Ухвала суду № 78730477, 28.11.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №6/760/701/18

Справа №760/21491/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді Оксюти Т.Г.

при секретарі Горупа В.В.

за участю представника заявника ОСОБА_1,

старшого державного виконавця Мацко Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, встановлених ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 20.12.2016 року, -

В С Т А Н О В И В :

До суду надійшла заява ОСОБА_2 про зняття тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Заява обґрунтована тим, що в Солом'янському районному відділі державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві знаходиться виконавче провадження за №46165778, відповідно до якого стягувачем є ПАТ «Укрсоцбанк», а боржником ОСОБА_2

В межах здійснення виконавчого провадження, за поданням державного виконавця Мацко Д.А. Солом'янським районним судом м. Києва було постановлено ухвалу від 20.12.2016 року, відповідно до якої ОСОБА_2 тимчасово обмежено право виїзду за межі України.

Також, за вказаним виконавчим провадженням, щодо боржника винесено відповідну постанову про арешт майна.

Проте, за весь період часу, арешт майна боржника не приніс для стягувача результату щодо стягнення коштів з боржника.

Відсутність стягнених коштів не є наслідком того, що ОСОБА_2 вчиняє дії щодо перешкоджання чи унеможливлення отримання стягувачем кошів, а причиною цього є бездіяльність банку та державної виконавчої служби.

Зазначила, що вона не вчиняла дій, які б унеможливлювали чи ускладнювали б виконання рішення суду. Вона надавала у строк, встановлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким вона володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, жодного разу не ухилялась від прибуття до державного виконавця за його викликом, в матеріалах виконавчого провадження є всі необхідні відомості, щодо повністю ідентифікувати майновий стан боржника.

Ухвала Солом'янського районного суду м. Києва про тимчасове обмеження заявника у праві виїзду за межі України була постановлена 20.12.2016 року та з цього часу жодних дій на здійснення реального стягнення з боржника коштів вчинено не було, при цьому сам боржник півтора роки позбавлена можливості виїзду за кордон.

Більше того, діяльність ОСОБА_2 передбачає необхідність виїзду за межі України для врегулювання зв'язків з міжнародними партнерами (контрагентами).

ОСОБА_2 запропонували працювати на посаді головного менеджера в готелі «Ліон», який знаходиться у Грузії в м. Гоніо, у зв'язку із чим 15.05.2018 року між нею та юридичною особою «ШПС Мерджан» було укладено трудовий контракт.

Проте, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України не дає їй можливості реалізувати себе як у підприємницькій так і в управлінській діяльності, що у свою чергу унеможливлює покращення платоспроможності ОСОБА_2,а сам факт наявності такого обмеження робить неможливим стягнення заборгованості на користь стягувача.

На підставі викладеного просила заяву задовольнити.

Представник заявника у судовому засіданні заяву підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Старший державний виконавець Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Мацко Д.А. у судовому засіданні при вирішенні даного питання покладався на розсуд суду.

Суд, вивчивши заяву та матеріали справи, матеріали виконавчих проваджень №46165778, 46301172 з примусового виконання виконавчого листа №2-902/14 від 19.01.2015 року виданого Солом'янським районним судом м. Києва, вислухавши думку представника заявника та старшого державного Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, приходить до наступного висновку.

Встановлено, що ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 20.12.2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28.02.2017 року, подання старшого державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Мацко Д.А. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 без вилучення паспортного документу задоволено.

Тимчасово обмежено ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорту громадянина України для виїзду за кордон до виконання зобов'язань за виконавчим листом Солом'янського районного суду м. Києва від 30.04.2014 року №2-902/14 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 534201,37 грн. боргу.

Заявник звернулась до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження її у праві виїзду за кордон посилаючись на те, що з моменту постановлення вказаної ухвали державним виконавцем не було вчинено дій щодо стягнення з неї заборгованості за виконавчим листом. Також зазначила, що вона жодного разу не ухилялась від викликів державного виконавця, надавала усю інформацію щодо наявного у неї майна та стосовно інформації про наявність у банках рахунків.

Як на підставу для задоволення її заяви посилалась на те, що її діяльність пов'язана із виїздом за кордон, а тому для реального виконання рішення суду та стягнення з неї заборгованості, їй необхідно займатись трудової діяльністю пов'язаною з виїздом за кордон, на що слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання у повному обсязі або частково.

Таким чином, сама по собі наявність невиконання зобов'язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання.

З матеріалів виконавчих проваджень №46165778 та №46301172 з примусового виконання виконавчого листа №2-902/14 від 19.01.2015 року, виданого Солом'янським районним судом м. Києва вбачається, що боржник ОСОБА_2 не вчиняє дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, надає у строк, встановлений державним виконавцем, відомості про свої доходи та майно, яким вона володіє, інформацію про рахунки у фінансових установах, прибуває до державного виконавця за кожним його викликом.

Крім того, боржником періодично здійснюється погашення заборгованості, що підтверджується розпорядженням №46165778 від 25.09.2018 року, №46301172 від 25.09.2018 року, копії яких містяться в матеріалах виконавчого провадження та копіями квитанцій №0.0.1105553436.1 від 11.08.2018 року та №0.0.1156875871.1 від 12.10.2018 року.

Також, встановлено, що з моменту постановлення ухвали про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України жодних дій на здійснення реального стягнення з боржника коштів вчинено не було.

В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що діяльність боржника ОСОБА_2 пов'язана із виїздом за кордон, що підтверджується трудовим контрактом від 15.05.2018 року, укладеним між нею та «ШПС Мерджан».

На даний час виконати рішення суду ОСОБА_2 не має можливості у зв'язку з відсутністю доходу, який в свою чергу залежить від виїзду за кордон.

Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».

Статтею 33 Конституції України передбачено право кожного вільно залишати територію України може бути обмежено лише законом. Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».

Стаття 6 цього Закону передбачає, що за наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що заява ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України підлягає до задоволення, оскільки зі сторони боржника спостерігається намагання покращити свій фінансовий стан для реального виконання рішення суду, а будь-які свідомі дії боржника спрямовані на невиконання свого обов'язку у матеріалах виконавчого провадження відсутні.

Згідно ч. 5 ст. 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Керуючись ст. 441 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_2 задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження громадянки України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) у праві виїзду за межі України, встановлене ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 20.12.2016 року в справі №760/21491/16-ц (провадження №6/760/554/16), із вилученням Адміністрацією Державної прикордонної служби України інформації про зазначену особу із відповідної бази даних.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: