Ухвала суду № 78734034, 17.12.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/14016/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2018 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді - Фазикош О.В., за участю секретаря Рабош А.О., прокурора Дробиняк Ю.М., обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_2 розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018070030003368 від 26.10.2018 року р. по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 187 та ч. 1. ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018070030003368 від 26.10.2018 року р. по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 187 та ч. 1. ст. 263 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачає. В судовому засіданні прокурор подав клопотання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, оскільки 24 грудня 2018 року закінчується термін перебування обвинуваченого під вартою згідно ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 жовтня 2018 року. При цьому зазначив, що відносно ОСОБА_1 раніше було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, однак ризики, які раніше були взяті до уваги судом при обранні запобіжного заходу не відпали та обставини не змінилися, відсутні дані, які давали б підстави для заміни запобіжного заходу на більш м'який.

Потерпіла від кримінального правопорушення в судовому засіданні просила постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту. Підтримала клопотання прокурора про необхідність продовження тримання під вартою обвинуваченого.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1, не заперечував щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта. Щодо продовження строку запобіжного заходу заперечував, та просив змінити міру запобіжного заходу на домашній арешт.

Частиною 3 статті 315 КПК України визначено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. Згідно ч.ч. 3, 5 ст.199 КПК України, якою суд керується в силу ч. 3 ст. 315 КПК України, суд зобовязаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлений ризик не зменшився або зявилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Саме тому, враховуючи, що відносно обвинуваченого ОСОБА_1 слідчим суддею під час досудового розслідування вже був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, то на підставі вищенаведених норм суд вважає за необхідне на підставі клопотання прокурора розглянути питання про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого або ж змінити йому застосований раніше запобіжний захід.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суд також враховує засаду верховенства права, закріпленої у ст. 8 КПК, та практику Європейського суду з прав людини (далі Суд), яка у відповідності до вимог ч. 2 зазначеної статті підлягає обовязковому застосуванню під час кримінального провадження.

Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою (sine qua non) належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивовувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами (див. рішення у справі «Яблонський проти Польщі», N 33492/96, п. 80, від 21 грудня 2000 року). Крім того, такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи «за» і «проти» звільнення з-під варти не повинні бути «загальними й абстрактними» (див. рішення у справах «Іловецький проти Польщі», N 27504/95, п. 61, від 4 жовтня 2001 року, та «Смирнова проти Росії», NN 46133/99 і 48183/99, п. 63, ECHR 2003-IX).

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 більш м’якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Суду не надано достатньо доказів обставин, які свідчать про наявність необґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінальних правопорушень та наявність підстав вважати, що ОСОБА_1 залишаючись на волі, не буде ухилятись від суду, не надано докази погіршення його стану здоров’я та доказів на підтвердження міцності його соціальних зв’язків в місті постійного проживання, наявність постійного місця роботи, належних доказів про репутацію, майновий стан.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Відповідно до рішення ЕСПЛ від 10.02.2011 року по справі «Харченко проти України» (Заява N 40107/02) питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (див., серед інших джерел, рішення у справі "Лабіта проти Італії" (980_009 ) (Labita v. Italy), [GC], N 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV). Одночасно, в рішенні Харченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом свободи особистості. (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

Судом приймається до уваги наявність обґрунтованої підозри про вчинення обвинуваченим, інкримінованих злочинів, які є тяжкими злочином, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років, наявність суспільного інтересу в встановленні істини по справі, а також особи обвинуваченого, позицію потерпілої стосовно дії обраного запобіжного заходу.

З огляду на наведене, суд бере до уваги, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, санкція якого передбачає позбавленням волі на строк до семи років, також враховує наявність суспільного інтересу у встановленні істини по справі, також враховує суд особу обвинуваченого ОСОБА_1, соціальні зв’язки обвинуваченого, його вік, стан здоров’я, раніше притягався до кримінальної відповідальності.

Перевіряючи доводи прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд приходить до висновку про наявність підстав вважати, що з огляду на обставини кримінального провадження та тяжкість інкримінованого обвинуваченому правопорушення, на даний час існує ризики того, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Згідно ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 жовтня 2018 року обрано відносно громадянина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Визначено розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов’язків, передбачених цим Кодексом в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 36820 грн.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно громадянина ОСОБА_1 закінчується 24 грудня 2018 року о 11 год. 00 хв.

За таких обставин, враховуючи, що строк тримання під вартою ОСОБА_1 не закінчився відповідно до попередньої ухвали, суд вважає, що йому слід продовжити такий строк, а не обирати запобіжний захід.

Заслухавши учасників судового засідання, враховуючи вищенаведені ризики і обставини, які у своїй сукупності беруться до уваги судом при вирішенні питання про продовження обраного обвинуваченому запобіжного заходу, суд вважає, що обставини, зазначені при обранні запобіжного заходу продовжують існувати і по даний час, судове провадження не закінчено, ОСОБА_1 перебуваючи на волі може ухилятися від явки до суду і виконання процесуальних рішень, а також перешкоджати встановленню істини у справі, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та процесуальної поведінки обвинуваченого, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, а застосування більш м’яких запобіжних заходів особисте зобов’язання, особиста порука, домашній арешт та застава, будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни запобіжного заходу на більш м’який.

З урахуванням наявних ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, суд дійшов висновку, що більш м'який запобіжний захід крім тримання під вартою, обвинуваченому ОСОБА_1 буде недостатнім для забезпечення кримінального провадження.

В підготовчому судовому засіданні, після виконання вимог ст. 342-345 КПК України дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи відносно вищевказаної особи, суд приходить до висновку про можливість призначення судового розгляду.

Згідно наданим до суду обвинувальним актом, складеним відносно до вимог КПК України, прокурором дотримані вимоги територіальної підсудності, угоди не укладені, підстав для закриття провадження або повернення обвинувального акту прокуророві не встановлено.

У підготовчому судовому засіданні будь-яких клопотань, які перешкоджають призначенню судового розгляду, не заявлено.

Суд, під час підготовки до судового розгляду, визначивши дату та місце проведення судового розгляду, з’ясувавши необхідність проведення судового розгляду у відкритому судовому засіданні, з’ясувавши питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, вчинивши всі необхідні дії, завершує підготовку до судового розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 314, 315, 331, 372 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальне провадження за № 12018070030003368 від 26.10.2018 року р. по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 187 та ч. 1. ст. 263 КК України призначити до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20 грудня 2018 року на 11 год. 30 хв.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою по 13 лютого 2019 року.

У судове засідання викликати учасників судового провадження.

Роз’яснити учасникам провадження про їх право ознайомлення з матеріалами кримінального провадження на підставі їх письмового клопотання. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суддя О.В. Фазикош