконанням умов кредитного договору №01045/RO, порушенням строків сплати кредиту та відсотків, банк звернувся до суду з відповідним позовом. Рішенням Малиновського районного суду міста ОСОБА_3 від 15 червня 2011 року у справі № 1519/2- 4175/11 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» до ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» заборгованість за кредитним договором № 01045/RO з додатковою угодою №1 від 17.11.2009 року у розмірі 549 157 гривень 16 копійок. Вирішено питання про розподілення судових витрат. В іншій частині відмовлено. Вказане судове рішення набрало законної сили, відповідачем не оскаржувалось, виконано примусово через державну виконавчу службу в 2017 році. Таким чином факт укладання кредитного договору та договорів забезпечення, а також наявність простроченої заборгованості встановлено Малиновським судом м. Одеси у справі № 1519/2-4175/11. Заборгованість за кредитним договором в рішенні Малиновського районного суду м. Одеси у справі № 1519/2-4175/11 зафіксована станом на 02.03.2011 року. З моменту винесення рішення Малиновським районним судом м. Одеси 15 червня 2011 року у справі № 1519/2-4175/11 по теперішній час позичальник продовжував користуватись кредитними коштами. Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не проведено, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від виконання передбаченого договором зобов'язання щодо сплати процентів річних. Наявність судових рішень про стягнення заборгованості за відсутності реального виконання боржником свого зобов’язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін. Оскільки вказане судове рішення відповідач виконував в примусовому порядку протягом 2011-2017 років, у відповідності з умовами кредитного договору, за цей період за користування кредитом відповідачу були нараховані відсотки на суму залишку заборгованості. Таким чином заборгованість відповідача за Кредитним договором № 01045/RO від 10.07.2008 року за період з 07.04.2014 року по 06.04.2017 року становить 21 469,85 доларів США та 2 337 672,59 гривні з яких: заборгованість по сплаті відсотків за період з 07.04.2014 року по 06.04.2017 року – 21 469 (двадцять одна тисяча чотириста шістдесят дев’ять) доларів США 85 центів; заборгованість за пенею за несплату основного боргу – 788 805 (сімсот вісімдесят вісім тисяч вісімсот п’ять) гривень 21 копійка; заборгованість за пенею за несплату процентів – 1 334 764 (один мільйон триста тридцять чотири тисячі сімсот шістдесят чотири) гривні 23 копійки; заборгованість по несплаті штрафу – 214 103 (двісті чотирнадцять тисяч сто три) гривні 14 копійок. Вимоги щодо стягнення заборгованості за Кредитом та відсотками саме в доларах США обґрунтовані тим, що Кредит Відповідачу був наданий в доларах США, ОСОБА_4 має Ліцензію на право здійснення банківських операцій в іноземній валюті № 66 від 08.05.2003р., Дозвіл № 66-2 від 15.09.2003 р., Додатку до Дозволу №66-2 15.09.2003р., виданих Національним банком України. Не погоджуючись з позовом ПАТ «МАРФІН БАНК», ОСОБА_1 звернувся з зустрічним позовом про визнання договору виконаним та припинення іпотечного договору фінансового лізингу №120311135 від 15.04.2011 року, в якому просить суд у задоволенні позову ПАТ «МАРФІН БАНК» відмовити, визнати зобов’язання за споживчим кредитним договором №01045/RO від 10.07.2008 року, сторонами якого є ОСОБА_5 та Відкрите акціонерне товариство «МОРСЬКИЙ ОСОБА_4» виконаним, а також визнати зобов’язання за договором іпотеки сторонами якого є ОСОБА_5 та Відкрите акціонерне товариство «МОРСЬКИЙ ОСОБА_4» припиненим. В обґрунтування зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 посилається на те, що 10 липня 2008 року укладено кредитний договір №01045/RO сторонами якого є він, ОСОБА_1 та Відкрите акціонерне товариство «МОРСЬКИЙ ОСОБА_4», предметом договору є кредит у сумі 73 467 доларів США 32 центів з яких: 62000 доларів США 32 центів - споживчі потреби та 11467 доларів США на оплату страхових платежів. З метою виконання основного зобов’язання між позивачем за зустрічним позовом та відповідачем за зустрічним позовом був укладений похідний договір іпотеки. 11 липня 2008 року ОСОБА_1 отримав від ВАТ «МОРСЬКИЙ ОСОБА_4» у касі банку еквівалент 62000 доларів США 51 центів – 300 195,40 гривень. Грошові кошти на укладання договору страхування ОСОБА_1 не надавались. 17 листопада 2009 року між сторонами укладено додаткову угоду до вищевказаного кредитного договору за яким предмет кредитного договору є кредитні кошти у сумі 73 467 доларів США 32 центи з яких: 62000 доларів СШ А 32 центів - споживчі потреби та 11467 доларів США на оплату страхових платежів. На момент укладання цієї додаткової угоди сторони досягли домовленості про те, що сума заборгованості складає 59 667 доларів США 80 центів. 24 лютого 2011 року ВАТ «Марфін банк» звернувся до Малиновського районного суду міста ОСОБА_3 з позовом про стягнення з нього, ОСОБА_1 заборгованості за період з 10 серпня 2008 року по 24 лютого 2011 року, яка на той час складала 66 686 доларів США 14 центів з яких: 59285,31 доларів США - споживчого кредиту (основний борг) ; 11,9% річних 7400,83 доларів США , штрафів у доларах, пені та відсотків у доларах в тому числі і на додаткові нарахування за укладеним договором страхування. 15 червня 2011 року заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеса позов був задоволений частково, стягнуто з нього, ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Морський транспортний банк» еквівалент 66 686 доларів США 14 центів у гривні на час ухвалення судового рішення, а всього у перерахунку – 549 157 гривень 16 коп.. 7 квітня 2017 року постановою старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області закрито виконавче провадження при примусовому виконанні заочного рішення Малиновського районного суду міста ОСОБА_3 з ОСОБА_6 стягнуто 549 157 гривень 16 копійок. Стягнення проведено за рахунок реалізації іпотечного майна, відшкодування витрат на виконавче провадження. Відповідно до умов договору 5.1 договір діє до повного виконання сторонами зобов’язань за цим договором. Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, договір іпотеки є похідним до основного кредитного договору. ОСОБА_1 вказує, що після ухвалення судового рішення, ПАТ «Марфін Банк» жодного разу не звертався до нього з претензіями, розрахунковий рахунок на який повинен був здійснювати платежі ОСОБА_1 за кредитним договором був заблокований, неодноразово змінювалось місце знаходження банку, його філій та відділень, розрахункові рахунки, назва, засоби зв’язку та інше. Таким чином ОСОБА_1 зазначає, що ним в повному обсязі відшкодовано основне зобов’язання (тіло кредиту) та додаткове (відсотки та штрафні санкції). Зазначені обставини є підставою для задоволення зустрічного позову.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні вимоги викладені у позовній заяві підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити. У задоволенні зустрічного позову –відмовити.

Відповідач за первісним позовом та його представник в судовому засіданні підтримали зустрічний позов та просили суд його задовольнити в повному обсязі, у задоволенні позовних вимог ПАТ «Марфін Банк» - відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку поданим доказам, вважає, що позов

Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягає задоволенню, зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» про визнання зобов’язання виконаним та визнання зобов’язання за договором іпотеки припиненим також задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст.2 ЦПК).

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Достовірними, відповідно до ст.79 ЦПК України є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що 10.07.2008 року ВАТ «Морський транспортний банк», правонаступником якого є ПАТ «Марфін банк»,та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №01045/RO з Додатковою угодою №1 від 17.11.2009 року, за умовами якого останньому було надано кредит у розмірі 62 000 доларів США, а також 11 467 доларів США 32 цента на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених кредитним договором, строком погашення до 07.07.2023 року зі сплатою за користування кредитними коштами процентів з розрахунку 11,9 % річних у валюті отриманого кредиту.

В забезпечення своєчасного та повного виконання зобов’язань за кредитним договором № 01045/RO від 10.07.2008 року відповідач надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: однокімнатну квартиру під №33, загальною площею 52,0 кв.м. та нежилі приміщення під №101, загальною площею 52,9 кв.м, що розташовані в житловому будинку під №13-А по провулку Світлий у місті Одесі, відповідно до Договору іпотеки, посвідченого 10.07.2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2, номер по реєстру 3875.

Банк повністю виконав взяті на себе за кредитним договором зобов’язання щодо надання позичальнику кредиту, що підтверджується: повідомленням (заявою) Позичальника на отримання кредитних коштів та заявою на видачу готівки № 200 від 11 липня 2008 року.

В зв’язку з невиконанням умов кредитного договору №01045/RO від 10.07.2008 року, порушенням строків сплати кредиту та відсотків, банк у 2011 році звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1.

Рішенням Малиновського районного суду міста ОСОБА_3 від 15 червня 2011 року у справі № 1519/2- 4175/11 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» до ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» заборгованість за кредитним договором №01045/RO з додатковою угодою №1 від 17.11.2009 року у розмірі 549 157 гривень 16 копійок, з якої: заборгованість за кредитом – 472 711,41 гривень; заборгованість за відсотками – 59 010,52 гривень; заборгованість за пенею за несплату основного боргу – 4 993,83 гривні; заборгованість за пенею за несплату процентів – 10 732,66 гривні; заборгованість по несплату штрафу – 1 708,74 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» суму витрат на сплату державного мита у розмірі 1 700 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення цивільної справи у розмірі 120 гривень. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2012 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 червня 2011 року відхилено. Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 червня 2011 року залишено без змін.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При винесенні судом зазначеного Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15.06.2011 року та Ухвали Апеляційного суду Одеської області від 14.12.2012 року повністю встановлені всі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи, встановлені факт та обставини надання Банком та отримання кредиту ОСОБА_1 та розміру відповідальності відповідача, факт порушення відповідачем кредитного договору, тому немає необхідності встановлювати ці обставини та доказувати при розгляді цієї позовної заяви.

Вказане судове рішення набрало законної сили, відповідачем не оскаржувалось, виконано примусово через державну виконавчу службу в 2017 році.

Заборгованість за кредитним договором в рішенні Малиновського районного суду м. Одеси у справі № 1519/2-4175/11 зафіксована станом на 02.03.2011 року.

Зазначені обставини сторонами не оскаржуються, в матеріалах справи наявні відповідні копії рішень, що підтверджують зазначені обставини.

Звертаючись із позовною заявою до суду представник ПАТ АБ «Порто-Франко» позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором №01045/RO від 10.07.2008 року з Додатковою угодою №1 від 17.11.2009 року за період з 07.04.2015 року по 06.04.2017 року.

З тексту кредитного договору №01045/RO від 10.07.2008 року з Додатковою угодою №1 від 17.11.2009 року, вбачається, що відповідачу було надано кредит у розмірі 62 000 доларів США, а також 11 467 доларів США 32 цента на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених кредитним договором, строком погашення до 07.07.2023 року зі сплатою за користування кредитними коштами процентів з розрахунку 11,9 % річних у валюті отриманого кредиту.

З листа заступника керівника ПАТ «Марфін Банк» за вих. № 169/01 від 17.01.2011 року адресованого на ім’я ОСОБА_1 вбачається, що ПАТ «Марфін Банк», на підставі п. 2.2.10 договору , керуючись ст.651 ЦК України, вимагає дострокового повернення кредиту у розмірі 65 725,88 доларів США, сплати відсотків за користування кредитними коштами, нарахованої пені та штрафів в повному обсязі на протязі 30 днів, але не пізніше 17 лютого 2011 року. Таким чином, у випадку, якщо до 17 лютого 2011 року ОСОБА_1 не буде повернена суму кредиту, погашені відсотки за користування кредитними коштами, нарахована пеня, комісія, передбачена договором в повному обсязі, банк вимушений буде звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості, яка виникла у зв’язку з настанням строку виконання зобов’язань за кредитним договором №01045/RO від 10.07.2008 року. З даною достроковою вимогою відповідач особисто ознайомлений 17.01.2011 року.

Таким чином, направивши вимогу на адресу відповідача, банк, фактично керуючись пунктом 2.2.10. кредитного договору, змінив строк виконання зобов’язань за кредитним договором.

Позивач вперше звернувся до суду з позовом 04.03.2011 року, а з позовом у цій справі 25.04.2017 року.

Відповідно до відзиву та доповнень до заперечень, який було надано відповідачем, позов відповідач не визнає.

Статтями 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення ст.ст. 1046 - 1053 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цими нормами і не випливає із суті кредитного договору.

За ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1, 3, ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором установлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 530 вказаного Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з наведеного та роз’яснень даних в п.17 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30 березня 2012 року суд приходить до висновку, що кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення відсотків за кредитним договором, оскільки нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісійних, неустойки поза строку дії кредитного договору, не передбачено.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року, справа № 564/2199/15-ц (провадження № 61-2404св18), оскільки Кредитний договір закінчив свою дію 17.01.2011 року, представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором за період з 07.04.2014 року по 06.04.2017 року, а тому суд вважає, що позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків та пені за кредитним договором.

Аналізуючи відповідні положення ЦК України та надані сторонами по справі докази, суд вважає, що таким чином доводи позову не заслуговують на увагу з огляду на те що, термін дії договору сплив, а тому у кредитора відсутні підстави для стягнення відсотків. На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позивач ПАТ «Марфін Банк» хоча і має право на стягнення з відповідача відсотків у зв’язку з порушенням виконання грошового зобов’язання в порядку ст. 625 ЦК України, про те даних позовних вимог не заявляв.

Така позиція суду узгоджується, висновками Верховного суду висловленими у постанові від 14.02.2018 року № 564/2199/15-ц, що відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, а також ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підлягає врахуванню у даній справі.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Після всебічного, повного дослідження, оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку, щодо необхідності задоволення позовних вимог, вважає їх обґрунтованими і доведеними.

Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Марфін Банк» про визнання зобов’язання виконаним та припинення іпотечного договору, суд зазначає наступне.

Зі змісту позовної заяви вбачається що підставами заявлених позовних вимог про визнання зобов’язання за споживчим кредитом № 01045/ RO від 10.07.2008 року, сторонами якого є ОСОБА_1 та ВАТ « Морський транспортний ОСОБА_4» виконаним, ОСОБА_1 та його представник вказують фактичне виконання рішення Малиновського районного суду міста ОСОБА_3 від 15 червня 2011, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку 66 686 доларів США14 центів у гривні на час ухвалення судового рішення, а всього у перерахунку - 549157 гривень 16 копійок. ОСОБА_1 та його представник звертають увагу суду, що 07 квітня 2017 року постановою старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області закрито виконавче провадження при примусовому виконанні заочного рішення Малиновського районного суду міста ОСОБА_3 яким стягнуто з відповідача 549157 гривень 16 копійок. Виконавче провадження закрито у зв’язку з фактичним виконанням рішення суду, за рахунок реалізації іпотечного майна. Оскільки зобов’язання припиняється виконанням проведеним належним чином зазначені обставини є підставою для задоволення зустрічних позовних вимог про визнання зобов’язання припиненим

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язанням є право відношення в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Стаття 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Цивільним кодексом України передбачено інші причини з яких зобов’язання припиняються. Так стаття 600 ЦК України передбачає припинення зобов’язання переданням відступного. Згідно зі ст.601 ЦК зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Згідно зі ст.604 ЦК зобов’язання припиняється за домовленістю сторін. Стаття 605 ЦК України передбачає припинення зобов’язання прощенням боргу. Відповідно до ст.606 ЦК України зобов’язання припиняється поєднанням боржника та кредитора в одній особі. Згідно зі ст.607 ЦК зобов’язання припиняється неможливістю його виконання у зв’язку з обставиною за яку жодна із сторін не відповідає. Статті 608, 609 ЦК України передбачають припинення зобов’язання внаслідок смерті та ліквідації юридичної особи.

Аналіз перелічених вище правових норм, дає суду підстави зробити висновок про те, що з прийняттям судом рішення про стягнення боргу цивільні права та обов’язки позивача як кредитора за договором не припинились, оскільки за змістом ст.598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов’язання. Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки, приписи статті 625 ЦК України не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов’язання, зокрема за період після прийняття судом відповідного рішення, до його виконання, суд приходить до висновку, що зобов’язання хоча і виконано, але з порушенням правил ст.599 ЦК України.

Документами підтверджується, що з метою забезпечення своєчасного та повного виконання зобов’язань за Кредитним договором, ОСОБА_1 надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме однокімнатну квартиру під № 33 загальною площею 52,0 м2 та нежилі приміщення під номером 101, загальною площею 52,9 кв.м., що розташовані у житловому будинку під номером 13-А по провулку Світлий в м. Одесі відповідно до Договору іпотеки посвідченого 10 липня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2, номер по реєстру 3875, разом з Договором № 1 про внесення змін до Договору іпотеки. Зі змісту Договору іпотеки від 10 липня 2008 року випливає, що в забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов’язань за Кредитним договором Іпокодавець надав в іпотеку нерухоме майно, що є власністю Іоптекодавця, а саме квартиру під номером 33 загальною площею 52,0 кв.м., житлова 26,9 кв.м., яка складається з однієї житлової кімнати розташована на шостому поверсі тридцяти поверхового будинку, яка знаходиться за адресою: місто Одеса, провулок Світлий ( надалі по тексту – Предмет Іпотеки 1) а також нежилі приміщення № 101, загальною площею 52,9 кв.м., які розташовані за адресою : місто Одеса провулок Світлий, 13-А ( надалі по тексту – Предмет Іпотеки 2). Предмет Іпотеки 1 та Предмет Іпотеки 2 далі по тексту разом названі – Предмет Іпотеки.

Сторонами не оспорюється та підтверджується документами, що примусове виконання рішення Малиновського районного суду міста ОСОБА_3 від 15 червня 2011, відбулося за рахунок реалізації іпотечного майна, а саме Предмета Іпотеки -2, тобто нежилих приміщень № 101, загальною площею 52,9 кв.м., адресою: місто Одеса провулок Світлий, 13-А, предмет Іпотеки -1 не реалізовувався.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Отже припинення договору з якого виникає забезпечене іпотекою зобов’язання, зіставляють із підставами для припинення права іпотеки. Однак при цьому слід ураховувати, що відповідно до вимог статей 526,599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням проведеним належним чином. Будь-які охоронні зобов’язання, які випливають з основного зобов’язання, не повинні припиняти дію зобов’язань, які забезпечують основне зобов’язання яке залишилося невиконаним. Зі змістом ст. 11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець ( майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотеко держателем за невиконання боржником основного зобов’язання в межах вартості предмета іпотеки. Закон України « Про іпотеку» є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 Закону України « Про іпотеку» містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний з закріпленим у статті 593 ЦК України. Підстави припинення іпотеки передбачено статтею 17 Закону України «Про іпотеку» до яких зокрема належать: припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізація предмета іпотеки; набуття іпотеко держателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення ( втрати переданої в іпотеку будівлі( споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Приписи статті 625 ЦК України не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов’язання, зокрема за період після прийняття судом відповідного рішення, до його виконання.

ПАТ «Марфін-Банк» як Кредитор не позбавлений можливості звернутися до суду з вимогами передбаченими правилами ст. 625 ЦК України, а тому передбачені статтею 17 Закону України «Про іпотеку» підстави для припинення іпотеки відсутні.

Керуючись ст.ст. 3, 6, 525, 526, 530, 593, 599, 611, 625, 629, 631, 638, 1046-1054 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 10, 12, 13, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» про визнання зобов’язання виконаним та припинення іпотечного договору –відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками процесу до апеляційного суду Одеської області в тридцятиденний термін. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18.12.2018 року.

Головуючий: