Ухвала суду № 78720106, 12.12.2018, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/640/16-к

Провадження № 1-в/352/47/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2018 м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Струтинського Р.Р.,

за участю секретаря судового засідання Бардюк – Кавецької Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Івано-Франківську клопотання ОСОБА_1 про зміну обов’язку, -

в с т а н о в и в:

Вироком Тисменицького районного суду від 23.05.2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді три роки позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки. На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_1 від відбування призначеного судом основного покарання звільнено з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю два роки. Згідно ст. 76 КК України, покладено на засудженого ОСОБА_1 обов’язок : періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

27.11.2018 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про зміну обов’язку, яке мотивує тим, що 22.08.2018 року працівниками Тисменицького РС філії державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області його ознайомлено з порядком та умовами відбування покарання з випробуванням. Також йому повідомлено, що з метою визначення пробаційної програми щодо нього буде складено оцінку ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та визначено рівень ризику та криміногенні потреби. Дана оцінка встановила, що у нього є низький рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та не виявлено жодних криміногенних потреб, які б могли стати причиною скоєння ним повторних кримінальних правопорушень в майбутньому. Враховуючи те, що він на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, вважає покладений на нього обов’язок виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою не доцільним. Просив замінити даний обов’язок на обов’язок попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого, згідно п.1 ч.2 ст. 76 КК Країни.

ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився. Від нього надійшла заява, у якій він просив дане клопотання розглядати без його участі, клопотання підтримує, просив його задовольнити.

Представник Тисменицького РС філії державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області в судове засідання не з’явився. Від нього надійшла заява, у якій він просив дане клопотання розглядати без його участі, клопотання підтримує, просив його задовольнити.

Прокурор Присяжнюк В.Я. судове засідання не з’явився. Від нього надійшла заява, у якій він просив дане клопотання розглядати без його участі, клопотання підтримує, просив його задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, суд що клопотання до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

При вирішенні клопотання суд виходить з наступного.

Статтею 76 ч. 1 КК України визначено, що у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обовязки:

1) періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, суд може додатково покласти такі обовязки:

1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого;

2) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

3) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу);

4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою;

5) пройти курс лікування від розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоровя інших осіб;

6) дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, обмеження спілкування, пересування та проведення дозвілля.

На особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, суд покладає обовязки, передбачені частиною другою цієї статті, необхідні і достатні для її виправлення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом’якшують або обтяжують покарання.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і ЄСПЛ (зокрема, справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Таким чином, при ухваленні вироку судом на свій розсуд з урахуванням принципу судової дискреції визначає не лише вид та розмір покарання, а за умови встановлення можливості виправлення особи без фактичного відбування покарання визначає конкретні обов’язки, які є доцільним покласти на засудженого з урахуванням конкретних обставин злочину, особи засудженого, тощо.

При цьому, статтею 76 КК України визначені усі обов’язки, які суд може покласти на особу у разі звільнення її від відбування покарання з випробуванням, перелік цих обов’язків є виключним та не може бути розширений, натомість як при ухваленні вироку саме суд, реалізовуючи свої дискреційні повноваження, обирає з усього переліку для кожної особи саме ті обов’язки, які слід покласти на засудженого.

Отже, ухвалюючи вирок щодо ОСОБА_1 судом були визначені конкретні обов’язки, які слід покласти на засудженого, та які останній має виконувати протягом терміну випробування.

Крім того, суд зазначає, що чинним законодавство України не передбачено порядку та умов заміни обов’язків, передбачених ч.2 ст. 76 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 537, 539 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зміну обов’язку відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії ухвали.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області.

Головуючий Струтинський Р.Р.